Токар Наталія Григорівна, вихователь Золотоніської загальноосвітньої
санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Черкаської обласної ради

Матеріали на Інтернет-семінар для освітян з проблеми «Істина школи у
щирості стосунків з дітьми»

Школа як Храм гуманності

У спадщині Василя Сухомлинського (1918-1970) знайшли предметне
відображення і ґрунтовно та оригінально, нестандартно розроблені ряд
надзвичайно актуальних проблем навчання, освіти, виховання і розвитку
дошкільників, школярів, які заслуговують на творчу реалізацію. Створена
Василем Олександровичем навчально-виховна система була гуманістичною
протидією офіційній радянській педагогічній системі, авторитарні
недоліки якої ставали все очевиднішими.

Школа у поглядах Василя Сухомлинського покликана бути Школою радості для
дітей, Школою творчості для вчителів та Школою спокою для батьків, родин
і суспільства.

З плином часу втілення творчого доробку В. Сухомлинського в практику
роботи сучасної школи набуває поширення й поглиблення, до цього
залучаються дедалі ширші кола освітян. Осмислення спадщини великого
педагога-гуманіста в умовах сьогодення, можливості її творчого
використання в сучасних навчально-виховних закладах України виступають
провідними чинниками звернення освітян до його доробку.

Ми вважаємо Василя Олександровича Сухомлинського педагогом світового
рівня, українським просвітителем, людиною енциклопедичних знань. Про цю
видатну постать є багато літератури, захищено чимало дисертацій, він
належить до педагогів, вислови яких цитують як незаперечний доказ
педагогічної думки.

В. Сухомлинський вважав: “Забуваючи про найважливіше джерело знань –
навколишній світ, природу, ми штовхаємо дітей на зубріння і цим самим
отупляємо їхню думку.” Дитина чи доросла людина можуть десятки років
жити серед чудової природи і не помічати її дивовижної краси. Тому все
це їм необхідно показати так, щоб краса природи запам’яталася на все
життя, облагороджуючи почуття і помисли.

Вчитель, який зустрічає першокласників у класі й одразу починає вивчати
з ними “Буквар”, на думку педагога-гуманіста, починає спектакль з другої
дії. Без казки не можна уявити дитинство – це наступний важливий
висновок Василя Сухомлинського. Вона наближає до дитини шкільний
навчально-виховний процес. Василь Олександрович вважав, що в початковій
школі казка ігнорується і до неї необхідно повернутися. Адже це дитяча
творчість, найпритаманніша цьому вікові: “Казка – це, образно кажучи,
свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Діти не тільки
люблять слухати казку. Вони творять її”. Гуманізмом і великою любов’ю до
дітей пройняті такі нововведення видатного педагога, як Кімната казки,
Куточок мрії, Острів чудес. Обстановка Кімнати казки була створена
такою, щоб діти почувалися у світі казкових образів. В. Сухомлинський
вважав – першими творчими роботами, які складає дитина в початкових
класах, мають бути саме казки про те, що дитина бачить, переживає, чим
переймається. Діти ніколи не складають казку, якщо не надихнути їхню
думку, коли вчитель сам на їхніх очах не створюватиме її.

В. Сухомлинський сказав: “Умій відчувати поруч людину, умій розуміти її
душу, бачити в її очах складний духовний світ – радість, горе, біду,
нещастя. Думай і відчувай, як твої вчинки можуть відбитися на душевному
стані іншої людини. Не завдавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю,
переживань іншим людям. Умій підтримати того, у кого горе. Пам’ятай, що
воно може бути і в тебе. Умій виховувати себе так, щоб ти ненавидів
хамство, некультурність, неввічливість”.

Потрібно мати вміння і терпіння, терпимість і такт, щоб забіяку привчити
до стриманості, неговіркого – до комунікабельності, сором’язливого – до
розкутості, пожадливого – до щедрості, грубого – до ввічливості…

Ми, педагоги, не схожі один на одного, але об’єднує нас спільна мета –
виховувати наших дітей людяними, допитливими, працелюбними.

Школа – це не лише місце для здобуття знань, а й центр дитячого життя,
де пізнаються й засвоюються людські цінності. І потребує вона не стільки
реформ у освіті, скільки постійної духовної праці педагогів. Тому однією
з найважливіших проблем сучасної гуманістичної школи є стан і
перспективи виховної роботи.

Робота з дітьми завжди є складною і відповідальною справою, оскільки
вимагає від педагога високої професійної підготовки, особистих моральних
якостей, глибоких знань із різних галузей. А ще вона потребує значних
психологічних затрат: треба вміти стримувати свої емоції, коли хтось із
учнів тебе виводить із терпіння; треба вміти заглянути в душу дитини і
відчути її біль, як свій власний; треба вміти подати руку допомоги
навіть тоді, коли у самого проблем вистачає.

hiK

h?

hiK

hFh

hiK

передбачає облагородження життя й помислів дитини вищими смислами у її
ставленні до національної і світової духовної культури, історії країни,
мови, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей, довкілля.

Духовна культура у широкому сенсі – це багатий позитивний життєвий
досвід суспільного, соціального, родинного життя певного народу, людства
загалом, що передається від покоління до покоління.

Сучасна теорія й методика виховання дають можливість значно глибше
зрозуміти особливість дитини, усвідомити унікальність і роль кожного
учасника виховного процесу, а також спрогнозувати конкретні результати
виховної діяльності.

Нинішні виховні системи зорієнтовані на залучення юного покоління до
вищих цінностей, а оскільки Україна є полікультурною державою, то все
більшого значення набуває культурологічний аспект, як такий, що набуває
визначально значення у залученні особистості до духовної спадщини і
світоглядних систем усіх народів, що населяють країну.

У слово “мораль” кожна людина вкладає своє розуміння, залежно від
власного світогляду й особистих цінностей. У сучасному динамічному світі
зміст цього поняття постійно набуває нового сенсу.

Однак є незмінні моральні категорії, на яких тримається життя людського
суспільства та окремої людини. І кожне прийдешнє покоління має зберегти
саме ту мораль, яка споконвіку була стрижнем людського буття.

Основи доброчесності закладені в самому характері цілісної особистості,
а зло полягає в байдужості до свого Я. Гуманістична етика визнає
цінністю не норми, принципи та ідеали, а саму людину, її життя й
унікальність, оскільки базується на вірі в людину, визнанні її
автономності, незалежності, свободи й розуму. Людина спроможна
самостійно розрізняти добро і зло й правильно робити етичні оцінки, саме
людина є “мірою всіх речей”, немає нічого ціннішого, ніж людське життя –
ось головні постулати гуманістичної етики.

Людина зростає до себе і свого щастя лише у взаємодії з іншими людьми.
Крім цього, любов до іншої людини, будь-якої форми життя – це її власна
сила, завдяки якій вона рідниться зі світом і робить світ по-справжньому
своїм.

Гуманістична етика базується на таких моральних феноменах, як добро,
свобода, обов’язок, чесність, совість, гідність, щастя, любов. Вони
співвідносяться не з нормою, а з уявленням про гуманістичний ідеал як
сходження людини до себе – кращої.

Суспільне життя переконує, що без відродження таких маральних цінностей,
як добро, людяність, відповідальність, почуття власної гідності, творча
ініціатива, підприємливість навряд чи можна розраховувати на поліпшення
ситуації в нашій країні. Ці моральні якості в період переходу до ринку,
який ще не став цивілізованим, виконують функцію гармонізації особистих
і суспільних інтересів.

Жити серед людей – це значить удосконалювати себе щоденно, бо тільки в
боротьбі зі своїми ґанджами і слабинками може народитися прекрасне: і
доброта, і чуйність, і чесність, і знання, і духовність.

Жити серед людей – не просто. У суспільстві кожен відіграє певну роль.
Потрібно постійно вчитися поводитися згідно з прийнятими нормами
поведінки.

Сучасне виховання має відігравати випереджальну роль у розбудові
демократичного процесу. Воно повинне базуватися на кращих здобутках
національної культури та педагогіки, сприяти припиненню соціальної
деградації, стимулювати самоорганізацію та особисту відповідальність
людей, бути гарантом громадянського миру і злагоди в суспільстві, вчити
підростаюче покоління розбудовувати демократичну державу.

Пам’ятайте, що самовиховання – головний шлях удосконалення характеру.
Будьте невтомними в пошуку, примноженні й утвердженні прекрасного! І на
закінчення хочу процитувати вам слова-звертання Матері Терези:

Люди бувають нерозумними,

Нелогічними й егоїстичними.

І все ж виявляй доброту!

Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з’явитися багато фальшивих
друзів і справжніх ворогів.

І все ж досягай успіху!

Якщо ти чесний і відвертий,

То люди обманюватимуть тебе.

І все ж будь чесним і відвертим!

Те, що ти будував роками, може бути зруйнованим в одну мить.

І все ж будуй!

Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї.

І все ж допомагай людям!

Якщо ти досягнув безмежного

Щастя, тобі заздритимуть.

І все ж будь щасливим!

Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра.

І все ж твори добро!

Ділися з людьми кращим, що в тебе є, і цього ніколи не буде достатньо.

І все ж ділися найкращим!

Похожие записи