“Українська мова – наш скарб”
для дітей молодшого та середнього віку
(На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з
хлібом і сіллю на вишиваному рушнику).
Дівчинка.
Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг)
Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на
хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви
вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я,
по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А
Україна – це наша Батьківщина.
Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте
поговоримо про нашу рідну мову.
1-й учень.
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
2-й учень.
Вся історія народу – в мові,
Мова – душа народу.
Позбавити народ рідної мови –
Це означає вбити народ.
3-й учень.
Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
4-й учень.
Зневажати мову мамину – біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
5-й учень.
Зневажати мову – зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
6-й учень.
О не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка,
Ти є душа співучого народу
Що був і є, і буде у віках.
(Звучить пісня “Мова у серці народу”, сл. Н.Красоткіної).
1. Неначе юна зоря світанкова,
Ти лісами, степами ідеш.
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)
2. Мелодійна моя, промениста,
Як земля, твій багатий словник.
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)
Українська прабатьківська мово,
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі)
Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного
з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми
не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.
Учні (хором). Це наша рідна мова!
Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви
зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші
слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І
так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна.
Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається
материнська мова.
Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона
будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші
українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова,
мелодійна, багата.
Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову,
волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни,
він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю,
якщо того немає.
Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою
незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя
мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не
хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона
відроджується.
Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в
народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорити нею
на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша
українська мова.
1-й учень.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2-й учень.
$
&
t
v
?
o
&
v
o
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3-й учень.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
4-й учень.
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
5-й учень.
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з
дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду
нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого
духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог
Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої
джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в
тобі ясні зорі, тому й ласкава така.
1-й учень.
Мово рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
2-й учень.
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
3-й учень.
От тому плекайте, діти,
Рідненькую мову
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
4-й учень.
Доню, моя доню,
Синьоока зірко,
У житті буває
Солодко і гірко.
Як би не манили
Твої очі зваби,
Не посмій вчинити
Батьківщині зради.
5-й учень.
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути,
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову.
Мусиш пам’ятати.
6-й учень.
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
7-й учень.
Любіть свою мову й ніколи
її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
8-й учень.
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.
9-й учень.
Ну де ще є така чарівна пісня?
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то повіє радість і любов.
10-й учень.
Пісня українська!
Хто не був зачарований нею?
Вона натхненна, мелодійна,
Безмежна широтою і красою образів.
Пісні лунають над широкими ланами
І високими горами.
(Виконується українська народна пісня: “Ой, дівчино, шумить гай”, “Ніч
яка місячна”).
Вчитель. Українська мова багата на слово…
1-й учень.
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
2-й учень.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина –
Щебече соловейко на весь світ.
3-й учень.
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна –
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
4-й учень.
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.
5-й учень.
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.
Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона,
мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
1-й учень.
Друзі шановні,
Матусі і тата,
Вдячні ми всім,
Хто прийшов на це свято.
2-й учень.
Ми – українці – велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх Україна.
3-й учень.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.
4-й учень.
Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом.
Щастя, миру, добра.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
