Реферат

З педагогіки на тему:

Вибрані проблеми дидактики. Проблема навчання обдарованих учнів.
Оптимізація процесу навчання

Проблема навчання найбільш підготовлених учнів (обдарованих). Одним з
важливих напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є
його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Такі
учні характеризуються порівняно високим розвитком мислення,
довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками
самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю тощо. Для
них характерна неординарність, свобода вираження, багатство уяви,
чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати
сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.

Учні з підвищеними навчальними даними мають сприятливі
морально-психологічні можливості для активної навчальної діяльності і ці
можливості дозволяють підготувати роботу, більшу за обсягом та
інтенсивністю з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку їх
навчальних можливостей, а не стримувало б цей процес через недостатню
завантаженість учнів.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості:
раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам);
образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам,
письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам.
учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам).

Відносно цієї категорії учнів мають бути зроблені акценти такого
характеру: а) повне задоволення запитів найбільш підготовлених дітей у
поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення їх з
сучасною наукою; б) створення умов для задоволення їх різнобічних
пізнавальних інтересів і одночасно для розвитку здібностей, виявлених в
тій чи іншій галузі діяльності; в) забезпечення можливостей для широкого
прояву творчих елементів в їх навчальній і позашкільній роботі; г)
прилучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в
розвитку навчальних можливостей; д) попередження розвитку в них
переоцінки своїх можливостей, ліній через систематичну не
завантаженість.

Формами роботи з цією категорією учнів можуть бути групові та
індивідуальні заняття на уроках та в позаурочний час, факультативи.
Зміст навчальної інформації для цих учнів має доповнюватись науковими
відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових
завдань у цей же проміжок часу, що інші учні, але за рахунок більшого
темпу обробки навчальної інформації.

У методах навчання цих учнів мають переважати самостійні роботи,
частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і
навичок. Контроль за їх навчанням має націлюватись на стимулювання
поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію,
класифікацію, перенос знань у нові ситуації, виявлення і розвиток
творчих елементів у їх навчанні. Домашнє завдання таким учням повинні
мати творчий характер.

Названі моменти у навчальних заняттях на уроках повинні доповнюватись
системою позакласної та позашкільної роботи, яка організовується у
вигляді виконання учнем позанавчальних завдань, відвідування занять
гуртка або участі у масових заходах тематичного характеру: вечорів
любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін., огляди-конкурси
художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з вченими і т.п.
Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами
різноманітних завдань, участь в обласних, міських та інших олімпіадах.
Важливо при цьому керувати позакласним читанням учнів. Необхідні і
контакти вчителів з позашкільними установами, де займаються школярі.
Вчителі вивчають інтереси та нахили учнів і допомагають їм обрати
профіль позашкільних занять.

Стримують розвиток обдарованих дітей: відсутність соціально-матеріальної
бази, поля прояву різнобічних талантів дітей, їх творчості;
формалізована, механізована і автоматизована система навчання;
поневолення дитячої обдарованості бездуховною масовою культурою;
відсутність психологічної допомоги дітям у подоланні комплексу
неповноцінності.

„…У природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожному
може дати щастя творення, кожного треба вивести в люди. Це перший
наріжний камінь моєї педагогічної системи” – стверджував
В.О.Сухомлинський.

У США для дітей з особливими здібностями існує прискорене навчання. Його
програма передбачає дострокове завершення шкільного навчання.
Обдарованій дитині можуть дозволити розпочати навчання в школі раніше. В
її стінах дитині дається можливість засвоїти програму швидше, ніж це під
силу учням із середніми здібностями. Можливе дострокове переведення із
класу в клас. Практикується в роботі з такими дітьми швидкий темп
навчання з окремих дисциплін, створення спеціальних груп прискореного
навчання, складання тестів з окремих дисциплін екстерном. Можуть
використовуватись програмоване та індивідуалізоване навчання та
використання комп’ютера.

Оптимізація процесу навчання. Оптимізація процесу навчання – це таке
управління, яке організовується на основі всебічного врахування
закономірностей, принципів навчання, сучасних форм і методів навчання, а
також особливостей даної системи, її внутрішніх і зовнішніх умов з метою
досягнення найефективнішого (в межах оптимального) функціонування
процесу з точки зору заданих критеріїв.

До критеріїв оптимізації процесу навчання належать:

а) ефективність процесу навчання – результат успішності навчання учнів,
а також їх вихованості і розвитку; б) якість навчання – ступінь
відповідності результатів навчання вимогам всього комплексу цілей і
завдань навчання, ступінь відповідності результатів максимальним
можливостям кожного школяра в певний період розвитку; в) оптимальність
витрат часу та зусиль учнів та учителів, відповідність діючим
гігієнічним нормам.

Вибір певної структури процесу навчання завжди пов’язаний з прийняттям
педагогом рішення про завдання, зміст, форми і методи навчання. Такі
рішення приймаються з різним рівнем обґрунтованості, з різною
впевненістю в те, що вибраний комплекс засобів є найкращим для даних
умов.

Мають місце такі види вирішень: а) машинальне, що приймається ще до
того, як осмислюється інформація, в основному рефлекторно; б)
інтуїтивне, що базується на інтуїції; в) асоціативне, що опирається на
асоціації з попередніми рішеннями; г) пробне – ґрунтується на методі
проб і помилок; д) імовірнісне – передбачає деяку оцінку ймовірного
результату рішення; е) детерміноване – найповніше обґрунтоване, що
опирається на знання причинно-наслідкових зв’язків і інших зв’язків у
системи, які дозволяють науково передбачити результати.

Основні вимоги до вибору цілісної структури процесу навчання: а) цілісне
охоплення процедурою вибору всіх основних компонентів процесу навчання;
б) опори на всі принципи дидактики; в) послідовне врахування цілей
навчання, можливостей системи, завдань навчання, специфіки змісту і
форми його організації при виборі методів навчання; г) врахування
діагностичного характеру засобів і видів навчання, їх переважаючої
спрямованості на вирішення певного кола завдань, наявність у зв’язку з
цим сильних і слабких сторін у кожного з них, необхідність опори на
сильні і нейтралізація слабких сторін; д) орієнтація вибору на
раціональне розмаїття засобів навчання з метою максимально важливого
врахування особливостей учнів і комплексної реалізації всього кола
завдань навчання; е) динамічний підхід до вибору структури процесу, що
відображає динаміку самої системи, в якій проходить навчання, тобто
виключення з практики шаблонної структури навчання для учнів певного
класу, зміну характеру навчання з розвитком школярів.

Найтиповіший підхід до вибору оптимального варіанту вивчення навчального
матеріалу:

а) аналіз змісту навчального матеріалу: складність змісту, його характер
(основний, теоретичний, експериментальний), спосіб подання інформації
(словесний, наочний, практичний), логічний підхід до викладу
(індуктивний, дедуктивний), характер пізнавальної діяльності учнів
(репродуктивний, пошуковий, репродуктивно-пошуковий), новизна змісту
(повна, часткова, мінімальна); б) аналіз пізнавальних можливостей учня:
рівень вихованості, рівень освітньої підготовки, ступінь трудності
матеріалу для даного класу, домінуюче ставлення до навчання, типовий
характер пізнавальної діяльності, рівень навичок навчальної праці, темп
навчальної роботи, стан впливу мікро середовища; в) самоаналіз
можливостей педагога: наявність належної навчально-матеріальної бази,
володіння класом, атмосфера стосунків між педагогом і учнями; г)
конкретизація цілей і завдань навчання: освітні (формування знань,
спеціальних умінь з предмета, навичок навчальної праці, позитивного
ставлення до навчання), виховні (моральні, етичні, трудові якості,
світогляд), розвитку (інтелектуального, емоційного), д) конкретизація
змісту навчального матеріалу: забезпечення політехнічного характеру
змісту, між предметних зв’язків, виховного характеру змісту,
розвиваючого характер; е) вибір форми навчання: тип уроку, групові,
індивідуальні форми роботи в класі і вдома; є) вибір методів навчання:
словесні, наочні практичні; стимулювання пізнавальної діяльності учнів,
методика контролю і самоконтролю; темп навчання.

Похожие записи