Людмила Трюхан

Попередження шкільних конфліктів у роботі практичного психолога

Спілкування з іншими людьми — невід’ємна частина, необхідна умова
повноцінного життя кожної людини. Найкраще в нашому житті пов’язане із
спілкуванням. А найнеприємніше? Також із спілкуванням, із
взаємостосунками вдома і у школі.

Що ж заважає нормальному спілкуванню? Відповідаючи на це запитання,
найчастіше ми згадуємо про конфлікти і про те, що з ними пов’язано:
відсутність взаєморозуміння, загрози, ворожнеча, образи, спроби довести
свою правоту. Ми звикли ставитись до конфліктів як до явища тільки
негативного. Нам хочеться їх уникати, але чи можна прожити без
конфліктів?

Що ж стає причиною виникнення конфліктних ситуацій у школі?

У результаті моїх спостережень за учнями та діагностики я прийшла до
висновку, що основою дитячих конфліктів стають як незнання норм і правил
співжиття з іншими людьми, так і невміння їх дотримуватися, небажання
зважати на почуття й потреби інших та через невміння розв’язувати
проблемні ситуації, що породжують конфлікти.

Зі свого досвіду можу сказати, що тип поведінки учня в конфліктних
ситуаціях визначається його темпераментом, характером, самооцінкою та
життєвим досвідом. Способи розв’язання учнівських конфліктів нерідко
зумовлені типом сімейного виховання. У своїй роботі намагаюся навчити
учнів правильно вирішувати конфлікти або уникати їх, якщо це можливо.

Конфлікти, які виникають у класах, є небезпечними за своїми наслідками
як для конкретного учня, так і для всього класу. Адже він створює
напругу, яку переживає весь колектив. Унаслідок конфлікту можливе
вимушене чи стихійне усунення з колективу одного або декількох членів,
що також може послабити напругу в класі. Колектив прагне виключити того
зі своїх членів, чий вплив помітно слабне. Щоб цього не трапилося, я в
таких класах проводжу години спілкування: «Наші потреби та потреби
оточуючих», «Конфлікт – як діяти», «За що я поважаю інших людей»;
анкетування: «Які конфлікти трапляються у вашому житті?», «Конфлікти у
моєму класі», «Ваша поведінка у конфліктній ситуації», а також тести:
«Оцінка конфліктності особистості», «Чи конфліктна ви особистість?»,
«Оцінка готовності до переговорів і розв’язання конфліктів», «Оцінка
тактики переговорів у конфліктах», «Як я ставлюся до конфлікту»…

Під час проведення години психолога навчаю дітей підвищувати свою
самооцінку та ознайомлюю їх із правилами уникання і виходу з конфліктних
ситуацій. Роботу в даному напрямку розпочинаю з погляду дитини на саму
себе, тобто з її самооцінки. Навчаю дітей любити себе, пояснюю, що любов
до себе – це не те саме, що себелюбство, а передумова нашого ставлення
до ближніх. Якщо людина не має достатньої любові до самої себе, то вона
не спроможна любити інших. Відсутність любові до себе породжує
відсутність любові до інших. Утверджуючи власну гідність, навчившись
любити і цінувати себе, набагато легше побачити і полюбити добро в
інших.

Під час проведення системи корекційних занять учні виконують завдання
типу: «Придумайте невеличке оповідання, згадайте життєвий випадок, коли
людина не використала свого щасливого випадку через низьку самооцінку».
Одне з завдань звучить як «Я себе люблю і поважаю за …», у якому учні
називають п’ять своїх позитивних рис характеру чи згадують свої, бодай
невеличкі, життєві досягнення. Під час наступних зустрічей школярі
пишуть у два стовпчики свої риси характеру — позитивні та ті, які б
хотілося змінити, обдумують написане та дають зворотний зв’язок.

Наступне завдання, яке даю учням: «Складіть список всіх своїх чеснот.
Частіше дивіться на нього і шануйте себе».

А ще діти малюють психомалюнки «Три речі, які ви робите добре», «Мій
найбільший успіх у житті», «Моє хобі», які допомагають мені зрозуміти
внутрішню суть конфлікту в класі чи між конкретними членами колективу.
Обговорюємо твердження: «Ця людина не вважає, що нею керують обставини,
а навпаки, вона певна, що сама керує своєю долею», розповідаю їм
оповідання «Долоня і пісок».

L

N

P

R

2

¬

R

D V .

2

?

¬

e

5сприймати інших людей такими, як вони є, вибачати помилки, поважати
їхні погляди.

Допомагаю працювати класному керівнику з класом. Більшу увагу приділяю
конфліктним дітям, проводжу з ними бесіди «Етика поведінки школяра», «
Що таке дружба? Якою вона може бути?», «Конфлікт – як діяти?», тренінг
«Формування культури взаємин», «Оминаємо гострі кути», «Вчимося бути
толерантними»…

У школі я прагну застосовувати різні методики, зокрема влаштовувати для
дітей рольові ігри. Пропоную розіграти кілька конфліктних ситуацій.
Прагну до того, аби свої думки висловила кожна дитина.

У своїй роботі звертаю увагу дітей, вчителів та батьків на те, що
потрібно підтримувати вербально навіть негативну думку, з повагою
ставитися до «розумних» і, на їхню думку, «нерозумних».

Мета моєї роботи — навчити дітей будувати стосунки в колективі. Так,
навчитися розуміти оточуючих не зовсім легко, не вельми легко зрозуміти
їхні почуття і відчуття. Тому пробуємо поставити себе на місце іншої
людини, зрозуміти причини її вчинків та слів. Людина потребує поваги
завжди, у різних ситуаціях. Називати її по імені – це і є повага. Цього
вчаться учні на тренінгах, бесідах, диспутах, корекційно — розвивальних
заняттях, під час годин психолога.

Спілкуючись з дітьми, звертаю їхню увагу на те, що треба навчитися
активно слухати. Для такого слухання мають бути енергія і бажання, тому
що на відміну від звичайного слухання активне передбачає ще й бажанням
почути і зрозуміти іншого. Обговорюю з дітьми правила спілкування.

Беру участь у зустрічах за круглим столом, під час яких обговорюємо такі
питання: Як ми дізнаємося , що інша людина на нас гнівається? Як ми
дізнаємося, що подобаємося іншій людині? Що таке « Я – висловлювання»?
Як «Я – висловлювання» може знадобиться у конфліктній ситуації? Яке з
двох висловлювань допоможе залагодити конфлікт: «Ти мене ніколи не
слухаєш, ти зовсім поганий товариш», «Мене дуже засмучує, що ти мене не
слухаєш, тому що коли ти так чиниш, мені здається, що ти мене не любиш?»
Чому потрібно уникати слів «завжди» і «ніколи»?

Значну увагу приділяю індивідуальній роботі з учнями. Наприклад,
цікавлюсь: «Пригадайте свої конфлікти, яким шляхом ви їх розв’язували?»
«Що в результаті вийшло?». Розглядаємо результати кожної ситуації та
даємо разом відповіді на запитання: «Чи був ефективним ваш метод
розв’язання конфлікту?», «Чи вважаєте ви, що використаних вами метод
сприяв досягненню потрібного результату?»

У будь – якому випадку потрібно пам’ятати, що у вирішенні конфліктних
ситуацій, в які потрапляють школярі, основна роль належить їхнім
батькам, класним керівникам, психологові та соціальному педагогові,
тобто, дорослим людям та спеціалістам. Адже саме дорослі формують моделі
поведінки учнів. Справа дорослих – розповідати та демонструвати дітям,
як долати той чи інший конфлікт. У жодному разі дітей не треба ображати,
називати їх неслухняними, конфліктними тощо. Не будуть корисними і довгі
лекції на тему «Як треба себе поводити і як чинити не варто». Навпаки,
необхідно застосовувати повчальні та цікаві бесіди. Батькам, у свою
чергу, також варто долучатися до цієї справи.

Маю надію, що моя системи роботи з подолання учнівських конфліктів
допоможе дітям змінити своє шкільне життя на краще і взяти на себе
відповідальність за свої вчинки. Отримані знання допоможуть учням у
різних ситуаціях приймати чіткі, виважені рішення. А дотримання правил
безконфліктного спілкування зробить школярів позитивними, успішними,
товариськими особистостями і зменшить число конфліктів у їхньому житті.

Список використаних джерел:

Баранова Н. Психокорекція агресивності та конфліктності у підлітків //
Психолог. – 2005. — № 36.

Джинни Грехем Скотт. Конфликты. Пути их преодоления. — К.:
Внешторгиздат, 1991.

Самоукина Н.В. Игры в школе и дома. — М., 1995.

Відомості про автора: Трюхан Людмила Валентинівна, практичний психолог
Катеринопільської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів №2
Катеринопільської районної ради Черкаської області. E-mail: HYPERLINK
«mailto:[email protected]» [email protected]

PAGE

PAGE 1

Похожие записи