Реферат на тему:

Трансформація ціннісних орієнтацій студентів у контексті сучасного
українського державотворення

Соціально-економічна криза у нашій країні вивела проблему осмислення
цінностей людського буття на перший план наукового пізнання. Однак
цінності й ціннісні орієнтації людини завжди були одним з найбільш
важливих об’єктів дослідження філософії, етики, соціології та психології
на всіх етапах їхнього становлення й розвитку як окремих галузей знання.
Проблема цінностей і ціннісних орієнтацій у сучасній вітчизняній
психології та педагогіці є однією з найбільш значущих і актуальних. Це
пов’язано з відсутністю чіткого уявлення про ціннісні ідеї, необхідні
суспільству, що переживає кризу, а також ефективні способи впливу на
ціннісну свідомість підростаючого покоління.

Молодь завжди характеризується пошуком сенсу життя, який пов’язаний із
труднощами процесу дорослішання, становленням самостійності й
самовизначенням. Система цінностей народу залежить від його національних
властивостей, державного устрою, релігії й моралі, від рівня розвитку
культури, світогляду тощо. Значні зміни в житті суспільства ведуть за
собою зміни насамперед у системі цінностей як молоді, так і генерації
старшого покоління.

Сучасне економіко-політичне становище в Україні, соціокультурні
перспективи державотворення ставлять до індивіда нові вимоги.
Суспільство потребує відповідальної, активної особистості зі
сформованими громадянськими, моральними якостями, високим
професіоналізмом, гуманістичним світоглядом.

Протягом своєї історії людство виробило систему цінностей, які мають
неперехідне значення для багатьох поколінь людей: істина, добро, краса,
свобода, справедливість і т. п. І хоч у різні епохи зміст і значення цих
цінностей розумілися по-різному, але саме в них відображалось прагнення
людей до свободи й незалежності, до щасливого й гідного життя, містилась
вимога перебудови суспільства на принципах гуманізму і справедливості,
гармонійного поєднання особистих і суспільних інтересів.

Сформувати належні цінності в сучасних умовах досить важко, оскільки
продукування “конфліктної культури” у вигляді “сильної”, досить
агресивної особистості-супермена, яка культивується в зарубіжних засобах
масової інформації і з їхньої подачі – в Україні, призводить до втрати
моральних ідеалів. Це явище засвідчили багато науковців: Ю.Азаров,
Г.Балл, І.Бех, В.Білоусова, Б.Вульфов, Р.Гурова, С.Дем’янчук,
О.Дубасенюк, В.Караковський, І.Кон, В.Лісовський, О.Мудрик, Т.Сущенко,
І.Трихін [4, с.226].

Дослідження здійснюється згідно із загальним планом науково-дослідних
робіт Мелітопольського державного педагогічного університету, з вимогами
реформування освітньої системи України.

Варто зазначити, що фундаментальні психолого-педагогічні дослідження
структурно-динамічних особливостей ціннісно-смислової сфери особистості
в різний час здійснювали І.Бех, Ф.Василюк, М.Гінзбург, З.Карпенко,
Д.Леонтьєв, Т.Титаренко, В.Франкл, Н.Чепелєва. Закономірності психічного
розвитку особистості в юнацькому віці розкривали Л.Божович, Е.Еріксон,
Я.Коломінський, І.Кон, Г.Костюк, С.Максименко, В.Москалець, М.Савчин,
С.Рубінштейн.

Мета нашого дослідження зумовлена передусім необхідністю виявити
психологічний характер зміни інтересів, життєвих планів, ціннісних
орієнтацій сучасних старшокласників і студентів та визначити роль у
цьому процесі психологічних і соціальних (інституційних) чинників, що
діють у сучасному українському суспільстві.

Відразу зауважимо, що наша мета полягає ще й у визначенні ієрархії
моральних мотивів старших дошкільників, рельєфному висвітленні
специфічних особистісних якостей сучасної української молоді, виявленні
тих “зон”, у яких втрачається зв’язок генерацій старшого покоління
вчителів, і тих, де цей зв’язок відтворюється з колишньою
соціально-моральною сферою життя.

У психологічному тлумачному словнику В.Шапара ми читаємо: “Цінність –
поняття, яке використовується у філософії, психології і соціології для
позначення об’єктів, явищ, їхніх властивостей, а також абстрактних ідей,
що втілюють у собі суспільні ідеали й виступають завдяки цьому еталоном
належного”. Будь-яка цінність має значення лише в порівнянні з іншою,
протилежною їй. Люди прагнуть добра, тому що існує зло, захищають
істину, тому що є брехня, захоплюються прекрасним, тому що є химерне.
Іззовні цінності виступають як властивості предмета чи явища, однак вони
притаманні людині не від природи, а тому, що вона залучена до сфери
суспільного буття і стала носієм певних соціальних відносин [5, с.597].

Ціннісні орієнтації – найважливіша складова структури особистості, що
має у своїй структурі мотиваційний, когнітивний, емоційний, оцінювальний
та інші компоненти. Роль ціннісних орієнтацій полягає в тому, що вони
повідомляють спрямованість професійної діяльності, надають їй цінності,
що містять зміст, дозволяють посісти певну позицію, регулюють поведінку,
формують способи самоактуалізації. Ціннісні орієнтації особистості, її
життєві перспективи, плани є проекцією духовного життя суспільства,
формуються під упливом суспільних чинників, обумовлені системою
виховання й навчання.

Цінності, як і інші особистісні утворення (спрямованість, установки,
переконання), розглядаються як результат відбиття у свідомості людини
суспільних відносин і соціально-економічних умов життя.

Соціальні цінності, переломлюючись через призму індивідуальної
життєдіяльності, входять до психологічної структури особистості як
особистісні цінності. Вони є головним джерелом мотивації поведінки
особистості.

Суспільство орієнтує молодь на традиційні цінності, але не всяка
соціальна та економічна ситуація індивідуального існування дозволяє їх
сприйняти в повному обсязі (наприклад, відсутність можливості
задовольнити вітальні (життєво важливі) й соціальні потреби).

На нашу думку, ціннісні орієнтації – це складний соціально-психологічний
феномен, який характеризує спрямованість і зміст активності особистості.
Вони є частиною системи оцінок і відношень особистості, визначають
загальний підхід людини до світу, до себе. Вони надають змісту і
напрямку особистісним позиціям, поведінці, вчинкам.

Слід наголосити, що ціннісні орієнтації формуються під час засвоєння
соціального досвіду й виявляються в цілях, ідеалах, інтересах,
переконаннях тощо. Система ціннісних орієнтацій становить внутрішню
основу ставлення особистості до дійсності. Вона не є чимось абсолютно
впорядкованим і сталим. Вона динамічна й відображає головні зміни
взаємозв’язку людини зі світом та поточні зміни під упливом соціальних
ситуацій.

На сьогодні в соціально-психологічних і психолого-педагогічних
дослідженнях вивчаються різні характеристики структури й динаміки
ціннісних орієнтацій [2].

Ми погоджуємося з думкою багатьох учених, що цінності визначають
центральну позицію особистості, впливають на спрямованість і зміст
соціальної активності, загальний підхід до світу й самого себе,
визначають зміст і напрямок суспільної позиції особистості, її поведінку
і вчинки. За своїм змістом термін “ціннісні орієнтації” має досить
широкі межі. Більшість фахівців (Г.Головних, А.Здравомислов,
В.Ольшанський, В.Ядов) розглядають ціннісні орієнтації, з одного боку,
як ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші підстави для
оцінки суб’єктом навколишньої дійсності й орієнтації в ній, а, з іншого
боку, – як спосіб диференціації об’єктів індивідом за їхньою значущістю.
При цьому підкреслюється, що ціннісні орієнтації формуються при
засвоєнні соціального досвіду (соціалізація) і виявляються в меті,
ідеалах, переконаннях, інтересах та інших проявах особистості.

У структурі людської діяльності ціннісні орієнтації найбільш тісно
пов’язані з пізнавальними та вольовими її сторонами. Система ціннісних
орієнтацій створює змістовний бік спрямованості особистості й виражає
внутрішню основу її ставлення до дійсності. У цілому ціннісні орієнтації
являють собою складний соціально-психологічний феномен, який
характеризує спрямованість і зміст активності особистості, що визначає
загальний підхід людини до світу й до себе, надає змісту і напрямку
особистісній позиції, поведінці й учинкам людини [1, с.134]

Дослідна робота здійснюється з 2004 року по теперішній час на базі
Мелітопольського державного педагогічного університету (60 студентів І,
III, V курсів); Запорізького інституту післядипломної педагогічної
освіти (Мелітопольська філія) (учителі української мови і літератури,
російської мови і літератури, історії, математики – 30 осіб).

Для досягнення поставленої мети і розв’язання завдань науково-творчого
пошуку ми використовували комплекс теоретичних та емпіричних методів
дослідження. Для отримання первинних, проміжних результатів нами були
використані такі діагностичні методики: О.Запорожця, спрямована на
виявлення рівня розвитку цілеспрямованих вольових дій, змісту моральних
мотивів поведінки дошкільника; “Методика дослідження ціннісних
орієнтацій (МДЦО М.Рокича, адаптована провідним вітчизняним психологом
В.Семіченко)” [3, с.176-180]; мотиваційних тенденцій (В.Семіченко), яка
являє собою авторську модифікацію метода мотиваційної індукції (МІМ)
Ж.Ньютона; “Модифікована карта особистості” К.Платонова.

Простежуючи динаміку зміни важливості термінальних цінностей, слід
зазначити, що такі цінності, як здоров’я, кохання займають провідну
позицію як у старшокласників, так і у студентів-першокурсників. Зміна
спостерігається в таких цінностях, як щасливе сімейне життя (у студентів
І курсу), що обумовлено психологічними особливостями розвитку та
формуванням особистісно-ціннісної сфери юнацького віку, а також
“упевненість у собі”, яка присутня й у старшокласників. Суттєвої різниці
між цінностями, які посіли останні місця серед старшокласників і
студентів-першокурсників, не відмічається.

Якщо порівняти основні цінності старшої генерації (вчителів), а це –
відповідальність, взаємодопомога, взаємопідтримка, почуття
товариськості, то для сучасної молоді характерна модель егоїстичної,
індивідуалістичної свідомості. Однак, на нашу думку, це й позитивно.
Якщо старшокласник і студент-першокурсник ставлять перед собою мету й
домагаються свого, то вони несуть відповідальність за наслідки всіх
своїх дій. Ми відзначаємо, що це формує у молоді такі вольові якості, як
самостійність, ініціативність, цілеспрямованість.

Простежуючи динаміку зміни значущості інструментальних цінностей, можна
зробити висновок, що загальна картина демонструє нам таке: більшість
інструментальних цінностей займають близькі рангові місця. Певні
відмінності спостерігаються лише в сфері таких цінностей, як
раціоналізм, чесність, ефективність у справах, високі запити.

Кожній людині властива індивідуальна, специфічна ієрархія особистісних
цінностей, яка служить сполучною ланкою між духовною культурою
суспільства і духовним світом особистості, між буттям суспільним та
індивідуальним. Система їх складається в процесі діяльнісного
предметного сприйняття індивідами змісту суспільних цінностей,
об’єктивованих у витворах матеріальної культури. Як правило, для
особистісних цінностей характерна висока усвідомленість; вони
відбиваються у вигляді ціннісних орієнтацій і служать важливим фактором
соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда.

На кожній стадії особистісного розвитку вибір переважного механізму
формування ціннісної системи визначається складним комплексом внутрішніх
і зовнішніх факторів. Внутрішні психологічні фактори й фактори
зовнішнього соціального середовища визначають особливості розвитку
системи ціннісних орієнтацій особистості.

Формування вищого рівня ціннісної системи й вибір відповідних механізмів
її розвитку визначаються ступенем виразності таких внутрішніх
психологічних факторів, як свідомість життя, інтернальність, позитивна
“Я-концепція”, низька тривожність і фрустраційна напруженість, здатність
до ассертивної поведінки та емоційна стійкість.

На підставі вищезазначеного ми можемо зробити такі висновки:

1. У сучасної студентської молоді спостерігається тенденція до
переорієнтації на індивідуально та особистісно значущі цінності.
Переважна більшість молоді на передній план ставить матеріальні
цінності, цінності, які мають значення лише в теперішньому часі і лише
для них самих – цінності найближчої перспективи.

2. Приємно зауважити, що така цінність, як вихованість займає провідне
місце як у молоді, так і серед учителів. Це обумовлено великою роллю
виховного процесу загальноосвітніх та вищих педагогічних закладів
освіти.

3. Слід зауважити, що студентство акцентує увагу на західних,
американських якостях особистості (впевненість у собі,
цілеспрямованість, життєрадісність, раціоналізм, самоактуалізація),
відсуваючи на задній план такі якості, які сьогодні більше цінує старша
генерація вчителів: відповідальність, доброта, толерантність, чуйність
тощо. Але, аналізуючи це явище, не треба поспішати з категоричними
висновками на захист старшої генерації. Необхідно зробити знижку на
певний максималізм молоді, на агресивне впровадження в нашу свідомість
західної, американської культури, а також на динамічні економічні,
культурні та соціальні кризи, які переживає наша країна в цей складний
для нас період.

Результати виконаної роботи дозволяють запланувати деякі перспективні
шляхи поглиблення досліджень в обраному напрямку щодо вивчення динаміки
формування ціннісної сфери особистості студента, психологічних
механізмів і тенденцій ціннісного самовизначення студентів-майбутніх
педагогів; розробити програму ефективних розвивально-корекційних заходів
ціннісної сфери, яка може бути використана психологічною службою
університету для оптимізації ціннісного самовизначення особистості.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М:
Наука, 1980. – 334 с.

2. Мухина B.C. К проблемам формирования ценностных ориентаций и
социальной активности личности // Сб. науч. тр. – Вып. 1. – М:
Просвещение, 1979. – С. 134-141.

3. Семиченко В.А. Проблемы мотивации поведения и деятельности человека.
Модульный курс психологии. Модуль “Направленность” (Лекции, практические
занятия, задания для самостоятельной работы). – К.: Милленниум, 2004. –
521 с.

4. Сущенко А.В. Проблема психолого-педагогічного забезпечення навчальних
стосунків // Психолого-педагогічне забезпечення навчально-професійної
діяльності: Збірник наукових праць ЗОІППО / Наукові редактори:
Є.М.Павлютенков, В.М.Сисоєв. – Випуск 10. – Запоріжжя: Запорізький
обласний інститут удосконалення вчителів, 1997. – С.250-261.

5. Шапар В.Б. Психологічний тлумачний словник. — X.: Прапор, 2004. – 640
с.

Похожие записи