Реферат на тему

Вчимося навчати та розвивати

Навчання та розвиток дітей – ключовий момент менеджерської діяльності
вчителя (навчальний менеджмент). Дуже часто вчителі-початківці, маючи
глибокі знання за своїм фахом, приходять до висновку, що вони не можуть
результативно вчити своїх вихованців основам наук.

Створення сприятливих умов для особистого розвитку учнів

Погляди вчителів на розвиток дітей, як відомо, істотно відрізняються,
бувають не тільки суперечливими, але й полярними. Серед цих поглядів
найбільш суттєвими є такі узагальнені типи моделей:

караючий (концепція «Я – батько») – прискіпується з кожного приводу,
акцентується на учнівських прорахунках та помилках;

За дослідженнями Н. Крупеніної від «захоплення» покаранням до насильства
над дітьми – один крок. Вона виділила такі види насильства: фізична
образа, словесна образа, публічна образа, колективний осуд, шантаж,
покарання* працею. На жаль, найбільше принижень та насильства припадає
на учнів молодших класів. Кожен третій учень відчув на собі силу
публічної образи, кожен п’ятий – «рукоприкладство». Майже половина (40%)
старшокласників відчувають на собі шантаж викладачів.

формаліст – ретельний в організації та виконанні процедурних питань,
разом з тим в зміст педагогічних явищ проникає неглибоко;

з індивідуальним підходом (концепція «Я – дорослий») – допомагає кожному
учневі вчитися в рамках та темпі його можливостей (досвіду);

відгороджений (концепція «Я – дитина») – не вникає в персональні мотиви
та потреби учнів;

підтримуючий – заохочує самостійність, ініціативу учнів, залучає їх до
творчості (методика творчого вирішення дослідницьких завдань, мала
академія наук та ін.) та експериментів;

директивний – прибічник детальних, чітких інструкцій;

безтурботний – питання розвитку дітей залишається поза інтересом та
полем зору цього вчителя.

Між обставинами в класі та ставленням вчителя до справи розвитку учнів
існує пряма залежність. Найважливіший показник ефективної діяльності
вчителя – бажання дітей йти до школи, на урок, зацікавлено відноситися
до навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб відтінити, виявити,
розкрити потенційні можливості дитини засобами емпатійного впливу, а не
залякувати учнів за невивчені уроки та інші промахи.

Більшість вчителів, як сильні особисті, присвячують себе безперервному
посиленню професійного та особистого потенціалу, а частина (є й такі) –
дозволяють життю йти своєю чергою. Звичка до рутинності повсякденного
життя дозволяє їм обійтися тільки частиною своїх можливостей.
Вчителі-новатори сприяють вивільненню здорової, позитивної енергії
дитини та направляють її в русло пізнання. Як писав відомий
педагог-публіцист С.Л.Соловейчик: «Уміння бачити та cтверджувати
здатність учня, формувати на цій основі його старанність та постійно
підтримувати психологічний комфорт (на уроках Шаталова В.Ф. всі учні –
здатні та старанні) – найважливіша умова для вільної та творчої праці».

В психології (за О.М. Леонтьєвим) під мотивом розуміють певні
переживання, що спонукають суб’єкт до дій. Мотиви навчання (за
М.В.Матюшкіною) поділяються на два види:

Мотиви, закладені в самій навчальній діяльності:

мотиви, пов’язані із змістом навчання: учня спонукає до навчання бажання
дізнатися нових фактів, оволодіти знаннями, проникнути до суті явищ…

мотиви, пов’язані із самим процесом навчання: учня спонукає до навчання
бажання виявити інтелектуальну активність, міркувати, долати перешкоди у
вирішенні задач.

Мотиви, пов’язані з тим, що знаходиться поза навчальною діяльністю:

широкі соціальні мотиви;

мотиви обов’яку та відповідальності перед класом, вчителями, батьками…;

мотиви самовизначення (розуміння значення знань для майбутнього, бажання
бути готовим до дорослого життя);

особистісні мотиви: бажання отримати схвалення, гарні оцінки, бажання
бути першим…;

негативні мотиви: бажання запобігти неприємностей з боку вчителів,
батьків, однокласників.

Програма стимулювання успішної

діяльності учнів на уроці

Чинники стимулювання діяльності учнів змістом навчального процесу:

захоплююча розповідь вчителя;

перехід життєвих уявлень учнів на рівень наукових понять;

введення в урок елементів історизму, цікавих історичних фактів;

демонстрація практичного значення в житті матеріалу, що вивчається;

опора на міжпредметні зв’язки;

опора на особистий досвід учнів;

показ новітніх наукових досягнень;

використання естетичного значення матеріалу;

використання цікавих фактів науки.

Чинники стимулювання, включені в саму діяльність:

використання проблемних ситуацій;

використання експериментальних мікродосліджень учнів;

використання елементів гри;

використання елементів змагання;

використання творчих самостійних робіт;

опора на колективні форми діяльності.

3. Стимули діяльності в спілкуванні:

доброзичливість, почуття емпатії вчителя;

надання моральної підтримки учням;

заохочення учнів;

вміння вчасно надати учням допомогу;

забезпечення успіху учнів у роботі;

виявлення довіри до учнів;

авансування успіху;

систематична демонстрація на уроці успіхів класу.

Критерії дієвості стимулів на уроці

Емоційне ставлення: допитливі, теплі очі учнів; жвавість реакції; уважні
пози учнів; піднесений настрій на уроці.

Вольові виявлення: зосередженість; активне використання ЗУНів; виявлення
зусиль у подоланні труднощів; піднесені руки, бажання учнів до
активності.

Інтелектуальні виявлення: знаходження причинних зв’язків, залежностей,
закономірностей самими учнями; самостійність учнів у висновках та
узагальненнях; питання учнів; прагнення учнів до аналізу, виправлень та
доповнень до відповідей товаришів.

Наші дослідження виявили таку картину позитивної мотивації учнів на
уроці за визначеними характеристиками.

Діаграма 11

Співвідношення методів мотивації та стимулювання

навчальної діяльності (%)

Діаграма 12

Співвідношення методів емоційного впливу

1 – заохочення, 2 – осуд, 3 – навчально-пізнавальна гра, 4 – створення
наглядно-образної уяви, 5 – створення ситуації успіху, 6– стимулююче
оцінювання, 7 – вільний вибір завдання, 8–задоволене бажання бути
значущою особистістю.

Діаграма 13

Співвідношення методів пізнавальної мотивації

1 – опора на життєвий досвід, 2 – пізнавальний інтерес, 3 – створення
проблемної ситуації, 4 – пошук альтернативних рішень, 5 – виконання
творчих завдань,

6 – brinstorming.

Діаграма 14

Співвідношення вольових методів мотивації

1 – пред’явлення навчальних вимог, 2 – інформування про обов’язкові
результати навчання, 3 – формування відповідального ставлення до праці,
4 – пізнавальні ускладнення, 5 – самооцінка та корекція діяльності, 6 –
рефлексія поведінки,

7 – прогнозування майбутньої діяльності.

Діаграма 15

Співвідношення соціальних методів мотивації

1 – бажання бути корисним вітчизні, 2 – прагнення наслідувати сильну
особистість, 3 – створення ситуації взаємодопомоги, 4 – пошук контактів
та співпраці, 5 – зацікавленість у результатах спільної роботи, 6 –
взаємоперевірка, 7 – рецензування.

За дослідженнями В.А.Кан-Каліка – організація психологічного комфорту
спілкування з учнями забезпечується такими показниками:

чіткість організації первинного контакту з класом;

оперативний перехід від організаційних процедур (привітання,
розсаджування…) до ділового та особистого спілкування;

оперативне досягнення соціально-психологічної єдності з класом;

введення особистісних аспектів у взаємодію з дітьми;

подолання стереотипних та негативних установок на окремих учнів;

постановка завдань та запитань, які в початковий момент взаємодії здатні
мобілізувати учнів;

скорочення педагогічних вимог забороняючого характеру;

забезпечення позитивного зовнішнього комунікативного вигляду вчителя
(охайність, зібраність, доброзичливість…);

реалізація вербальних та невербальних засобів взаємодії, активне
включення міміки, контакту очима…;

вміння «транслювати» на клас власну прихильність до дітей;

постановка яскравих, привабливих цілей діяльності, демонстрація шляхів
їх досягнення;

розуміння внутрішнього настрою учнів, демонстрація їм цього розуміння.

Звичайно, ці показники не можуть бути постійно стабільними, на їх
реалізацію також впливає цілий ряд факторів. Їх ефективність може бути
значно знижена через вплив таких обмежень:

педагог пропонує учням свою авторську систему взаємовідносин;

вчитель пропонує цікаву, на його погляд, діяльність, не усвідомлюючи
того, що вона не цікава учням;

педагог особисто відсторонений: він пропонує учням види діяльності, не
виражаючи при цьому свою особисту позицію;

у вчителя виробився негативний стереотип у ставленні до цього класу;

клас був незадоволений попереднім педагогом та переносить своє
незадоволення на нового вчителя з цього ж предмета.

Знайдіть у цих обмеженнях «свої». Проаналізуйте їх та намагайтеся
нейтралізувати їх дію на Вас.

Пропонуємо Вам ознайомитися з деякими порадами щодо виявлення
індивідуальних можливостей та потреб учнів у навчанні (моніторинг):

Вивчення учнів повинно бути підпорядковане підвищенню якості виховання
та навчання.

Необхідно поєднувати вивчення з виховним впливом на учнів.

Вивчення треба проводити планомірно та систематично.

Вивчення необхідно проводити в реальних умовах навчання та життя учнів.

При вивченні треба використовувати різноманітні методи та прийоми.

Вивчення передбачає ознайомлення з умовами життя та побуту учнів.

Вивчати треба не окремі риси, а особистість в цілому.

При вивченні треба акцентувати увагу на позитивних рисах характеру та
поведінки.

Особливе значення серед сприятливих умов розвитку учнів та вчителів, без
сумніву, мають умови, в яких працює вчитель та вчаться учні. Вони
значною мірою визначають їх ставлення до педагогічного процесу. Це
означає, що, незважаючи на складність фінансових проблем, школі, відділу
освіти треба вкладати час та ресурси в створення умов професійного
комфорту для учнів та вчителів.

Педагогічна технологія, за Б.Т.Ліхачовим, – це організаційний,
цілеспрямований, умисний вплив на навчальний процес.

Педагогічна технологія – це мистецтво, майстерність, вміння, сукупність
методів опрацювання, зміни стану. (В.М Шепель)

Педагогічна технологія означає системну сукупність та порядок
функціонування всіх особистісних, інструментальних та методологічних
засобів, які використовуються для досягнення педагогічних
цілей.(М.В.Кларін).

Педагогічна технологія – це системний метод створення, використання та
визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням
технічних та людських ресурсів, їх взаємодії, основне завдання якого –
оптимізація форм освіти. (ЮНЕСКО).

Визначається три рівні поняття «педагогічна технологія»:
загальнопедагогічний, предметний та елементний.

Педагогічні технології класифікуються за багатьма ознаками.

Ставлення до дитини: авторитарні, дидактоцентричні,
особистісно–орієнтовані, гуманно–особисті, технології співробітництва,
технології вільного виховання.

Домінантний метод навчання: догматичні, репродуктивні,
пояснювально-ілюстративні, розвиваюче навчання, проблемно-пошукові,
творчі, програмоване навчання, діалогічні, саморозвивальне навчання,
інформаційно-комп’ютерні.

Організаційна форма: класно-урочні, альтернативні, академічно-клубні,
індивідуально-групові, колективні, диференційовані.

Орієнтація на особистісні структури: інформаційні (формування ЗУН),
операційні (формування способів розумових дій), емоційно-художні
(виховання естетичних якостей), емоційно-моральні (виховання моральних
якостей), саморозвиток (формування механізмів самоуправління),
евристичні (розвиток творчих здібностей).

Сучасна педагогіка орієнтована на технології індивідуального навчання,
серед яких можна виділити такі:

технологія індивідуалізованого навчання за Інге Унт. Головною формою
індивідуалізації навчання є самостійна робота в школі та вдома;

адаптивна система навчання А.С.Границької. За умов класно-урочної
системи створюється така організація класу, за якої 60-80% часу вчитель
організовує індивідуальну роботу з учнями;

школа-парк. Весь навчальний процес індивідуалізовано. В першу половину
дня учні працюють самостійно, за робочими посібниками, без розкладу.
Друга половина дня присв’ячена заняттям в групах за інтересами;

дальтон-план. Мотивація учнів до самостійного вивчення навчального
матеріалу, свобода учнів у виборі часу та форм навчання, позитивна
емоційність та співробітництво учнів.

Уміння виступати публічно

Визначивши свого співбесідника (-ів), продумайте, що ви йому скажете,
аби переконати. Рекомендуємо скористатися випробованою технологією
«меседжу». Меседж – це короткий, насичений текст промови переконуючого
спрямування. Меседж повинен бути: коротким, важливим, контрастним,
чітким, емоційним, адресним, готовим до повтору.

Письменник С.Сартаков справедливо відзначив, що коли претендуєш бути у
людей на видноті, то потрібно знати силу своїх слів та їх дію.

Для детального аналізу цих навичок необхідно виділити в педагогічній та
управлінській діяльності найбільш значимі види комунікації:

пізнавальна комунікація. Головна мета – передача змісту або інформації.
Серед поширених прикладів повсякденного життя – це виступи з
повідомленням, аналіз отриманих даних, лекції, участь в дискусіях та
педагогічних радах;

експресивна комунікація. Характеризується передачею почуттів, оцінок,
поглядів. Супроводжується використанням при цьому вигуків типу «ах, ух,
ну, ось так дав…». Це оцінка несподіваних результатів, спілкування
після тривалої перерви;

переконуюча комунікація. Практикується при необхідності здійснити вплив
на свого співрозмовника, закликаючи його змінити своє ставлення до
чого-небудь;

соціально-ритуальна комунікація. Призначена для спілкування з метою
підтримки норм та звичаїв соціально-культурної поведінки (звичаї
гостинності, процедури знайомства, ситуації привітань…);

невербальна комунікація. Включає в себе жести, міміку, інтонацію, позу,
вираз очей. Фахівець у галузі спілкування Аллан Піз стверджує, що
словами передається 7% інформації, звуковими засобами, включаючи тон
голосу та інтонацію – 38%, а за допомогою міміки, пози та жестів – 55%.
Тому має значення не тільки те, що говорять, але і як це говориться.
К.Станіславський писав: «При словесному спілкуванні говоріть не стільки
вуху, скільки оку, оскільки жест випереджає слово, як блискавка
випереджає грім».

У Сократа є фраза: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Спілкування* з неорганізованою групою (натовпом)

У наш час реально існують дві соціальні проблеми, які часто вступають у
взаємне протиріччя:

посилення демократичних перетворень привело до розкріпачення свідомість
педагога, зробило його більш вільним у вчинках та діях;

з причин економічного порядку держава не завжди «тримає слово» перед
педагогом щодо забезпечення соціальних гарантій його цивілізованого
буття (затримка заробітної плати, збільшення кількості учнів в класі,
слабка забезпеченість підручниками…).

Це протиріччя інколи виявляється в більш-менш масових (в масштабах
школи, регіону) претензіях педагогів. Керівнику необхідно знати методи
психологічного впливу на збуджений натовп. Натовп – це безструктурне
скупчення людей, позбавлене чітко усвідомленої загальної цілі, але
пов’язаних між собою схожістю емоційного стану та загальним об’єктом
уваги. Академік А.В.Петровський писав: «Натовп – спільність, яка нівелює
інтелект». Коли майорить прапор – розум вилітає в трубу.

Натовп

буває: оказіональним (люди зібралися просто, заради інтересу);

конвенціональним (в основі – інтерес до якої-небудь розваги);

експресивним (в основі – спільне вираження ставлення до чого-небудь,
кого-небудь);

діючим – найбільш агресивний.

перший не має внутрішньої структури;

роль лідера в натовпі легко переходить до посередніх осіб;

замість розуму у натовпі панують емоції;

натовпу потрібні лозунги, а не переконання;

у натовпі відсутня інтелігентність.

Натовп* – це «біоенергетичне утворення» з великим потенціалом руйнівної
сили. Люди в натовпі агресивні і нездатні до самоконтролю. Тут всі вони
підсвідомо стають заручниками чужого стану. Емоції транслюються жестами,
мімікою, голосом, диханням… та все ж потрібно пам’ятати пораду Ніколь
П’єра, що «Ніяка дурниця не буває настільки нестерпною, щоб ні у кого не
зустріти схвалення».

Про психологію натовпу вдало складено вірш «Толпа» російським поетом
Робертом Рождественським.

Толпа на людей не похожа,

Колышется, хрипло сопя,

Зевак и случайных прохожих

Неслышно вбирая в себя.

Затягивает, как трясина,–

Подробностей не разглядеть…

И вот

Пробуждается сила,

Которую некуда деть.

Толпа, как больная природа,

Дрожит от неясных забот,

По виду – частица народа,

По сути – его антипод…

И туча плывет, вырастая,

И нет ни друзей, ни врагов…

Толпа превращается в стаю,

И капает пена с клыков.

Наодинці «працювати», намагатися розумно спілкуватися з натовпом, у
більшості випадків, немає сенсу. Енергію натовпу можуть вгамувати
організовані та керовані збори. У натовпі немає не тільки розуму, але й
пам’яті.

У спілкуванні ми користуємося набутими вербальними* шаблонами
професійного, соціального та побутового характеру. В роки «застою» деякі
керівники досить високого рангу успішно користувалися «універсальним
кодом мови», в якому вербальні* шаблони були доведені до досконалої
форми. Ця «шпаргалка» дозволяла виступаючому не просто контролювати
об’єм виступу, але й вільно імпровізувати.

Таблиця 23

Універсальний код мови

І ІІ ІІІ IV

Товариші! Реалізація намічених планових задач грає важливу роль у
формуванні існуючих фінансових та адміністративних умов,

з іншого боку, рамки та місце навчання кадрів вимагає визначення та
уточнення системи масової участі.

Не треба, однак, забувати, що структура організації, що склалася сприяє
підготовці та реалізації позиції, яку займають учасники відносно
поставлених задач

Таким чином, нова модель організаційної діяльності забезпечує широкому
колу (фахівців) участь у формуванні нових

пропозицій.

Повсякденна практика показує, що подальший розвиток подальших форм
діяльності дозволяє виконувати важливі завдання з розробки напрямів
прогресивного розвитку.

Значущість цих проблем настільки очевидна, що постійне
інформаційно-пропагандистське забезпечення нашої діяльності значною
мірою зумовлює свідомість системи навчання кадрів, відповідно насущним
потребам.

Різноманітний досвід і багатий досвід зміцнення та розвитку структури
дозволяє оцінити значення відповідних умов активізації.

Задача організації, особливо ж консультації

з широким активом являє собою цікавий експеримент перевірки моделі
розвитку.

Ідейні міркування вищого

порядку, а також початок повсякденної роботи по формуванню спричиняє за
собою процес впровадження та модернізації форм впливу.

Довільно об’єднуючи частину фрази з стовпчика 1 з будь-якою частиною
фрази послідовно з стовпчиків II, III, IV, отримаєте універсальний
текст. Кількість комбінацій – 10 000, достатньо для сорока хвилин
проголошення промови.

По – різному може висловлюватися керівник школи перед своїми колегами,
вчитель – перед своїми учнями, але, головне, «Ваше ж
слово хай буде: «так – так»; «ні – ні». А що більше над це, то те від
лукавого» [Матф. 5; 37].

Малюнок 21

Дистанція в спілкуванні (за Е.Холлом)

Інтимна. До 40-50 см – духовна близькість, повне довір’я. Батьки, діти,
закохані.

Особиста. До 1,5 м – довірливе обговорення особистих проблем

Соціальна.

Формальна.

3-4 м – прийом у начальника.

Начальник-підлеглий.

Публічна.

Понад 4 м – лекції, урок, публічний виступ.

Малюнок 22

Розташування співрозмовників при спілкуванні

Розділ психолого-педагогічної науки, який займається вивченням проблем
ефективного спілкування, називається проксемікою.

Вміння розуміти жести

Жестові групи – важливий невербальний компонент у відносинах педагога та
учня. Вони вказують на те, як люди реагують на все, що відбувається
навколо них. І.Кант називав руку людини «видимою частиною мозку». На
чисто експресивному прояві діти можуть розпізнати, а точніше, визначити
радість – в 3 роки, біль – в 5-6 років, гнів або страх – в 7, жах – в
9-10, подив – в 11, зневагу – в 14 років. Розглянемо деякі групи жестів
та поз, які виражають різні позиції учня в складному процесі навчання.

Оціночні жести

Жести, які відносяться до оціночних, треба правильно розуміти та
інтерпретувати.

Пощіпування перенісся. Цей жест, як правило, супроводжується
заплющуванням очей, говорить про глибоку зосередженість. Цим жестом
учень сигналізує Вам про свої труднощі (не треба намагатися швидко
вивести його з цього стану).

Жести захисту

Кисті стиснуті в кулаки. У такому випадку, коли виникає сумнів,
спокійний учень чи він знаходиться в стані захисту, зверніть увагу на
кисті його рук. Цей жест – сигнал про сильне хвилювання або навіть
агресію учня.

Жести нервозності

Покашлювання. У більшості випадків свідчить про те, що учень нервує.

Рука або палець прикриває рот. Чарльз Дарвін описував це, як жест
подиву, але іноді учень поступає так і в тому випадку, коли сказав щось
«не те» та жалкує з цієї нагоди.

Постукування рукою по столу, ногою по підлозі, клацання ковпачком
ручки… – все це жести стурбованості.

Жести підозри та скритності

Погляд спрямований в бік.

Доторкування або легке потирання носа, як правило, вказівним пальцем –
це знак сумніву. Задайте учневі питання, на яке йому важко відповісти,
тоді Ви побачите, як швидко його вказівний палець починає рухатися до
носа. Різновид цього жесту – потирання за вухом або перед вухом
вказівним пальцем, потирання ока.

Жести відвертості

Жести нудьги

Вміння слухати

В.Шекспір рекомендував тримати подалі думку від мови, а необдуману думку
від дій.

Якщо Ви бажаєте вплинути на ситуацію – послухайте, що Вам кажуть.

Той, хто говорить, може сказати дещо цінне для Вас. Слухайте уважно,
здобувайте з цього користь для себе. При цьому концентруйте увагу на
таких аспектах:

слухайте, щоб знайти ключові слова;

слухайте, щоб визначити вузькі місця;

слухайте, щоб визначити можливість власного маневру;

слухайте, щоб знайти протиріччя в міркуваннях співрозмовника.

Подумайте над цим переліком, спробуйте його розширити та поліпшити.

Цікавими здаються такі дані: протягом робочого часу педагог:

Діаграма 16

16% часу зайнятий читанням (учнівських робіт, педагогічної
літератури…);

9% часу зайнятий письмовою діяльністю (пише конспект…);

35% часу зайнятий вербальними формами спілкування (проводить уроки,
говорить із учнями, колегами…);

40% часу зайнятий слуханням (учнів, колег, керівництва…)

У жінок спостерігається спонтанна інверсія останніх в цій шкалі
характеристик. Простіше, вони полюбляють поговорити за будь-яким
приводом…

У французькому парламенті, під час обговорення законопроекту про
рівність жінок та чоловіків, доповідач привів такий аргумент: «І зрештою
між чоловіком та жінкою не така вже й велика різниця!». З залу пролунав
тріумфуючий голос: «Хай живе ця невелика різниця!»

Манхетенський психолог Бонні Джейкобсон зазначає: «Існує тип людей, для
яких слухати інших – це свого роду гра, засіб накопичення поступаючої
інформації, не розкриваючи при цьому своєї власної позиції».

Переваги слухання

Ви уникаєте непорозумінь, якщо Ви хороший слухач. У людей рідко
виникають причини для сварки з тими, хто приділяє їм увагу.

Ви розумієте, що відбувається.

Стаєте більш компетентними.

Будьте інтелігентним. Інтелігентність примусить Вас в іншому світлі
побачити знайому Вам людину та змінити своє уявлення про нього.

Збільшуєте свою силу. Світ звуків повний інформацією – черпайте її.

Слухаючи інших, Ви розумієте їх.

Вас шанують. Адже не даремно кажуть: «… у всякому разі, він хоч вислухав
мене».

Ви отримуєте те, що Вам треба. Єдиний засіб навчитися цьому – це вміння
слухати.

Ви можете справитися з гнівом співрозмовника. Коли ми слухаємо
роздратовану людину, намагаючись зрозуміти причину цієї люті, ми
демонструємо своє співчуття та дозволяємо їй висловити свої думки.

Слухаючи людину, Ви виховуєте в ній самоповагу. Якщо Ви відкладаєте
власну справу, щоб вислухати співрозмовника то таким чином, Ви йому
говорите: «Я ціню Вас за те, що Ви маєте сказати». Як сказав Емерсон:
«Ви так голосно кричите в мої вуха, що я не чую, що Ви говорите».

Більшість людей говорять із швидкістю – 120 слів на хвилину. Середня
здатність сприймати інформацію – 480 слів на хвилину. Тому, пам’ятайте,
у Вас є великі резерви для слухання та обміркування почутого. Не
перебивайте того, хто говорить. Зверніть увагу, як завжди уважно ми
слухаємо керівників. А бесіда між чоловіком та жінкою має свою
специфіку. Чоловік перериває розмову жінки в два рази частіше. Причиною
цьому є чоловіча звичка – слухати більше самого себе. Жінка більше
витрачає часу на обдумування почутого, в той час як чоловік схильний
давати дуже швидко готові поради. Процес слухання чоловіком
продовжується не більш 10-15 секунд, після чого він завжди намагається
знову що-небудь сказати.

Алгоритми

комунікації Інформація, яка передається, повинна бути однозначною.

Інформацію треба передавати тільки певним людям.

Не треба приховувати або якимось чином урізати важливу інформацію з
метою запобігти дискомфорту або тривоги в рамках системи.

Треба намагатися як можна більше дізнатися про те, як інші люди
розуміють Ваші вчинки та реагують на Вашу поведінку.

Управлінська інформація повинна відповідати таким характеристикам:

Повнота та якість.

Цінність та корисність.

Достовірність та точність.

Актуальність.

Оперативність та доступність.

Надійність.

Правова коректність.

За Нодар Джином «Перший крок до мудрості – мовчання, другий – слухання,
третій – запам’ятовування, четвертий – діяння, п’ятий – викладання
мудрості». «Перший крок мудрості – нападати на все, останній –
переносити все». (Георг Ліхтенберг).

Короткий тлумачник «ухильних» відповідей [75]

Відповідь керівника Істинне значення

Це питання ми будемо вирішувати комплексно! Найближчим часом я це
питання вирішувати не буду…

Вважайте, що Ваше питання вже вирішене! Відв’яжіться від мене хоч би на
місяць, а там буде видно…

Про Ваше питання я пам’ятаю постійно! Добре, що нагадав про себе…

Боюся, що начальство нас не зрозуміє! Я й сам не зрозумів, чого ти
бажаєш…

Пришліть свої пропозиції поштою (факсом)! Ось і добре, виграю ще якийсь
час…

Подзвоніть у вівторок! У вівторок мене не буде, а в середу я на нараді…

Вважайте, що Ви мене вже переконали! Від цього нічого не зміниться…

Ваше прохання я пам’ятаю дуже добре, тільки нагадайте мені деталі! Може
що-небудь і пригадаю…

Ще не підійшов час вирішення Вашого питання! У мене ще немає відповіді…

Зверніться з цим до мого заступника! Може він зрозуміє, що Ви хочете…

Ми активно займаємося вирішенням Ваших пропозицій! Вже доручив
секретареві, заму, знайти, пригадати, що Ви хочете…

Звичайно, я готовий Вам допомогти, але треба де-що уяснити! Нічим я Вам
допомогти не можу…

Тут Ви можете поступати як вважаєте за потрібне! Я за Вас на себе
відповідальність брати не буду…

О, Ви вже тут! Який я радий! Господи! Де ти на мою голову взявся…

ЛІТЕРАТУРА

Альтшуллер Г.С., Зусман А.В., Филатов В.И. Поиск новых идей: от озарения
к технологии. (Теория и практика решения изобретательских задач). –
Кишинев: Карта Молдовеняскэ, 1989. – 381с.

Амонашвили Ш.А. Личностно – гуманная основа педагогического процесса. –
Мн.: Университетское, 1990. – 560с.

Амосов Н.М. Алгоритмы розума. – Киев: Наукова думка, 1979. – 223с.

Амосов Н.М. Разум, человек, общество, будущее. – К.: Байда, 1994. –
184с.

Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. – М.:
Педагогика, 1980. – 232с.

Ангеловски К. Учителя и инновации: Кн. для учителя: Пер. с макед. – М.:
Просвещение, 1991. – 159с.

Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе.- М.: Просвещение,
1989.-224с.

Арват Ф.С., Коваленко Є.І. та ін. Культура спілкування:
Навч.-метод.посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 328с.

Бараева О.Ю. Стратегическая деятельность директора школи.- Н.Новгород:
МП «Балахинская типография», 1994. – 71с.

Бэрн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих
взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой
судьбы: Пер. з англ. / Общ.ред. М.С.Мацковского. – М.: Лист-Нью; Центр
общечеловеческих ценностей, 1997. – 336с.

Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во
Моск. ун-та, 1982. – 200с.

Бодалев А.А. Личность и общение: Избранные труды. – М.: Педагогика,
1983. – 272с.

Бойделл Т. Как улучшить управление организацией: Пособие для
руководителя. – М.: АО «ИНФРА-М» – АОЗТ «Премьер», 1995. – 204с.

Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой
роботе. М.: Юрист, 1998. 496с.

Воспитание чувств у детей по методу Марии Монтессори: Дидактический
материал / Сост. и ред. З.Н.Борисова, Р.А.Семерникова. К., 1995. 132с.

Вудкок М., Френсис Д. Роскрепощенный менеджер. Для
руководителя-практика: Пер. с англ. – М.: Дело, 1991. – 320с.

Головаха Е.И., Папина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. –
К.: Политиздат Украины, 1989. – 189с.

Давыденко Т.М. Рефлексивное управление школой: теория и практика. –
Москва-Белгород, 1995. 251с.

Давыдов Н.А., Бойченко Н.А. Как быстро научиться интересно и эффективно
обучать специалистов. – Симферополь: Таврия, 1992. – 112с.

Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн. для
учителя и руководителей. – М.: Просвещение, 1987. – 207с.

Позиція ділової взаємодії, «кооперування”

Позиція конкуренції та захисту; неусвідомлений поділ столу на «свої
території”

За круглим столом – атмосфера невимушеності; у всіх однаковий статус

Кутова позиція – для невимушеної, дружньої бесіди

Незалежна

позиція –

відсутність зацікавленості, складність у стосунках.

А

Б

А

А

Б

Г

Д

Е

В

А

Б

Б

А

Б

Похожие записи