Українські традиції. Побут української хати

 

Ведучий:

Зелене жито зелене, хорошії гості у мене.

По давньому укранському звичаю ми вітаємо гостей хлібом та сіллю (на
сцену виходить дитина з рушником та хлібом).

Разом з нашими гостями ми сьогодні завітаємо в село до бабусі. Де б ми
не були та найріднишими місцям для нас завжди є рідний дім і дім нашої
бабусі.

Хати на Україні, біленькі, чепурненькі, веселі.

Хата, моя біла хата, повна тепла й чистоти, стежка від тебе зве у
далекій світ.

Діти, ви повинні знати, що у людський оселі першорядну роль відіграють
не богатство, а помірність, гармония речей і предметів, чистота,
охайність милують око. В народі кажуть: » Хата хоч й бідненька, але
чиста і чепурненька, а тому гарна й весела”.

Біля хати завжди росте багато квітів. Які квіти садить бабуся?
Чорнобривці, айстри. Серед квітів особливе місце займають мальви. Вони
високі і струмкі, мов гарні дівчата.

Дитина:

Под вікном моєї хати

Стали мальви розцвітати.

Їх садила – поливала

Моя ненька дорога.

Дитина:

Вийшли зрання на гуляння

Українські діти,

їх стрічали і вітали

Українські квіти.

Ось волошки, сонні трошки,

Синім шовком шиті,

Ясноокі, чисто вмиті,

Розбрелись по житі.

Ось рожева конюшина,

А на ній і комашина,

Що, не дивлячись на ранок,

їсть солодке на сніданок.

Ведучий:

Подвір”я огорожене тином. Ще його називають плотом. Вербові гілки можуть
пустити коріння і тоді плести зеленні плоти . З-за плоту виглядають
соняхи.

Дитина:

На осоні соняшник вироста,

Головку до сонечка поверта,

Дивиться він сонечку прямо в очі.

Вирости на сонечко схожим хоче.

Дитина:

А до мене сонечко в гості йшло

На плоті сохнуть глечики

Ведучий:

Кругом хати росте сад. Про який садок писав Т. Г. Шевченко?: «Садок
вишневий коло хати”.

Дитина:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Ведучий:

Звичайна хата має три клітки: середня — сіни з комином над ними; по
бокам сіней — або дві світлиці, або світлиця і комора. Такий поділ
простору має національний характер.

 

„Хата гончара из села Большая Павловка на Полтавщине”

2

4

O

O

Ae

AE

4

O

AE

Хата світла як усередині так і знадвору: білою глиною побілена світлиця,
а комора часом побілена, часом ні. Звичайна оселя має три невеликі
віконця: два у південній стіні, одне у східній або західній. Іноді може
бути більше. У північній стіні, як правило, вікон не робилося, щоб
взимку, коли віють північні вітри, не було холодно. Двері розміщувалися
навпроти входу із сіней до житлового приміщення.

Якщо зайти в середину хати, то можна побачити, що вона і всередені не
менше цікаво прибрана. Беремось за плямку. І відкриваємо те, що головною
прикрасою в хаті є рушник. Ними прикрашають образи, партрети, вікна.
Особливо багато їх в центральній кімнаті, яка називается світлиця.

Висять рушники собою нагадуючи немов хочуть обгорнуть людину, обогріти.

«Цілує сонечко рушники у чистій материній хаті.”

Діти виконують пісню
про рушник

ПІСНЯ ПРО РУШНИК

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на, зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов’їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов

(Слова Андрія Малишка

музика Платона Майбороди)

Ведучий:

Серед посуду є дуже дивні речі. Наприклад, барильце, куманець. А чому
він так називается?

А тепер відгадайте загадку:

Ой ви діти квіти наши

Наварю вам горщік каші

Поїсте ви до смаку.

Корова без ніг без тіла

Скирту соломи з”їла.

Завжди їсть, а ніколи не сита.

Ведучий:

Піч у хаті велика і просторна. В печі варять їжу, на печі сплять, піч
лікує. Тим хто сплять на печі не потрібниі гірчичники та натірання. Піч
вигріває людей, позбовляє простуди.

Дитина:

В землю кидалось, по повітрю ростріпалось

В печі гортувалось.

Запахом своїм всіх приваблює.

Так у печі печуть хліб:

Рогаляну ставить у піч баняки, горщики

Дитина:

Сів пан на коня та й поїхав на вогонь.

Ведучий:

А хто з вас знає як варити вареники з картоплею? Зараз ми помиемо руки і
будемо ліпить вареники. Діти, хто з вас помогає мамі ліпити вареники і
вже знає як це робити? Ліпемо вареники.

Ведучий:

А тепер поводимо хоровод. Запрошуємо стати у хоровод усіх наших гостей.
Пограємо?

Похожие записи