Реферат на тему:
Трансформація пізнавальних інтересів дитини у навчальні
Головною метою виховання всебічний розвиток людини є, який охоплює
розумове, моральне, статеве, правове і фізичне виховання в їх
нерозривному зв’язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен із
цих напрямів має свій зміст і своє завдання [3].
Сучасна школа потребує такої організації навчально-виховного процесу в
дошкільних навчальних закладах, яка б забезпечувала належний рівень
психічного розвитку дітей та озброювала їх певною сукупністю знань і
уявлень. Внаслідок цього в дітей формується психологічна, а саме
розумова, як одна з її складових, готовність – неодмінна передумова
навчання у школі.
Ефективність її реалізації полягає у тому, щоб забезпечити виконання
головного завдання розумового виховання дітей в дошкільному віці –
повноцінний розвиток пізнавальних психічних процесів. Вони, в свою
чергу, лежать в основі і визначають рівень сформованості пізнавальних
інтересів, їх глибину та повноту [3].
Слід зазначити, що однією з результативних моделей особистісно
орієнтованого підходу до навчання і виховання є методика Марія
Монтессорі. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її
можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій
індивідуальний шлях розвитку.
Марія Монтессорі стверджувала, що все, що роблять діти, аж ніяк не
випадкове. Не випадково починають співати або вимагати, щоб іграшка
лежала на певному місці. Вона зробила висновок, що діти проходять певні
етапи розвитку. З двох до чотирьох років – час порядку, дитина вимагає
точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчили її до порядку в
цьому віці, то це залишиться з нею на все життя. Приблизно з 3,5 до 4,5
років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати.
Тільки до шести років діти «убирають» у себе запахи, кольори, звуки.
Яким покажуть їй світ дорослі у цьому віці, таким вона його і
сприйматиме на слух, на зір, на запах [1].
Її дослідження є досить актуальними і важливими. Це дає можливість
зрозуміти і відповісти на таке важливе запитання, як: чому діти з
неблагополучних сімей, часто, наслідують своїх батьків. Відповідь проста
– їхнє світосприйняття є спотвореним, вони не знають іншого життя. І
згодом якщо з ними будуть працювати, навіть, найкращі психологи,
педагоги, то все рівно вони залишаються дуже вразливими і незахищеними
перед зовнішнім світом. Легко можуть зійти з правильного шляху, забувши
настанови своїх вихователів. Чим раніше почати працювати з дітьми, то
кращий отримаємо результат, адже, їхнє світосприйняття ще не буде
спотворене. Виховання ефективне лише тоді, коли буде спиратися на дані
спостережень за дитиною.
Дитина 5-го року життя не лише дивиться, а й бачить, не лише слухає, а й
чує, намагається глибше пізнати навколишній світ. Помітним стає інтерес
не до самого предмета, а до способу його використання, механізму
побудови, призначення. Її дії переходять з хаотичних у пошукові,
розумні, проблемні, що є компонентом пізнавальної діяльності й
показником її успіху [1].
У психологічній та педагогічній літературі представлені результати
спеціальних досліджень, в яких висвітлюється роль інтересу в
навчально-виховному процесі. Виховання активного ставлення до знань, до
науки взагалі й до навчальної діяльності зокрема не можливе без розвитку
допитливості, потягу до знань, інтересу до пізнання. Суворі, категоричні
вимоги, покарання, адміністративні заходи безсилі, якщо в дитини немає
потреби навчатися, якщо пізнавальна діяльність для неї позбавлена
життєвого смислу [3].
Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання у
школі. Він є основою всієї навчально-виховної роботи з дітьми в період
їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню й
поглибленню інтересу до дійсності [3].
Становлення пізнавальної сфери дитини як цілеспрямованої розумової
активності та інтелектуальної рефлексії починається з появою навчальної
діяльності у молодшому шкільному віці. Система навчальної діяльності
покликана виявляти та розвивати природжені задатки учнів [3]. Щоб
перетворити пізнавальні інтереси дитини у навчальні необхідно знайти
підхід до неї. До кожної дитини він повинен бути індивідуальний. Важливо
домогтися відкритості й не дати замикатися у собі. Перш за все дитина
повинна довіряти нам і поважати нас.
Одним з цікавих на наш погляд і ефективним підходом до навчання, який
може перетворити пізнавальні інтереси дитини у навчальні є технологія
Вальдорфської педагогіки. Вона може бути схарактеризована як система
самопізнання і саморозвитку індивідуальності за умови партнерства з
учителем, у двоєдності чуттєвого і надчуттєвого досвіду духу, душі й
тіла. У центрі цієї педагогічної системи – дитина, її внутрішній,
динамічний, багатоколірний світ. Вчителі Вальдорфських шкіл не ставлять
своїм завданням дати якомога більше знань. Для них більш важливим є
розвинути у дитині здібності мислити, відчувати, творити. Резюме
почутого діти записують або зображають у вигляді малюнка [1]. Такий
підхід є важливий, адже діти розвиваються, як творчі особистості, а до
вирішення всіх проблем підходять творчо. Чого неможна сказати про наші
сучасні школи, які давно вже треба реформувати. Зазвичай дітей скоріше
психологічно травмують. Адже, починаючи з молодших класів одні
підпадають під категорію «кращі», інші – «гірші», треті – «важкі».
«Нерідко дітей переводять до категорії “важких” саме через невміння чи
небажання вчителя переступити бар’єр, що відділяє його від учня» [2].
Отримані знання у багатьох випадках діти не вміють застосувати.
Особливістю інтересу до пізнання у дітей є те, що в суб’єктивному плані
зацікавленість – це внутрішня установка щодо розуміння об’єкта інтересу,
спрямованого на задоволення потреби, це певною мірою задоволення, яке
проявляється в радісних переживаннях у результаті подолання труднощів,
досягнення певних успіхів, що має суб’єктивну значущість для дитини.
Вигуки подиву, захоплення, усмішка, викликані пізнанням нового або
хорошою оцінкою з боку педагога, глибоке співпереживання в колективі,
схвильованість, захоплення силою художнього образу, що приносить
естетичну насолоду, – усе це різні за своєю значущістю і глибиною вияву
почуття, пробуджені інтересом [5].
Інтерес людини, насамперед, пов’язаний з тим, у чому вона відчуває
потребу, що для самої особистості має особливе значення, становить
істотний життєвий смисл. Лише тоді, коли той чи інший предмет, явище,
подія, вид діяльності є для людини важливими, значущими, вона з
особливим захопленням пізнає його або займається ним.
Отже, запорукою успішного навчання студентів, учнів є – привитий інтерес
до цього процесу через розвиток творчих здібностей дитини, починаючи у
дошкільному віці та вмілої інтерпретації в шкільному.
СПИСОК літератури
1. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / О.м.Пєхота, А.З. Кіктенко,
О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М.Пєхоти. – К.: А.С.К., 2002.
2. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособие для пед. спец. высш.
учеб. заведений / И.А.Зязюн, И.Ф.Кривонос, Н.Н. Тарасевич и др.; Под
ред. И.А. Зязюна. – М.: Просвещение, 1989.
3. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навчальний
посібник. – К.: Академвидав, 2005.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
