Урок-співбесіда та її аналіз

Урок-співбесіда — це специфічна форма організації навчально-виховного
процесу, де взаємодія вчителя з учнями жорстко не детермінується, а
домінуючим методом його проведення є бесіда

Урок-співбесіда проводиться перед заліком, навчальною екскурсією,
конференцією, диспутом, контрольною роботою. Його мета — виявити рівень
навчальних досягнень учнів. У ході співбесіди констатується зміна рівнів
засвоєння знань, загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок учнів;
розвитку їх творчих можливостей; аналізуються помилки, виявляються
прогалини у знаннях, використовуються оперативні та доцільні шляхи їх
усунення; прогнозується система роботи з учнями з поліпшення засвоєння
програмного матеріалу; констатується стан підготовки учнів до
підсумкового уроку (заліку, диспуту, контрольної та ін.).

Урок-співбесіду доцільно проводити також перед вивченням вузлових тем
програмного матеріалу. При цьому вчитель з’ясовує, чи обізнані учні з їх
змістом; які набуті ними знання з цих тем у побуті, у спілкуванні з
дорослими, методом самоосвіти. У цьому випадку вчитель отримує
інформацію, яку використовує при підготовці до наступних уроків з метою
профілактики помилок, корекції змісту навчального матеріалу,
раціонального вибору методів і засобів навчання.

Урок-співбесіда в системі занять може виступати як цілісна структурна
одиниця навчально-виховного процесу, розрахована на 45 хвилин, а може
бути й елементом будь-якого типу уроку тривалістю до 10-15-ти хвилин.
Доцільні форми співбесіди: індивідуальна, групова, фронтальна. На
уроці-співбесіді реалізуються діагностична та прогностична функції
навчання. Його діагностична функція полягає у виявленні рівня навчальних
досягнень учнів; ступеня розвитку та вихованості учнів; рівня
інтелектуального «тла» учнів даного класу.

У виявленні навчальних досягнень учнів алгоритмом співбесіди може бути:
повідомлення учням теми (розділу) вивченого програмного матеріалу, з
якої буде проводитися співбесіда; постановка системи логічно пов’язаних
питань і завдань, що розкривають зміст теми; вибір раціональних форм
організації співбесіди (фронтальна, індивідуальна, групова); вибір
способів фіксації виявлених рівнів навчальних досягнень учнів (перший
рівень — сприйняття, усвідомлення, запам’ятовування; другий рівень —
репродуктивний, тобто використання знань у знайомій ситуації; третій
рівень — частково-пошуковий, тобто використання знань у незнайомій
ситуації; четвертий рівень — творчий); підбиття підсумків.

Майстерно побудована співбесіда на уроці дозволяє вчителю з’ясувати
рівень ерудиції учнів; їх мови, кмітливості, нахилів, прагнень,
ставлення до навчання, до певної галузі науки, до праці та людей праці.
Ці та інші елементи прояву загального розвитку учнів дають йому підставу
судити про рівень особистісно-утворюючого середовища класу й відповідно
до цього координувати власні дії в навчально-виховному процесі;
навчальний план і програму, модернізувати зміст освіти та навчання.

??#?розробляються запитання, відповіді на які дозволять зробити певні
висновки про моральні якості учнів, патріотичні та громадські почуття,
знання норм права та моралі, етики та культури поведінки,
дисциплінованість. Вивчення вихованості учнів — справа нелегка. Вона
потребує знання характерних ознак вихованої сучасної людини, оволодіння
методиками спостереження й аналізу їх прояву, тривалого часу.

Метою уроку-співбесіди може бути пропедевтика можливих помилок при
вивченні складної теми чи розділу навчального курсу. При цьому
педагогічно доцільним є такий алгоритм її проведення: повідомлення теми
та розкриття її специфіки, важких для засвоєння елементів; пояснення
цілей та завдань подальшої діяльності, її мотивація; повідомлення учням
про те, що вони повинні засвоїти після вивчення теми чи розділу (знання
фактів, понять, принципів, закономірностей, законів, способів
діяльності); інформування учнів про ті елементи теми, які викликають
труднощі при засвоєнні.

У практичній діяльності вчителі шкіл нерідко проводять урок-співбесіду з
метою корекції знань, умінь і навичок учнів на основі аналізу виявлених
прогалин. Можливий алгоритм їх діяльності: типізація прогалин у знаннях,
уміннях і навичках учнів, тобто виявлення в них загального та
одиночного; визначення оптимального змісту навчального матеріалу для
корекції знань; розробка диференційованих (усних і письмових) завдань,
спрямованих на усунення прогалин; забезпечення зворотного зв’язку, що
свідчить про якість корекції навчальних досягнень учнів; підбиття
підсумків уроку-співбесіди.

Систематизація та узагальнення засвоєних знань учнів є однією із цілей
уроку-співбесіди. Логіка цього процесу така: від сприйняття,
усвідомлення та узагальнення окремих фактів — до формування понять,
категорій та систем, а від них — до засвоєння системних знань;
оволодіння пріоритетними новітніми теоріями та ідеями певної науки. Його
структурні частини: повторення, аналіз основних фактів, подій та явищ;
узагальнення та систематизація знань, засвоєння системи знань та їх
використання для пояснення нових фактів, виконання практичних завдань.
При цьому співбесіда має оглядовий характер:

доцільність визначення вчителем теми, цілей та завдань уроку-співбесіди,
його місце в логічній структурі програмного матеріалу;

вибір і реалізація раціональних форм і засобів організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці-співбесіді;

організація та управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів
відповідно до поставлених цілей, завдань і змісту теми уроку-бесіди;

забезпечення у процесі співбесіди відповідної дисципліни,
взаєморозуміння, взаємоповаги, усунення негативних факторів, що
впливають на хід співбесіди; спрямування співбесіди в потрібне русло, що
дозволяє отримати необхідну й достатню інформацію відповідно до
поставленої мети;

результативність уроку-співбесіди (досягнення поставлених цілей та
завдань; розкриття потенційних можливостей учнів; об’єктивність оцінки
їх навчальних досягнень, пошуки резервів їх поліпшення; усунення
прогалин у знаннях, підвищення інтересу до предмета та навчальної
праці).

Похожие записи