Реферат на тему:

Трудове навчання. Технологічна підготовка майбутніх учителів трудового
навчання на заняттях у навчальних майстернях

На заняттях з практикуму в навчальних майстернях здійснюється трудова
підготовка майбутніх учителів трудового навчання та креслення.
Відповідно до навчального плану практикум, що охоплює ручну та механічну
обробку конструкційних матеріалів, проводиться з першого дня навчання
студентів у ВНЗ на базі середньої загальної освіти. Враховуючи це,
першочергового значення набуває рівень графічної та трудової підготовки,
здобутий учнями у школі.

Традиційно початкові графічні знання та вміння учні здобували вивчаючи
курс креслення, а трудова підготовка здійснювалася на уроках трудового
навчання. Зміни у вітчизняному базовому навчальному плані, починаючи з
1994 року, відбувалися у напрямі перерозподілу навчальних годин між
«гуманітарними» і «технократичними» предметами не на користь останніх
[2].

Офіційно курс креслення із навчальних планів шкіл не вилучали, але його
віднесли до шкільного компонента і тепер керівництво школи повинно було
визначати існування предмета «Креслення». Наслідки відомі. Переважна
більшість керівників шкіл відмовилась від креслення, що призвело до
значного зниження графічної грамоти школярів.

Інтегрування курсу трудового навчання та креслення не зменшило гостроти
питання щодо викладання креслення в школі, більш того, фактичне
зменшення загальної кількості годин ускладнило трудову підготовку учнів.
Безперечно, рівень графічної та трудової підготовки школярів треба
підвищувати за умови реформування трудового навчання в загальноосвітній
школі, спираючись на досвід попередніх років та зберігаючи традиції [6].

Незважаючи на всі негаразди, педагогічні вищі навчальні заклади готують
майбутніх учителів трудового навчання та креслення. Слабка графічна та
трудова підготовка у школі суттєво ускладнює студентам проходження
практикуму в навчальних майстернях, оскільки програма практикуму
складена з урахуванням програми трудового навчання середньої
загальноосвітньої школи. Це означає, що підготовка майбутніх учителів
трудового навчання та креслення здійснюється на базі середньої освіти,
тобто на базі тих знань та вмінь, які отримані, насамперед, на заняттях
у шкільних майстернях. У випадку, коли базові знання недостатні,
студенти повинні поповнювати їх самотужки під час навчання у ВНЗ.
Недоліки шкільної підготовки неминуче призводять до втрат навчального
часу.

Як відомо, учні вивчають більш поглиблено ті предмети, знання з яких
потрібні при вступі до ВНЗ, тому введення вступного екзамену з трудового
навчання та креслення якоюсь мірою сприяло б вирішенню зазначених вище
проблем. Доцільність такого іспиту зазначили у своєму рішенні учасники
конференції деканів факультетів та завідувачів відділень вищих
навчальних закладів, які готують вчителів трудового навчання [4].

Програма практикуму в навчальних майстернях чітко регламентує час,
відведений на вивчення теоретичного матеріалу (не більш 15-20%
навчального часу). Обмеженість у часі цілком зрозуміла. При достатній
шкільній підготовці студенти можуть технічні відомості в основному
вивчати самостійно. Більшість часу відводиться на проведення практичної
частини практикуму, що створює умови для вирішення головних завдань цієї
дисципліни.

При проведенні практичної частини слід привчати студентів раціонально
планувати свою роботу, добирати необхідні пристрої та інструменти,
організовувати робоче місце, підвищувати продуктивність праці. Для
розвитку творчих здібностей студенти повинні розв’язувати технічні
задачі, розробляти конструкції та технології виготовлення виробів,
знайомитись з сучасними досягненнями техніки й технологій. Студенти
також повинні набувати навичок самоконтролю, самооцінки, колективного
аналізу типових помилок, роботи з довідковою літературою і технічною
документацією.

На практичних заняттях важливо навчити студентів самостійно розробляти
технологічні карти на вироби, що виготовляються. Успіх цієї роботи
передусім залежить від рівня графічної та технічної освіченості
студентів, а також технологічної підготовки у школі.

Як відомо, для виготовлення будь-якого виробу потрібно мати: по-перше,
матеріали (заготовки); по-друге, обладнання, пристосування та
інструменти; по-третє, технічну документацію (креслення і технологічні
карти). Перші дві складові не викликають заперечень у студентів при
обговоренні цього питання. Наявність технічної документації сприймається
суперечливо. У кращому випадку технічній документації відводиться роль
джерела інформації про виріб, тобто вона ототожнюється з кресленням, яке
дає відповіді на запитання: Що треба виготовити? Питання як виготовити
взагалі не виникає, вважається, що воно вирішиться само по собі
безпосередньо під час виготовлення виробу.

Найважливіша справа викладача — переконати студентів у важливості та
необхідності розробки технологічних карт, виходячи з креслення та
технічних вимог, а також їх оформлення у вигляді технологічної
документації на початку практичної роботи. Неприпустимо, щоб студенти
виконували цю роботу лише як завдання, що потрібно здати. Формування
технологічної культури відбувається у процесі технологічної діяльності,
а починається з переконання в обов’язковості технологічної документації.

Загальновідомо, що матеріальна частина комп’ютера потребує програмного
забезпечення. Без програм апаратна частина взагалі не працює, бо
програми регламентують спільну діяльність усіх її складових та керують
роботою комп’ютера. Так само технічна документація виконує роль
програмного забезпечення для виготовлення відповідного виробу, хоча,
треба визнати, її необхідність не настільки очевидна.

Дійсно, на перший погляд виготовити будь-яку річ без технічної
документації здається можливим, навіть креслення може замінити зразок
виробу. Але при більш детальному розгляді наявність креслення не
викликає сумніву, а також виникає цілий ряд технологічних питань, які
потребують вирішення. І тут треба відзначити два суттєвих моменти.

По-перше, всі технологічні питання, що неминуче виникають при вивченні
креслення та технічних вимог до виробу, необхідно розглядати спільно, а
це можливо зробити тільки до початку безпосереднього виготовлення.

По-друге, всі можливі варіанти відповідей повинні бути проаналізовані, а
остаточні — зафіксовані документально. Насамперед, визначається
послідовність обробки виробу, тобто складається технологічний процес,
який є основою технологічної карти. Особливість цієї роботи полягає в
тому, що студенти виготовляють виріб подумки, так би мовити,
«віртуально», чітко уявляючи у просторі всі свої дії. За потребі
технологічний процес може доповнюватись, або скорочуватись, а
послідовність обробки — змінюватись. Складність цієї роботи полягає в
тому, що студенти повинні задати таку послідовність обробки виробу, яка
з їх точки зору найбільше відповідає цілому ряду вимог: безпечності,
точності, зручності, швидкості, простоті, економності, екологічності
тощо.

Отже, виготовити будь-яку річ можливо, маючи інформацію: що виготовити
та як. На перше питання відповідає креслення, на друге — технологічна
карта.

Наочно ілюструє ці роздуми приклад діяльності сучасного промислового
підприємства. Отримавши замовлення, роботу починають конструктори,
розв’язуючи конструкторські завдання і створюючи креслення. На підставі
креслень технологи розробляють технологічні процеси і оформлюють
технологічну документацію. Робітник починає виготовлення виробу вже
маючи технічну документацію. Таким чином, обов’язки чітко розподілені
між конструктором, технологом і робітником, що зовсім не заперечує
участі всіх у раціоналізації та винахідництві з метою удосконалення
конструкції і технології.

итку технічної творчості учні залучаються до конструкторської та
технологічної діяльності, але слід зауважити, що питання методики
навчання учнів розв’язання творчих завдань конструкторського характеру
розроблені більш, ніж питання методики навчання складання технології
виготовлення виробів [5]. Це деякою мірою пояснює низький рівень
технологічної підготовки школярів.

Викладачі ВНЗ вимушені вносити корективи до організації навчального
процесу практикуму в навчальних майстернях, враховуючи різний рівень
підготовки студентів у школі, задля досягнення головної мети —
підготовка вчителя трудового навчання, який виявить здатність всебічно
виконувати професійні завдання та буде відповідати постійно зростаючим
вимогам.

Вдало організована технологічна діяльність студентів при проходженні
практикуму дозволяє вирішувати взаємозв’язані питання в трьох напрямках.

1. Виявити та усунути недоліки шкільної підготовки. Як свідчить досвід,
технологічна необізнаність менш шкідлива, ніж графічна та технічна.
Вирішення навіть простих технологічних завдань потребує хоча б
початкової графічної та технічної підготовки. Тому поповнювати свої
знання студенти повинні насамперед вивчаючи самостійно технічні
відомості, а також спираючись на графічну підготовку у ВНЗ. Слід
врахувати, що самостійна робота студентів, як і аудиторні заняття,
здійснюється під керівництвом викладача, який визначає індивідуальні
здібності та рівень підготовки студентів.

2. Навчити майбутніх учителів трудового навчання розробляти технологічні
карти і оформляти їх у вигляді технологічної документації, тобто
підготувати їх до самостійної технологічної діяльності. На практичних
заняттях студенти повинні розробляти технічну документацію на всі
вироби, що виготовляють, і ця робота є складовою трудового завдання.

У шкільних майстернях учні використовують навчальну технічну
документацію. Так само і студенти вчаться розробляти відповідну
документацію спрощеної форми, але зміст технологічних карт повинен бути
більш докладним і конкретним. Визначена послідовність операцій
технологічного процесу повинна якомога повніше відтворювати всі дії
виконавця, а починатися обов’язково з операцій отримання заготовок. У
відповідних графах потрібно зазначати які саме інструменти, обладнання
та пристосування використовуються для виконання кожної технологічної
операції, тобто їх повну назву. Треба зауважити, що переповнювати зміст
технологічної карти все ж не доцільно. Наприклад, для операції
свердління розмір отвору достатньо вказати тільки на ескізі обробки.

3. Активізувати увесь навчальний процес практикуму. Оскільки
технологічна діяльність студентів є проміжною ланкою між вивченням
теоретичного матеріалу і практичною роботою, то саме ця діяльність
сприяє зміцненню зв’язку теорії з практикою. Для вирішення технологічних
завдань студентам недостатньо мати певні техніко-технологічні знання,
треба вміти використовувати їх на практиці, більш того, заповнення
технологічних карт потребує вільного володіння технічною термінологією.

В процесі технологічної діяльності у студентів формується система
узагальнених знань та вміння регламентувати свою роботу. Аналізуючи
технологічність конструкції, вони залучаються до конструкторської
діяльності, тобто розв’язують завдання не лише технологічного характеру,
а й конструкторського. Отже, ця робота сприяє розвитку творчих
здібностей студентів.

Звичайно, вдало організована технологічна діяльність студентів дозволяє
вирішувати значно більше коло питань, але навіть ті можливості, що
зазначені вище, дають підстави зробити важливий висновок, який потребує
критичного аналізу самої системи трудової підготовки майбутніх учителів.

Технологічна діяльність студентів не лише формує технологічні знання, а
й дозволяє організувати навчальний процес таким чином, щоб забезпечити
спільне вирішення загальних завдань практикуму в навчальних майстернях.
Таким чином, враховуючи об’єднуючий фактор технологічної діяльності,
слід вважати технологічну підготовку студентів ключовою. У зв’язку з цим
доцільно замість предметно-операційної системи до структуру навчального
матеріалу програми практикуму закласти таку систему трудової підготовки,
яка дозволить змінити акценти в завданнях практикуму. Пріоритет повинен
бути за розвитком творчих здібностей студентів.

Зміни у навчальному плані підготовки вчителів трудового навчання та
креслення також спонукають переглянути програму практикуму в навчальних
майстернях. Зменшення терміну проходження практикуму вимагає більш
ефективного використання навчального часу.

Суттєво підвищує роль практикуму введення державної атестації на
здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». При складанні
одного з державних екзаменів, а саме «Трудове навчання з методикою
трудового навчання», контролюється, зокрема, і рівень підготовки,
здобутий студентами під час проходження практикуму в навчальних
майстернях. Треба зауважити, що на державних екзаменах перевіряється не
лише рівень знань, а й уміння застосовувати здобуті знання на практиці.
Тому на державних екзаменах студенти повинні виконувати практичні
завдання.

Враховуючи специфіку практикуму в навчальних майстернях, доцільно до
білетів державного екзамену («Трудове навчання з методикою трудового
навчання») як практичне завдання включити розробку технологічної карти
за кресленням. Функціональні обов’язки вчителя трудового навчання
передбачають таке вміння.

Підготувати майбутнього вчителя трудового навчання до самостійної
технологічної діяльності задля успішної організації занять у шкільних
майстернях — справа важка та відповідальна, а головне — обов’язкова.

Як вже зазначалось раніше, трудове навчання потребує реформування, і
насамперед — докорінного оновлення змісту. Перші кроки зроблено.
Останнім часом загальноосвітні школи працюють за новими
експериментальними програмами з трудового навчання для 5-9 класів,
побудованих за модульною системою. Усі технологічні модулі цих програм
реалізують проектно-технологічний підхід [3]. Таким чином, уже сьогодні
вчителі трудового навчання повинні вирішувати питання організації
технологічної підготовки школярів на більш високому рівні.

Оновлення змісту трудового навчання в загальноосвітній школі передбачає
і проект Державного стандарту освітньої галузі «Технологія», що, в свою
чергу, потребує відповідних змін у підготовці майбутніх учителів.
Виходячи з основних засад загальної характеристики, освітня галузь
«Технологія» виконує завдання загальної середньої освіти: формує не лише
технічно, а і технологічно освічену особистість, забезпечує підготовку
її до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного
суспільства, а також сприяє професійному самовизначенню учнів, розвиває
здібності до творчої діяльності, прищеплює їм навички культури праці
тощо. Враховуючи специфіку змісту, освітня галузь «Технологія», між
інших, виконує і таку функцію: забезпечення технічної та технологічної
освіти [1].

Беручи до уваги основні положення проекту Державного стандарту освітньої
галузі «Технологія», ми стверджуємо, що зміст підготовки вчителів
трудового навчання потребує коригування і насамперед, зміни повинні
відбутися у структурі навчального матеріалу програми практикуму в
навчальних майстернях.

ЛІТЕРАТУРА

Державні стандарти базової і повної середньої освіти. Освітня галузь
«Технологія». Проект (Витяги) // Трудова підготовка в закладах освіти. —
2003. — № 1. — С.11-14.

Ільченко О.Г. Технологізовані знання та інтелект підростаючих поколінь
// Шлях освіти. — 1999. — № 3. — С.18-23.

Коберник О.М. Проектно-технологічна система трудового навчання //
Трудова підготовка в закладах освіти. — 2003. — № 4. — С.8-12.

Тхоржевський Д.О., Курок В.П. Про підготовку вчителя трудового навчання
// Трудова підготовка в закладах освіти. — 2000. — № 4. — С.6-7.

Тхоржевський Д.О. Методика трудового та професійного навчання. — 4-е
вид., перероб. та доп. — К.: РННЦ Дініт, 2000. — Частина 1. Теорія
трудового навчання. — 248 с.

Чепок В.І. Проблемам трудового навчання і креслення — належну увагу на
державному рівні // Трудова підготовка в закладах освіти. — 2002. — № 2.
— С.3-5.

Похожие записи