Сценарій

«Творіть добро для тих хто поруч йде»

 

Мета. Допомогти учням зрозуміти сенс людського життя, визначити своє
місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, великодушності,
самопожертви, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до
людей, до рідної землі. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування, та
навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього
корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.

 

Обладнання. Диск із піснями Р. Кириченко, плакати з висловами видатних
людей , прислів’я:

„Живи не як хочеться, а як можеться”

 

„Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя,
піклуючись про щастя інших”

 

(В. Сухомлинський).

 

„Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може
бути щасливою”

 

(Сенека).

„На світанні , побачивши сонце, з радістю прославте день новий і
скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром
виправдав життя своє”

 

(В. Мономах)

 

Питання до дітей

 

— для чого людина живе на землі?

 

— що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?

 

(відповіді дітей)

 

Звучить пісня Р. Кириченко „Сонечко любові”

 

 

Вчитель:

 

Людське життя… Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене
глибоких переживань, солодке, як мед і гірке , як полин.

 

Люди, їх мільйони… всі вони зовсім різні і чимось неповторні.
Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.

 

Так життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими
чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними
тонами, як у пісні „червоне – то любов, а чорне то журба”…

 

Звучить пісня „Два кольори”

 

Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка
вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки –
пелюстки до сонця щоб захистило її від усього злого й недоброго, а
ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі,
сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.

 

Стежина життя… Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона
буде? І хочеться гукнути: „Життя! Ну зупинись хоч трішки. Почекай хоч
одну мить!”

 

Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже
торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще
піднімають тебе у небо де живе казка, де панує мрія.

 

Юність – це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше свої
відкриття – відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе –
найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст:
кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити
і використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і
зуміти оцінити. А це і дасть можливість будувати , творити своє „Я”.

 

Вдумаймося в слова Леонардо да Вінчі: „Пам’ятай! Життя є дар,
великий дар, І той хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує”.

 

А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце у ньому.
Звичайно нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє.
Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному
слід знати, що він спроможний підсилити в собі , а що відкинути чи хоча
б пом’якшити

 

Щодня перед кожним з вас постають запитання: Хто я? Навіщо я
прийшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось
колись про мене згадає? Здається це прості запитання, але дати відповідь
на них все важче і важче.

 

Життя – це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої
можливості, свю суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими
особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити
спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

 

— а як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що
для цього потрібно? (відповіді дітей)

 

Так людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування,
вибрати шлях реалізації мети. Все залежить від характеру людини,
вольових зусиль. Для того, щоб жити так , як хочеш, потрібно вміти
долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна
ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти.

 

— а що складніше і важливіше – будувати життя чи
пристосовуватися до нього?

 

( відповіді дітей )

 

Звичайно, складніше і важливіше будувати життя, а пристосовуватися –
легше і простіше, але не цікаво.

 

— чи хочеться вам стати „видатною людиною”, „зіркою”, „жити
щасливо”?

 

— а який зміст ви вкладаєте в поняття „жити щасливо”?

 

Жити щасливо – це бути здоровим, мати улюблену справу, це коли тебе
поважають люди, коли у тебе є вірні друзі, коли на землі панує любов і
злагода між людьми…

 

Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в
коханні… Важливо тільки, щоб праця була корисною не тільки для тебе, а
й для людей, країни, щоб боротьба переслідувала гуманну ідею, а любов і
дружба не були егоїстичними.

 

1 учень

 

На світі можна жить без еталонів,

По-різному дивитися на світ:

Широкими очима, з-під долоні,

Крізь пальці,

У кватирку,

З-за воріт.

Від цього світ не зменшиться нітрохи,

А все залежить від людських зіниць –

В широких відіб’ється вся епоха,

У звужених – збіговисько дрібниць.

 

2 учень

 

Ти яви себе людиною,

R ? ? ?   h

?

?

R ?   j

n

Хоч на мить себе яви,

Не безумною, а єдиною

Сонцесяйність прояви.

Є багато людей на світі

(Швидше просто їх так зовуть),

Та чи в кожній душі є квіти,

Що пустоцвіту не оминуть?

Чи назвем ми того людиною,

Що не знає: хто брат, хто сусід?

Чи назвемо істоту єдиною, Що запльовує матері слід?

Що про злагоду й добро не відає,

І не знає ціни життя,

Що забула дідів і прадідів

Й справжнє щастя на блискіт міня.

 

Вчитель

 

Вважають , що найціннішим, вічним людським скарбом є доброта.

 

 

3 учень

 

Для краси народжується квітка,

Для родин народжується рід,

Для польоту – лебідь і лебідка,

А людина для добра і щастя…

 

4 учень

 

Сказав мудрець:

„Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!”

 

Учитель

Милосердя, доброта… Ще з давньогрецьких часів благодійність була
великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти
знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок
бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи
каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

 

5 учень

 

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли на радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймає тепле слово,

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Коли її не маєш ти,

То раниш людяне в людині.

Немає вищої святині,

Ніж чисте сяйво доброти!

 

Вчитель

Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть
тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й земна твердь не
хитається під ногами.

Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же
могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його
зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб ви іскрити
доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська трагедія?
Хіба без них не можна бути милосердними? Хіба у звичайному плині днів
немає людей, які потребують допомоги? Важко уявити собі, що люди
страждають не через голод, а чере те, що не чують украй необхідного
„Добрий день!”.

 

6 учень

 

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній –

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке –

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів…

 

Вчитель

 

Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком
благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя.
Лікування милосердям потрібно і тим, хто не бачить і не чує кривди й
болю, несправедливості, горя. Із такими „сліпими” та „глухими” слід
терпеливо говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.

 

„Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто –
небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…” –
так писав письменник – гуманіст А. Чехов.

 

7 учень

 

Не нарікай на глухість душ людських

І не гостри в злобі на них зубів…

А ти , що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни,

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж , а хто є ти?

І зваживши, нікого не вини,

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать

І променем зорилася святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань

Не відгукнеться власна глухомань,

А ти шукаєш в людях доброти…

 

Вчитель

 

Людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно
старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки.
Ви – молоді громадяни України. І саме від вас залежатиме майбутнє, від
вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас,
розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього у нашої
держави. А якщо вам буде важко, якщо на серці неспокій, якщо нема чим
зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдається, то можливо, потрібно
шукати допомогу.

 

8 учень

 

Для зла й неправди

Планета замала!

Творіть добро, добро плекайте, люди!

Садіть сади, нехай для внуків буде

В плодах частинка вашого тепла

 

9 учень

 

Ростіть дітей,

Бо то однині – ти!

В обличчі іншім – ми, у іншій долі.

Хай не зболять їм наші з вами болі,

Хай діти будуть справжніми людьми.

 

10 учень

 

Творіть добро для тих хто поруч йде,

Хто ділить хліб із вами чесно – навпіл,

Єдиного навчіться – віддавати,

Не бійтеся – ніщо не пропаде,

Ніщо не піде в тлін, в траву —

Повернеться, умножене стократно.

На те воно й добро, щоб проростати,

Тому й людське, що люди ним живуть.

І може, тому розквітають квіти,

Перед якими відступає зло.

Творіть добро! Творіть, творіть добро!

На те ми й люди, щоб добро творити!

 

11 учень

 

Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути!

Ми лише раз – так уже повелося, —

Живемо на цій грішній землі…

12 учень

 

Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий нам до злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було,

Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

 

Діти виконують пісню „Нам не багато для щастя треба”

Похожие записи