.

Управлінська культура як складова підготовки майбутнього менеджера освіти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
198 1990
Скачать документ

Реферат на тему:

Управлінська культура як складова підготовки майбутнього менеджера
освіти

Освіта в Україні відіграє значну роль у системі соціальних інституцій,
виконує традиційні функції передачі знань, умінь і навичок професійної
діяльності, розвиває в молоді ерудицію та інтелект і реально визначає
культурні орієнтири майбутнього суспільства. Тому сталі стереотипи в
системі управління освітою не повинні перешкоджати соціокультурним
засадам і прагненням сучасної молоді до ініціативи, інновацій, повної
самореалізації. Головне – створити середовище, в якому суб’єкти
навчально-виховного процесу були б спроможні вчитися й працювати для
досягнення спільної мети [9, с.84].

Освіта в Україні вважається одним із основних компонентів
загальнолюдських цінностей. Метою освіти є всебічний розвиток людини як
особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів,
розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей,
формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору. В основу
освіти покладено загальнолюдські цінності – гуманізм, патріотизм,
демократію, мир і дружбу між народами, злагоду між національними та
релігійними спільнотами, соціальну справедливість, працелюбність, повагу
до національної та світової культури. Тобто зміст державної української
освіти передбачає всебічний та гармонійний розвиток людини як у
патріотичному, трудовому, моральному, так і в національному, правовому
та інших аспектах.

Важливого значення набувають не лише філософсько-соціологічні міркування
про відмінність у дефініціях “людина грамотна”, “людина культурна”,
“людина компетентна”, “людина навчена” тощо. Йдеться про з’ясування
того, чи пов’язана система освіти з практикою, чи забезпечена вона
предметним аксіологічним змістом, психолого-педагогічними технологіями,
наскільки держава й суспільство взагалі мають у ній потребу [7]. На
погляд В.Лугового, всі освітні явища мають головну системну якість бути
надбіологічно виробленим способом цілеспрямованого,
організовано-упорядкованого інформаційного окультурення індивідів з
метою забезпечення соціально-культурного життя [5, с.11].

Реалізація аксіологічного підходу в сучасному навчальному закладі
спрямована на відбір і трансляцію в молоді провідних соціальних
цінностей гуманістичної спрямованості. Вагомий внесок у розробку цієї
проблеми зробили Є.Шиянов, Н.Асташова, І.Бех, В.Крижко, М.Михальченко,
І.Зязюн, В.Огнев’юк, Н.Нікандров, І.Ісаєв, К.Абульханова-Славська,
В.Луговий, О.Вишневський, В.Караковський, В.Сластьонін, О.Сухомлинська
та інші. Аксіологічний потенціал освіти та ціннісно-смисловий підхід до
організації державного управління освітою визначається Конституцією
України, Національною доктриною розвитку освіти й законами про освіту.

Розгляд проблематики ціннісних орієнтацій у педагогічній системі
безпосередньо пов’язаний з розвитком культури особистості. Серед
педагогів, що досліджують зв’язки аксіологічних і культурологічних
підходів у педагогіці, виділяється позиція І.Беха [2] та М.Михальченка
[7].

Розвиток у керівника почуття цінності іншої людини, зазначає І.Бех, може
успішно відбуватися не лише за умови перетворення його в “центр
Всесвіту”, а за умови своєчасного блокування в нього Еґо-потягів, які
деструктивно впливають на моральну досконалість особистості. Слід
зазначити методологічну тезу вченого, яка задає тон
професійно-педагогічній діяльності: виховання – це входження людини в
культуру. Відзначимо, що в даному випадку входження в культуру
управління розглядається як процес філігранної роботи керівника з
педагогами. Це складний процес присвоєння цінностей через складні
духовні зусилля кожної людини. І чим складніше ціннісне коло, тим більше
зусиль воно вимагає від керівника.

М.Михальченко у своїх педагогічних пошуках звертається до
культурологічних цінностей, вироблених людством, і таких, що дають
духовні сили сьогодні. Його переконаність у тому, що керівник як
представник культури повинен пропонувати педагогам вищі цінності й
формувати до них особливе ставлення, співвідноситься з організацією
виховного процесу на основі щоденного ціннісного вибору.

Споконвічно про цінності говорили як про елементи морального виховання,
найважливіші складові внутрішньої культури людини, що, виражаючись в
установках, властивостях і якостях, визначають ставлення людини до
суспільства, природи, до інших людей, до самого себе. В освітньому
процесі ціннісні орієнтації виступають як об’єкт діяльності керівника й
педагогів. Звідси висновок, що розвиненість аксіосфери менеджера освіти,
повне й органічне освоєння цінностей учнями, студентами є умовою
оптимальності морального виховання як основи духовного розвитку
особистості. Під аксіосферою ми розуміємо унікальне духовне утворення,
яке включає ціннісні орієнтації, що забезпечують самозбереження людини в
просторі і в часі [4, с.23-24].

Загальнолюдські цінності, норми моралі, вироблені історичною практикою
суспільства, високо цінуються та є обов’язковими для успішної
управлінської діяльності майбутнього менеджера освіти.

Світ культури постає, насамперед, як світ цінностей матеріальних і
духовних, створених або виділених у природі людиною, якими вона
насолоджується в міру своєї обдарованості, освіченості та вихованості.
Цінність означає значущість, корисність або шкідливість чого-небудь для
людини, групи, суспільства. Цінність може допомогти оцінити що-небудь у
порівнянні, тобто виступити критерієм вибору. Цінність сама стає
орієнтиром, тому що вона є засобом досягнення мети.

Культура менеджменту – це досягнутий рівень ефективності управління в
різних сферах за рахунок високої культури самого менеджера,
організаційної культури установи освіти, прогресивної системи ділових
відносин з усіма учасниками навчально-виховного процесу. Управлінську
культуру формують не тільки менеджери, але й усі педагоги,
співробітники, вихованці в процесі взаємодії установи освіти з ними.
Культура менеджменту одержала власний зміст у результаті інтегративного
ефекту взаємовпливу комплексу наукових теорій і похідних від них
управлінських технологій. Багатоскладова сутність людини – суб’єкта
культури менеджменту – визначила присвоєння (інтеріорізацію) основ
духовної, емоційно-почуттєвої, розумової й діяльнісної культур, що
по-різному впливають на мислення й діяльність керівників.

Реально цей вплив здійснюється шляхом застарівання та відновлення
поділюваних людиною цінностей, що є одночасно ядром кожної культури. Чим
більшою кількістю цінностей, узятих від різних культур, володіє людина,
тим вона є культурнішою [1]. Нового змісту в системі культури набувають
такі поняття, як коректність і толерантність. Коректність і
толерантність не лише запобігають соціальним конфліктам – вони сприяють
гармонійності міжособистісних стосунків, пошуку діалогу з релігійних,
національних, мовних, статусних питань [9, с.82-84].

Менеджер освіти виступає керівником, що формує відношення всередині та
поза організацією, орієнтує членів організації на досягнення цілей. Він
щоденно приймає рішення, які ґрунтуються на особистих принципах та
цінностях. Якщо особисті цінності нечіткі, менеджеру не вистачатиме
досить твердих підстав для суджень, які в цьому випадку можуть
сприйматися оточуючими як необґрунтовані. Сучасна концепція успішного
управління орієнтована на такі цінності, як ефективність, реалізація
потенціалу працівників і зростаюча готовність до нововведень. Менеджери,
які мають нечіткі основні принципи або відступають від них чи
ґрунтуються на цінностях вчорашнього дня, не здатні здійснювати
ефективного керівництва. На думку В.Терентьєва, цінності менеджменту –
це свідомий вибір системи ідей, вони мають особливе значення й прийняті
в якості направляючих передумов, на основі яких менеджери здійснюють
свою професійну діяльність [10, с.41].

^

`

`

gdOcеличі, совісті та ін.) – це здатність менеджера до співчуття,
“емоційного резонансу”, розуміння почуттєвого стану іншого суб’єкта (що
його радує, а що – засмучує), здатність “бачити очима іншої людини, чути
й відчувати, як вона”, та викликати відповідний відгук педагогів.
Управлінська діяльність потребує розвинутої душевності, почуттєвості,
сентиментальної відкритості керівника задля спроможності трансмісії
ірраціонального культурного досвіду людства, який є невід’ємним
компонентом усякої культури [5].

Основним фактором, який впливає на процес професійної підготовки
менеджерів, є система цінностей. Система цінностей виступає як найбільш
абстрактний рівень регуляції. Однією з найважливіших загальнолюдських
цінностей є соціокультурна природа освіти, тобто система освіти виступає
органічною частиною суспільства та культурного життя й може розглядатися
й оцінюватися тільки у взаємозв’язку з ними.

Ґрунтуючись на характеристиці трьох груп цінностей, запропонованій
Н.Масюковою, ціннісні основи процесу професійної підготовки менеджерів
освіти можна узагальнити таким чином (табл.1) [8, с. 47-48].

Таблиця 1

Ціннісні основи процесу професійної підготовки менеджерів освіти

Перша група цінностей Друга група цінностей Третя група цінностей

Первісні блага Рефлексивні цінності Вищі етичні цінності

Освіта, яка ґрунтується на компетентності, конкурентоспроможності, дає
можливість для кар’єрного pосту, професійного розвитку, гарантованого
заробітку та стабільного життя Ідеал автономії, цінність свободи,
цінність єдності особистісної та громадянської позицій Суб’єкт-суб’єктні
стосунки в процесі професійної підготовки

Рефлексія з приводу загальнолюдських цінностей та вимог до професії
менеджера освіти формує особисте ставлення й, зрештою, власні ціннісні
орієнтації, що визначають вибір відповідної поведінки. Учитися жити й
працювати в згоді із самим собою, “тримати ціль” і переборювати
труднощі, опановувати техніку власної праці, розвивати творчі здібності,
вдосконалювати добрі вчинки – це основа становлення особистої культури
майбутнього менеджера.

Культура – це важлива частина змісту професійної освіти менеджера.
Культура, як відомо, засвоюється у формі чотирьох елементів: знань про
різні сфери буття; досвіду діяння у визначених сферах (уміння);
творчості як перетворення й переносу прийомів діяльності в нові,
непередбачені умови; ставлення до діяльності, її об’єкта, всього, що з
нею пов’язане, співвіднесеного із системою цінностей людини (І.Лернер).
Засвоїти культуру – означає “знати-вміти-творити-бажати”. Людина може
“знати”, але не “вміти”, “знати і вміти”, але не “творити”, “знати,
вміти, творити”, але не “бажати”. В останньому випадку марні для
суспільства (та й для самої людини) її знання, вміння, потенції до
творчості.

На думку Є.Пасова, “бажати” – це головний елемент у змісті культури, він
визначає мотиваційний аспект людини як індивідуальності, тому що
культура – це цінності, й визначають усе саме вони, а не “знання та
вміння”. Саме цінності визначають головне для людини – її розвиток.

Процес професійної освіти менеджера містить у собі фактично чотири
процеси: 1) пізнання, націлене на оволодіння предметним змістом культури
менеджера; 2) розвиток, націлений на оволодіння психологічним змістом
культури менеджера; 3) виховання, націлене на оволодіння
морально-етичним змістом культури менеджера; 4) навчання, націлене на
оволодіння соціальним змістом менеджерської культури. Скористаємося
схемою Є.Пасова (Рис. 1) й подамо її стосовно змісту підготовки
менеджера.

Метою освіти є менеджер як людина-ідеал, якого відрізняє культура
творчої праці, розумного споживання, культура гуманістичного
спілкування, культура пізнання, культура естетичного засвоєння дійсності
таким чином, щоб вона робила людину не тільки освіченою, але й
культурною, духовною, вчила не лише думати, а й мислити, націлювала не
на оволодіння готовими знаннями та їх застосування, а на креативність.
Культурний, духовний менеджер в освіті – досить важлива передумова не
тільки успішної його роботи, але й (що не менш важливо!) становлення
правового демократичного суспільства [3, с.18-20].

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА МЕНЕДЖЕРА ОСВІТИ

Зміст освіти

Процесу-альні

Пізнання

Розвиток

Виховання

Навчання

аспекти освіти

Психологічний

Психологічний

Аспекти змісту

Знання необхідні для діяльності менеджера в освіті Здібності необхідні
для діяльності менеджера в освіті Особистісні якості, необхідні для
діяльності менеджера в освіті Вміння необхідні для діяльності менеджера
в освіті

Компо-ненти

змісту

Індивідуальність як модель – ідеал суспільства –

Мета

освіти

Рис. 1. Професійна культура менеджера освіти

До важливих складових управлінської підготовки менеджера освіти
віднесені: 1) правова культура: знання базових законів, норм, правил,
відомчих та інших нормативно-інструктивних документів, що регулюють
діяльність навчального закладу; 2) психолого-педагогічна культура:
знання психології та педагогіки в інтересах навчання й виховання
учнівського колективу, формування нових якостей в учнів; використання
відповідних методів впливу на всіх учасників навчально-виховного
процесу; налагодження комунікацій, ділового та міжособистісного
спілкування; 3) управлінська культура: знання теорії та процесів
управління, їх закономірностей, властивостей, функціонування змісту,
видів, форм і методів управлінської діяльності; 4) організаційна
культура: знання організаційних характеристик процесів управління,
виявлення його учасників та їх взаємодія; попереднє проектування та
всебічне впорядкування, чіткість, послідовність усіх видів та етапів
управлінських дій; організація, класифікація та документування
інформаційних потоків [6, с.9].

На думку автора, висока культура майбутнього менеджера освіти є
неодмінною умовою успішної управлінської діяльності. Досягти цього можна
шляхом посилення професійної спрямованості навчального процесу,
наближення навчальних завдань, які пропонуються студентам, до умов їх
майбутньої професійної діяльності. Управлінська культура менеджера
освіти – це частина його суб’єктивної культури, яка є орієнтованою
основою для успішного здійснення управлінської діяльності.

Таким чином, яку б блискучу освіту не здобув менеджер, йому треба
постійно займатись самовихованням, саморозвитком. Менеджер освіти
XXI століття повинен працювати над своїми морально-естетичними якостями,
особистісним розвитком та іміджем. Щоб ефективно управляти освітньою
установою й стати компетентним менеджером освіти, дуже важливо
мотивувати кожного педагога до особистісного розвитку, який є фактором
підвищення моральної та професійної культури.

ЛІТЕРАТУРА

1. Алексеевский В.С. Обучение менеджменту – это освоение его культуры и
технологий синергетики // Инновации в образовании. – 2005. – №2. – С.
12-15.

2. Бех І.Д. Почуття цінності іншої людини як моральний пріоритет
особистості // Початкова школа. – 2001. – №12. – С. 24-26.

3. Журавлева Л.В. Теоретические и практические основы профессиональной
подготовки менеджеров сферы образования: Автореф. дис. … канд. пед.
наук. 13.00.08 / Липецкий гос. пед. ун-т. – Липецк, 2001. – С. 18-19.

4. Крижко В.В., Мамаєва І.О. Аксіологічний потенціал державного
управління освітою. Навч. посібник. – К.: Освіта України, 2005. – 224 с.

5. Луговий В.І. Управління освітою: Навч. посібник для слухачів,
аспірантів, докторантів спеціальності “Держ. управління”. – К.: Вид-во
УАДУ, 1997. – 302 с.

6. Мельник В. Керівниками не народжуються // Управління освітою. – 2003.
– №8. – С. 9.

7. Михальченко М.І. Освіта і наука; пошуки нових парадигм модернізації.
– К., 2001. – 246 с.

8. Селицкая С.В. Концептуальные основания формирования педагогической
компетентности менеджеров // Менеджмент в образовании. – 2004. – №2(7).
– С. 47-48.

9. Соціокультурні засади менеджменту в освіті / С.М.Омельченко //
Педагогіка і психологія. – 2002. – №3. – С. 84.

10. Терентьев В.К. Истины управления: взгляд на основы менеджмента. –
М.: Сентябрь, 2002. – №3. – С. 41.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020