Великдень

Сценарій свята

 

З історії свята

Великдень – свято свят і торжество торжеств, приурочене пам’яті
воскресіння Ісуса Христа. Це свято є одним із найбільших свят у
християнській релігії.

Святкують Великдень переважно у квітні, тому що Великодні дні не
дотримуються певного числа – вони залежать від довготи м’ясниць, а тому
можуть бути зміщені в часі.

Скажімо, з 1983 по 2000 рік Великдень лише тричі святкували в травні, а
решта – у квітні.

Великдень називають ще Великим Днем, або Паскою. Остання назва походить
від обрядового печива – паски, яка спеціально випікалася до цього дня.
Великдень – родинне свято. На нього повинна зібратися родина, долаючи
всі перешкоди. Кажуть, що й сонце на радощах у той день не заходить,
тому цей день такий «великий». Це свято в родинах українців завжди було
пов’язане з глибоким осмисленням життя людини на Землі.

Напередодні Великодня виготовляли писанки, крашанки, мальованки, їх не
лише святили в церкві, а й обмінювались ними, немов великодніми
картками-привітами.

У святкові дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих
пісень. Меншим дівчатам дозволяли грати в скакалки. Ці забавки тривали
до того часу, доки не обсадяться городиною.

Воскресіння Христа – перемога Божої Правди. А традиційний Великодній
привіт: «Христос Воскрес» – «Воістину (справді) Воскрес», – замінюють
часто: «Христос Воскрес! – Воскресне Україна!». (В. Скуратівський.
Обереги пам’яті. – Скарбниця, 1992).

 

Хід свята

 

Входять хлопчик, дівчинка, господиня з короваєм на рушнику.

Здрастуйте, друзі хороші,

Здрастуйте, друзі мої.

В ясний цей день і погожий,

Шлем вам вітання свої.

Господиня. У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити.

Хлопчик. Прийміть щиросердечні вітання зі Святом Свят і Торжеством
Торжеств — Великоднем!

Дівчина. Радіймо торжеству Життя, дарованого нам Господом!

Звучить музика. Всі вклоняються. Коровай кладуть на стіл на сцені.

Господиня. Великдень – одне з найбільших після Різдва Христового свят у
християнській релігії. Свято пов’язане із воскресінням Ісуса Христа,
тому й має назву Великий день або Великдень.

Хлопчик. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено.
Готувалися до нього заздалегідь.

Дівчина. Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали
хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали
покуть, вивішували найкращі рушники.

Сходять зі сцени.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація).

Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!

Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!

Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,

Мисочки на полиці поросли печерицями.

Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?

Сім днів хати не мела, печі не топила!

Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,

Віник на кілочку, а мисник – в куточку!

Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка!

Як прийде Великдень, буде в мене гарно.

(Прибирає кімнату).

Господиня. Ой, вже близько любе свято!

Діточки, скоріш до хати!

Бо вже недалечко

Червоне Яєчко!

Як верба розцвіла на зелене гілля –

Вербова Неділя!

Через тиждень – вже Великдень!

Жартома б’є зеленим гіллям верби дітей, що входять до залу, примовляючи:

– Не я б’ю – верба б’є. Не я б’ю – верба б’є!

Через тиждень Великдень!

Недалечко – червоне яєчко!

Страсної п’ятниці люди замішували тісто, а в суботу пекли паску. Паска –
здобне тісто, невисокої широкої форми. Верх паски прикрашали: робили з
тіста обруч, хрест – «аби файно росла».

Господиня вносить паску. Звучить музика.

Господиня. Добра паска вродилась, значить, в нашій родині буде все
гаразд.

Хлопчик. Поки в хаті пеклася паска, а на вулиці тим часом…

Всі діти сходять зі сцени, залишається автор.

Автор. Залишивши гніздечко, покотилось яєчко,

Та котилось воно недалечко…

Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла,

Своїх діток забавляла.

Квочка з курчатами виходить під музику.

1-е курча. Он, дивіться, яєчко на стежці котиться.

2-е курча. Ану ж, яке воно на колір? Квочка. Біле, як сніг!

1-е курча. А сніг який? Я ніколи снігу не бачив.

Квочка. Такий білий, як оте яєчко, що котиться. Однак скоро Великдень.
То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Автор. Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й ну його фарбувати…
Припустив теплий дощик. Потім стала веселочка в небі.

Вибігає дівчинка-веселочка.

Автор. Курчатка у веселочки фарб позичили,

На білому яєчку весну намалювали.

Малювали фарбами і писали пір’ячком…

І покотилась писанка зеленим подвір’ячком…

Вибігає дівчинка-писанка, її доганяють курчатка.

Автор. Курчатка її доганяли, з нею на подвір’ї грали

І на свято Великодня дітям подарували.

Звучить музика. Виходять діти із писанками. Стають півколом. У центрі –
писанка.

Писанка. Як уродилась, то була біла.

Тепер подивіться – рябенька я, ціла.

Розмальовані в мене бочки –

Жовті, червоні і білі квіточки.

Положать на стіл мене –

Я гостям засміюсь.

Ану, відгадайте-но,

Як-то я звусь?

Діти. Писанка.

Писанка сходить зі сцени. Діти сідають на лавку. Входить Господиня.

Господиня. Фарбоване великоднє яйце мало різні назви: «писанка»,
«крашанка», «мальованка».

Дівчатка, де ж ваші писанки?

Дівчатка імітують розмалювання писанок. Виходять діти.

1. Ой малює Одарочка

Писанки червоні,

І біжать до неї взори –

Півні, зорі, коні.

2. Кожне просить на писанці

Його написати.

Кожне хоче звеличати

Господнєє свято.

3. Кожне каже: «На писанці

Я вже не віднині.

Мене здавна так писали,

Та ще в Україні».

4. Подумала Одарочка,

Сіла за роботу.

Вже всі взори на писанці

У Велику Суботу!

?

Пісня «Писанка» (Сл. Д. Чередниченка, муз. В. Кравчука).

Розмалюю писанку, розмалюю,

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку намалюю.

А моя сопілочка буде грати,

Буде коник весело танцювати.

Звучить музика. Виходять писанки.

Господиня. За українськими традиціями кожен колір на розфарбованому
яєчку має певне значення. Кожна писанка розповідає сама за себе.

Червоний – колір життя, колір крові, дня, радості, любові.

Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості, буття.

Блакитний – символ неба, простору, вітру, здоров’я.

Чорний – дух померлих, пам’ять про них, про своє коріння.

Жовтий – символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

Писанки сходять зі сцени.

Господиня. Гарні писанки ми намалювали. А зараз настав час і відпочити.

Проводяться рухливі ігри, конкурси.

Господиня. Трішки відпочили. А тепер час збирати кошика, який ми до
церкви святити підемо. Покладемо ми до кошика і сир, і масло, і хрін, і
ковбаски. Але найголовніше – ми повинні покласти паску, крейду, писанку
та свічку.

Виходять паска, крейда, писанка, свічка.

Паска (гордо). Та що там говорити!

Важливіша я тут!

Без мене вас святити

До церкви не підуть.

Я головна на святі,

Мій рід йде з давнини.

Шанують нас віками

І славлять щовесни.

Та й Паскою Великдень

Звуть люди на землі!

Тоді і день великий,

Як паска на столі…

Крейда. Я теж, як ви, свячена.

Лиш з церкви принести –

На дверях, хоч не вчена,

Малюю я хрести.

Писанка. Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі!

Без мене цеє свято

Не буде тим, чим є!

Бо ж писанка багато

Вам радості дає.

Свічка (до всіх). О. знати ми повинні

Шану собі й другим,

Любов, як ту святиню,

Нести до серця всім.

Свята – це дні єднання

З родиною родин,

Це наше спільне знам’я,

Бо ми народ один!

Господиня. Тепер все, як слід. Можемо нести кошик до церкви і посвятити.

Вибігають 3 учні.

– А можна я кошика до церкви понесу?

– А можна я? (Сперечаються). – Ні, я!

Господиня. Понесе той, хто найцікавішу загадку загадає.

1. Людей до церкви скликає,

А сам у ній не буває. (Дзвін)

2. Є деревце – не полінце.

Багато дірочок має,

Весело співає. (Сопілка)

3. Кинути вгору – то біле,

Кинути на землю – то жовте. (Яйце).

Господиня. Всі загадки добрі! А кошика будемо нести по черзі. (Йдуть,
забирають кошик). Звучить музика. З’являються декорації  церкви. Троє
учнів читають вірш.

1-й. Вдягла весна мережану сорочку

У день святий, звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

2-й. Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце золото небес,

І крашанку, як усмішку підносить…

Христос воскрес! Воістину воскрес!

3-й. І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми: –

Христос воскрес! Чи, може, на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?!

Звучить магнітофонний запис дзвонів. Всі встають (виходять із церкви).
Перед сценою шестеро дітей. В руках тримають запалені свічки.

Христос воскрес!

1. Співає жайворонок з небес:

«Христос воскрес! Христос воскрес!»

2. У небо дзвін гуде з села:

«Христос воскрес! Йому хвала!»

3. В проміннях сонячних блакить:

«Христос воскрес! Його хваліть!»

4. Дзюрчить струмок – весняний дзвін:

«Воскрес Христос – Господній син!»

5. Радіють діти у вінках:

«Христос воскрес на небесах!»

6. І вся земля, мов той вінок –

З чудесних трав, дітей, квіток!

І в серці радість через край:

Воскресли поле, річка, гай!

І лине пісня до небес:

«Христос воскрес! Христос воскрес!»

Господиня. Дай нам силу й розум, щоб ми в школі добре вчились.

Віру в тепле, серце чисте, щоб неправді не корились.

Нам усім даруй здоров’я, згоду учнівській родині.

Дай твій захист, волю й долю добрим людям в Україні.

Учні сходять зі сцени із свічками.

1-й учень. От і зустріли ми Великдень.

2-й учень. Це свято буває завжди весною, яка приходить разом з теплим
сонечком, травичкою і квіточками.

3-й учень. Радіє природа, радіють люди, дорослі й малі.

Сходять зі сцени. Вибігають три дівчинки.

1-а дівчинка. Вийди, Петре, на вулицю,

Винось скрипку під полою.

Винось скрипку під полою,

Заграй дівкам під вербою!

Виходить хлопчик із скрипкою.

 2-а дівчинка. Вийди, Грицю, на вулицю,

Винось бубон під полою.

Винось бубон під полою,

Заграй хлопцям під вербою!

Виходить хлопчик із бубонцями.

3-я дівчинка. Вийди, Іване, на вулицю,

Вийди, Іваночку,

Винеси сопілочку

Та й заграй весняночку.

Виходить хлопець із сопілочкою, всі діти танцюють під мелодію веснянки.
Вибігають троє дівчат і троє хлопчиків. Дівчатка дарують хлопчикам
писанки. Хлопці – букетики верболозу. Дівчата: «Христос воскрес!».
Хлопці: «Воістину воскрес!»

Господиня. Закінчуються Великодні свята, і наше свято також скінчилось.
То дай нам, Боже, у полі роду, а в хаті згоду.

Мирного і голубого вам неба,

Запашного теплого хліба на вашому столі,

Джерельної води у спеку,

І ніколи ніякої біди у житті.

Учениця. Любі гості! На прощання

Ви прийміть від нас вітання,

В дарунок всі наші пісні

І ось ці пригощання.

Похожие записи