Типологія освітніх технологій

У теорії та практиці роботи шкіл існує багато варіантів
навчально-виховного процесу. Кожен автор вносить в освітній процес щось
своє, індивідуальне, тому серед технологій виділяють авторські. Проте
багато технологій за своєю метою, змістом, методами та засобами мають
достатньо схожих рис і тому можуть бути об’єднані в кілька узагальнених
груп

За суттєвими ознаками (цільовою орієнтацією, характером взаємодії учня й
учителя, організації навчання тощо) Г. Селевко виділяє такі класи
технологій.

Цей варіант класифікації не дає, на нашу думку, можливості застосовувати
запропоновані підходи у практичній діяльності шкільних освітян, до того
ж «грішить» неправомірним поєднанням понять педагогічних систем,
авторських шкіл, концепцій, технологій, процесів навчання й виховання.

І коли ми пропонуємо власну модель, то при цьому прокладаємось на:

необхідність урахування багатовікового вітчизняного та зарубіжного
досвіду;

сучасні реалії перехідного періоду становлення державності національної
ідеї, а отже, особливості системи освіти та науки;

нові філософські концепції та парадигми.

Отже «освітня технологія» розглядається нами як похідна нового типу
освіти, суттєвими рисами якої є:

технологія розробляється на основі конкретної філософії, методології
освіти, педагогічної ідеї, в основі яких — ціннісні орієнтації, цільові
установки автора чи колективу, орієнтованого на конкретний очікуваний
результат;

технологічний ланцюг педагогічних дій вибудовується відповідно до
поставленої мети і має гарантувати всім школярам досягнення життєвої
перспективи та високий рівень засвоєння державного стандарту освіти;

функціонування технології передбачає взаємопов’язану діяльність учителя
й учнів з урахуванням принципів особистісно зорієнтованого розвивального
навчання й виховання та індивідуалізації;

поетапне й послідовне запровадження елементів педагогічної технології
може бути відтворено будь-яким учителем з урахуванням авторських
підходів;

органічною частиною технології є діагностування та моніторинг
результатів діяльності;

глибока психологізація освітніх технологій.

Оволодіння новими технологіями навчання й виховання вимагає внутрішньої
готовності вчителя до серйозної роботи щодо перетворювання самого себе.

Поняття освітньої технології в ліцеї найближче можна співвіднести з
визначенням В. Гузєєва: «Освітня технологія — комплекс, що складається
з:

деякого уявлення запланованих результатів навчання;

засобів діагностики поточного стану тих, кого вчать;

набору моделей навчання;

критеріїв відбору оптимальної моделі (до даних конкретних умов).

Модель навчання включає два яруси. Верхній ярус — методи та форми —
відноситься до дидактики, нижній ярус — це педагогічна техніка (засоби
та прийоми). Доповнені особистісними особливостями вчителя (інтуїція,
манера поведінки, міміка, жести, стосунки тощо), — вони становлять
педагогічне мистецтво».

В. Гузєєв серед технологій виділяє:

універсальні, які використовують при викладанні будь-якого предмета;

обмежені — при викладанні кількох предметів;

специфічні — для одного-двох предметів.

Як бачимо, провідним принц пом класифікації є головна роль, яку виконує
та чи інша навчальна дисципліна:

1) предмети, провідним компонентом яких є наукові знання, — фізика,
біологія, географія;

2) предмети провідним компонентом яких є способи діяльності, — іноземна
мова, креслення, фізкультура, інформатика;

3) предмети, провідним компонентом яких є ціннісні орієнтації, —
література, історія, образотворче мистецтво, музика тощо.

Автор навчально-методичного посібника «Перспективні освітні технології»
Г. Ксензова виділяє три групи технологій:

технології пояснювально-ілюстративного навчання, в основі яких лежать
інформування, просвіта учнів та організація їхніх репродуктивних дій для
вироблення знань, умінь, і навичок;

особистісно зорієнтовані технології навчання, що створюють умови для
забезпечення власної навчальної діяльності учнів, розвитку їхніх
індивідуальних особливостей;

технології розвивального навчання, у центрі уваги яких перебуває спосіб
навчання, котрий спонукає до включення внутрішніх механізмів
особистісного розвитку учнів, їхніх інтелектуальних здібностей.

Суттєві ознаки та особливості пояснювально-ілюстративного способу
навчання

Зовнішні ознаки:

трансляція готового навчального змісту, інформування;

домінування навчання над учнями;

одноманітність і консерватизм у змісті та формах;

регламентована, виконавська діяльність;

формування особистості із заданими рисами;

оцінка діяльності за зовнішніми показниками;

контроль замість управління.

Похожие записи