.

Трюхан Л. ‘Просвіти дорогу знань, та не згасни на ній сам’.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
171 1912
Скачать документ

Трюхан Людмила Валентинівна,

практичний психолог Катеринопільської

ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Катеринопільської

районної ради Черкаської області

«ПРОСВІТИ ДОРОГУ ЗНАНЬ, ТА НЕ ЗГАСНИ НА НІЙ САМ»

Семінар – тренінг для профілактики професійного вигорання педагогів,
який містить теоретичний аналіз, причини та симптоми професійного
вигорання педагогів, релаксаційні вправи, які допоможуть вчителям
психологічно захищатися від стресу, долати наслідки стресових ситуацій,
краще пізнати себе, свої сили, зберегти власне здоров’я.  

Мета: ознайомити учасників семінару – тренінгу з поняттям
емоційного вигорання та зі способами саморегуляції емоційних станів
вчителя; зняти психологічну втому; активізувати мотиваційний компонент
у щоденній роботі та потребу у професійному вдосконаленні; сприяти
глибшому самопізнанню та духовному добробуту.

Завдання:

познайомити учасників із синдромом «професійного вигорання» ;

визначити проблемні зони в особистісній сфері педагогів;

навчити знаходити радість і задоволення від спілкування один з одним;

підвищити обізнаність вчителів з питань збереження та зміцнення їх
професійного здоров’я.

Матеріали для роботи: папір формату А4, скотч, фломастери, годинник
із секундною стрілкою, «золота рибка», стікери.

Хід заняття

Вправа «Знайомство»

Психолог запрошує учасників стати в коло і покидати м’ячик. Той, хто
кидає м’яча конкретній людині, має в цю мить назвати своє ім’я та три
слова, які характеризують особистість вчителя.

Вправа «Мої очікування»

Учасники тренінгу на різнокольорових стікерах записують очікування
від заняття. Потім кожен зачитує свої сподівання і наклеює стікери на
будь – яких речах, що знаходяться в кімнаті: стіна. Дошка, стіл,
стілець, вікно, горщик з квітами тощо.

Інформаційне повідомлення «Синдром психологічного вигорання»

Здоров’я – стан повного фізичного і духовного благополуччя, а не
лише відсутність хвороб і фізичних вад. Щохвилини завдяки впливу
зовнішніх і внутрішніх чинників людина може почуватися по – різному.
Емоції напряму зв’язані зі здоров’ям. Емоційне виснаження – один із
захисних механізмів. Його викликає перевтома. Це може призвести до
зниження сили мотиву і меншої емоційної реакції на різні робочі
ситуації.

“Синдром професійного вигорання є стресовою реакцією, яка виникає
внаслідок довготривалих професійних напружень середньої інтенсивності.

Педагоги працюють у доволі неспокійній, емоційно напруженій
атмосфері, що вимагає постійної уваги і контролю за взаємодією в системі
«вчитель-учень» за таких умов стрес спричиняється безліччю стресогенів,
які безперервно накопичуються в різних сферах життєдіяльності. Наразі
почуття контролю над тим, що відбувається, може мати вирішальне
значення. Якщо педагог реагує адекватним, адаптивним чином, він
успішніше й ефективніше діє та підвищує свою функціональну активність і
впевненість, у той час, як дезадаптивні реакції призводять до
професійного вигорання. Коли вимоги (внутрішні та зовнішні) постійно
переважають над ресурсами (внутрішніми й зовнішніми), у людини
порушується стан рівноваги. Безперервне або прогресуюче порушення
рівноваги неминуче призводить до професійного вигорання. «Вигорання» –
це не просто результат стресу, а наслідок некерованого стресу.

   Отже, синдром професійного вигорання – один із проявів стресу, з яким
стикається людина у власній професійній діяльності. Цей термін загальна
назва наслідків тривалого робочого стресу і певних видів професійної
кризи, результат не вирішених професійних завдань, конфліктів.

Нині відомі три підходи до визначення синдрому професійного
вигорання.

   Перший підхід розглядає професійне вигорання як стан фізичного,
психічного і передусім емоційного виснаження, викликаного довготривалим
перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях спілкування. Професійне
вигорання тлумачиться тут приблизно як синдром «хронічної втоми».

   Другий підхід розглядає професійне вигорання як двовимірну модель, що
складається, по-перше, з емоційного виснаження та, по-друге, з
деперсоналізації, тобто погіршення ставлення до інших, а іноді й до
себе.

   Але найпоширенішим є третій підхід, запропонований американськими
дослідниками К. Маслач і С. Джексон. Вони розглядають синдром
професійного вигорання як трьохкомпонентну систему, котра складається з
емоційного виснаження (знижений емоційний фон, емоційному
перенасиченню), деперсоналізації (проявляється в деформації стосунків з
іншими людьми) та редукції власних особистісних прагнень (негативна
оцінка себе, своїх професійних досягнень і успіхів, обмеження своїх
можливостей та обов’язків перед іншими).

   Серед симптомів, що виникають першими, можна вирізнити загальне
почуття втоми, вороже ставлення до роботи, загальне невизначене почуття
занепокоєння, сприймання роботи як такої, що постійно ускладнюється та
стає менш результативною. Педагог може легко впадати в гнів, дратуватися
і почувати себе розбитим, безсилим у ситуаціях вирішення завдань
навчально-виховного процесу, зосереджувати увагу на деталях і бути
налаштованим надзвичайно негативно до усіх подій. Гнів, що він відчуває,
може призвести до розвитку підозрілості. Педагог може думати, що
співробітники хочуть його позбутися. Цей стан може посилюватися почуттям
“незалученості”, особливо якщо раніше педагог брав активну участь у
житті та подіях школи. Окрім того, кожен, хто намагається допомогти,
щось порадити, викликає тільки роздратування.

   Серйозними проявами професійного вигорання є поведінкові зміни і
ригідність. Якщо людина зазвичай балакуча й нестримана, вона може стати
тихою і відчуженою. Чи навпаки, людина, що зазвичай тиха й стримана,
може стати дуже говіркою, вступати в бесіду будь з ким. Жертва
“професійного вигорання” може стати ригідною у мисленні. Ригідний
педагог закритий до змін, оскільки це вимагає енергії та ризику.
Педагог, який відчуває, на собі дію синдрому професійного вигорання,
може намагатися подолати ситуацію, уникаючи співробітників і учнів,
фізично і думкою віддаляючись від них. Уникнення та відчуження можуть
проявлятися багатьма шляхами. Наприклад, педагог може часто бути
відсутнім на роботі. Він може спілкуватися безособовими способами з
колегами й учнями, може зменшувати власну залученість до контактів з
ними. Педагог, врешті-решт, впадає в депресію й починає сприймати
ситуацію як «безнадійну». Він може залишити свою посаду чи взагалі
змінити професію. Щоб такого не сталося ви повинні роботи релаксаційні
вправи для м’язового та психічного розслаблення та відновлення
життєвих сил. Той, хто оволодіває цією технікою, зможе не лише ефективно
відпочити, а й плідно працювати.

Мозковий штурм « Психологічне здоров’я вчителя – це …»

Усі учасники висловлюють свої думки з приводу названої теми, а психолог
записує всі пропозиції на дошці.

Вправа « Поняття»

????????????

P

hJy

hJy

hJy

hJy

hJy

hJy

hJy

&

Учасники об’єднуються у 4 групи. Кожна одержує завдання – пояснити
різницю між поняттями:

пристрасть – натхнення; навички – досвід

правила – норми; задоволення – щастя

Обговорення вправи.

Ті самі групи далі мають прописати:

Риси характеру вчителя, які заважають у роботі( на думку дітей і
батьків).

Риси характеру вчителя, які сприяють ефективній роботі ( на думку

батьків, на думку директора).

Риси характеру, що з’являються у людини, яка працює вчителем (на

думку рідних).

Учителем може бути людина, яка …

Обговорення вправи.

Вправа « Образ синдрому емоційного вигорання»

Психолог. Перед вами лежать листи паперу і фарби. Зараз вам потрібно
намалювати образ синдрому емоційного вигорання. Як, на вашу думку, він
виглядає? Після завершення роботи учителі демонструють свої малюнки та
обговорюють зображене.

Психолог. Які відчуття у вас виникли, коли вималювали цей образ? «Що
із ним хочеться зробити зараз?» (Учителі роблять із зображеним те, що
забажають).

Вправа «Асоціації»

Психолог. З яким предметом ви змогли б себе асоціювати? Не роздумуйте
довго, а прийміть першу версію, яка спала на думку. Зобразіть це на
папері, назвіть. Повідомте присутніх про головне призначення цього
предмета і як його можна застосувати.

Вправа «Мої улюблені справи»

Кожен з учасників семінару записують ці справи на листку паперу, а
потім розповідають про них. Ця вправа допомагає усвідомити свої успішні
життєві стратегії з підтримки свого здоров’я, але й дає можливість
саморозкритися і краще пізнати своїх колег.

Інформаційне повідомлення « Поняття про релаксацію»

Релаксація – це м’язове та психічне розслаблення для відновлення сил…

Вправа «Гора з плечей»

Вправа виконується стоячи. Максимально високо підніміть плечі,
відведіть їх далеко назад і опустіть. Саме такою повинна бути щоденна
постава.

Результат: знімає м’язове напруження в плечовому поясі та спині,
підвищує впевненість у собі, поліпшує настрій.

Вправа «Керування гнівом»

Виконується сидячи або стоячи. « Дихання животом». Вдихніть носом,
рахуючи до чотирьох, видихніть через рот, рахуючи до п’яти. Виконайте,
доки не відчуєте заспокоєння.

Результат: допомагає впоратися зі стресовими ситуаціями, заспокоює,
знімає негативні емоції.

Вправа «Розслаблення через напруження».

Виконується лежачи або сидячи на стільці. Напружуйте та розслаблюйте
послідовно частини тіла, починаючи з ніг і закінчуючи м’язами обличчя.
Можна полежати чи посидіти кілька хвилин розслаблено.

Результат: релаксація всього тіла і зняття нервового напруження,
стресів, що накопичились впродовж всього дня.

Вправа «Ниточка на маківці».

Виконується під час ходьби. Уявіть, що до вашої маківки прикріплена
ниточка, яка вас тягне доверху. Поки ви в дорозі, відкиньте всі думки,
окрім однієї – про цю ниточку.

Результат: покращується постава, нормалізується дихання, минає
напруженість і очікування неприємностей.

Вправа «Золота рибка»

Учасникам дають у руки рибку. Учасники, тримаючи її в руках,
висловлюють побажання собі. Потім передають її по колу.

Вправа « Мій внутрішній стан».

Необхідно намалювати свій внутрішній стан, у якому немає обмежень і
симптомів вигорання, а є легкість, спонтанність і самостійність.

Учителі показують свої малюнки й розповідають про свій внутрішній стан.

Дають відповідь на запитання: «Що я сьогодні або найближчого тижня
зроблю до себе любимого?

Вправа «Незакінчене речення».

Психолог. А зараз вам потрібно закінчити речення, промовляючи, ніби в
мікрофон: « Мені було…, тому…»

Психолог. І на самий кінець мені б хотілося розповісти вам притчу
Олени Петрик «Схованка скарбів»[додаток].

Вправа « Від щирого серця»

Психолог. Тож давайте зараз зазирнемо до своїх сердець і віднайдемо там
найдорожче для нас цієї миті… Пропоную від щирого серця подарувати ці
здобуті скарби всім учасникам. І хай ці скарби примножаться у кожного!..

Потім учасники отримують паперові серця і пишуть на них побажання іншим

(частинку чогось найкращого зі свого серця). Далі прикріплюють їх на
велике «серце», яке прикріплене до дошки.

Список використаної літератури

1. Баранова Н.П. «Тренінги для вчителів з педагогічної майстерності – Х.
– Вид. група « Основа», 2009 – с. 159

2. Кузьміна Т. Як допомогти вчителю зберегти своє здоров’я та подолати
стрес// Психолог. – 2009.- № 29 – 30.- С. 56 -59

3. Мельник О.М. Способи подолання синдрому емоційного вигорання//
Шкільному психологу. Усе для роботи. – 2009. – № 6. – С. 29 – 30

4. Мешко Г.М. Мешко О.І. Професійне здоровя педагога як об’єкт
діяльності шкільної психологічної служби// Психолог. – 2007. – № 36.

5. Мусатенко Н. Профілактика професійного згорання // Психолог. – 2008.

№ 40. – С. 11 – 14

6 . Пуцан І. Світячи іншим – не згори сам // Психолог. – 2009.- № 29 –
30. –

С. 61 – 63

7. Цибуля Н. Практика казко терапії з педагогами // Психолог.- 2007. –
№ 28. – С. 4 – 11

Додаток

Притча Олени Петрик «Схованка скарбів»

Розповідають мудрі люди, що колись, за прадавніх часів, люди й боги
жили поруч, мов сусіди ( то вже потім боги обрали собі для життя
Олімп). То, як водиться подеколи й зараз між недружними сусідами,
посварилися вони якось не на жарт – і ну одне одному капості різні
влаштовувати, та щораз гірші!.. А поступитись – ніхто не хоче!..

Дійшла ворожнеча, подейкують, уже до того, що вирішили боги покарати
смертних якнайгірше, аби не були такими зухвалими. Подумали – і
вирішили викрасти в людей найдорожче, найцінніше, найважливіше, що в тих
було, – та заховати так, щоб усе життя ті поклали на пошуки (тоді
ніколи буде богам нерви гризти!..)

Та й гайда: в того любов поцуплять, у того розум, а в того – мрію, в
інших – щастя – і так у всьому світі!..

Наносили людських скарбів купу. Стали знову радитися: «Що з ними
роботи?… куди це тепер сховати?». Складно було їм дійти згоди у виборі
надійної схованки для зібраних скарбів.

Та ось хтось мовив: «А що, як їхні скарби ми сховаємо у них під
самісіньким носом?! Ніколи не знайдуть!» І запропонував за схованку…
людське серце.

«Так, так!..» – загомоніли схвально всі навколо. «Люди ніколи не
здогадаються там шукати…» – «Вони лиш зрідка і здебільшого недбало туди
зазирають…» – « О, серце – це справді найпотаємніше місце для них!..»

Тож відтоді так і повелося серед людей: усе життя ми ладні заради
здобуття втраченого колись скарбу.

А все – набагато простіше: він у кожного з нас є – свій, власний,
рідний – його лише треба зуміти відшукати у своєму серці. А найшовши –
поділитися з тим, хто поруч. І якщо цей скарб справжній – він
обов’язково помножиться…

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020