Реферат на тему:

Умови координації наукових досліджень у закладах післядипломної
педагогічної освіти за умов децентралізації управління

В умовах децентралізації управління для діяльності закладів
післядипломної педагогічної освіти, з одного боку, склалися сприятливі
умови щодо стимулювання творчості в науковій діяльності, забезпечення
наукових досліджень актуальних проблем післядипломної педагогічної
освіти з урахуванням специфіки регіону. З іншого боку, актуалізувалися
проблеми обміну інформацією, узгодження тематики і відповідного
понятійного апарату наукових досліджень.

Аналіз напрямків наукової діяльності інститутів післядипломної
педагогічної освіти показує нагальну необхідність її координації. Так,
зокрема, аналіз тематики наукових досліджень з проблем психології в
освіті, що була надана обласними ІППО, свідчить, що у ній можна
виокремити 4 основні напрямки.

Аналогічна картина спостерігається і в третьому розділі – “Психологічні
проблеми удосконалення навчально-виховного процесу в закладах освіти”.
Тут лише одне дослідження присвячено проблемам післядипломної освіти
вихователів дошкільних закладів, у той час, як педагогічні кадри
закладів ПТНЗ, вищої школи, шкіл нового типу, будинків творчості
залишилися поза увагою дослідників. Не привернула уваги дослідників
актуальна для післядипломної освіти проблема психологічного забезпечення
дистанційного навчання. Практично не висвітлена також проблема
психологічного супроводу навчання в системі післядипломної освіти.

У розділі “Соціально-психологічні проблеми організації діяльності
психологічної служби в освіті” в основному розглядаються питання
підготовки практичних психологів до організації діяльності психологічної
служби, при цьому не розглядаються важливі аспекти функціонування
психологічної служби в освіті, скажімо, питання психологічного супроводу
управлінської діяльності, психологічного консультування управлінців
тощо, хоча аналіз результатів діагностики знань слухачів зазначеної
категорії на курсах підвищення кваліфікації ЦІППО свідчить про
недостатній рівень обізнаності практичних психологів у даних проблемах.

Незначною також є тематика наукових досліджень з психологічних проблем
управлінської діяльності, хоча саме психологічне забезпечення управління
в освіті є одним із ключових чинників підвищення ефективності його
діяльності.

Слід зауважити, що далеко не всі ІППО взагалі орієнтовані на дослідження
наукових психологічних проблем в освіті (лише 15 ІППО взагалі
представили тематику наукових досліджень психологічних проблем в
освіті), причому деякі теми дублюються, а важливі психологічні питання
післядипломної педагогічної освіти залишаються практично нерозкритими.

Аналогічні проблеми були виявлені і в аналізі наукових досліджень з
управлінських, педагогічних проблем тощо. Отже, проведений аналіз
свідчить про актуальність розв’язання проблеми координації наукової
діяльності ІППО загалом і з психологічних питань зокрема. Разом з тим у
науковій літературі практично відсутні дослідження, у яких розкривалися
б механізми координації наукових досліджень з актуальних проблем
післядипломної педагогічної освіти.

Теоретичний аналіз літератури з проблеми дослідження показує, що попри
відсутність наукових досліджень, що безпосередньо присвячені проблемі
координації наукових досліджень інститутів післядипломної педагогічної
освіти, можна виокремити низку положень, які було б доцільно використати
в розробці моделі координації наукової діяльності ІППО за умов
децентралізації управління. Так, зокрема, йдеться про:

§ мету координації:

– погодження дій усіх компонентів системи наукової діяльності ППО;

– подолання дублювання, паралелізму змістового, часового та
науково-методичного характеру [1; 10];

§ завдання:

– раціональне об’єднання наукової діяльності всіх організацій освіти на
теоретичному, психолого-педагогічному, адміністративному,
загально-культурному рівні [1; 10];

– інтегрування в навчальні плани ІППО нових напрямків наукових знань
[10];

– створення спільних програм [11];

– створення єдиного понятійного апарату [4];

– забезпечення чіткої взаємодії і взаємозв’язку на основі запровадження
сучасних інформаційних технологій [13];

§ принципи:

– рефлексивного аналізу (рефлексія як чинник детермінації наукового
пізнання) [9];

– зворотного зв’язку;

– особистісно-діяльнісного підходу;

§ механізми:

– критичної рефлексії – управління і свідомий контроль з боку критеріїв
істинності або достовірності знання [9].

Є також доцільним створення центру координації наукової діяльності, який
міг би взяти на себе такі функції:

§ інформаційну (координація потоків інформації, серед яких можна
виокремити узагальнену інформацію – рекомендації з координації,
тематичний план НДР, інформаційний матеріал з аналізом наукової роботи
ІППО у цьому напрямку, і спеціальну інформацію про конференції,
семінари, особливості діяльності підрозділів – членів творчих груп, про
профільні журнали, сайти, спеціальні рубрики);

§ аналітично-оцінну – оцінка результатів наукової діяльності ІППО з
проблем, оцінка внеску кожного ІППО в розв’язання проблеми (здійснюється
за такими видами інформації: автореферати дисертацій, методичні
рекомендації, збірники праць, плани і звіти творчих груп, плани
конференцій, семінарів, програми, посібники);

§ дослідницько-аналітичну – орієнтування в актуальних проблемах;

§ консалтингову – впровадження в практику результатів наукової
діяльності [17];

§ планування (обґрунтування мети, завдань, модель розв’язання наукової
проблеми);

§ організаційну;

§ діагностичну;

§ прогностичну (визначає, що необхідно в майбутньому);

§ моделюючу (створює принципово нові положення, моделі, досвід);

§ інтегративну (об’єднання всіх потоків впливів на особистість
освітянина, забезпечення її цілісного розвитку);

§ коригувальну [10].

Напрямками діяльності центру координації можуть бути:

§ систематизація матеріалів; аналітичний звіт;

§ розподіл функцій з НДР, організаційно-методичної роботи;

§ аналіз і узагальнення результатів;

§ розподіл функцій щодо пропаганди (впровадженню результатів НДР).

Як свідчить аналіз літератури, координація й інтеграція раніше була
відображена у таких документах:

§ координаційно-тематичному плані НДР у системі;

§ проблемно-тематичних планах окремих проблем;

§ планах інститутів;

§ планах безпосередніх підрозділів [3].

Аналогічні документи можна запровадити, узгоджуючи діяльність центру
координації і творчих груп.

gdyUY

h§K‚[Про необхідність створення центру координації свідчать результати
опитування ректорів інститутів післядипломної педагогічної освіти з
метою виявлення їхніх поглядів і думок щодо проблеми координації
наукової діяльності установ післядипломної педагогічної освіти. Так,
зокрема, у процесі опитування було виявлено таке розуміння мети
координації наукової діяльності ІППО:

§ конкретизація напрямків наукових досліджень, спрямування наукової
діяльності ОІППО на сучасні наукові проблеми; визначення актуальних
пріоритетних проблем ППО;

§ уникнення дублювання наукової тематики; оптимальний розподіл наукових
сил; узгодженість наукової діяльності ІППО;

§ збереження і розвиток ППО як самостійної галузі педагогічної науки.

§ Аналіз відповідей на запитання щодо форм і методів координації
наукової діяльності дозволив установити, що більшість ректорів визначає
за необхідне:

§ створення творчих колективів з різних напрямів наукової діяльності;

§ проведення науково-практичних конференцій; семінарів (установчих,
ознайомлювальних, науково-теоретичних, рефлексивних) з метою узгодження
планів дослідження, виокремлення найперспективніших досліджень і
сприяння організації, апробації перспективних ідей, координації
впровадження результатів;

§ створення сайтів, обмін науковою інформацією з використанням сучасних
засобів зв’язку;

§ започаткування збірників наукових праць, доступних кожному в системі
ППО.

На думку ректорів ОІППО, координації наукової діяльності сприятимуть
такі умови:

§ зовнішні:

– чинна нормативно-правова база, що врахує всі аспекти НДР;

– наявність координаційного центру і, відповідно, координаторів наукової
діяльності;

– цілеспрямована робота з проректорами з наукової діяльності ОІППО;

– фінансове забезпечення;

– видання збірників наукових праць;

§ внутрішні:

– налаштованість на співпрацю;

– відкритість, гласність, обмін думками;

– зацікавленість у результатах.

Серед причин, що заважають ефективному здійсненню процесу координації в
сучасних умовах, ректори ОІППО назвали:

§ недостатнє фінансування;

§ невисокий статус закладів ПО; відсутність запиту результативності НДР
у системі ППО з боку держави;

§ епізодичність у підбитті підсумків наукової діяльності;

§ відсутність форм висвітлення результатів наукової діяльності;

§ відсутність розуміння значення координації;

§ недостатня інформованість; відсутність порівняльного аналізу тощо.

Висновки

В умовах децентралізації управління актуальним є здійснення координації
наукових досліджень в системі післядипломної педагогічної освіти.
Зважаючи на результати теоретичного аналізу літератури й емпіричного
дослідження, можна визначити умови, які сприятимуть цьому процесу, а
саме:

§ створення центру координації, що є мобільним залежно від регіону, який
має найбільший потенціал для розв’язання такої наукової проблеми,

§ створення творчих груп як безпосередніх розробників актуальних для
системи ППО наукових проблем;

§ започаткування систематичних науково-практичних конференцій і
семінарів і за їх результатами – збірників наукових праць;

§ розробка системи стимулювання наукової діяльності ОІППО, зокрема,
безкоштовні публікації, сприяння у вступі до аспірантури, докторантури
тощо;

§ започаткування систематичних семінарів для проректорів ОІППО з
наукової роботи, зокрема, з метою узгодження планів наукових досліджень.

Список джерел:

Жерносек І.П., Колібабчук В.В. Організація відділом освіти
науково-методичної роботи в районі: Навч.-метод. посібник. – К., 2001. –
104 с.

Коломінський Н.Л. Психологічні проблеми формування змісту підвищення
кваліфікації менеджерів освіти / Актуальні проблеми психології. Том 1:
Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. –
Київ: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, 2001. Випуск 1.
– с. 150–157.

Координация научной медицинской информации по проблеме союзного
значения: Методические рекомендации / Под ред. Дубининой Е.И. – М.:
ВНИИММТИ, 1976. – 38 с.

Крисюк С.В. Становлення та розвиток післядипломної освіти педагогічних
кадрів в Україні. – Автореф… докт. пед. наук. – К., 1996. – 48 с.

Маслікова І. Особистісно-розвивальна модель методичної служби //
Директор школи. – 2002. – № 7. – с. 13–23.

Матушанський Г.К. концептуальным основам системы непрерывного
образования вузовских преподавателей // Alma mater. – 2000. – №11. – с.
40–41.

Мельниченко О.С. Модель неперервної педагогічної освіти в регіоні //
Рідна школа. – 1994. – №3–4. – С. 34–36.

Моисеев В. Непрерывное образование: принципы и парадигма // Горизонты
образования. – 2002. – №1. – С. 17–20.

Научная деятельность в системе современной культуры: Сб. научн. трудов /
Отв. ред. Мархинин В.В. – Новосибирск, 1987. – 242 с.

Научная деятельность: структура и институты / Под ред. Э.М. мирского,
Б.Г. Юдина. – М.: Прогресс, 1980. – 432 с.

Организация науки в социалистических странах / Отв. ред. Бромлей Ю.В. –
М.: Наука, 1986. – 128 с.

Организация науки в системе высшей школы СФРЮ: Научно-аналитический
обзор / Отв. ред. Ракитов А.И. – М., 1990. – 51 с.

Организация научно-информационной деятельности / Под ред. Кедровской
Л.П. – М.: ИПКИР, 1987. – 94 с.

Повышение квалификации педагогических кадров / Под ред. И.Ф. Жерносека,
М.Ю. Красовицкого, С.В. Крисюка. – К.: освита, 1992. – 190 с.

Післядипломна освіта в регіоні: стратегія і перспективи. Матеріали
наук.-практ. конференції (28 лютого 2002 р.) / Ред. кол.: Є.М. Хриков та
ін. – Луганськ, 2002. – 105 с.

Післядипломна освіта педагогічних кадрів: проблеми розвитку. Матеріали
звітної наукової конф. 31 жовтня – 1 листопада 1996 р. / За ред. М.І.
Дробнохода, С.В. Крисюка, Г.А. Дмитренка та ін. – К.: УІПКККО, 1997. –
297 с.

Последипломное образование: потребности, проблемы, тенденции: Сб. науч.
трудов / Отв. ред. Чернышев А.П. – М.: НИИВО, 1992. – 211 с.

Розвиток інститутів удосконалення вчителів як науково-методичних центрів
підвищення кваліфікації педагогічних кадрів / За ред. Жерносєка І.Ф.,
Красовицького М.Ю. – К.: ЦІУВ, 1991.

Шляхи розвитку та вдосконалення системи післядипломної освіти. Матеріали
Всеукраїнської науково-практичної конференції 24–25 листопада 1994 р. –
В 2-х ч. – К.: МО України, УІПКККО, 1995.

Похожие записи