Цвинтарна Тетяна Василівна

Заступник директора з виховної роботи

Жашківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5

«Досвід використання ІКТ та можливостей мережі Інтернет у вихованні
дітей та учнівської молоді»

Педагогічні цілі із зазначенням термінів їх досягнення і характеру
очікуваних результатів за допомоги ІКТ можуть бути донесені будь-якої
миті до будь-кого із суб’єктів педагогічного процесу: адміністраторів,
організаторів, методистів, учителів, учнів, обслуговуючого персоналу
тощо. Однак, справедливо зауважити, що комп’ютеризований спосіб
цілепокладання шкільного педагогічного процесу має як певні переваги,
так і недоліки. З одного боку, зникає горезвісна паперова бюрократія,
зменшується ризик деструктивної ролі особисті в управлінні школою, а
саме: тиск з боку авторитарного начальника, конфлікти, пов’язані з
психологічною несумісністю керівників і підлеглих, неадекватні, емоційні
реакції на вимоги адміністрації з боку вчителів, учнів чи технічних
працівників. З іншого боку, будь-який збій у комп’ютерній програмі, чи ж
несподіване знеструмлення мережі можуть спровокувати анархію, хаос у
шкільному середовищі, позбавленому оперативних керівних інструкцій. З
необхідністю адміністрація школи має запрошувати на роботу штатних
спеціалістів – інструкторів для технічного й програмного забезпечення
комп’ютерних систем, безперебійного під’єднання до локальної й
глобальної електронних мереж, відеоспостереження, підтримки та оновлення
шкільних web-сайтів тощо.

Не менш важливою постає проблема погодженості, координації дій
педагогічної команди в ході виконання поставлених завдань. Її можливо
розв’язати як за безпосереднього спілкування представників адміністрації
з учителями, так і за допомоги «віртуальних педагогічних нарад» в
Інтернеті (чати, форуми, електронна пошта).

Інформаційна модель школи спричиняє відчутні зміни в організації
діяльності не лише вчителів, а й учнів. Для кожного, хто має
персональний комп’ютер та доступ до Інтернету, особливо бездротового,
навчання може відбуватись будь-де і в будь-який час незалежно від
географічного місця перебування: континент, країна, область, місто. За
цих обставин до певної міри застарілими починають видаватися погляди на
школу як відокремлену від громади будівлю з особливим статусом і
прилеглою територією. Навчальний час, як і простір, перетворюється на
доволі символічне поняття, стирається межа між домашньою і шкільною
формами навчання, між школою та іншими інституціями як провайдерами
освітніх послуг та інформаційних ресурсів. Усе це наводить на думку про
те, що концепція освіти впродовж життя виникла і набуває подальшого
розвитку саме завдяки стрімкому поступу інформаційно-комунікаційних
технологій.

У той же час потреба в школі, передусім як особливому просторі й
інституції соціалізації молоді, не тільки не зникає, а навіть
посилюється. Адже фактично необмежена індивідуалізація навчального
процесу, базованого на ІК-технологіях, може призводити до ізоляціонізму,
соціальної дезадаптації тих, хто прагне розв’язувати більшість життєвих
проблеми простим натисканням кнопки комп’ютера. Для повноцінного
навчання та соціального виховання дітям та молоді необхідні
науково-дослідні лабораторії, майстерні, бібліотеки, спортивні зали,
мистецькі студії. Імовірно, що саме цей сектор шкільної освіти
набуватиме в майбутньому випереджаючих темпів розвитку за рахунок
економії видатків на так звані «учне-години».

Уже сьогодні в розвинених країнах світу спостерігаються відповідні
тенденції у шкільництві. Так, наприклад, британський уряд співпрацює з
компанією Дісней Нікелдон (Disney Nickelodeon) та іншими приватними
провайдерами мультимедійних систем з метою індивідуалізації процесу
опанування школярами навчальної програми та здійснення сертифікації
набутих ними знань в електронній мережі (intranet-based assessment).
Разом з тим учні мають двічі на тиждень відвідувати комунальні центри,
де вони слухають навчальні курси загальнокультурного змісту і
соціалізаційного спрямування такі, наприклад, як громадянська освіта,
медіа освіта, політична грамотність, економічна освіта, сімейне
виховання, здоровий спосіб життя, дозвілля, культурна спадщина .

Зауважимо, що далеко не всі педагоги вбачають виключно позитив у
поступальній інформатизації шкільної освіти. Є побоювання, що школа «без
школи» в традиційному її розумінні породжуватиме проплачений
конс’юмеризм, внаслідок чого обов’язковий курікулум може бути відданий у
пожертву спонтанним споживацьким інтересам окремих індивідів чи
соціальних груп. До того ж виховні впливи Інтернету можуть виявитись
абсолютно протилежними тому, чого вчителі прагнуть навчити своїх
вихованців у школі. Наприклад, імовірне підкріплення і посилення наявних
в учнів підліткових схильностей до анархізму, імпульсивного бунтарства,
фетишизму, некритичного наслідування модних брендів тощо. Агресивний
характер реклами освітніх послуг, яка «атакує» користувачів мережі
Інтернет, може стати істотною перешкодою на шляху формування в учнів
свідомого, компетентного, економічно і стратегічно обґрунтованого попиту
на знання та освітні послуги, здатна створювати загрозу конфліктів між
індивідуальними й суспільними інтересами, і зрештою призводити до
розмивання чи й навіть утрати суспільної мети і суспільного ідеалу
освіченості.

У зв’язку з цим актуальною для більшості країн світу є проблема
забезпечення відповідності загальнонаціональними вимогам і стандартам
тих навчальних програм, за якими діти та молодь шкільного віку
навчаються вдома та в спеціальних інформаційних центрах комунального
підпорядкування чи в приватизованих. Це завдання ускладнюється тим, що
зміст шкільних знань дедалі більше підлягає інтернаціоналізації та
глобалізації, причому інформаційно-комунікаційні технології можуть
виступати як каталізаторами цих процесів, так і своєрідними
«амортизаторами» їхніх небажаних з педагогічної точки зору впливів. Усе
залежить від того, наскільки підготовленою виявиться педагогічна система
суспільства до асиміляції інформаційної моделі школи. У цій справі
важливо усвідомлювати як імовірні здобутки, так і видатки.

hu»

hu»

?????????’?Відтак розглянемо під означеним кутом зору ті модифікації,
яких зазнає, або може зазнавати, зміст шкільної освіти, а також форми і
методи його реалізації. До незаперечних переваг застосування ІКТ можна
зарахувати можливість нагромаджувати і компактно зберігати великий обсяг
навчальних матеріалів та інформації. Так, на одному компакт-диску
(CD-R). можна помістити все те, що студенти мають вивчити за п’ять років
. Розвиваючи цю думку, англійський науковець Дж. Крес стверджує, що
цифрові гіпертексти мають вищу культуру, є більш вишуканими і водночас
доступними і водночас займають не більше місця, ніж друковані . На
відміну від статичних паперових аналогів цифрові тексти легко
презентувати в рухливому вигляді. Можливо відмовитись від звичних
лінійних, розповідних текстів і замінити їх такими, що динамічно
компонуються з багатьох фрагментів і складових, як візуальних, так і
звукових.

Працюючи з такими текстами, учень отримує змогу відійти від традиційної
моделі навчання як руху від простого до складного , натомість рухатися в
зворотному напрямі, комбінувати блоки інформації з різних джерел,
стискати її, розширювати та систематизувати. Маючи справу з
гіпертекстом, учень може моделювати його відповідно до індивідуальних
інтелектуальних здібностей і пізнавальних потреб. Завдяки цьому можна
конструювати зміст навчання, зважаючи на запити і потреби користувача
подібно до того, як проектується інтерфейс сайту, розрахованого на певну
аудиторію.

Вдаючись до метафори, можна сказати, що за інформаційної моделі школи
зміст навчання все менше нагадуватиме бігову доріжку, радше стежку на
пересіченій місцевості з багатьма альтернативними розгалуженнями й
переходами. До того ж зростатиме частка експресивності й візуалізації в
його презентації.

За умов поступального застосування ІКТ зміст окремих шкільних предметів
втрачатиме такі характеристики, як сталість і лінійність, натомість
перебуватиме в стані динамічного формування, підсилюючих
міждисциплінарних інтерференцій і взаємодій. Розподіл знань на окремі
блоки, названі предметами, стане здебільшого неактуальним. Якщо деякі з
них й зберігатимуть свою окремішність, то не стільки з дидактичних
міркувань, скільки для зручності користування. Імовірна поява
предметів-гібридів, які охоплюватимуть кілька навчальних предметів і
навіть освітніх галузей. Проте, як зауважують британські науковці А.
Селф і Б. Барел, кожен навчальний предмет має напрацювати власну модель
цифрових текстів, яка найбільшою мірою відповідає її сутності й культурі
пізнання. А повне ігнорування дидактичних принципів і закономірностей
шкільних предметів так само, як і розуміння їх як ідеологічно
нейтральних є, на їхню думку, шкідливим і педагогічно невиправданим.

У той же час дедалі більше педагогів, зокрема європейських, схиляються
до думки, що в інформаційну епоху навчальні програми таки втрачають в
ортодоксальності й канонічності, стають більш плюралістичними як з точки
зору змістового наповнення, так і методичного забезпечення. Наразі
базований на ІКТ шкільний курікулум, трансформується за вузловим
принципом. Кожен вузол або блок навчальної програми потенційно може бути
доповнений і розширений за рахунок багатьох розгалужень так само легко,
як здійснюється перехід з одного Web-сайту на множину інших. У такий
спосіб утверджується модульний спосіб конструювання курікулуму, який
передбачає, що з окремих блоків інформації як цеглин можна створювати
комплекс знань із заданою архітектонікою – обсяг, зв’язність,
послідовність, кількість і складність комплектуючих тощо . «Зведенням
цієї будівлі та оформленням її архітектурного ландшафту» учні можуть
займатись як самостійно, так і в команді, користуючись різноманітними
комп’ютерними програмами та інформаційними ресурсами.

Організоване таким чином навчання набуває ознак науково-пошукової
діяльності, якість, повнота і новизна якої поціновуються почасти більше,
ніж кінцевий результат. Адже ця діяльність дає учням змогу відчути
свободу творчості, задоволення від самостійного відкриття знань та
несподіваних творчих інсайтів. Використання комп’ютерних технологій
надає учням додаткових можливостей розвивати координацію рухів,
просторову орієнтацію, графічні здібності, уміння читати складні,
нелінійні тексти, розрізняти шрифти, розуміти мультилінійні графіки,
діаграми, розв’язувати складні задачі. Здійснюючи навігацію у всесвітній
мережі, вони можуть розважатись, віртуально спробувати себе в різних
професіях, дізнатися про особливості подружнього життя, гендерну
політику, здійснювати кроскультурні та інтеркультурні мандрівки й
розвідки, пізнавати природу різних соціальних явищ та процесів, зокрема
воєн, гноблення, зла, страждань, бідності, екологічних катастроф і
багато іншого. Не вистачило б ані часу, ані коштів, аби реалізувати
такий обсяг знань у форматі традиційних шкільних уроків.

Мультимедійні можливості продукування та оформлення навчальних текстів,
зображень, інтерактивний формат Інтернету здатні перетворити навіть
рутинне заняття на захоплюючу пізнавальну пригоду. Користувачі не лише
знаходять цікаву й необхідну інформацію, але й обмінюються між собою
враженнями, ідеями щодо досліджених явищ і фактів. Під час таких
інтеракцій народжуються як нові уявлення про предмет вивчення, так і
нові методики його опанування.

В інформатизованому навчальному процесі дидактичний наголос робиться
насамперед на тому, щоб підвести учня до вмотивованого розуміння того,
що йому потрібно знати, і де ці знання знайти. Тоді ж як традиційна
шкільна педагогіка опікується здебільшого тим, щоб надати учням якомога
більшу кількість знань. Однак і тут не все так однозначно, позаяк
надмірна індивідуалізація й автономізація пізнавальної діяльності сама
по собі ще не гарантує того, що зростатиме навчальна самостійність,
активність і компетентність учнів, їх креативність і сумлінність,
прагнення досягнень і досконалості. Без кваліфікованого педагогічного
втручання стихійний результат дії ІКТ може виявитися далеким від
очікуваного і бажаного. Не виключено, що учні обиратимуть найпростіші і
найлегші шляхи розв’язування поставлених задач, скажімо за допомоги
механічних і стандартизованих комп’ютерних програм «для профанів».

Похожие записи