Курсова робота на тему:

Управління освітою, організаційно-правові засади і системи освіти

ПЛАН

Стр.

Вступ 3

1. Зміст і основні напрями державної політики в галузі освіти 5

2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти 10

3. Управління дошкільною, загальною середньою, професійно-технічною
освітою 16

3.1. Управління дошкільною освітою 16

3.2. Управління загальною середньою освітою 19

3.3. Управління позашкільною освітою 23

3.4. Управління професійно-технічною освітою 25

4. Управління вищою, післядипломною освітою, перепідготовкою і
підвищенням кваліфікації 30

4.1. Управління вищою освітою 30

4.2. Управління післядипломною освітою 37

Висновки 39

Список нормативно-правових актів та використаної літератури 41

Вступ

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку нашого суспільства
освіта стає пріоритетним напрямом державної політики України.

Ст. 53 Конституції України закріпила право громадян на освіту. Повна
загальна середня освіта оголошена обов’язковою. Держава взяла на себе
обов’язок забезпечувати доступність і безоплатність дошкільної, повної
загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і
комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної
середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної
освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням
і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в
державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону
гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у
державних і комунальних навчальних закладах або через національні
культурні товариства.

Стаття 4 Закону України «Про освіту» проголосила, що Україна визнає
освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і
культурного розвитку суспільства. Державна політика в галузі освіти
визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і
здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування.

З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики в галузі
освіти здійснюється державний контроль за діяльністю закладів освіти
незалежно від форм власності. Державний контроль проводиться
центральними і місцевими органами управління освітою та Державною
інспекцією закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України.
Положення про центральні державні органи управління освітою, про
Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки
України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 3 Закону України «Про дошкільну освіту» закріплює основні
принципи державної політики у сфері дошкільної освіти. Так, держава
визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для
її здобуття.

Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією
України та іншими нормативно-правовими актами і втілюється центральними
органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій, місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування.

Держава: надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку, вихованні та навчанні
дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в
державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних
вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (базового компонента
дошкільної освіти); піклується про збереження та зміцнення здоров’я,
психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвитку та збереженню
мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування,
типів і форм власності.

Враховуючи вищезазначене, основним завданням даної роботи є визначення
кола органів та їх повноважень щодо державного управління у галузі
освіти у нашій державі, а також з’ясування основних систем та рівнів
освіти згідно чинного законодавства України.

1. Зміст і основні напрями державної політики в галузі освіти

З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері
дошкільної освіти здійснюється державний контроль за діяльністю
дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і
форм власності.

Державний контроль за діяльністю дошкільних навчальних закладів
незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюють
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі
освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані дошкільні навчальні заклади, спеціально уповноважений
орган виконавчої влади з питань інспектування навчальних закладів при
спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади в галузі
освіти і науки, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, районні
державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері
управління яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи
місцевого самоврядування.

Основною формою державного контролю за діяльністю дошкільних навчальних
закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності є
державна атестація, яка проводиться не рідше одного разу на десять років
у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі освіти і науки. Результати державної атестації
дошкільного навчального закладу оприлюднюються.

З метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері
загальної середньої освіти здійснюється державний контроль за діяльністю
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування,
типів і форм власності.

Державний контроль за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів
усіх типів і форм власності здійснюють Міністерство освіти і науки
України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані
загальноосвітні навчальні заклади, Державна інспекція закладів освіти
при Міністерстві освіти України, Міністерство освіти Автономної
Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх
навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація
закладу, яка проводиться не рідше одного разу на 10 років у порядку,
встановленому Міністерством освіти і науки України. Результати державної
атестації оприлюднюються.

Позачергова атестація проводиться, як виняток, лише за рішенням
Міністерства освіти і науки України за поданням органу громадського
самоврядування загальноосвітнього навчального закладу або відповідного
органу управління освітою.

Вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому
навчальному закладі в результаті послідовного, системного та
цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на
повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної
кваліфікації за підсумками державної атестації.

Стаття 4 Закону України «Про вищу освіту» закріпила право громадян на
вищу освіту. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.
Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в
державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в
межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний
рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття
вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і
спеціальності. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в
Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти,
крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету
України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними
договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3 Закону України «Про вищу освіту» визначає основні принципи
державної політики в галузі вищої освіти.

Державна політика в галузі вищої освіти визначається Верховною Радою
України.

Державна політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:

доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином
України;

незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій,
громадських і релігійних організацій;

інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти
при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

наступності процесу здобуття вищої освіти;

державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів
фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної
підготовки фахівців.

Реалізація державної політики в галузі вищої освіти забезпечується
шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхніх
можливостей для отримання вищої освіти;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої
освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з
вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та
комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і
юридичних осіб, з урахуванням потреб осіб, а також інтересів держави та
територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та
соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі
спеціальних освітніх технологій.

В Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 року,
схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 р., одним із
пріоритетів соціальної політики визначено «створення умов для
забезпечення… всебічного розвитку освіти».

У галузі освіти, зокрема, передбачається, що в період до 2004 р.
здійснюватиметься реформування освіти, розроблятимуться та
впроваджуватимуться державні стандарти освіти.

З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку
освіти в Україні Указом Президента України від 17 квітня 2002 р.
затверджено Національну доктрину розвитку освіти.

Національна доктрина розвитку освіти складається з 16 розділів, в яких
закріплюються мета, принципи, стратегічні напрями та гарантії
забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти: І. Загальні
положення. II. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти. III.
Національний характер освіти і національне виховання. IV. Стратегія
мовної освіти. V. Освіта — рушійна сила розвитку громадянського
суспільства. VI. Освіта і фізичне виховання — основа для забезпечення
здоров’я громадян. VII. Рівний доступ до здобуття якісної освіти. VIII.
Безперервність освіти, навчання протягом життя. IX. Інформаційні
технології в освіті. X. Управління освітою. XI. Економіка освіти. XII.
Освіта і наука. XIII. Підготовка педагогічних і науково-педагогічних
працівників. XIV. Соціальні гарантії учасників навчального процесу. XV.
Міжнародне співробітництво та інтеграція у галузі освіти. XVI. Очікувані
результати.

Національна доктрина розвитку освіти (далі — Національна доктрина)
визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні
напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

Національна доктрина розвитку освіти у першому ж розділі проголошує, що
освіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави,
запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної,
соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності
суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та
економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом
поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів,
зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній
арені.

За роки незалежності на основі Конституції України визначено пріоритети
розвитку освіти, створено відповідну правову базу, здійснюється
практичне реформування галузі згідно з Державною національною програмою
«Освіта» («Україна XX століття»).

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти
Національна доктрина визначила:

особистісну орієнтацію освіти;

формування національних і загальнолюдських цінностей;

створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм
організації навчально-виховного процесу;

розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

пропаганду здорового способу життя;

розширення україномовного освітнього простору;

забезпечення освітніх потреб національних меншин;

забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної
самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників,
підвищення їх соціального статусу;

розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у
сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та
психологічної науки, дистанційної освіти;

запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;

створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне
забезпечення ними навчальних закладів;

створення ринку освітніх послуг та його науково-методичне забезпечення;

інтеграція вітчизняної освіти до європейського та світового освітніх
просторів.

Національна доктрина висуває концепцію удосконалення управління освітою.
Сучасна система управління сферою освіти розвивається як
державно-громадська. Вона має враховувати регіональні особливості,
тенденції до зростання автономії навчальних закладів,
конкурентоспроможності освітніх послуг.

Першочерговими завданнями є налагодження високопрофесійного наукового,
аналітичного, інформаційного супроводу управлінських рішень, подолання
розрізненості адміністративних даних.

Нова модель системи управління сферою освіти має бути відкритою і
демократичною. У ній передбачається забезпечення державного управління з
урахуванням громадської думки, внаслідок чого змінюються навантаження,
функції, структура і стиль центрального та регіонального управління
освітою.

Модернізація управління освітою передбачає:

оптимізацію державних управлінських структур, децентралізацію
управління;

перерозподіл функцій та повноважень між центральними місцевими органами
виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та навчальними
закладами;

перехід до програмно-цільового управління;

поєднання державного і громадського контролю;

запровадження нової етики управлінської діяльності, що базується на
принципах взаємоповаги, позитивної мотивації;

прозорість розроблення, експертизи, апробації та затвердження
нормативно-правових документів;

створення систем моніторингу ефективності управлінських рішень, їх
впливу на якість освітніх послуг на всіх рівнях;

організацію експериментальної перевірки та експертизи освітніх
інновацій;

впровадження новітніх інформативно-управлінських і комп’ютерних
технологій;

демократизацію процедури призначення керівників навчальних закладів, їх
атестації;

удосконалення механізму ліцензування, атестації та акредитації
навчальних закладів;

підвищення компетентності управлінців усіх рівнів;

більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді,
жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти. Реалізація Національної
доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної
освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного,
духовно-морального потенціалу особистості та суспільства.

2. Система і повноваження центральних і місцевих органів державної
виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в галузі освіти

Для управління освітою в Україні створена система державних органів
управління та органів громадського самоврядування.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про освіту», до державних органів
управління освітою в Україні належать:

Міністерство освіти і науки України;

міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти;

Вища атестаційна комісія України;

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим;

місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Органи
управління освітою і громадського самоврядування діють у межах
повноважень, визначених законодавством.

Міністерство освіти і науки України (МОН України) с центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується
Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним (провідним) органом
у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення
реалізації державної політики у сфері освіти, наукової,
науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами
України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також
Положенням про Міністерство освіти і науки України.

У межах своїх повноважень МОН України організовує виконання актів
законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

МОН України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що
належать до його компетенції, розробляє пропозиції з удосконалення
законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд
Президентові України та Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями МОН України є: участь у формуванні та забезпеченні
реалізації державної політики у сфері освіти, наукової,,
науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої
освіти; забезпечення розвитку освітнього, наукового та
науково-технічного потенціалу України; визначення перспектив і
пріоритетних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової,
науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності;
сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної
інформації; забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і науки у світову
систему із збереженням і захистом національних інтересів.

Ст. 12 Закону України «Про освіту» закріплює систему загальних
повноважень Міністерства освіти і науки України, міністерств і відомств
України, яким підпорядковані заклади освіти. Так, зокрема, Міністерство
освіти і науки України:

бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки,
професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти,
державні стандарти освіти;

встановлює державні стандарти знань з кожного предмета;

визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового
забезпечення закладів освіти;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням
державних стандартів освіти, державне інспектування;

забезпечує зв’язок із закладами освіти, державними органами інших країн
з питань, які входять до його компетенції;

проводить акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти
незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії,
сертифікати;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою
освітою;

розробляє умови прийому до закладів освіти;

забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; »
розробляє проекти положень про заклади освіти, що затверджуються
Кабінетом Міністрів України;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників
щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених
звань;

разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади
освіти, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну
політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням,
дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти
незалежно від форм власності та підпорядкування;

здійснює керівництво державними закладами освіти.

Акти Міністерства освіти і науки України, прийняті в межах його
повноважень, є обов’язковими для міністерств і відомств, яким
підпорядковані заклади освіти, Міністерства освіти Автономної Республіки
Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів
освіти незалежно від форм власності.

Міністерство освіти і науки України забезпечує організацію роботи з
фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в
навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює
науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і
в позанавчальний час.

Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з
МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі
освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного
інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні
функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв’язок із
закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що
належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику
досягнень науки і передового досвіду.

Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти,
прийняті у межах їх компетенції, є обов’язковими для місцевих органів
державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,
підпорядкованих їм органів управління освітою, закладів освіти
відповідного профілю незалежно від форм власності.

Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження
керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції МОН
України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти.

Інші повноваження МОН України, міністерств і відомств України, яким
підпорядковані заклади освіти, визначаються положеннями про них.

Так, згідно зі ст. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України,
МОН України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, бере
участь у розробленні проектів Державної програми економічного і
соціального розвитку України, Державного бюджету України, Програми
діяльності Кабінету Міністрів України; розробляє державні стандарти
освіти, здійснює контроль за їх додержанням; визначає мінімальні
нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних
закладів; бере участь у розробленні норм і нормативів утримання
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; подає
Кабінету Міністрів України пропозиції щодо впорядкування мережі
державних вищих навчальних закладів, визначає мережу
професійно-технічних навчальних закладів і бере участь у впорядкуванні
мережі навчальних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, вносить відповідні пропозиції щодо
вдосконалення мережі дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних
навчальних закладів; приймає рішення щодо запровадження
експериментальних робочих навчальних планів, нових освітніх програм,
педагогічних новацій і технологій.

МОН України має право представляти Кабінет Міністрів України за його
дорученням у міжнародних організаціях та під час укладення міжнародних
договорів України; одержувати в установленому законодавством порядку від
центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів Автономної
Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також від
підприємств, установ та організацій інформацію і матеріали, необхідні
для виконання покладених на Міністерство завдань; залучати спеціалістів
центральних та місцевих органів виконавчої влади підприємств (за
погодженням з їх керівниками) до розгляду питань, що належать до його
компетенції; проводити в установленому порядку з’їзди, конференції,
семінари, наради тощо з питань, що належать до його компетенції;
утворювати координаційні комісії, експертні та робочі групи для
науково-організаційного супроводження виконання державних програм і
проектів, залучати на основі контрактів (договорів) вітчизняних і
зарубіжних вчених та спеціалістів до роботи в цих комісіях (групах), а
також для надання консультацій, проведення аналізу стану та складання
прогнозів розвитку освітнього і науково-технічного потенціалу.

МОН України в процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з
Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові
України, Міжгалузевою радою з професійно-технічної освіти, Комісією
Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного розвитку,
Міжвідомчим комітетом з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної
власності, органами виконавчої влади, академіями наук, Радою міністрів
Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування, а також
з відповідними органами інших держав.

МОН України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів
законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. МОН
України в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими
органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні
акти. Нормативно-правові акти МОН України підлягають реєстрації в
установленому законодавством порядку. Рішення МОН України, прийняті в
межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та
місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і
громадянами.

МОН України очолює міністр, якого призначає на посаду та звільняє з
посади Президент України в установленому законодавством порядку.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МОН
України, та обговорення найважливіших напрямів його діяльності у
Міністерстві утворюється колегія у складі міністра (голова колегії),
Державного секретаря та його заступників за посадою, а також керівників
структурних підрозділів МОН України.

До складу колегії можуть входити керівники інших центральних та місцевих
органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, що
належать до сфери управління МОН України, а також вчені та
висококваліфіковані спеціалісти. Члени колегії затверджуються та
звільняються від обов’язків Кабінетом Міністрів України за поданням
міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами МОН України

У складі МОН України Кабінетом Міністрів України можуть бути утворені
урядові органи державного управління (департаменти, служби, інспекції).

Для присвоєння вчених звань доцента і професора в МОН України
утворюється Атестаційна колегія, яку очолює міністр. Положення про
Атестаційну колегію та її персональний склад затверджується наказом МОН
України.

Для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо визначення і
головних напрямів розвитку у сфері освіти, наукової, науково-технічної,
інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також з інших
питань у МОН України можуть утворюватися дорадчі та консультативні
органи.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого
самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх
компетенції:

встановлюють, не нижче визначених МОН України мінімальних нормативів,
обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій
системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування
витрат на їх утримання;

забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій
системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське
обслуговування;

здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і
студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи
відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового
забезпечення;

організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють
виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти;

вирішують у встановленому порядку питання, пов’язані з опікою і
піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків,
дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги;

створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей,
молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів;

забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до
місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних
працівників;

організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю
учнів;

визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного
замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону.

Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування створюються відповідні органи управління освітою,
діяльність яких спрямовується на:

управління закладами освіти, що є комунальною власністю;

організацію навчально-методичного забезпечення закладів освіти,
вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх
перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством
освіти і науки України;

координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім’ї,
громадськості з питань навчання і виховання дітей;

визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і
формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання
договорів на їх підготовку;

контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти,
атестацію закладів освіти, що є комунальною власністю. Місцеві органи
управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані
місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого
самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місцевими органами управління освітою є Головне управління освіти і
науки Київської і Севастопольської міської державної адміністрації,
відділи освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі
державних адміністрацій.

Головне управління освіти і науки Київської міської державної
адміністрації, управління освіти і науки обласної, Севастопольської
міської державної адміністрації (далі — управління) є структурним
підрозділом Київської міської, обласної та Севастопольської міської
державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним голові відповідної
держадміністрації та МОН.

Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами
України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України,
наказами Міністерства освіти і науки України, розпорядженнями голови
обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації,
а також Положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У межах своїх повноважень управління організує виконання актів
законодавства у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної
діяльності та інтелектуальної власності, а також з питань мовної
політики та здійснює контроль за їх реалізацією.

Відділ освіти районної, районної у містах Києві та Севастополі державної
адміністрації (далі — відділ освіти) є структурним підрозділом державної
адміністрації, який утворюється головою районної державної адміністрації
і підпорядковується голові державної адміністрації та управлінню освіти
відповідно обласної, Київської та Севастопольської міської державної
адміністрації.

Відділ освіти у своїй діяльності керується Конституцією України,
законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів
України, наказами та іншими нормативно-правовими документами МОН
України, розпорядженнями голови обласної, Київської та Севастопольської
міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної
адміністрації, актами відповідних органів місцевого самоврядування, а
також положенням про відділ.

3. Управління дошкільною, загальною середньою, професійно-технічною
освітою

3.1. Управління дошкільною освітою

11 липня 2001 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про дошкільну
освіту», який визначає правові, організаційні та фінансові засади
функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, яка забезпечує
розвиток, виховання і навчання дитини, ґрунтується на поєднанні
сімейного та суспільного виховання, досягнення вітчизняної науки,
надбання світового педагогічного досвіду, сприяє формуванню цінностей
демократичного правового суспільства в Україні.

Завданнями дошкільної освіти є: збереження та зміцнення фізичного,
психічного і духовного здоров’я дитини; виховання у дітей любові до
України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і
звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського
народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до
себе, оточення та довкілля; формування особистості дитини, розвиток її
творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду; виконання вимог
Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації
та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного
патронату сім’ї (ст. 7 Закону України «Про дошкільну освіту»).

Систему дошкільної освіти становлять: дошкільні навчальні заклади
незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і
методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в
сім’ї.

Принципами дошкільної освіти є: доступність для кожного громадянина
освітніх послуг, що надаються системою дошкільної освіти; рівність умов
для реалізації задатків, нахилів, здібностей, обдарувань, різнобічного
розвитку кожної дитини; єдність розвитку, виховання, навчання і
оздоровлення дітей; єдність виховних впливів сім’ї і дошкільного
навчального закладу; наступність і перспективність між дошкільною та
початковою загальною освітою; світський характер дошкільної освіти;
особистісно-орієнтований підхід до розвитку особистості дитини;
демократизація та гуманізація педагогічного процесу; відповідність
змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти особливостям розвитку та стану
здоров’я дитини дошкільного віку.

Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак
мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у дошкільних навчальних
закладах незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також
у сім’ї. Здобуття дошкільної освіти в дошкільних навчальних закладах
незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити
виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти. Іноземці та особи
без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах,
здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян
України.

Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на
їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування — на
осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.

Дошкільні навчальні заклади передаються центральними органами державної
влади або власником з державної до комунальної власності на безоплатній
основі.

Приватні дошкільні навчальні заклади можуть бути передані засновником
(власником) до комунальної власності на безоплатній основі, за згодою
сторін.

Управління системою дошкільної освіти здійснюють:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
освіти і науки — Міністерство освіти і науки України;

інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані дошкільні
навчальні заклади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні
адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління
яких перебувають дошкільні навчальні заклади;

органи місцевого самоврядування.

Основними завданнями органів управління системою дошкільної освіти є:
створення умов для здобуття дітьми дошкільної освіти; прогнозування,
забезпечення розвитку дошкільної освіти та мережі дошкільних навчальних
закладів незалежно від типів і форми власності відповідно до освітніх
запитів населення; ліцензування приватних дошкільних навчальних
закладів, юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у
сфері дошкільної освіти; державна атестація дошкільних навчальних
закладів, доведення результатів ліцензування та атестації громадськості
через засоби масової інформації; соціальний захист, охорона життя,
здоров’я та захист прав учасників навчально-виховного процесу в
дошкільному навчальному закладі; здійснення контролю за виконанням
завдань дошкільної освіти та додержанням вимог Базового компонента
дошкільної освіти, навчально-методичного керівництва та державного
інспектування в дошкільних навчальних закладах незалежно від
підпорядкування, типів та форми власності; організація
науково-методичного забезпечення дошкільної освіти, впровадження в
практику досягнень науки, передового досвіду, новітніх педагогічних
технологій; ведення обліку дітей дошкільного віку; проведення
експериментальної та інноваційної діяльності; здійснення міжнародного
співробітництва у системі дошкільної освіти; забезпечення системи
дошкільної освіти керівними і педагогічними кадрами, сприяння їх
підготовці, підвищенню кваліфікації і проведенню атестації.

Для реалізації цих завдань Міністерство освіти і науки наділене такими
повноваженнями:

реалізує державну політику у сфері дошкільної освіти;

здійснює у межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання
відносин у системі дошкільної освіти;

розробляє та затверджує державні нормативи фінансового, матеріального
забезпечення дітей та матеріально-технічного оснащення дошкільних
навчальних закладів;

визначає перспективи і пріоритетні напрями розвитку системи дошкільної
освіти;

розробляє, впроваджує і контролює додержання вимог Базового компонента
дошкільної освіти;

контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів
системи дошкільної освіти;

організовує нормативне, наукове, програмно-методичне, кадрове та
інформаційне забезпечення дошкільної освіти;

визначає порядок атестації педагогічних працівників системи дошкільної
освіти;

приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності у системі
дошкільної освіти, координує та контролює її проведення;

затверджує типові переліки обов’язкового навчально-дидактичного та
іншого обладнання, у тому числі корекційного, програмно-методичних та
навчально-наочних посібників, художньої літератури;

здійснює в установленому законодавством порядку міжнародне
співробітництво у системі дошкільної освіти.

Акти МОН України прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими для
інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані
дошкільні навчальні заклади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій,
районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів
управління, у сфері управління яких перебувають дошкільні навчальні
заклади, органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних
закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані дошкільні навчальні заклади, здійснюють інші
повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні адміністрації, районні державні
адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління
яких перебувають дошкільні навчальні заклади, органи місцевого
самоврядування в системі дошкільної освіти в межах їх компетенції:

забезпечують реалізацію державної політики у сфері дошкільної освіти на
відповідній території;

ведуть облік дітей дошкільного віку;

контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів
у сфері дошкільної освіти, обов’язкове виконання Базового компонента
дошкільної освіти всіма дошкільними навчальними закладами незалежно від
підпорядкування, типів та форми власності, розташованими на їх
території;

беруть участь у розробленні та реалізації змісту дошкільної освіти;

створюють умови для одержання громадянами дошкільної освіти;

організовують наукове, програмно-методичне, кадрове, матеріальне
забезпечення діяльності педагогічних працівників у сфері дошкільної
освіти, їх підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та
атестацію;

здійснюють добір, призначення на посади та звільнення з посад керівних
кадрів у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;

проводять ліцензування приватних дошкільних навчальних закладів,
юридичних і фізичних осіб на право надання освітніх послуг у сфері
дошкільної освіти, атестацію дошкільних навчальних закладів,
розташованих на їх території, оприлюднюють результати атестації;

організовують підготовку, проведення експериментальної та інноваційної
діяльності у дошкільних навчальних закладах та контролюють хід їх
здійснення;

забезпечують організоване оздоровлення дітей дошкільного віку;

забезпечують соціальний захист, охорону життя, здоров’я та захист прав
учасників навчально-виховного процесу та обслуговуючого персоналу в
дошкільному навчальному закладі;

здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України, Законів
України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту», «Про
дошкільну освіту» та положень про них. Дошкільні навчальні заклади
можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.

Статус державного має дошкільний навчальний заклад, заснований на
державній формі власності.

Статус комунального має дошкільний навчальний заклад, заснований на
комунальній формі власності.

Статус приватного має дошкільний навчальний заклад, заснований на
приватній формі власності.

Створення, реорганізація і ліквідація дошкільних навчальних закладів
незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюються у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державні дошкільні навчальні заклади створюються центральними органами
виконавчої влади, комунальні дошкільні навчальні заклади — місцевими
органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з
урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і
мовних потреб за наявності дітей відповідного віку, необхідної
навчально-методичної та матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів,
а також із дотриманням санітарно-гігієнічних норм, правил і стандартів.

Дошкільний навчальний заклад визнається юридичною особою з дня
реєстрації його статуту. Статут дошкільного навчального закладу
незалежно від підпорядкування, типу і форми власності розробляється
відповідно до Конституції У країни, Законів України «Про освіту», «Про
дошкільну освіту», Положення про дошкільні навчальні заклади.

Положення про дошкільні навчальні заклади затверджується Кабінетом
Міністрів України.

Дошкільний навчальний заклад незалежно від підпорядкування, типу і форми
власності на основі Положення про дошкільні навчальні заклади розробляє
статут, який затверджується засновником (власником), погоджується з
відповідним органом управління освітою та реєструється місцевим органом
виконавчої влади у порядку, встановленому законодавством України.

3.2. Управління загальною середньою освітою

Загальна середня освіта є обов’язковою основною складовою безперервної
освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку
особистості шляхом навчання та виховання, які ґрунтуються на
загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності,
світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності
навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської
свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини,
родини, суспільства, держави.

13 травня 1999 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про загальну
середню освіту», який визначає правові, організаційні та фінансові
засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що
сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового
демократичного суспільства в Україні.

Завданнями загальної середньої освіти є: виховання громадянина України;
формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і
обдарувань, наукового світогляду; виконання вимог Державного стандарту
загальної середньої освіти, підготовка учнів (вихованців) до подальшої
освіти і трудової діяльності; виховання в учнів (вихованців) поваги до
Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і
громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за
свої дії, свідомого ставлення до обов’язків людини і громадянина;
реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і
світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини,
поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови,
національних цінностей Українського народу та інших народів і націй;
виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших
громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок
і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та
психічного здоров’я учнів (вихованців).

Систему загальної середньої освіти становлять: загальноосвітні навчальні
заклади всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які
потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації,
навчально-виробничі комбінати, позашкільні заклади, науково-методичні
установи та органи управління системою загальної середньої освіти, а
також професійно-технічні та вищі навчальні заклади І—II рівнів
акредитації, що надають повну загальну середню освіту (ст. 4 Закону
України «Про загальну середню освіту»).

Управління системою загальної середньої освіти здійснюється
Міністерством освіти і науки України, іншими центральними органами
виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством
освіти Автономної Республіки Крим, відповідними органами управління
освіти обласних, Київської та Севастопольської міських, районних,
районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, а також
органами місцевого самоврядування.

Основними завданнями органів управління системою загальної середньої
освіти є:

створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої
освіти;

прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі
загальноосвітніх навчальних закладів відповідно до освітніх потреб
громадян;

атестація навчальних закладів системи загальної середньої освіти,
оприлюднення результатів атестації через засоби масової інформації;

ліцензування загальноосвітніх навчальних закладів, заснованих на
приватній формі власності;

контроль за додержанням Державного стандарту загальної середньої освіти,
навчально-методичне керівництво та державне інспектування
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування,
типів і форм власності;

забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров’я та захисту
прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших
спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів
(вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів;

сприяння розвитку самоврядування у загальноосвітніх навчальних закладах;

комплектування системи загальної середньої освіти педагогічними
працівниками, в тому числі керівними кадрами. Спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти
є Міністерство освіти і науки України.

Для виконання покладених завдань МОН України: реалізовує державну
політику у сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх
повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної
середньої освіти; розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів
України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення
загальноосвітніх навчальних закладів згідно з Державним стандартом
загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи
загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання
Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність
органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної
середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне
та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти;
визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх
навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації
педагогічних працівників, у тому числі керівних кадрів, у системі
загальної середньої освіти; приймає рішення щодо організації
інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти, координує
та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників,
посібників, методичної літератури для загальноосвітніх навчальних
закладів, схвалює їх видання, організовує замовлення через відповідні
місцеві органи управління освітою; затверджує типові переліки
обов’язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі
корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників,
підручників, художньої та іншої літератури; забезпечує соціальний
захист, охорону життя, здоров’я та захист прав педагогічних працівників,
спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному процесі, учнів
(вихованців) загальноосвітніх навчальних закладів; заохочує педагогічних
працівників; організовує забезпечення педагогічних працівників
підручниками, посібниками та методичною літературою; здійснює міжнародне
співробітництво у встановленому законодавством порядку.

Акти МОН України, прийняті у межах його повноважень, є обов’язковими для
інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані
загальноосвітні навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної
Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою,
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від типів і форм
власності.

МОН України, інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади, здійснюють інші
повноваження, передбачені законами України та положеннями про них.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої
освіти в межах їх компетенції: забезпечують реалізацію державної
політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території;
контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів
у галузі освіти, обов’язкове виконання Державного стандарту загальної
середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої
освіти, розташованими на їхній території; беруть участь у розробленні та
реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти;
створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої
освіти; у разі ліквідації в установленому законодавством порядку
загальноосвітнього навчального закладу, заснованого на комунальній формі
власності, вживають заходів щодо влаштування учнів (вихованців) до інших
загальноосвітніх навчальних закладів; організовують нормативне,
програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку,
підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; здійснюють
добір, призначення на посаду та звільнення з посади педагогічних
працівників, у тому числі керівних кадрів, державних і комунальних
загальноосвітніх навчальних закладів; забезпечують педагогічних
працівників підручниками, посібниками, методичною літературою; проводять
атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти,
розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації;
сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної
середньої освіти; забезпечують соціальний захист педагогічних
працівників, спеціалістів, які беруть участь у навчально-виховному
процесі, учнів (вихованців); здійснюють інші повноваження відповідно до
Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим, Законів
України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про освіту» та положень
про них.

Загальноосвітній навчальний заклад — навчальний заклад, що забезпечує
реалізацію права громадян на загальну середню освіту. Загальноосвітній
навчальний заклад, заснований на приватній формі власності, здійснює
свою діяльність за наявності ліцензії, виданої в установленому
законодавством України порядку.

Загальноосвітній навчальний заклад, що здійснює інноваційну діяльність,
може мати статус експериментального. Статус експериментального не змінює
підпорядкування, тип і форму власності загальноосвітнього навчального
закладу. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний
заклад затверджується МОН України.

Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім
навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня
освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи
загальноосвітніх навчальних закладів І, II, III ступенів. Школи кожного
з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

Положення про загальноосвітні навчальні заклади затверджується Кабінетом
Міністрів України.

Загальноосвітній навчальний заклад на основі Положення про
загальноосвітні навчальні заклади розробляє статут, який затверджується
власником (для державних та комунальних загальноосвітніх навчальних
закладів — відповідним органом управління освітою) та реєструється
місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

За своїми організаційно-правовими формами загальноосвітні навчальні
заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності.
Статус державного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на
державній формі власності. Статус комунального має загальноосвітній
навчальний заклад, заснований на комунальній формі власності. Статус
приватного має загальноосвітній навчальний заклад, заснований на
приватній формі власності.

Державні та комунальні загальноосвітні навчальні заклади створюються
відповідно центральними, місцевими органами виконавчої влади або
органами місцевого самоврядування з урахуванням соціально-економічних,
національних, культурно-освітніх і мовних потреб за наявності необхідної
кількості учнів (вихованців) відповідно до встановлених нормативів
наповнюваності класів, необхідної матеріально-технічної та
науково-методичної бази, педагогічних кадрів у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України.

3.3. Управління позашкільною освітою

Позашкільна освіта — сукупність знань, умінь та навичок, що отримують
вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час,
вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Державне управління позашкільною освітою здійснюють:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
освіти;

інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких
перебувають позашкільні навчальні заклади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні
адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління
яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

органи місцевого самоврядування.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
освіти за участю інших центральних органів виконавчої влади, у сфері
управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади:

бере участь у визначенні та реалізації державної політики у сфері
позашкільної освіти;

формує програми розвитку позашкільної освіти;

розробляє Положення про позашкільні навчальні заклади, готує пропозиції
щодо нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення
позашкільної освіти; розробляє нормативно-правові акти стосовно
визначення соціальних гарантій педагогічним працівникам, спеціалістам
позашкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і
форм власності;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль та державне
інспектування позашкільних навчальних закладів незалежно від
підпорядкування, типів і форм власності.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі
освіти, інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких
перебувають позашкільні навчальні заклади, здійснюють інші повноваження,
передбачені законами України та положеннями про них.

Державний контроль за діяльністю позашкільних навчальних закладів
незалежно від підпорядкування, типів і форм власності здійснюється з
метою реалізації єдиної державної політики у сфері позашкільної освіти
та забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади в галузі освіти, іншими центральними органами
виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні
навчальні заклади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим,
обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними
адміністраціями та підпорядкованими їм органами управління, у сфері
управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, органами
місцевого самоврядування.

Основною формою державного контролю за діяльністю позашкільних
навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм
власності є державна атестація позашкільного навчального закладу, яка
проводиться не рідше одного разу в 10 років у порядку, встановленому
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі
освіти. Результати державної атестації позашкільних навчальних закладів
оприлюднюються.

Позачергова державна атестація державних позашкільних навчальних
закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі освіти або
інших центральних органів виконавчої влади, у сфері управління яких
перебувають позашкільні навчальні заклади.

Позачергова державна атестація комунальних позашкільних навчальних
закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської
міських, районних державних адміністрацій та підпорядкованих їм органів
управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні
заклади, органів місцевого самоврядування.

Позачергова державна атестація приватних позашкільних навчальних
закладів проводиться, як виняток, лише за рішенням власника (засновника)
або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в
галузі освіти, інших центральних органів виконавчої влади, у сфері
управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади, Ради
міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та
Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та
підпорядкованих їм органів управління, у сфері управління яких
перебувають позашкільні навчальні заклади, органів місцевого
самоврядування.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції:

затверджують обсяги фінансування комунальних позашкільних навчальних
закладів не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому
порядку спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в
галузі освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання;

забезпечують збереження і зміцнення матеріально-технічної бази
позашкільних навчальних закладів, розвиток їх мережі, ефективне
використання закріплених за ними земельних ділянок;

створюють належні умови для вибору вихованцями, учнями і слухачами видів
творчої діяльності відповідно до їх інтересів та запитів батьків або
осіб, які їх замінюють;

можуть вводити додаткові педагогічні ставки, визначати контингент
вихованців, учнів і слухачів у позашкільних навчальних закладах;

вживають заходів для залучення вихованців, учнів і слухачів, які
потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, до різних
форм позашкільної освіти;

забезпечують соціальний захист вихованців, учнів і слухачів,
педагогічних працівників, спеціалістів та інших працівників позашкільних
навчальних закладів;

організовують в установленому порядку підвищення кваліфікації, атестацію
педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів незалежно від
підпорядкування, типів і форм власності;

координують діяльність педагогічних колективів позашкільних навчальних
закладів, громадських організацій, підприємств та сім’ї щодо одержання
вихованцями, учнями і слухачами позашкільної освіти;

здійснюють контроль за діяльністю педагогічних колективів позашкільних
навчальних закладів, узагальнюють та поширюють досвід їх роботи;

проводять державну атестацію позашкільних навчальних закладів незалежно
від типів і форм власності;

сприяють створенню піклувальних та опікунських рад, благодійних фондів;

здійснюють інші повноваження відповідно до Конституції України,
Конституції Автономної Республіки Крим, законів України «Про місцеве
самоврядування в Україні», «Про освіту», та положень про них.

3.4. Управління професійно-технічною освітою

Професійно-технічна освіта е складовою системи освіти України.
Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних
навчальних закладах. Складовою професійно-технічної освіти є курсове
професійно-технічне навчання. Курсове професійно-технічне навчання
передбачає прискорене формування у громадян професійних умінь і навичок,
необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може
здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом
індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Професійно-технічна освіта забезпечує первинну професійну підготовку,
перепідготовку і підвищення кваліфікації робітників. Первинна професійна
підготовка — це здобуття професійно-технічної освіти особами, які раніше
не мали робітничої професії, спеціальності, що забезпечує відповідний
рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної
діяльності. Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчання,
спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули
первинну професійну підготовку. Підвищення кваліфікації робітників — це
професійно-технічне навчання робітників, що дає можливість розширювати і
поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навички на рівні
вимог виробництва чи сфери послуг.

10 лютого 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про
професійно-технічну освіту», який визначає правові, організаційні та
фінансові засади функціонування і розвитку системи професійно-технічної
освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та
забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних
навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування,
навчально-методичних, наукових, навчально-виробничих,
навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх,
фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ,
організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують
підготовку кваліфікованих робітників (ст. 4 Закону України «Про
професійно-технічну освіту»).

Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України у державних
і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за
рахунок держави.

Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних
підставах, користуються правом на здобуття професійно-технічної освіти
нарівні з громадянами України. Інші іноземці оплачують своє навчання,
якщо інше не передбачене законодавством або міжнародними договорами
України.

Громадяни, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно із
набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту у
професійно-технічному навчальному закладі або в іншому навчальному
закладі.

Громадяни, які з певних причин не можуть одночасно із набуттям професії
здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової загальної
середньої освіти, а також ті, які потребують соціальної допомоги і
реабілітації, можуть здобувати робітничу кваліфікацію з професій,
перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

До державних органів управління професійно-технічною освітою належать:

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері
професійно-технічної освіти — Міністерство освіти і науки України;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким
підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і
Севастопольська міські державні адміністрації та створені ними органи
управління професійно-технічною освітою;

міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.

До повноважень МОН України у сфері професійно-технічної освіти належать:

організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної
освіти;

визначення перспектив та напрямів розвитку професійно-технічної освіти;

розробка проектів законів, державного переліку професій з підготовки
кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах,
визначення державних стандартів професійно-технічної освіти, типових
навчальних планів і типових навчальних програм та інших
нормативно-правових актів щодо функціонування та розвитку
професійно-технічної освіти;

створення, реорганізація, ліквідація державних професійно-технічних
навчальних закладів;

ліцензування та атестація професійно-технічних навчальних закладів
незалежно від форм власності та підпорядкування;

визначення на основі державного замовлення та потреб ринку праці обсягів
підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у
професійно-технічних навчальних закладах кваліфікованих робітників;

здійснення державного інспектування професійно-технічних навчальних
закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності
та підпорядкування щодо рівня професійно-технічної освіти;

організація та здійснення контролю за дотриманням законів та інших
нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів,
слухачів професійно-технічних навчальних закладів;

управління державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих
йому професійно-технічних навчальних закладів у порядку, встановленому
законодавством;

організація інформаційного забезпечення та статистичного обліку в галузі
професійно-технічної освіти;

організація науково-методичного забезпечення професійно-технічної
освіти, впровадження в навчально-виробничий процес досягнень науки,
техніки, нових технологій та передового досвіду;

визначення нормативів та здійснення матеріально-технічного, фінансового
забезпечення підпорядкованих йому професійно-технічних навчальних
закладів;

розробка типових правил прийому до професійно-технічних навчальних
закладів незалежно від форм власності та підпорядкування.

Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
сфері професійно-технічної освіти, прийняті в межах його повноважень, є
обов’язковими для міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади,
Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської
міських державних адміністрацій та створених ними органів управління
професійно-технічною освітою, установ професійно-технічної освіти,
професійно-технічних навчальних закладів, а також для підприємств,
організацій, що забезпечують або здійснюють функції з підготовки
кваліфікованих робітників, незалежно від форм власності та
підпорядкування.

Інші повноваження спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти визначаються
положенням про нього, що затверджується у встановленому порядку. До
повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, належать:

організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної
освіти у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;

визначення перспектив та напрямів розвитку підпорядкованих
професійно-технічних навчальних закладів;

створення, реорганізація, ліквідація підпорядкованих
професійно-технічних навчальних закладів у порядку, визначеному
Кабінетом Міністрів України;

визначення обсягів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації
робітників у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;

організація та здійснення контролю за дотриманням законів та інших
нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів,
слухачів у підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;

розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні
підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів;

організація інформаційного забезпечення та статистичного обліку,
науково-методичного забезпечення, впровадження у навчально-виробничий
процес досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду у
підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладах;

здійснення матеріально-технічного, фінансового забезпечення
підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів, організація
роботи з професійної орієнтації, професійних консультацій, професійного
добору.

Інші повноваження міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади,
визначаються положеннями про них, що затверджуються у встановленому
порядку.

До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у галузі
управління професійно-технічною освітою належать:

створення відповідно республіканського, обласних, Київського та
Севастопольського міських органів управління професійно-технічною
освітою;

організація здійснення державної політики в галузі професійно-технічної
освіти, забезпечення виконання навчальними закладами, підприємствами,
установами, організаціями незалежно від форм власності та
підпорядкування законів та інших нормативно-правових актів щодо
професійно-технічної освіти на відповідній території;

здійснення контролю за дотриманням вимог державних стандартів
професійно-технічної освіти професійно-технічними навчальними закладами,
підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що мають
державну ліцензію на здійснення такої діяльності;

загальне управління навчально-виробничою, навчально-виховною,
навчально-методичною, фінансово-економічною, господарською діяльністю
державних професійно-технічних навчальних закладів, консультування,
подання методичної допомоги навчальним закладам інших форм власності та
підпорядкування;

проведення ліцензійної та атестаційної експертизи професійно-технічних
навчальних закладів, підприємств, установ, організацій незалежно від
форм власності та підпорядкування, що провадять діяльність у галузі
професійно-технічної освіти;

визначення за погодженням із спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти обсягів
підготовки кваліфікованих робітників відповідно до потреб ринку праці;

організація навчально-методичного забезпечення підготовки,
перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників, інформаційного
забезпечення та статистичного обліку в професійно-технічних навчальних
закладах;

організація роботи з професійної орієнтації, професійних консультацій,
професійного добору;

організація та здійснення контролю за дотриманням законів та інших
нормативно-правових актів щодо соціального захисту працівників, учнів,
слухачів системи професійно-технічної освіти на відповідній території;

інші повноваження, що можуть бути делеговані спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної
освіти.

Положення про республіканський Автономної Республіки Крим, обласні,
Київський та Севастопольський міські органи управління
професійно-технічною освітою затверджується Кабінетом Міністрів України.

Координаційним органом з питань визначення та впровадження державної
політики в галузі професійно-технічної освіти є міжгалузева рада з
професійно-технічної освіти.

Склад міжгалузевої ради з професійно-технічної освіти та її повноваження
визначаються Кабінетом Міністрів України.

Професійно-технічна освіта здійснюється у професійно-технічних
навчальних закладах за денною, вечірньою (змінною) формами навчання, з
відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними
планами.

Ступеневість професійно-технічної освіти громадян визначається у
професійно-технічних навчальних закладах відповідними рівнями
кваліфікації і складністю професій.

Кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має
теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням учням
робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями,
уміннями і навичками.

Положення про ступеневу професійно-технічну освіту затверджується
Кабінетом Міністрів України.

Професійно-технічний навчальний заклад — це заклад освіти, що забезпечує
реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні
робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх
інтересів, здібностей, стану здоров’я.

Стаття 18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» визначає типи
професійно-технічних навчальних закладів. До професійно-технічних
навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного
профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне
училище; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне
училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма;
вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної
освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки робітничих кадрів;
навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних
закладів, що надають професійно-технічну освіту.

Професійно-технічний навчальний заклад створюється відповідно до
соціально-економічних потреб держави чи окремого регіону за наявності
необхідної матеріально-технічної і навчально-методичної бази,
відповідних педагогічних працівників.

Потреба у професійно-технічних навчальних закладах визначається
Кабінетом Міністрів України, а їх мережа — спеціально уповноваженим
центральним органом виконавчої влади у сфері професійно-технічної освіти
за пропозиціями міністерств та інших центральних і місцевих органів
виконавчої влади. Порядок створення, реорганізації та ліквідації
професійно-технічних навчальних закладів встановлюється Кабінетом
Міністрів України.

Професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та
підпорядкування розпочинають діяльність, пов’язану з підготовкою
кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після
отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів України.

4. Управління вищою, післядипломною освітою, перепідготовкою і
підвищенням кваліфікації

4.1. Управління вищою освітою

17 січня 2002 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про вищу
освіту», який встановлює правові, організаційні, фінансові та інші
засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для
самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у
кваліфікованих фахівцях.

Згідно зі ст. 4 цього Закону, громадяни України мають право на здобуття
вищої освіти.

Державна політика в галузі вищої освіти визначається Верховною Радою
України.

Державна політика в галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:
доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином
України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних
партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої
освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку
досягнень та традицій української вищої школи; наступності процесу
здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для
пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної
підготовки фахівців.

Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується
шляхом:

збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;

підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їхніх
можливостей для отримання вищої освіти;

створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти;

надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої
освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з
вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та
комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і
юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та
територіальних громад;

надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, пільг та
соціальних гарантій у порядку, встановленому законодавством;

належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі
спеціальних освітніх технологій (ст. З Закону України «Про вищу
освіту»).

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні
рівні:

1) освітні рівні:

неповна вища освіта;

базова вища освіта;

повна вища освіта;

2)освітньо-кваліфікаційні рівні:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст, магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями
фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється
за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або
неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь
та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Держава встановлює систему стандартів вищої освіти.

Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої
освіти, галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих
навчальних закладів.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про вищу освіту», систему вищої освіти
складають:

вищі навчальні заклади всіх форм власності;

інші юридичні особи, що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;

органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти. Управління в
галузі вищої освіти здійснюється:

Кабінетом Міністрів України;

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі
освіти і науки — Міністерством освіти і науки України;

іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму
підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

Вищою атестаційною комісією України;

органами влади Автономної Республіки Крим;

органами місцевого самоврядування;

власниками вищих навчальних закладів;

органами громадського самоврядування.

Так, Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:

здійснює державну політику в галузі вищої освіти;

організує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та
інших програм;

у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої
освіти;

забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі
освіти і науки — Міністерство освіти і науки України:

здійснює аналітично-прогнозтичну діяльність у галузі вищої освіти,
визначає тенденції її розвитку, вплив демографічної, етнічної,
соціально-економічної ситуації, інфраструктури виробничої та
невиробничої сфер, ринку праці на стан вищої освіти, формує напрями
взаємодії з іншими ланками освіти, стратегічні напрями розвитку вищої
освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів,
узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

бере участь у формуванні державної політики в галузі вищої освіти,
науки, професійної підготовки кадрів;

розробляє програми розвитку вищої освіти, стандарти вищої освіти;

визначає нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення
вищих навчальних закладів;

здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням вимог
стандартів вищої освіти, державне інспектування;

здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до його
компетенції;

здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно
від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати;

здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені
звання;

формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою
освітою;

сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;

затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та
вищих навчальних закладів приватної форми власності;

погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності,
підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади, вищих
навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки
Крим, та вищих навчальних закладів комунальної форми власності;

організовує вибори, затверджує та звільняє з посад керівників
підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;

погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів
комунальної і приватної форм власності;

організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників
щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених
звань;

разом з іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у
своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органами влади Автономної
Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та органами
місцевого самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі
навчальні заклади комунальної форми власності, забезпечує реалізацію
державної політики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за
втіленням державної політики у галузі вищої освіти, дотриманням
нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних
закладах незалежно від форми власності і підпорядкування;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Інші центральні органи виконавчої влади, які мають у своєму
підпорядкуванні вищі навчальні заклади, спільно із спеціально
уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і
науки — Міністерство освіти і науки України:

беруть участь у здійсненні державної політики в галузі вищої освіти,
науки, професійної підготовки кадрів;

беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних
закладів;

сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих
навчальних закладів;

здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої
освіти;

організовують вибори, затверджують та звільняють з посади керівників
вищих навчальних закладів;

затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих
їм вищих навчальних закладів;

здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у
галузі освіти і науки, прийняті у межах його повноважень, є
обов’язковими для інших центральних органів виконавчої влади, які мають
у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади, органів влади
Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади та органів
місцевого самоврядування, вищих навчальних закладів незалежно від форм
власності.

Певні повноваження по управлінню в галузі вищої освіти надані Вищій
атестаційній комісії України.

Органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого
самоврядування, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні
заклади, в межах своєї компетенції надані такі повноваження:

забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;

вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять спеціально уповноваженим
центральним органам виконавчої влади у галузі праці та соціальної
політики, економіки, освіти і науки та іншим центральним органам
виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні
заклади, пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку,
перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;

подають до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих
навчальних закладів;

затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним
органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих
їм вищих навчальних закладів;

сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих
навчальних закладів, їх соціальному захисту;

залучають у порядку, передбаченому законом, підприємства, установи,
організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.

Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним
закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального
закладу. Власник (власники) вищого навчального закладу:

розробляє статут вищого навчального закладу;

організовує ліцензування вищого навчального закладу;

призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту
відповідно до Закону України «Про вищу освіту»;

здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого
навчального закладу;

здійснює контроль за дотриманням умов, передбачених рішенням про
заснування вищого навчального закладу;

приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального
закладу;

здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення
умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців
для потреб України.

Статтею 24 Закону України «Про вищу освіту» встановлюється 4 рівні
акредитації вищих навчальних закладів:

вищий навчальний заклад першого рівня акредитації — вищий навчальний
заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями
освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

вищий навчальний заклад другого рівня акредитації — вищий навчальний
заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями
освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами
підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

вищий навчальний заклад третього рівня акредитації — вищий навчальний
заклад, у якому здійснюється підготовка, фахівців за напрямами
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями
освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими
спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації — вищий навчальний
заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями
освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють
вищі навчальні заклади таких типів:

1)університет — багатопрофільний виший навчальний заклад четвертого
рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із
здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра
природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів
науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та
прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром,
має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих
підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного
забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює
культурно-просвітницьку діяльність.

2)академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який
провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти
та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і
мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є
провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має
відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3)інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня
акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який
провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти
та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і
мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу
діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного
забезпечення;

4)консерваторія (музична академія) — вищий навчальний заклад третього
або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність,
пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі
культури і мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців,
викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є
провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень
кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5) коледж—вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або
структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого
рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із
здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах
підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу
третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи
навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими
спеціальностями і має відповідний рівень < кадрового та матеріально-технічного забезпечення; 6) технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення. Створення, реорганізація та ліквідація вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації державної форми власності здійснюється Кабінетом Міністрів України. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації державної форми власності здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки та іншими центральними органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, здійснюється органами влади Автономної Республіки Крим. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється органами місцевого самоврядування. Створення, реорганізація та ліквідація вищих навчальних закладів приватної форми власності здійснюється їх власником (власниками). Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства іноземних держав та за згодою спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки можуть створювати за кордоном свої структурні підрозділи. Вищі навчальні заклади іноземних держав можуть з дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки створювати свої структурні підрозділи на території України. Створення в Україні вищих навчальних закладів за участю іноземних фізичних та юридичних осіб здійснюється відповідно до міжнародних угод, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Мережа вищих навчальних закладів державної і комунальної форм власності визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до соціально-економічних та культурно-освітніх потреб у них. Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту. Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів: автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень та відповідальності власника (власників), органів управління вищою освітою, керівництва вищого навчального закладу та його структурних підрозділів; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад; незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій. Держава в особі відповідних органів державної влади забезпечує діяльність вищих навчальних закладів шляхом: визначення перспектив та напрямів розвитку вищої освіти; створення нормативно-правової бази їх діяльності; затвердження державного та галузевих стандартів вищої освіти; здійснення ліцензування освітньої діяльності та акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів; надання законами особам, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників акредитованого вищого навчального закладу, гарантій; встановлення для педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів посадових окладів, а також додаткових доплат, диференційованих відповідно до їх наукових ступенів, вчених і педагогічних звань, кваліфікаційних категорій та стажу роботи; визначення обсягів фінансування вищих навчальних закладів з Державного бюджету України, встановлення нормативів матеріально-технічного, фінансового та іншого забезпечення вищих навчальних закладів однакових для вищих навчальних закладів одного статусу (в тому числі статусу національного), рівня акредитації та типу; охорони здоров'я працівників та осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах. Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення ліцензійної експертизи у двомісячний термін приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі. Обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної, науково-методичної та інформаційної бази, бібліотеки, науково-педагогічних кадрів за нормативами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Вищому навчальному закладу, що успішно пройшов ліцензійну експертизу, видається ліцензія на освітню діяльність, як правило, на термін завершення циклу підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю, але не менше ніж на три роки. Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у порядку, встановленому для її одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу видана ліцензія втрачає чинність. Вищі навчальні заклади, що мають ліцензії, вносяться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки до Державного реєстру вищих навчальних закладів. За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу про проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову в його видачі. Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність. Форми ліцензій на освітню діяльність та сертифікатів про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів, порядок їх оформлення, переоформлення, видачі, зберігання та обліку затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду. 4.2. Управління післядипломною освітою Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає: перепідготовку — отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду; спеціалізацію — набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності; розширення профілю (підвищення кваліфікації) — набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності; стажування — набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності. Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію, отримує відповідний документ про вищу освіту. Особа, яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію), отримує відповідний документ про післядипломну освіту. Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації, в тому числі на підставі укладених договорів. Висновки Отже, на сучасному етапі розвитку державного управління освітою в Україні актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвердження її національного характеру. В Україні повинні забезпечуватися прискорений, випереджальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особистості протягом життя. Мета державної політики щодо розвитку освіти, за Національною доктриною, полягає у створенні умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти. Центральним органом виконавчої влади в галузі освіти є Міністерство освіти і науки України. Його діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності. Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади освіти, разом з МОН України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації закладів освіти, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із закладами освіти та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції МОН України, міністерств і відомств, яким підпорядковані заклади освіти. Місцевими органами управління освітою є Головне управління освіти і науки Київської і Севастопольської міської державної адміністрації, відділи освіти районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій. В Україні існують такі системи освіти, як: дошкільна освіта, яка є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти України. Дошкільна освіта — цілісний процес, спрямований на: забезпечення різнобічного розвитку дитини дошкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб; формування у дитини дошкільного віку моральних норм, набуття нею життєвого соціального досвіду.Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. професійно-технічна освіта спрямована на формування у громадян професійних знань, умінь, навичок, розвиток духовності, культури, відповідного технічного, технологічного і екологічного мислення з метою створення умов для їх професійної діяльності. вища освіта — рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Післядипломна освіта – спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду. Список нормативно-правових актів та використаної літератури: Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. Закон України “Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року № 2984-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20, ст.134. Закон України “Про дошкільну освіту” від 11 липня 2001 року № 2628-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 49, ст.259. Закон України “Про загальну середню освіту” від 13 травня 1999 року № 651-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 28, ст.230. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24, ст.170. Закон України “Про освіту” від 23 травня 1991 року № 1060-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 34, ст.451. Закон України “Про позашкільну освіту” від 22 червня 2000 року № 1841-III // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 46, ст.393. Закон України “Про професійно-технічну освіту” від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 32, ст.215. Положення про Державну інспекцію закладів освіти при Міністерстві освіти і науки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1614. Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000. Офіційний вісник України. — 2000. — № 21. — Ст. 858. Офіційний вісник України. — 2002. — № 16. — Ст. 859. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2001. — 528 с. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. — 896с. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. Навчально-методичний посібник. — Одеса: Юридична література, 2001. — 302 с. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 736 с. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 544 с. Луговий В.І. Управління освітою. Навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «державне управління». – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 302 с. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, ст. 141. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 34, ст.451. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 49, ст.259. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. — Харків: Право, 2001. – С. 315. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20, ст.134. Офіційний вісник України. — 2000. — № 21. — Ст. 858. Офіційний вісник України. — 2002. — № 16. — Ст. 859. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 402. Луговий В.І. Управління освітою. Навч. посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеціальності «державне управління». – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – С. 170. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, № 34, ст.451. Положення про Міністерство освіти і науки України, затверджене указом Президента України від 7 червня 2000 р. № 773/2000. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, № 24, ст.170. З Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 49, ст.259. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В. Ківалова. — Одеса: Юридична література, 2003. – С. 592. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, № 28, ст.230. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, № 46, ст.393. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 32, ст.215. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, № 32, ст.215. Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20, ст.134. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, № 20, ст.134. PAGE PAGE 40

Похожие записи