Україно, ти моя молитва!
Гарно вбрана господа. Воходять дівчинка і хлопчик в українських костюмах
з хлібом на рушнику.
(Тихо звучить музика).
Хлопчик: Добрий день вам, люди добрі!
Щиро просим до господи!
Раді вас у нас вітати,
Щастя і добра бажати!
Дівчинка: Хлібом-сіллю вас вітаєм
І здоров’я вам бажаєм.
Під веселий рідний спів
Посилаєм вам уклін.
(Хліб на рушникові кладуть на стіл прикрашений вишитими рушниками,
колоска-ми пшениці та калиною).
Звучить пісня «Вишиванка» у виконанні вчителя музики та учня 5-го класу.
Хлопчик: Шановні гості! Сьогодні ми запрошуємо вас на свято, яке
присвя-чуємо нашій Батьківщині, нашій Україні, її солов’їній мові, щирим
пісням, запальним танцям.
Лунає музика (соловей, шум річки, вітру). Виходять Повітруля та Іванко.
Повітруля: Всією душею, всім своїм серденьком
Люблю тебе, рідний краю, земленька рідненька,
І вас люблю гори, ліси та гайочки,
І вас ріки повноводні, маленькі струмочки
Бо в тих річках та струмочках –
в чистій тій водиці,
Бачу тебе, рідний краю, дорога землице!
Ти мене годуєш як свою дитину,
Тому люблю тебе, земле, люблю Україну!
Іванко: Я згоден з тобою, моя добра подруго.
Немає в світі кращої землі, ніж наша Україна.
Ми любимо її родючу землю, води Чорного моря,
зелені верховини Карпат, розлогі ниви, тихі озера,
бистрі річки, темні діброви.
Люблю тебе Україно, наш тихий зелений рай.
(Музика стає голоснішою, звучить доки Повітруля й Іванко не сядуть,
потім звук музики поступово приглушується).
Танець у виконанні дівчаток 5-х класів під пісню «Край».
I-й учень: Рідний край – це наша Україна,
Найкраща в світі, дорога земля.
Для нас вона, як матінка – єдина.
Її ліси, озера і поля,
Степи і гори, ріки і долини
Відчути прагнуть теплоту долонь…
Я все віддам для блага України –
Тепло душі і серденька вогонь.
II-й учень: Я буду вчитись, щоб знання здобути,
Нові зробити в світі відкриття.
Щоб корисним своїй державі бути,
І щоб прекрасним в нас було життя.
III-й учень: Тепло долонь і розуму, і серцю
Я Україні милій віддаю.
Люблю твої поля, річки й джерельця,
Люблю Вітчизну дорогу мою!
IV-й учень: Мій край чудовий – Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставком верба й калина,
Чарівна пісня солв’я.
Пісня у виконанні учня 5-го класу «Два кольори».
I-й учень: Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її
розвитку – це тернистий шлях її боротьби. Багато, дуже багато жорстоких
літ пережила наша рідна, наша невмируща мова, мужньо витримавши наругу,
знущання, заборони.
Молитва до мови (дівчинка у вишиванці, розплетені коси зчервоною
стрічкою на голові:
Мово! Пресвятая Богородице мого народу,
З чорнозему, з любистку, м’яти, рясту, євшан-зілля,
Від зорі, й місяця народжена.
Мово! Мудра Берегине…
Стою перед тобою на коліна і за всіх благаю:
прости нас, грішних, й не ховайся за чорнобильську межу,
а повертайся до нашої хати, звідки Тебе вигнано,
вернися до нашого краю… Прости! Воскресни!
Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом
від лісів – до моря, від гір – до степів.
Освіти від мороку і освяти Святоруську гору, Русь – Україну,
Возвелич, порятуй народ її на віки!
II-й учень: Цареві блазні і кати,
Раби на розум і на вдачу.
В ярмо хотіли запрягти
Її, як дух степів, гарячу,
І осліпити, й повести
На чорні торжища, незрячу…
Звучить пісня «Україночка» у виконанні учениці 10-го класу.
I-й учень: Дійсно, багато знущань потерпіла наша українська мова. Але ми
з впевненістю можемо заявити, що українська мова відроджується.
II-й учень:
Тож хай і надалі мужає наша прекрасна мова серед прекрасних братніх мов,
Живе народу вільне слово,
Цвіте над нами веселково,
як мир, як щастя, як любов.
У виконанні учнів 5-х класів звучить пісня «Веселкова».
I-й учень: Ну де ще є така чарівна пісня,
Серед яких на світі мов?
То серце від журби неначе стисне,
А то повіє радість і любов.
II-й учень: Українці вміють співати, веселитися.
$i
‚
\
i
phKА які влучні слова, вірші та веселі усмішки
Створюють українські письменники!
До вашої уваги гуморески Павла Глазового.
Кухлик
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: – Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: Што? Чево?
Я не понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
– Да какой же кухлик здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови.
– на Вкраїні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
– у мєня єсть свой язик.
Ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
І не знає мови.
Учення – світ…
Зубрить дід англійську мову,
Хоч йому вже близько ста.
З словником казки дитячі
Помалесеньку чита.
– Пліз герт май шюз
мендід, бабо! –
Раз повів він мудру річ.
Баба злиться: – Що це значить?
– Постав валянки у піч.
Вранці баба діда будить:
– Гей-окей! Шурлей-мурлів!
Дід питає:
– Що це значить?
– Правий валянок згорів.
З давніх-давен пісня для українського народу була, є і буде тією живою
водою, що зцілює душу, підносить дух, вселяє віру і надію. Зароджувалася
пісня в працях і забавах, у календарних обрядах та ритуальних дійствах
наших далеких предків.
Була вона з козаками і в походах, і в турецькому полоні, і на жалібних
тризнах, ночувала при чумацьких вогнищах. А також пісня була розрадою
після тяжкої праці. Українці – народ веселий, велику кількість
жартівливих пісень присвячували сімейним відносинам.
Виконується інсценізація пісні « А мій милий вареничків хоче…»
Дівчина: А мій милий чорнобривий вареничків хоче,
А мій милий чорнобривий вареничків хоче.
Хлопець: Навари милая , навари милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
Дівчина: Тай дров же нема, милий мій, миленький.
Тай дров же нема, голубе сизенький!
Хлопець: Нарубай, милая, нарубай, милая,
Нарубай, уха-ха, моя чорнобривая!
Дівчина: Та й сил вже нема, милий мій, миленький.
Та й сил вже нема, голубе сизенький!
Хлопець: Помирай, милая, помирай, милая,
Помирай, уха-ха, моя чорнобривая!
Дівчина: А з ким будеш доживать, милий мй, миленький?
А з ким будеш доживать, голубе сизенький?
Хлопець:
Із кумой, милая, із кумой, милая,із кумой уха-ха, моя чорно-бривая!
Із кумой, уха-ха, моя чорнобривая!
Дівчина: Так ходім же додому, милий мій, миленький,
Вареничків наварю, голубе сизенький!
Хлопець: Навари милая , навари милая,
Навари, уха-ха, моя чорнобривая!
На сцену виходять учні:
I-учень Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна – найкраща у світі!
II-учень Моя Україна – це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні джерельця.
III-учень Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і ріки глибокі.
IV-учень Міста старовинні і замки прекрасні,
Великі будови і дуже сучасні.
V- учень Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна – це пісня весела.
VI-учень Це щира, багата, як світ, її мова,
Крилата, така мелодійна, чудова!
VII-учень Її оберіги – верба і калина.
Найкраща у світі – моя Україна.
VIII-учень Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати!
IX-учень Моя Україна – козацькая слава!
Така волелюбна і мирна держава.
X-учень Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати відкрила.
XI-учень Вітчизно свята, дорога Україно,
Для кожного з нас ти у світі – єдина.
У виконанні учениць 5-х класів звучить пісня «Калина»( дівчата співають
та танцюють.) На останньому приспіві виконавці прощаючись роблять
відповідні рухи руками. На сцену на поклон виходять всі учасники
концерту,свято закінчається.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter