Урок-свято «Колосок»

Ведуча.

Сядьте, діти, всі, будь ласка,

Розпочнеться зараз казка.

Вона, кажуть, дуже гарна

І цікава, і повчальна.

Хто тихесенько сидить,

Не пустує, не шумить,

Той найпершим зрозуміє,

Чого казка нас навчить.

Казкар.

Це було давним-давно,

Коли ще звірі говорили.

У купі з птахами жили

І між собою не сварились.

Біля ставочка стояв дім,

Новим красивим був маєток.

А хто ж там жив?

(Вибігає півник).

Там півник жив.

(Кланяється).

І двоє жвавих мишеняток.

(Вибігають мишенята).

Як звати, півнику, тебе?

Півник.

Та кличуть просто — Голосисте Горлечко.

Я піснею своєю всіх буджу,

Як тільки над землею сходить сонечко.

Кукуріку!

Казкар. А мишеняток милих цих як звуть?

Верть. Мене звуть Верть!

Круть. А мене — Круть!

(Мишенята беруться під руки, танцюють і співають на мелодію пісні
«Веселые девчата, заветные подрружки»).

Ми любимо гуляти,

Крутитись та вертітись

І вміємо чудово

Різні пісенькі співать.

Якщо ви утомились,

Бо цілий день трудились,

На веселі забави

Запрошуєм до нас. (Півник бере віник підмітає подвір’я, мишенята
граються).

Ведуча. Ось ми і познайомилися з мешканцями цього чудового будинку.
Уважно послухаємо, що ж було далі.

Півник.

Ко-ко-ко. Що це лежиь? (Піднімає).

Це ж пшеничний колосок.

Гей, Круть, гей, Верть!

Казкар. Півник весело кричить.

Півник. Чи ви бачили це диво? (Мишенята розглядають колосок). Мишенята
(разом). Треба його обмолотити!

Півник. Хто ж то буде молотити?

Мишенята. Не вмієм ми цього робити!

Півник.

Гаразд, гаразд, я це зроблю,

Пшениці сам намолочу. (Півник виходить, мишенята граються).

Казкар.

Півник взявся молотить,

Ллється з нього градом піт.

Мишенята ж, знай, гуляють,

Хоч немало мають літ.

Півник (повертаючись).

Мишенята, де ви, любі?

Поможіть мені хутчіш.

Наробився я на славу:

Намолотив цілий міх!

Круть. Ох, і гарнеє ж зерно!

Верть. Добірна пшениця.

Разом. Видно, буде з нього нам добра паляниця.

Півник.

Зачекайте, підождіть,

Друзі мої милі,

Треба ще змолоть зерно,

Коли ви при силі.

Круть. Де та сила?

Верть. Подивись, ми ж сьогодні хворі.

Круть. У мене живіт болить. (Кривиться).

Верть. Мені у боку коле. (Кривиться).

Півник.

До млина піду я сам,

Хоч тяжка дорога.

Нині при здоров’ї я,

За це хвалю Бога. (Півник бере мішок на плечі, виходить. Мишенята
починають гратися).

Круть (дивиться з-під руки).

D

f

a

`

A

Бачу, півник йде з млина,

Аж душа радіє.

Зараз нам пиріг спече,

Він у нас все вміє. (Гладить живіт).

(Півник ставить мішок. Підбігають мишенята).

Верть (замріяно). Якби хто пиріг нам спік…

Півник.

Звісно, мишенята.

Тісто гарно замісіть,

Бо вже я не чую ніг.

Круть. Я не знаю, як місити!

Верть. Я не хочу це робити! (Розвернулися, пішли).

Півник (їм у слід).

Все завжди роблю я сам —

Такі із вас друзі. (Мишенята роблять вигляд, що не чують, насупилися,
сидять).

Півник (тяжко зітхаючи).

Піду сам воду носити,

Дрова рубати, піч топити.

А як це усе зроблю,

Аж тоді пиріг спечу. (Виходить, мишенята граються).

Казкар.

Довго вони розважались.

Про півника ж не турбувались.

А як дух пішов смачний —

За стіл погналися мерщій.

Круть. Ох, і зголоднів же я!

Верть. Ох, і їсти хочеться!

Круть. Запашний вийшов пиріг!

Верть. Слинка так і котиться!

Півник (до дітей).

До столу їх, бачу сам,

Кликати не треба. (Повертається до мишенят).

Дайте відповідь мені

На питання звичне:

Хто знайшов і де лежав

Колосок пшеничний?

Мишенята (голосно).

На подвір’ї він лежав,

Непотріб неначе.

Ти подвір’я підмітав

Й колосок побачив.

Півник.

Хто його обмолотив?

А тоді у млин носив?

Круть. Ти робив це!

Верть. Ти, ти!

Круть. Так, ти у нас на все мастак.

Півник. Може воду ви носили?

Мишенята (тихіше). Ні, ми цього не робили.

Півник. Ну, а дрова хто рубав?

Круть (тихо). Ти рубав.

Верть. Я не рубав.

Півник.

Може хто з вас піч топив?

Чи хоч тісто замісив? (Мишенята мовчать, лише крутять головами).

Чому ж ви не помагали,

Коли я не раз просив?

Ви гуляли — я топив.

Ви співали — я місив.

А тепер, як пиріг їсти,

То мені нема де й сісти! (Мишенята, похнюпившись, виходять з-за столу.
Півник сідає, сумно підпирає руками голову).

Казкар.

Отак друзі й розійшлися,

Стали жить окремо.

Як подумаємо добре,

Відповідь знайдемо.

Чому вони розійшлися?

Чому разом не вжилися? (Відповіді дітей).

(Вибігають мишенята).

Круть. Ми з півником проживали.

Верть. Його труд не поважали. Разом.

Ви з нас приклад не беріть,

Вірну дружбу бережіть! (Кланяються. Виходять).

Похожие записи