Курсова робота з педагогіки

Типи уроків з природознавства. Організація та методика проведення
предметних уроків в початковій школі.

План

Вступ.

Розділ І. Типи уроків з природознавства.

Урок засвоєння нових знань.

Комбіновані уроки.

Уроки узагальнення і систематизація нових знань.

Розділ ІІ. Організація та методика проведення предметних уроків в
початковій школі.

Ознайомлення першокласників з “Я і Україна”.

Ознайомлення другокласників з “Я і Україна”.

Ознайомлення третьокласників з “Я і Україна”.

Ознайомлення четвертокласників з “Я і Україна”.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану
діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і
в певному режимі.

У початкових класах вивчення природознавства здійснюється за допомогою
різних організаційних форм навчання. Основними організаційними формами
навчання є: уроки і пов’язані з ними обов’язкові екскурсії, домашні
навчальні завдання, позаурочні роботи і необов’язкові, мало пов’язані з
уроками позакласні види занять.

Урок — логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу,
в якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і
засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність,
індивідуальні і вікові особливості учнів, здійснюється реалізація цілей
і завдань навчання, виховання і розвитку. На уроках проводиться вивчення
всього програмового матеріалу у логічній послідовності, яка забезпечує
системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні,
наочні і практичні), демонструються різні види унаочнення, проводяться
досліди, використовуються відповідні методичні прийоми. Це забезпечує
вивчення будови об’єктів, виявлення сутностей явищ, властивостей речовин
тощо. Але уроки обмежені в своїх можливостях. Життя організмів, ріст та
розвиток рослин і тварин, спільне існування організмів у природі, їхній
взаємозв’язок між собою і з навколишнім середовищем, явища природи,
працю людей неможливо показати на уроках у класі. В зв’язку з цим уроки
доповнюються іншими формами навчальної роботи.

Важливою формою навчання є екскурсії. Екскурсії — це така організаційна
форма навчання, яка забезпечує ознайомлення учнів з реальними предметами
і явищами в їх природному оточенні. Проведення екскурсій тісно пов’язано
з вивченням відповідної теми або з планом позакласної роботи. Останні
можуть носити загальноосвітній, виховний характер і бути не пов’язаними
з певним програмовим матеріалом.

Залежно від місця у навчальному процесі (по відношенню до певної теми)
виділяють ввідні і заключні екскурсії. Ввідні призначені для
попереднього набуття учнями відповідних знань, які необхідні для
вивчення нової теми. Спостереження за об’єктами і явищами, що проведені
на ввідній екскурсії, часто згадуються під час вивчення відповідної
теми, а зібраний матеріал — демонструється.

Заключні екскурсії проводяться як підсумкові після вивчення відповідної
теми або розділу. Вони мають закріпити, поглибити і розширити набуті
знання в класі. Організація і проведення цих екскурсій передбачає більшу
самостійність учнів у виконанні виділених завдань, спрямовує на
теоретичне пояснення процесів, явищ, складних взаємовідносин між
об’єктами і навколишнім середовищем.

Тісно пов’язані з уроками домашні завдання учнів. Вони можуть бути
різними. Крім обов’язкового читання перед кожним уроком текста
підручника, додаткової літератури, повторення відповідної теми для
здійснення зв’язку з навчальним матеріалом наступного уроку, домашнє
завдання повинно носити творчий характер — включати практичні роботи,
елементи спостережень, моделювання, логічні висновки та ін. Наприклад,
учні виготовляють гербарій квіткової рослини і визначають її органи,
гербарії бур’янів, заготовляють і наклеюють листки місцевих дерев та
кущів, заповнюють таблиці в зошитах, оформляють схеми, проводять
зарисовки тощо.

Важливими є домашні завдання, пов’язані з виконанням нескладних
дослідів, а саме: перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки,
вимірювання температури, пророщування насіння, вирощування рослин і
спостереження за ростом і розвитком їх, вивчення складу і властивостей
ґрунту тощо.

Домашні роботи експериментального типу підтверджують уявлення, одержані
під час уроків, забезпечують повторення виконаного досліду в класі,
виробляють впевненість в поводженні з матеріалом, приладами,
обладнанням, зміцнюють досвід, підвищують культуру роботи.

Важливою у вивченні природознавства є позаурочна робота учнів. Вона
спрямована на розв’язання завдань, передбачених програмою, і включає
роботу учнів у куточку живої природи, на пришкільній навчально-дослідній
ділянці, на географічному майданчику або серед природи (проведення
спостережень, виконання літніх завдань). Організація і керування роботою
повинні здійснюватись обов’язково учителем.

Нерідко позаурочна робота має характер попереднього набуття відповідних
знань. Наслідки дослідів або спостережень та зібраний матеріал
демонструються учнями під час уроків. Позаурочна робота обов’язкова, за
її виконання, як і за інші види навчальної діяльності, учні одержують
оцінки.

У вивченні природознавства досить важливою формою навчання є
необов’язкова, основана на добровільних засадах позакласна робота з
учнями, яка спрямована на розширення і поглиблення знань, умінь,
навичок.

Позакласна робота повинна бути цікавою, задовольняти запити й інтереси
учнів. Зміст її виходить за межі програмового матеріалу, доповнюючи і
розширюючи його. Включає позакласна робота індивідуальну, масову та
гурткову роботу.

Не слід ототожнювати поняття форми навчання з методами. В кожній
організаційній формі навчання можуть бути використані різні методи.
Наприклад, екскурсію можна провести, використовуючи словесні методи —
розповідь, бесіду; наочні — спостереження за об’єктами або явищами;
практичні — виконання завдань учнями.

Всі організаційні форми навчання взаємозв’язані між собою і спрямовані
на виконання навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються
наукові біологічні поняття і практичні вміння. їх розвиток триває,
поглиблюється і під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і
на екскурсіях. Відповідно продумані запитання і завдання, що вимагають
зіставлення знань, висновків, узагальнення, забезпечують розвиток
самостійного мислення. Завдання, які розкривають внутрішню сутність
процесів і явищ, забезпечують формування елементів матеріалістичного
світогляду. Отже, кожна робота в різних організаційних формах забезпечує
формування біологічних знань і елементів виховання.

Розділ І. Типи уроків з природознавства

У початковій школі крім уроку з природознавства застосовуються й інші
організаційні форми роботи: домашня навчальна робота, позаурочна робота,
яка проводиться за завданням учителя і безпосередньо пов’язана з
навчальним матеріалом (спостереження в природі, на географічному
майданчику, в кутку живої природи, на навчально-дослідній ділянці),
позакласна робота. Проте урок є основною організаційною формою навчання
і виховання.

Урок — це складна форма систематичного, регулярного навчання, згідно з
програмою і розкладом, з застосуванням різноманітних методів і прийомів.
Уроки з природознавства проводяться в певній послідовності, що
передбачено шкільною програмою і забезпечує систематичність вивчення
матеріалу. Урок дає змогу вчителеві, застосовуючи систему різноманітних
методів і прийомів навчання, планомірно й послідовно проводити
формування відповідних уявлень і понять про об’єкти та явища природи. На
уроках природознавства учні дістають певну суму знань, набувають умінь і
навичок, які потрібні для вивчення в середніх і старших класах таких
природничих предметів, як ботаніка, зоологія, анатомія і фізіологія
людини, фізична географія. Для цього вчитель використовує різноманітні
методи роботи, властиві природничим наукам. Найбільш важливими з них є
спостереження за об’єктами та явищами природи, які забезпечують
формування спостережливості та логічного мислення, проведення
лабораторних дослідів та практичних робіт, що дає можливість виробити
практичні навички та уміння.

«До уроків природознавства ставляться такі вимоги:

1. Постійно здійснювати загальнодидактичний принцип єдності навчання і
виховання. Відповідно до змісту природничого матеріалу правильно
визначити навчальну та виховну мету уроку; уявляти, які природничі
знання, вміння і навички будуть сформовані під час уроку, яка робота
буде проведена для досягнення розвивального навчання.

2. Зміст природничого матеріалу повинен бути науковим, підготовленим до
свідомого сприймання учнями своїх обов’язків але не перевантаженим і
доступним для розуміння дітей певного віку.

3. Під час вивчення нового матеріалу, зосереджуючи увагу на описі
певних предметів, явищ або процесів, слід уникати хаотичних
випадкових запитань, а використовувати певні логічні,
причинно-наслідкові зв’язки.

4. Для розвитку логічного мислення та пізнавальної самодіяльності учнів
на уроці застосовувати різні види робіт. Але неправильний розподіл часу
на основні структурні елементи уроку (тривала перевірка домашніх
завдань, надмірне використання наочних посібників, захоплення розповіддю
або довгими бесідами) викликає втому, гальмує сприйняття, знижує якість
знань учнів.

5. Система методів і прийомів повинна бути такою, яка забезпечила б
найбільшу ефективність роботи учителя і пізнавальної діяльності учнів на
кожному етапі уроку.

6. Домашнє самостійне завдання може бути логічним продовженням або
закінченням класної роботи. Воно повинно включати роботу з підручником,
а також різноманітні види робіт творчого характеру.» За складністю
домашнє завдання повинно бути простим, зрозумілим, не перевантаженим.
Повідомлення й інструктивні вказівки до його виконання мають бути
своєчасними. В домашнє завдання варто вводити види робіт, що готують
дітей до сприйняття нової інформації.

За основною дидактичною метою уроки з природознавства в початкових
класах можна класифікувати на такі типи: 1. Уроки засвоєння нових знань;
2. Комбіновані уроки; 3. Уроки узагальнення і систематизації нових
знань; 4. Предметні уроки; 5. Уроки-екскурсії.

Кожен тип уроку характеризується певною будовою-структурою. В поняття
структура входить три основні ознаки: етапи (елементи уроку), їх
послідовність і взаємозв’язок. В кожному уроці виділяють дві структури:
макроструктуру і мікроструктуру. Макроструктура — це більш-менш постійні
елементи уроків у межах одного типу, наприклад: урок засвоєння нових
знань обов’язково містить сприйняття і усвідомлення учнями нового
навчального матеріалу, осмислення знань (найважливіших зв’язків і
відношень між предметами і явищами). Кожний елемент макроструктури має
свою внутрішню мікроструктуру, яка складається з певних методів,
прийомів і засобів навчання, якими досягається мета певного елемента
макроструктури. Наприклад, на етапі сприйняття і усвідомлення нового
навчального матеріалу вчитель може застосувати розповідь, бесіду або
постановку перед учнями проблемних завдань і розв’язувати їх у процесі
роботи з підручником, наочними посібниками, технічними засобами
навчання.

Мікроструктура уроку може змінюватись навіть у межах одного етапу уроку
залежно від ряду обставин і наявності наочності різних видів, технічних
засобів навчання, підготовки учнів, їх уміння самостійно працювати над
навчальним матеріалом,

Найпоширенішим є комбінований урок. На таких уроках центральне місце
відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню,
запам’ятовуванню, узагальненню та систематизації. Також на цих уроках
має місце і повторення раніше вивченого. Наводимо типову структуру
комбінованого уроку.

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Актуалізація опорних знань дітей та їхнього життєвого досвіду.

3. Повідомлення теми та завдання уроку, мотивація навчальної діяльності
учнів.

4.Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).

5.Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація
знань).

6. Підсумки уроку.

7. Повідомлення домашнього завдання.

Такої структури уроку дотримується вчитель, якщо формуються певні
уявлення і поняття. Крім того, в процесі вивчення природничого матеріалу
учні оволодівають практичними вміннями і навичками (користування
термометром, компасом, телурієм та ін.), різними операціями
(орієнтування на місцевості за Сонцем, за компасом, визначення правого
та лівого берега річки, вимірювання температури повітря, гранту та ін.);
прийомами навчальної діяльності (порівняння, зіставлення, встановлення
причинно-наслідкових зв’язків тощо).

На кожному уроці перш ніж приступити до перевірки домашнього завдання
необхідно підсумувати спостереження учнів. В усній формі за запитаннями
вчителя учні з’ясовують ті зміни, які відбулися у неживій природі за
тиждень: яка тривалість дня і ночі, як змінилася висота Сонця на небі,
яка температура повітря, яке небо, які за кольором і формою хмари, які
вітри, які їхні напрямки, які опади тощо. Одночасно виявляються зміни в
житті рослин, тварин і в сільськогосподарській праці людей. Завдяки
такій роботі в учнів виробляється системність, розвивається
спостережливість, бажання розгадати сутність природних явищ і їхній
вплив на живі об’єкти.

1. Перевірка домашнього завдання. Може проводитися різними методами
усного опитування і письмово. Під час усного опитування досить часто
застосовується метод фронтальної бесіди, коли учні відповідають на
запитання вчителя, які поставлені до класу, як правило, з місця.
Запитання мають бути короткими, чітко сформульованими і поставленими в
такій послідовності, щоб всебічно розглянути виучуване. Метод
фронтального опитування дає можливість включити в роботу всіх учнів і
більш економно і продуктивно витратити час.

Добре знаючи клас, вчитель може проконтролювати й оцінити за один урок
знання багатьох учнів. Це дає змогу уникнути черговості в оцінці знань,
що мобілізовує всіх учнів до систематичної роботи. Проте вчитель повинен
враховувати, що при фронтальному опитуванні позитивні наслідки дає лише
така бесіда, коли запитання не тільки напружують пам’ять, а й збуджують
думку, змушують встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Так, учитель
пропонує учням не тільки показати на таблиці сосну, а й розповісти, що
їм відомо про це дерево, порівняти її з ялиною, зробити висновки про
їхні біологічні особливості (відношення до світла, вологи, ґрунту). Це
розвиває не тільки пам’ять, а й логічне мислення, спостережливість.
Однак фронтальне опитування має певні недоліки, зокрема не сприяє
формуванню в учнів умінь будувати свою відповідь у певній логічній
послідовності, узагальнювати особливості предметів чи явищ. Тож доцільно
поряд з фронтальною бесідою застосовувати метод індивідуального
опитування, коли на кожне із заздалегідь підготовлених запитань дає
відповідь один учень, який викликається до таблиці, карти або столу. Для
індивідуального опитування добираються запитання, відповіді на які
відбиватимуть найсуттєвіші ознаки виучуваного. Сформулювати запитання
необхідно так, щоб вони не вимагали відтворення змісту прочитаного, а
спонукали до мислення, порівнянь, зіставлень, доповнення відповіді
прикладами власних спостережень, спрямовували на встановлення
взаємозв’язків між предметами і явищами, між компонентами природи тощо.
Під час відповіді на запитання учень може використати різні види
унаочнення (натуральні об’єкти, таблиці, карту, глобус, гербарії тощо),
прилади (термометр, компас, телурій та ін.), продемонструвати і пояснити
певний дослід, замалювати і підписати схематичний малюнок тощо.

За індивідуального опитування активність класу знижується. Адже не всі
учні уважно слухають відповідь свого товариша. Для активізації уваги
класу вчитель вимагає доповнень до відповіді, виправлення помилок,
неточностей; указати, що нове було у відповіді тощо.

У початкових класах іноді практикується письмова перевірка домашнього
завдання. Письмові самостійні роботи можуть бути індивідуальними, за
варіантами, або однаковими для всього класу. Вони мають бути
короткочасні (до 10 хв), а відповіді — невеликі за обсягом. Наприклад,
перелічити ознаки предмета чи явища, властивості речовини; назвати
зимуючих або перелітних птахів. Таких тварин, як коня, синицю, горобця,
корову, свиню, козу, муху, дикого кабана, бджолу, дятла, вівцю, зайця,
лисицю, кроля, ластівку, занести до таблиці «свійські чи дикі»; з
названих тварин окремо виділити комах, птахів, звірів.

У IV класі письмові роботи можуть виконуватись за контурними картами,
планом, масштабом; можна давати ширші запитання: чим займається
населення тундри? який клімат зони пустинь? тощо.

Індивідуальна письмова перевірка домашнього завдання проводиться під час
усної фронтальної або індивідуальної перевірки. За раніше підготовленими
роздавальними картками 2—3 учні виконують завдання, які аналогічні
домашньому. Практичні завдання вчитель перевіряє, обходячи клас, а
повноту і правильність виконання робіт зачитують окремі учні. Отже, всі
види опитування повинні органічно поєднуватись на уроці. Надавати
перевагу одному з них недоцільно.

2. Актуалізацію опорних знань учнів та їхнього життєвого досвіду не слід
ототожнювати з простим опитуванням. Ця робота спрямована на виявлення
вже набутих раніше знань, які є основою для сприймання, усвідомлення і
засвоєння нових. Адже під час вивчення відповідних об’єктів, речовин або
явищ природи необхідно враховувати життєвий досвід дітей, їхні знання,
набуті завдяки спілкуванню з природою або з інших джерел (книжок,
телепередач, кінофільмів та ін.). Раніше здобуті знання становлять опору
для засвоєння нових знань. Таку функцію виконуватимуть тоді, коли вони
будуть чіткими, правильними, науково обґрунтованими. Тому завдання
вчителя виявити, уточнити, розширити, а в разі необхідності виправити
відповідь учня. Крім того, актуалізація знань стимулює психологічну
підготовку учнів, збуджує інтерес, створює емоційний настрій.
Мобілізується увага учнів до сприймання нових знань різними прийомами і
особливо проблемністю викладання.

Для актуалізації опорних знань найчастіше застосовується усна фронтальна
бесіда або виконання завдань. Наприклад, яка поверхня суші у нашій
місцевості? які форми поверхні зустрічаються на ній? що називається
горбом? Намалюйте схему горба, підпишіть назви його частин. Що
називається підніжжям, схилом, вершиною? які є схили? які є вершини? що
являють собою гори? що називається гірською місцевістю? як позначаються
юри на фізичній карті? і т. д.

Варто використовувати пізнавальні ігри, загадки, якими вчитель підводить
учнів до сприймання нового матеріалу.

3. Повідомлення теми і завдань уроку. Цим наголошується, що учні
повинні взнати нового, які знання, навички, вміння мають набути.

4. Ознайомлення з новим матеріалом (сприймання та усвідомлення знань).
Найчастіше в молодших класах застосовується усний виклад нового
матеріалу, який вважається найстарішим і найекономнішим серед інших
методів. Він дає змогу за короткий час донести до свідомості дітей
основні факти знань і провести певні узагальнення. Усний виклад, залежно
від змісту програмового матеріалу, цілей, обізнаності дітей тощо, може
проводитись методом розповіді, бесіди, пояснення або опису. В бесіді
слід використовувати відомості, набуті учнями заздалегідь з книг,
спостережень, телепередач, кінофільмів та інших джерел. Розповідь
учителя може поєднуватись із самостійною роботою учнів за попередніми
завданнями вчителя, читанням учнями тексту підручника та ін.

За всіх методів усного викладу нового матеріалу, крім застосування
живого слова, вчитель вдається до ілюстрацій (картин, навчальних
таблиць), демонстрацій (кінофільму, діафільму, транспарантів кодоскопу,
дослідів тощо), використання дошки та інших засобів навчання.

Проте на цьому етапі уроку, особливо під час усного викладу навчального
матеріалу, активно працює головним чином учитель, учні, як правило,
слухають, спостерігають, запам’ятовують почуте і побачене, тобто
відбувається сприймання та усвідомлення готових знань. Ефективність
цього етапу уроку залежить від уміння вчителя керувати сприйманням і
усвідомленням знань учнями. Велике значення для підвищення ефективності
сприймання має активізація пізнавальної діяльності учнів. Високі
показники сприймання і усвідомлення усного викладу навчального матеріалу
досягаються створенням проблемних ситуацій, постановки проблеми і показу
шляхів її розв’язання, застосуванням евристичних бесід. Важливо дібрати
відповідний матеріал з навколишньої природи, життя, праці людей, щоб
показати практичне значення знань. Це не тільки активізує учнів, але і
підвищує інтерес до навчального матеріалу.

Зрозуміло, що для кожного уроку доцільна своя комбінація методів,
прийомів і засобів навчання.

Сприймання і усвідомлення нових знань — це тільки певний етап в
оволодінні знаннями.

5. Закріплення нових знань (осмислення, узагальнення, систематизація
знань) проводиться після вивчення нового матеріалу. Ця робота
організовується по-різному. Часто має місце бесіда, в якій виявляються
основні властивості речовин, особливості об’єктів, явищ природи,
місцевості; проводиться аналіз важливих фактів, розкриття (осмислення)
об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи. В процесі
закріплення основну роль має відіграти активна пізнавальна діяльність
учнів, відповідно спрямована вчителем. Діти розглядають малюнки, карту,
таблиці, роздатковий матеріал, читають підручник, складають таблиці,
схеми, дають відповіді на запитання тощо.

Ці види робіт є опорними для осмислення, запам’ятовування,
систематизації й узагальнення нового матеріалу, а також словесного
відтворення того, що вивчається.

6. Підсумки уроку. Наприкінці уроку вчитель коротко підсумовує наслідки
роботи й виставляє оцінки, оголошуючи й обґрунтовуючи їх. Оцінюючи
знання, він враховує роботу учня протягом усіх етапів уроку: відповіді
під час фронтального повторення вивченого матеріалу, доповнення до
розгорнутої відповіді інших учнів, вивчення та закріплення нової теми.
Впровадження поурочного балу в оцінюванні знань стимулює активну роботу
учнів на всіх етапах уроку. Крім того, перевірка й оцінювання знань учня
майже на кожному уроці примушують його сумлінніше ставитися до навчання.

7. Повідомлення домашнього завдання. На завершальному етапі уроку
вчитель повідомляє домашнє завдання. Воно має те саме призначення, що й
закріплення, і може бути найрізноманітнішим, але не повинно копіювати
тієї роботи, яка була проведена в класі. Треба пам’ятати, що
одноманітність не тільки стомлює, ослаблює інтерес до навчання, а й
пригнічує пізнавальні здібності учня. Мета вчителя — розвинути особисті
здібності кожної дитини. Для домашньої роботи можна запропонувати такі
завдання: повторити матеріал за підручником (прочитати статтю,
розглянути ілюстрації до неї, продумати відповіді на запитання, подані в
кінці статті), виконати практичні завдання (провести спостереження,
зібрати колекції, гербарій, проробити дослід, виготовити модель),
прочитати науково-популярну літературу та ін. Вказана вище схема уроку
не є обов’язковою, вона може бути зміненою, доповненою.

Уроки засвоєння нових знань вміщують такі макроструктурні елементи:

1. Актуалізація чуттєвого досвіду учнів включає бесіду, якою
встановлюється зміст уявлень дітей з теми уроку, що доповнюються,
уточнюються, виправляються, поглиблюються. Наприклад: що ви читали або
бачили в кінофільмах про природу північних районів нашої країни? які
особливості зими і літа в тундрі? чому така тривалість зими?

2. Повідомлення учням теми і завдань уроку. Учні повинні усвідомити,
які знання треба засвоїти на уроці або що треба удосконалити з раніше
вивченого.

3. Сприймання і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу. На
цьому етапі застосовуються різноманітні методи і прийоми роботи вчителя
й учнів: пояснення нового матеріалу вчителем з використанням наочних
посібників, читання учнями тексту підручника, демонстрація кінофільму
або діафільму з попередньою вступною бесідою та ін.

4. Осмислення учнями знань (найважливіших зв’язків і відношень між
предметами і явищами). Для цього доцільно використати різні дидактичні
засоби, підручники, доступні для учнів завдання і запитання, на які в
підручнику прямих відповідей немає, але матеріал для виконання їх є.
Наприклад, при вивченні теми «Тундра» для осмислення знань можуть бути
поставлені запитання: чому в тундрі коротке прохолодне літо? Чому багато
боліт та озер? Чому рослини тундри приземкуваті, листки і гілки
притиснуті до землі? Чому влітку прилітає багато птахів? та ін. Ця
робота забезпечує глибше розуміння предметів або явищ, що вивчаються,
розкриття доступних причинно-наслідкових зв’язків.

5. Узагальнення і систематизація знань. На цьому етапі проводяться
більш широкі узагальнення, засвоєні на уроці поняття зводяться в єдину
систему. Здійснюються узагальнення засобом бесіди, самостійної роботи
учнів з підручником, складання систематизуючих схем, таблиць.

6. Підсумки уроку. Вчитель підсумовує, що нового діти взнали на уроці,
що слід надовго запам’ятати, як працював клас і окремі учні.

7. Завдання додому. Вчитель повідомляє учням назву статті і сторінки,
вказує конкретні завдання на порівняння і узагальнення, на які запитання
дати усно відповіді, що записати в зошиті, які виконати малюнки або
схеми.»

4- Уроки узагальнення і систематизації знань проводяться після вивчення
основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання
про об’єкти, явища або процеси, узагальнюються окремі факти і формуються
відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв’язки. ‘ »
Структура уроку:

1. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань
уроку.

2. Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ, процесів, групування
їх за окремими ознаками, виявлення в них доступних внутрішніх сутностей,
розкриття причин-но-наслідкових зв’язків. На цьому етапі найбільш
ефективною може бути бесіда з демонструванням наочних посібників,
натуральних об’єктів, узагальнюючих кінофільмів, діафільмів,
діапозитивів. Важливе значення має поєднання реальних зображень,
натуральних і схематичних малюнків на дошці та в зошитах, а також
застосування невеликих за об’ємом і простих за виконанням дослідів.

3. Узагальнення уявлень, понять, засвоєних протягом певного часу,
приведення їх у відповідну систему. Здійснюється ця робота найчастіше
узагальнюючою бесідою (але слід уникати простого відтворення набутих
раніше знань), заповненням систематизуючих таблиць, побудовою схем.

Одним із важливіших засобів узагальнення і систематизації є самостійна
робота учнів з підручником за попередньо визначеними завданнями учителя,
застосування порівняння та ін.

4. Підсумки уроку і завдання додому. На уроці узагальнення й
систематизації спостережень за природою, які проводилися учнями
протягом сезону і фіксувалися в щоденниках та класному «Календарі
природи і праці», вчитель спочатку приводить у систему знання учнів про
певну пору року.

У ході бесіди учні, використовуючи результати своїх спостережень,
розкривають найбільш суттєві ознаки пори року, виявляють відмінність її
від інших. Важливо підрахувати не тільки кількість сонячних або хмарних
днів, а й виявити причину переважання сонячних днів або днів з дощами;
встановити зв’язки між напрямком вітру, хмарністю й опадами, поведінкою
тварин та рослин і зміною погоди та ін. На основі аналізу своїх
спостережень діти складають характеристику певної пори року. При цьому
вчитель не дає готових відповідей, не робить висновків, а тільки
підводить учнів до відповідних узагальнень.

Уроки узагальнення і систематизації спостережень бажано проводити в
період фактичного закінчення в природі тієї чи іншої пори року в певній
місцевості.

Розділ ІІ. Організація та методика проведення предметних уроків в
початковій школі.

Формування у молодших школярів різноманітних умінь, навичок, практичних
дій, підготовка дітей до подальшого успішного навчання та життя —
головне завдання початкової школи. Важливими і незамінними засобами тут
є практичні методи. Вони реалізуються переважно через систему навчальних
та ігрових вправ, використаних у процесі закріплення, повторення, під
час виконання практичних робіт, на екскурсіях та предметних уроках.

Залежно від того, яка мета уроку та визначені методичні прийоми,
обирається й тип уроку Уроки з природознавства найчастіше бувають
комбінованими, предметними, узагальнюючими, екскурсійними.

На комбінованих уроках найважливішим етапом, на мій погляд, є вивчення
нового матеріалу На узагальнюючих— ефективність проведення співбесіди і
з вивченого матеріалу. На екскурсіях — спостереження та порівняння. На
предметних уроках— спостереження, експеримент, порівняння, зіставлення,
висновок.

На предметних уроках учні вчаться виділяти найістотніші ознаки,
обмірковувати, аналізувати, виокремлювати, підбивати підсумки, доводити
правильність чи хибність того чи іншого висновку. Іноді ознаки предметів
виділяють і вивчають за допомогою дослідів (сніг, лід, рослини,
термометр,…). На цих уроках максимум часу відводиться на вивчення
нового матеріалу (25-30 хвилин) та його закріплення (5-10 хвилин).

На перевірку знань на таких уроках час, як правило, не відводиться.

У ході вивчення нового матеріалу на предметних уроках важливо виділити
такі етапи: завдання учням для спостережень за предметами чи явищами, що
з ними відбуваються; самостійні спостереження за отриманим завданням та
бесіда за результатами спостережень. Закріплення матеріалу традиційно
проводиться тими ж прийомами, що і на комбінованому уроці.

Ефективність навчальної діяльності на предметних уроках досягається
використанням таких методів, як демонстрація натуральних об’єктів,
проведення спостережень, дослідів, виконання практичних завдань. У ході
цієї діяльності необхідно систематично зацікавлювати дітей у
самостійному пошуку знань, озброювати прийомами
дослідницько-експериментальної роботи, вчити спостерігати, аналізувати,
систематизувати, порівнювати, удосконалювати, робити висновки…

Спостереження представляє собою цілеспрямоване пізнання предметів та
явищ оточуючого світу органами чуттів, що можна помітити в самій природі
чи класі. В процесі спостережень в учнів формуються чіткі уявлення про
оточуючий світ. Навчальний час для спостережень обмежений, тому вчитель
планує роботу незалежно від розкладу уроків. Щоденно на деяких уроках по
1—3 хвилини приділяється бесіді за результатами тих спостережень, що
діти проводять самостійно.

Ось яким може бути орієнтовний план спостережень за сезонними природними
явищами та сільськогосподарською працею людей протягом року.

В усі пори року спостерігають за:

1) зміною висоти Сонця на небосхилі;

2) температурою повітря, напрямом і силою вітру, станом неба, опадами;

3) рослинами;

4) тваринами;

5) ґрунтом;

6) водоймами;

7) працею людей;

8) екологічною роботою дорослих; здійснюють фенологічні спостереження.

Спостерігаючи за зміною висоти Сонця, необхідно звернути увагу на
закономірність змін пір року (вимірювання довжини тіні гномона опівдні 1
раз на місяць; порівняння та аналіз).

Від висоти Сонця залежить температура повітря, тому ці спостереження
варто зіставляти із спостереженнями за температурою повітря (один раз на
добу чи тиждень в один і той самий час).

Термометр кріплять із зовнішньої сторони вікна, що найменше нагрівається
сонцем, нарівні очей людини, яка буде ним користуватись.

Спостерігаючи за погодою, учні помічають, що зміна температури залежить
від напрямку вітру. Уявлення про силу вітру діти отримують, коли
спостерігають за кронами дерев та кущів у тиху та вітряну погоду.

Із цікавістю діти вчаться передбачати погоду за місцевими ознаками та
прикметами. Доречно навчати дітей збирати і записувати прикмети про
погоду.

Спостереження дітей за неживою природою проводяться одночасно І із
спостереженнями за рослинами |та тваринами.

Залучаючи дітей до проведення фенологічних спостережень, учитель пояснює
необхідність та значущість цієї роботи в народному господарстві. На
основі спостережень діти роблять висновки про раціональне використання
природи людиною та її відтворення.

Впевненість учнів у користі навчальної праці — важливий фактор
активізації пізнавальної активності, прагнення до самовдосконалення.

Накопичення дітьми практичного чуттєвого досвіду з різних джерел
сприймання — та основа, що прискорює розвиток процесів мислення,
мовлення, загострює увагу, збагачує інтелектуальні почуття, фантазій
дітей.

Опануванню практичних умінь сприяє проведення предметних уроків, на яких
розвиваються процеси сприймання, збагачується зорова пам’ять,
удосконалюються практичні навички учнів (користування рулеткою,
термометром, терезами, флюгером, гномоном).

Одним із таких уроків є предметний урок у 3 класі чотирирічної
початкової школи з теми «Термометр».

Мета: ознайомити учнів із властивостями рідин, що здатні розширюватися
при нагріванні та стискуватися при охолоджуванні, використанням їх у
термометрах; навчити користуватися різними видами термометрів:
вимірювати та записувати температурі повітря, розвивати
спостережливість, уміння аналізувати природні явища та приймати
адекватні рішення щодо збереження свого життя і здоров’я: спонукати
дітей до здорового способу життя.

Обладнання: зразки термометрів (кімнатного, вуличного, медичного,
водного); склянки з теплою і холодною водою; битий лід; моделі
термометрів; «Щоденники спостережень за погодою» за другий клас.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Читацька розминка (опади, вітер,…).

2. Хвилинка аналізу сюжетних малюнків «Одягайся відповідно до погоди».

3. Календар дня (число, місяць, рік, день тижня, порядковий номер
робочого дня; стан неба, вітер, опади,…).»

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Огляд «Щоденників спостережені

за погодою» за 2 клас. — Як за хмарністю можна визначити погоду?

— Які види опадів спостерігалися?

— Як за опадами можна передбачити температуру повітря? Чи завжди вони
правильні?

— Як слід одягатися залежно від погоди?

Слід допомогти дітям зробити висновок, що без знань про температуру
повітря практично неможливо правильно зорієнтуватися в природних умовах
та одягатися відповідно до погоди.

2. Розгадування кросворду — визначення теми уроку.

1) Якщо на шляху сонячного променя трапиться непрозорий предмет, то від
нього утвориться…

2) Джерело тепла і світла на Землі —

3) Влітку сонячні промені падають на Землю…

4) … — прилад для вимірювання висоти Сонця на небосхилі.

5) Протягом доби найяскравіше Сонце…

6) Сонце найближче до Землі… (пора року).

7) Найдовший день року — …

8) Добери запитання самостійно.

9) Найкоротший день року — …

(Правильні відповіді: тінь, Сонце, прямолінійно, гномон, опівдні,
взимку, 22 червня, тіла, 22 грудня; ключ — термометр.)

IV. Організація вивчення нового матеріалу

1. Диференційована робота над проблемними запитаннями.

— Від чого змінюється температура тіла людини? .

— Як Сонце впливає на температуру тіл живої та неживої природи?

— Як ви розумієте вислів «одягайся відповідно до погоди»?

2. Пояснення нового матеріалу.

1) Розповідь учителя з елементами бесіди та демонстрацією термометрів
(будова; поділки — градуси — умовне позначення «°»; «+» — тепло, вище
нуля; «—» — холодно, нижче нуля; ртуть — запаяна колбочка — обережність
— здоров’я).

Гра «Домалюй» — будова термометра.

2) Практична робота з моделями термометрів — показ і запис різних
температур.

Гра «Одягни ляльку відповідно до погоди».

3) Колективна робота над проблемними запитаннями.

— Чому ртуть у запаяній колбочці опускається чи піднімається?

4) Демонстрація дослідів на виявлення властивостей рідин розширюватись
при нагріванні і стискуватись при охолодженні.

Самостійний висновок учнів.

3) Робота з підручником.

1) Опрацювання статті «Термометр» (умовні позначки: + — відоме, ±
частково відоме;…).

2) Порівняння висновків самостійної дослідницької роботи і підручника.

V. Фізкультхвилинка

Запитання від бабусі Плутанки — гра «Так чи ні?».

• Термометр — іграшка?

• Ртуть — дуже смачна і корисна для здоров’я рідина?

• Термометр — прилад для вимірювання температури?

• Ртуть — отруйна речовина?

VI. Закріплення вивченого

1. Робота в зошитах із друкованою основою.

2. Робота на планшетах.

• 9 градусів тепла;

• 5 градусів нижче (вище) нуля;

• 4 градуси морозу;

• 10° тепла;

• +11°.

3. Розв’язування задач

• Галинка занесла до кімнати закриту пляшку, в якій замерзла вода.
Через деякий час пляшка тріснула. Чому?

• Морозного зимового дня мама принесла додому неповну пляшку олії.
Через певний час пляшка стала повною. Чому?

4. Коригування правил користування вуличним термометром.

— Термометр слід укріплювати біля того вікна, що протягом дня
(найбільше, найменше) нагрівається Сонцем.

— Термометр слід укріплювати на рівні (очей, шиї) людини, яка буде ним
користуватись.

VII. Підсумок уроку

1. Відповіді на запитання.

— Що нового ви дізналися на уроці?

— Які бувають термометри?

— Яка властивість рідини використана в термометрі?

2. Логічне узгодження слів підсумкової словесної гірки:

VIII. Домашнє завдання

1. Опрацювати статтю підручника «Термометр».

2. Вести «Щоденник спостережень за погодою».

3. У вихідний день виміряти температуру повітря вранці, опівдні,
ввечері; порівняти її.

У позаурочний час можна розробити з учнями поради від лікаря Градусника
«Рум’яні щічки»; провести гру «Допиши картину» (зимовий / літній пейзаж
закінчити домальовуванням фігур людей у відповідному для даної пори року
одязі); допомогти Незнайкові у розбиранні малюнків-плутанок (на річці,
скованій льодом,— діти в купальних костюмах з сачками для лову метеликів
і т. ін.); провести рольові ігри «Лікарня», «Басейн», «Гідрометеоцентр»
тощо; організувати заочну подорож картою світу «За 80 днів»
(передбачення погодних умов, добір доцільного одягу для
ляльок-мандрівників); на уроках трудового навчання, образотворчого
мистецтва, художньої праці, розвитку мовлення підготувати та оформити
творчі проекти дітей («Поради Мандрівникам», «Щоб бути здоровим» тощо).

Таким чином, поєднуючи навчальну, ігрову, творчу, самостійну,
колективну, групову, пошукову, дослідницьку, експериментальну роботу
учнів, оптимально використовуючи переваги кожної з них, вчитель створює
найліпші умови для активності школярів на всіх етапах опрацювання
навчального матеріалу, спрямованої на досягнення набуття учнями
різноманітних міцних практичних умінь та навичок для подальшого
успішного навчання та життя.

1.1.Ознайомлення першокласників з природою

Знань про природу першокласники набувають при вивченні ряду предметів. У
курсі «Ознайомлення з навколишнім світом» вони дізнаються про природу
найближчого оточення. Тема «Природа навколо нас» включає такі підтеми:
«Пори року», «Рослини», «Тварини», «Охорона природи», «Правила поведінки
дітей у природі». У процесі сільськогосподарської праці у дітей
виробляються практичні уміння і навички по вирощуванню рослин і догляду
за ними, підгодівлі зимуючих птахів. На уроках образотворчого мистецтва
і музики першокласники вчаться розуміти естетичну цінність природи.
Отже, лише на між-предметній основі вчитель зможе забезпечити виконання
накреслених програмою завдань по ознайомленню дітей з природою.

У процесі дослідницького навчання дітей встановлено, що у них найвища
пізнавальна активність проявляється під час спостереження об’єктів
навколишньої дійсності, дій із конкретними предметами, розв’язання
навчальних завдань в ігровій формі та в навчальних ситуаціях, коли
життєвий досвід застосовується у процесі продуктивної діяльності.

Джерелом знань про зміни в природі по сезонах є спостереження, що їх
проводять шестилітні діти на екскурсіях, цільових прогулянках, а пізніше
— і самостійно.

У процесі безпосереднього спілкування з природою розв’язуються освітні,
розвивальні та виховні завдання: формуються уявлення про навколишню
природу; діти оволодівають загальнопізнавальними уміннями і навичками
(виділяти в предметах їхні ознаки, порівнювати групи предметів за
однією ознакою, помічати зміни у спостережуваних об’єктах, робити
висновки за допомогою учителя); здійснюється екологічне виховання учнів.
Відповідно до програми першокласники щоденно повинні спостерігати за
станом неба, опадами, вітром; епізодично — за рослинами, тваринами,
працею людей. Як засвідчує практика, часто учні одержують завдання для
самостійних спостережень, ще не володіючи відповідними навичками цієї
діяльності. Тому спочатку слід організувати спостереження під
безпосереднім керівництвом учителя на уроках-екскурсіях, цільових
прогулянках, які проводяться під час динамічної паузи між уроками та у
другу половину дня. Цільові прогулянки можна віднести до фрагментарних
навчальних занять, під час яких організовуються короткочасні
спостереження, що поєднуються з відпочинком дітей на свіжому повітрі.
Продумуючи цільові прогулянки, перші екскурсії, учитель повинен
пам’ятати, що діти шестилітнього віку швидко стомлюються від
одноманітних спостережень, тривалих бесід і розповідей. Тому в
спостереження слід включати пізнавальні завдання, супроводжувати їх
іграми, виконанням практичних завдань.

Цільову прогулянку для ознайомлення з ознаками ранньої осені слід
провести теплого осіннього дня. Учитель звертає увагу дітей на Сонце:
яке воно за формою? за кольором? чи так само гріє, як влітку? тепліше чи
холодніше стало надворі порівняно з літом? Діти одержують завдання
визначити, якого кольору небо. Щоб допомогти їм, учитель послідовно
показує один за одним квадрати з кольорового паперу. Діти порівнюють їх
із кольором неба і вибирають відповідний квадрат. «Чи є на небі хмари?»
— наступне запитання учителя. Діти також спостерігають, чи є вітер,
дають його словесний опис (теплий, лагідний). Для узагальнення
спостережуваних явищ дітям пропонується завдання на логічне мислення:
«Коли це буває?». Учитель говорить: «Ще яскраво світить Сонце. Надворі
тепло, але не жарко. Дме легенький вітерець. Небо голубе, безхмарне.
Коли це буває?»

Наступне завдання учителя: намалювати Сонце за допомогою палички на
землі (чи крейдою на асфальті — залежно від умов). Діти малюють коло з
променями. «Ось так ми будемо відтепер позначати сонячні дні у нашому
«Календарику»,— говорить учитель.

Для створення уявлення про хмарний день слід дочекатися відповідної
погоди. Під час прогулянки вчитель дає завдання провести спостереження:
куди дівається Сонце у хмарний день? чи часто воно виглядає з-за хмар?
якого вони кольору? що нагадують за своїми обрисами? рухаються, чи
стоять на місці? чи є вітер? який він? яке за кольором небо? тепло чи
холодно надворі? Учням пропонується уявити, як би вони намалювали
сьогоднішній день, і передати це словами. Учитель підкреслює, що у
хмарні дні часто йде дощ. Діти одержують завдання систематично
спостерігати за станом неба, опадами, вітром.

Набуті знання закріплюються у процесі виконання завдань програми з
образотворчого мистецтва: діти придумують казку «На що схожі хмари»,
малюють композиції «Світить сонечко на небі», «Сонечко виглянуло Із-за
хмар», «Хмари і дощик» та ін.

Наслідки спостережень фіксують раз на тиждень у «Календарику», вміщеному
в підручнику, за допомогою умовних знаків, що намальовані поряд (роботу
цю проводити у день, коли є заняття з предмета «Ознайомлення із
навколишнім світом»).

На екскурсії з теми «Золота осінь» у дітей формуються прийоми
спостережень за деревами. Для проведення екскурсії вчитель намічає
чудовий куточок природи в парку чи в лісі (якщо він поблизу). Дорогою
проводиться бесіда, під час якої закріплюються одержані внаслідок
спостережень знання про зміни в неживій природі восени. Діти відмічають,
що Сонце світить не так яскраво, як влітку, менше тепла посилає на
Землю. Все частіше бувають хмарні дні, йдуть дощі. На місці,
передбаченому для проведення екскурсії, вчитель пропонує дітям
тихенько-тихенько постояти, прислухатись і приглянутись до природи, яка
їх оточує. Після 1—2 хв мовчання повідомляє, що діти спостерігали золоту
осінь. «Чому цю пору року так назвали?— запитує вчитель.— Які кольори
зараз переважають у природі?» Він звертає увагу дітей на те, що крім
золотисто-жовтого кольору осінь розфарбувала листя дерев і в інші
кольори, пропонує дітям визначити, в які саме.

Організовуються спостереження за окремими деревами за таким планом: як
називається дерево? як ти впізнав, що це липа (клен, береза…)? які в
нього стовбур, гілки? яка кора за кольором, на дотик? як змінилося
забарвлення листя з приходом осені?

Слід також запропонувати дітям простежити, як окремі листочки
відриваються від гілок і падають на землю. Назвати спостережуване явище
«листопадом». Пригадати відому їм пісню «Падає листя» (муз. М. Красєва,
слова М. Івенсен, перекл. з рос. В. Гужви):

Падає, падає листя,

Листя в саду мерехтить,

Жовте, яскраво-вогнисте

Тихо за вітром летить. Діти відгадують загадки («Хто золотом дерева
вкриває, а потім його зриває?», «Невидимка ходить в гаї, всі дерева
роздягає»), їм дається завдання провести спостереження за подальшою
зміною забарвлення листя в окремих дерев.

Під кінець екскурсії можна провести дидактичну гру «Вгадай за описом»,
«Знайди дерево за листком» чи іншу; запропонувати дітям побігати по
опалому листю; послухати, як воно шурхотить, зібрати листя різних
відтінків жовтого, зеленого, червоного кольорів з тим, щоб

використати його на уроках образотворчого мистецтва для виготовлення
аплікацій, при малюванні композицій.

По дорозі додому проводиться бесіда про зміни в поведінці тварин восени
за такими запитаннями: де поділися мухи, метелики? чому вони поховались?
як поводяться восени птахи? де поділися ластівки? як готуються до зими
зайчик, білочка, їжачок?

На одній із прогулянок слід навчити дітей спостерігати за птахами за
таким планом: як називається птах? який він за розмірами (великий,
малий, середніх розмірів)? чим вкрите тіло? яке забарвлення оперення?
який дзьоб? як пересувається по землі? чим живиться? які видає звуки? чи
боїться людей?

Знання, набуті внаслідок безпосереднього спілкування дітей з природою,
узагальнюються на уроці «Ознаки осені». Працюючи з підручником «Світ
навколо тебе» (с. 16—21), учні виділяють характерні ознаки осені у
неживій та живій природі, праці людей.

Проте цим уроком робота по ознайомленню дітей з ознаками осені не
закінчується. Вони продовжують вести спостереження у природі, фіксують
їх раз на тиждень у «Календарику». Більшість учителів веде і класні
календарі природи та праці людей. Зверху наклеюють ілюстрацію із
зображенням пори року. Нижче прикріплюються великі за розміром кишені, у
які діти вставляють щоденно відповідно до змін у погоді картки з тим чи
іншим умовним знаком («сонячно», «хмарно», «дощ», «сніг»), а також
ілюстрації, власні малюнки рослин, тварин, картинки із зображенням праці
людей.

Для формування цілісного уявлення про осінь слід провести екскурсію на
тему «Пізня осінь». Екскурсія проводиться на те ж місце, де діти
спостерігали золоту осінь.

У бесіді підбиваються підсумки спостережень за неживою природою. Діти
відмічають, що Сонце мало тепла посилає на Землю; стало значно
холодніше; все частіше небо вкривається хмарами; ідуть дрібні, затяжні
дощі; дмуть холодні вітри; ранком бувають приморозки, від яких
замерзають калюжі. Дітям пропонуються загадки: «Що за гість, що тепло
їсть?», «Прозорий, наче скло, та не вставиш у вікно» тощо.

Діти спостерігають пізню осінь, порівнюючи її із золотою. Відмічають, що
листяні дерева стоять голі, а сосна та ялина зеленіють; у парку стало
просторіше, але сумніше. Діти порівнюють сосну і ялину за листям,
встановлюють, що в обох дерев є листочки — хвоїнки. Вони зелені,
вузенькі, вкриті восковим нальотом; дерева їх на зиму не скидають. Проте
у ялини хвоїнки короткі, розміщені на гілках поодиноко, а у сосни —
довгі, ростуть попарно.

Діти помічають, що на деяких деревах і кущах є плоди, багато їх і на
землі; порівнюють плоди ясена, клена, липи, горобини між собою. На
закріплення знань проводиться гра «Знайди дерево за плодом». Учитель
роздає дітям плоди. За його сигналом вони повинні підбігти до дерева, з
якого у них плоди. Учні збирають плоди для підгодівлі птахів узимку.

По дорозі додому відмічають, що вже не видно комах, менше стало птахів.
_

Емоційного забарвлення знанням дітей про осінь надасть розучування на
уроках музики «Осінньої пісеньки» (муз. Д. Васильєва-Буглая, слова О.
Плещеева), слухання музичних творів: «Осінь» П. Чайковського та «Осінь»
Б. Лятошинського, «Сумна пісенька» Р. Верещагіна.

Взимку першокласники продовжують спостерігати за неживою і живою
природою. Увага їх звертається на такі ознаки зими: Сонце стоїть низько;
дні короткі, а ночі довгі; холодно; небо часто вкрите хмарами, проте
бувають і ясні дні; дмуть холодні вітри; замерзають водойми; йде сніг;
дерева і кущі стоять голі, лише хвойні зеленіють; одні птахи відлетіли у
теплі краї, інші — наблизились до житла людини.

Великий інтерес викликає у дітей взимку сніг. Тому зимового дня, коли
йде сніг, слід провести з ними цільову прогулянку, мета якої —
ознайомити дітей із снігом, сніжинками. Надворі, розмістивши учнів
півколом, дайте їм завдання поспостерігати, як падають сніжинки. Для
порівняння покажіть падіння камінця. Діти роблять висновок: сніжинки
падають повільно, вони кружляють, вітер відносить їх убік. Подальші
спостереження дітей вчитель спрямовує такими запитаннями: чи видно Сонце
на небі? якого кольору небо? чим воно вкрите? Учням пропонується
впіймати сніжинку і розглянути, яка вона. Проте сніжинка в руках розтає.
Діти роблять висновок, що від тепла сніжинка стає краплиною води.
Вчитель показує, як треба ловити сніжинку на рукавичку. Діти
розглядають, яка сніжинка за формою, на що схожа,

скільки має променів (бажано показати їм сніжинку через лупу). Діти
малюють сніжинки на снігу, граються у сніжки, ліплять «снігову бабу».

Під час екскурсії на тему «Ознаки зими» робота по формуванню у дітей
образних уявлень про природу взимку триває. Для екскурсії краще обрати
ясний, сонячний день і проводити її у тому ж місці, що й восени. По
дорозі провести бесіду: яке сьогодні Сонце? високо чи низько воно
піднімається взимку? яке небо? коли вам більше подобається природа —
пізно восени, чи взимку? чому?

Слід звернути увагу дітей на красу зимового пейзажу, для опису якого
допомогти їм підібрати образні порівняння: «Земля вкрилася снігом,
неначе білою скатертиною», «Сніг білий, неначе цукор», «На сонці
сніжинки іскряться, ніби маленькі зірочки» та ін. Діти відгадують
загадку: «Біле, а не цукор, м’яке, а не вата, без ніг, а йде».

Учитель запитує, чи впізнають діти дерева, з якими познайомилися восени.
Пропонує приглянутися до їхньої кори, гілок, плодів. Діти легко
впізнають білокуру берізку, милуються її красою. У липи стовбур майже
чорний, у осики — зеленкуватий. Нехай діти доторкнуться до кори,
порівняють її у різних дерев. Вони помітили, що у дуба вона товста, з
глибокими тріщинами; у берези й осики — гладенька. Вчитель розповідає,
що кора захищає дерева від морозу; чим старіше дерево, тим товща у нього
кора, тому старі дерева краще витримують сильні морози. Дерева взимку
поснули, відпочивають. Як тільки пригріє сонечко, прийде весна — вони
прокинуться, зазеленіють. «Звідки ж візьмуться у них листочки?»— ставить
проблемне запитання вчитель. Діти розглядають бруньки, помічають, що
вкриті вони твердими лусочками, волосками, які й захищають їх від
морозів. Учитель пропонує з’ясувати, які вони на дотик, понюхати їх.

Якщо зустрінеться зламана гілка, слід обережно зрізати її з тим, щоб
помістити у куточку живої природи. Діти спостерігатимуть, як із бруньок
розвиваються листочки (чи квіти) і зроблять висновок: щоб пробудити
рослини від зимового сну, потрібні тепло і вода. Вони і взимку живі, їх
треба берегти, не ламати.

Діти спостерігають за зимуючими птахами: горобцями, воронами (галками,
граками); порівнюють їх за величиною, голосом, зовнішніми ознаками,
поведінкою. Для закріплення уявлень проводять гру «Горобці й ворони».
Учитель розділяє дітей на дві групи — «горобців» і «ворон»; вони
наслідують рухи й голоси тих птахів, яких зображають. «Горобці»
стрибають і цвірінькають, «ворони» ходять перевалюючись, хитають
голівками і кричать «кар-кар».

Знань про птахів першокласники набувають і на уроках трудового навчання,
де виділена тема «Заготівля кормів і підгодівля птахів». Спостерігаючи
за птахами біля годівнички, діти повинні навчитися розрізняти окремих
птахів (синиць, снігурів, горобців) за зовнішнім виглядом, повадками,
голосом. Щоб активізувати цю роботу, їм слід дати пізнавальні завдання:
які годівнички частіше відвідують птахи? чому? яким кормам віддають
перевагу ті чи інші пернаті?

Набуті знання узагальнюються і систематизуються на уроці «Ознаки зими».
Працюючи із сторінками 44—49 підручника «Світ навколо тебе», діти
вказують, які зміни побачили лісовички на пейзажному малюнку зими
порівняно з осінню, який вигляд мають листяні і хвойні дерева, яких
тварин можна зустріти взимку, як люди їм допомагають, чим займаються
дорослі і діти в цю пору року; як треба одягатися, щоб не застудитись.

На уроках образотворчого мистецтва діти малюють композиції «Дерева у
зимовому вбранні», «Ліс узимку», «Сніг іде», виготовляють аплікації
сніжинок; на уроках музики вивчають пісні «Морозець» (муз. Б. Фільц,
слова Г. Бойка), «Зимонько-снігуронько» (муз. Я. Степового, слова Л.
Глібова), слухають музичні твори про зиму. Під час весняних спостережень
першокласники встановлюють ознаки весни в неживій і живій природі, праці
людей. Щоб активізувати цю роботу, можна організувати гру «Розвідники».
Завдання можуть бути різноманітними: дізнатися, яке дерево першим
вкриється листям, зацвіте; хто першим помітить метелика, шпака, ластівку
тощо. На одній з прогулянок вчитель пропонує вказати на зміни, які
сталися зі снігом: він брудний, дірчастий, розтає, з-під нього біжать
струмки. «Чому ж так змінився сніг?»— запитує вчитель і звертає увагу
дітей на те, як світить сонечко, яке небо, теплий чи холодний дме вітер.
Діти слухають, як дзюрчить струмок, пускають по ньому паперові човники.
Вони помічають, що перш за все сніг розтає біля стовбурів дерев,
будинків, на пагорбах.

Під час прогулянок є можливість показати дітям набубнявіння бруньок,
розпускання листочків, появу перших квітів, метеликів, приліт птахів та
ін.

Екскурсію з теми «Весна» бажано провести до мішаного лісу. По дорозі
діти спостерігають за змінами у неживій природі. Сонце піднімається
вище, ніж взимку, світить яскравіше. Небо стало синім і на ньому
з’явилися гарні купчасті хмари. Сніг залишився лише у ровах. Біжать
струмки.

Для опису спостережуваних явищ учитель допомагає першокласникам
підібрати відповідні епітети, порівняння, метафори. Так, сонечко вони
називають ясним, теплим, променистим, усміхненим, ласкавим; струмочок —
біжить, дзвенить, співає, з весною розмовляє.

У лісі вчитель пропонує прислухатись до його голосів.
«Фью-фью-фью-фью-ля-ля-ля-віч»— лунає пісня зяблика. Вона змінюється
піснею співочого дрозда, яка не гірша від солов’їної. Чути спів вівсянки
та інших птахів. «Як ми повинні поводитись тут, щоб не турбувати
птахів?» (Не шуміти, не бігати, не підходити близько до птахів.) «А
тепер уважно розгляньте землю навколо себе». Діти помічають, як крізь
побуріле торішнє листя виглядають синювато-блакитні квітки печіночниці,
роблять висновок, що ходити треба обережно, щоб не наступити на квіти.
Вони порівнюють колір неба з кольором квітів. Учитель розповідає: «Тепер
у нас ніби два неба: одне над головою, друге — під ногами. Яка гарна,
ніжна і в той же час смілива ця рослина. Тільки-но зійшов сніг, а вона
уже цвіте, І прикрашає ліс, приносить людині радість. На жаль, не всі це
розуміють. Є люди, які приходять до лісу не милуватися І його красою, а
нищити її. Вони наривають цілі оберемки квітів, від чого природа стає
біднішою. Такі люди обкрадають усіх».

Знайомляться першокласники і з іншими ранньоквітучими рослинами —
первоцвітом, медункою, вчаться впізнавати їх за формою листочків,
квітів. Учитель розповідає про значення цих рослин для людини, пропонує
зірвати і з’їсти по кілька листочків первоцвіту, в яких міститься багато
вітамінів.

Діти спостерігають за комахами (метеликами, бджолами, джмелями), які
відвідують ранньоквітучі рослини, за тим, як вони живляться.

Завдання педагога — навчити дитину милуватися незірваною квіткою,
невпійманим метеликом. Він запитує: «Який настрій у вас з’являється,
коли, після зимових холодів ви вперше побачите метеликів? де вони були
взимку? чому метеликів називають «пурхаючими квітами»?»

І, нарешті, пропонуються запитання, при відповіді на які необхідно
визначити свою позицію, відстояти свою точку зору у ставленні до
природного об’єкта: як ти поступиш, коли побачиш красивого метелика?
чому не можна ловити метеликів?

Для узагальнення спостережень учитель ставить запитання: «Хто ж розбудив
ліс від зимового сну?» Діти відповідають, що ліс розбудила весна. Вона
принесла з собою світло, тепло, яке розтопило сніг. А якщо є світло,
тепло, вода — рослини оживають. Це спостерігали діти у куточку живої
природи.

На закріплення знань про ранньоквітучі рослини можна провести гру
«Аптека». Діти обирають «аптекаря». До нього по черзі підходять «хворі»,
вони описують, яку лікарську рослину хочуть купити, не називаючи її.
«Аптекар» повинен показати цю рослину. Якщо він не справляється із
завданням, обирається інший.

На уроці з теми «Ознаки весни» діти, працюючи з підручником (с. 78—81),
виділяють характерні ознаки цієї пори року в природі та праці людей.

Для перевірки знань дітей про пори року можна провести дидактичну гру
«Що спочатку, що потім?». Учитель роздає дітям конверти із картинками,
на яких зображені різні пори року. За його командою діти виймають
картинки із конверта і розкладають їх у такій послідовності, в якій
зображені на них явища відбуваються у природі.

Відчути красу весняної природи допоможуть дітям уроки музики, на яких
вони розучують українські народні пісні: «Вийди, вийди, сонечко», «Ой,
минула вже зима», слухають твори І. Дунаєвського «Шпаки прилетіли»,
Чайковського «Підсніжник» та ін.

На уроках з тем «Рослини», «Тварини», як і на попередніх,
систематизуються і поглиблюються знання дітей, набуті внаслідок
безпосередніх спостережень, на основі чого у них формуються загальні
уявлення про рослини і тварин.

Збагаченню знань про рослини сприяють уроки сільськогосподарської праці,
які проводяться у куточку живої природи та на навчально-дослідній
ділянці. У куточку живої природи першокласники знайомляться з кімнатними
рослинами, вчаться доглядати за ними (очищають листя від бруду,
розпушують ґрунт, поливають рослини, пересаджують їх); створюють город
на підвіконні (висаджують цибулю на перо, сіють кріп, петрушку);
закладають досліди на виявлення потреби рослин у воді, теплі,, світлі;
спостерігають за ростом і розвитком рослин.

Восени першокласники спостерігають за роботою старших дітей на
пришкільній ділянці, допомагають їм. Весною уже самі включаються у
посильну працю: готують ґрунт для грядок, висівають насіння овочевих і
квіткових рослин, доглядають за ними.

У процесі ознайомлення з природою найближчого оточення діти дізнаються
не лише про господарське значення рослин і тварин, але й про естетичну,
рекреаційну цінність природного середовища. У них слід формувати
уявлення, що людина — невід’ємна складова частина природи і берегти
природу — її святий обов’язок.

Діти цього віку повинні усвідомити, що вони зможуть принести користь
природі хоча б тим, що не будуть їй шкодити: забруднювати навколишнє
середовище побутовими відходами, ламати дерева і кущі, руйнувати пташині
гнізда, мурашники та ін.

Робота з екологічного виховання дітей проводиться під час
безпосереднього спілкування їх з природою; на уроках «Охорона природи»,
«Правила поведінки у природі» набуті знання уточнюються і
систематизуються. Формуванню свідомого, відповідального ставлення до
навколишнього середовища сприяє ігрова діяльність дітей, зокрема
ситуаційні ігри. Саме в ході гри дитина включається в такі ситуації, які
можуть трапитись у реальному житті. Так, під час прогулянок можна
провести гру «Покажи, який ти є». її мета — перевірити, як поводяться
діти на природі і яка їх реакція на втручання людини в природне
середовище. Маршрут вчитель визначає завчасно. Слід передбачити зустрічі
дітей з різними природними об’єктами і прослідкувати за їхньою
поведінкою, вчинками, аналіз яких і здійснюється в кінці маршруту. Так,
штрафні очки записуються, якщо діти галасують, не йдуть стежкою, а
топчуть траву, не помічають і не прибирають побутове сміття (папір,
консервні банки) тощо. Ситуації, в які потрапляють діти на маршруті,
можуть бути різними. Це залежить від місцевих умов та винахідливості
вчителя.

Першокласники включаються і в практичну природоохоронну діяльність: вони
збирають корми для зимуючих птахів, підгодовують їх узимку. При цьому
слід пам’ятати одне з основних правил підгодівлі птахів: протягом усього
сезону в годівничках регулярно повинен бути корм. Про нього
слід потурбуватись завчасно. У вересні силами учнів можна заготовити
насіння дикорослих рослин: чортополоху, кінського щавлю, кропиви,
лободи. Взимку, коли земля вкриється снігом, насіння цих рослин стає
недоступним для птахів. Зривати плоди треба разом із верхньою частиною
стебла з тим, щоб можна було зробити невеликі снопики і зимою
встромлювати їх прямо в сніг поряд із годівничкою.

Насіння кавунів, динь, гарбузів, кабачків — прекрасний корм для синиць.
Вони легко роздовбують його тверду шкаралупу, а горобці, конкуренти
синиць на годівничках, зробити цього не можуть.

Насіння ясена, бузку — улюблений корм снігурів. Проте збирати його немає
потреби, бо крилатки ясена тримаються на дереві всю зиму, а коробочки
бузку розкриваються лише у січні — лютому. Птахи самі знайдуть цей корм
на деревах і кущах. Так само не слід заготовлювати ягоди з горобини,
бузини, барбарису, черемхи, бо при їх збиранні можуть пошкоджуватись
рослини, а зберігати ягоди у свіжому вигляді важко. Засушені ж треба
перед згодовуванням птахам розмочувати. Птахи самі знайдуть ці ягоди у
природному середовищі. А от соняшник, просо, овес, насіння яких із
задоволенням поїдає більшість зимуючих птахів, можна виростити на
пришкільній ділянці.

Отже, слід виділити деякі особливості ознайомлення шестилітніх дітей з
природою.

1. Джерелом знань про природу є перш за все сама природа, що оточує
дитину. Формування уявлень про пори року, рослини, тварин найближчого
оточення, працю людей не обмежуються уроками, а відбувається і під час
цільових прогулянок, екскурсій, які проводяться в позаурочний час, та
під час роботи на навчально-дослідній ділянці.

2. Короткочасне перебування учнів у стінах класу під час уроків
використовується вчителем для узагальнення і поглиблення знань, набутих
внаслідок безпосереднього спілкування з природою.

3. Провідними методами пізнання природи є спостереження, які
проводяться переважно під безпосереднім керівництвом учителя, а також
ігрова діяльність дітей. Використовуючи інші методи навчання (бесіда,
розповідь, робота з підручником, наочними посібниками), учитель постійно
опирається на спостереження, життєвий досвід дітей, а включаючи їх в
ігрові ситуації, забезпечує активізацію пізнавальної діяльності,
доступність засвоєння матеріалу.

Ознайомлення другокласників з природою

У II класі, як і в І, ознайомлення з природою відбувається на
міжпредметній основі. Провідна роль тут належить курсу «Ознайомлення з
навколишнім світом». При вивченні теми «Природа навколо нас»
поглиблюються і розширюються знання про зміни в природі та праці людей у
різні пори року, рослини і тварин найближчого оточення, набуті в І
класі. У II класі на основі створених уявлень проводиться робота по
формуванню елементарних понять; більше уваги приділяється встановленню
причинно-наслідкових зв’язків, взаємозв’язків у природі.

Як і в І класі, провідним методом ознайомлення з природою є
спостереження, проте другокласники проводять їх здебільшого самостійно,
систематично фіксуючи наслідки спостережень у зошитах з друкованою
основою. Для ознайомлення з сезонними змінами у природі і праці людей
проводяться екскурсії на пришкільну ділянку, у поле, ліс, парк. Зібраний
під час екскурсій роздатковий матеріал використовується на предметних
уроках. На комбінованих уроках застосовується різноманітна наочність, що
відповідає особливостям сприймання і мислення дітей цього віку.

Ігровій діяльності другокласників також відводиться помітна роль. В
іграх діти виконують різноманітні пізнавальні завдання, які поєднуються
з ігровими діями, що сприяє кращому і швидшому запам’ятовуванню
матеріалу. Пізнавальні завдання в іграх на матеріалі природи можуть бути
найрізноманітнішими і передбачати закріплення уявлень про предмети і
явища природи, розвиток умінь порівнювати предмети, виділяти основні і
другорядні ознаки їх, здійснювати класифікацію предметів, встановлювати
логічну послідовність подій та ін.

У процесі сільськогосподарської праці другокласники спостерігають за
ростом і розвитком рослин, набувають конкретних знань про вирощування
однорічних і багаторічних квіткових рослин, овочевих культур;
знайомляться з умовами утримування курчат, кролів і догляду за ними.
Вони закладають досліди на виявлення впливу якості насіння, його
передпосівного обробітку, густоти посіву, догляду за рослинами на урожай
їх. Діти набувають умінь вирощувати квіткові й овочеві рослини на
пришкільній ділянці; доглядати курчат і кролів; охороняти зелені
насадження.

Знання другокласників про природу та її явища поповнюються і при
вивченні текстів «Читанки», об’єднаних у теми «Осінь щедра, осінь
золотава…», «Зима-білосніжка», «А вже весна, а вже красна», «І
вкрились луки цвітом, вітаючись із літом». По-різному слід
організовувати роботу дітей над статтями науково-пізнавального характеру
та художніми творами, в яких змальовано картини природи. Якщо
науково-популярні статті в основному є джерелом знань, то художні твори
розвивають у дітей естетичне сприймання природи, мову, образне мислення.

Роботу над статтями, що мають переважно виховне значення, слід
спрямувати на виховання у другокласників високих моральних якостей.

Уроки образотворчого мистецтва та музики покликані розвивати у дитини
естетичне сприйняття природи, викликати різний емоційний стан від
спілкування з нею. На уроках образотворчого мистецтва другокласники
знайомляться із полотнами видатних майстрів живопису (І. Левітана
«Золота осінь», О. Кульчицької «Осінь в парку», І. Шишкіна «Зима», Т.
Яблонської «Весна», О. Саврасова «Граки прилетіли»), вчаться передавати
у малюнках, аплікаціях, при роботі з пластиліном красу й виразність
форм, забарвлення, рухів об’єктів природи.

Предметний урок на тему «Рослини навесні»

Мета. Продовжити формування в учнів поняття «рослина — частина живої
природи», показати залежність рослин від неживої природи, виховувати
бережливе ставлення до рослин у природі.

Обладнання: гілки ранньоквітучих дерев, кущів (вільхи, верби, ліщини),
трав’янисті рослини (кульбаба, мати-й-мачуха та ін.).

Таблиці: «Весна», «Ранньоквітучі рослини», роздавальні картки,
ілюстрації з журналів, листівки.

Хід уроку. 1. Актуалізація чуттєвого досвіду учнів. Бесіда за
спостереженнями в природі. Запитання: яка настала пора року? Які зміни
ви спостерігали в неживій природі? чому вони відбуваються? які зміни
відбулися з рослинами? чому? які ще зміни відбулися у живій природі?
чому? Відповіді учнів учитель уточнює під час бесіди і демонструє
відповідні ілюстрації.

2. Мотивація навчання. Постановка проблемних запитань. Чому навесні
так дружно пробуджується природа? Чому над пахучими квітами кружляє
безліч комах?

3. Повідомлення теми і завдань уроку. Вчитель звертає увагу учнів на
те, що знання про зміни у рослин навесні допоможуть їм краще пізнати
існуючі у природі взаємозв’язки і залежність рослин від таких факторів,
як сонячне освітлення, потепління повітря, збільшення вологи в ґрунті та
інше, а також краще пізнати рослинність рідного краю, відчути насолоду
від її краси. Дає завдання під час прогулянок стежити за пробудженням
рослин, намагатися якомога більше помічати змін, які відбуваються у
рослинному світі. Це дасть змогу учням щодня «відкривати» для себе
таємниці природи.

4. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу. Робота з
натуральними об’єктами. Завдання і запитання. Назвіть рослини, які
лежать на ваших партах. Розкладіть їх у такій послідовності: дерева,
кущі, трав’янисті рослини. У якому стані перебувають рослини? Пригадайте
екскурсію в природу взимку. Який вигляд ці рослини мали взимку? Чому
відбулися такі зміни у рослин? Від яких умов залежить життя рослин?
Після цього увагу учнів переключають на вивчення зовнішньої будови
спочатку дерев, а потім кущів і трав.

Завдання і запитання. Знайдіть гілочку вільхи, підніміть її. За якими
ознаками ви її відрізнили від інших рослин. Розкажіть про зовнішній
вигляд гілочки вільхи. Які бруньки ще не розкриваються на гілочці? Що з
них розів’ється пізніше? Розгляньте гілочку верби. Який вигляд мають
суцвіття у цієї рослини? Порівняйте суцвіття вільхи і верби. Що між ними
спільного? Чим вони відрізняються? Рано навесні зацвітають і трав’янисті
рослини, розгляньте їх. Знайдіть рослину мати-й-мачуха, розкажіть про її
зовнішній вигляд. Вчитель звертає увагу учнів на особливість листків,
квітів, зібраних у суцвіття. Далі учні розглядають інші трав’янисті
рослини. Порівнюють і знаходять між ними ознаки спільного і відмінного.

5. Робота з таблицею «Ранньоквітучі рослини». З метою охорони
ранньоквітучі трав’янисті рослини збирають без підземних органів. Під
час вивчення крім роздавального матеріалу доцільно використовувати і
таблицю, за якою діти зможуть ознайомитися із зовнішнім виглядом
рослини. Діти розглядають і дізнаються з таблиці, що у мати-й-мачухи є
підземне стебло — кореневище, у підсніжника — цибулина, а у рясту є
бульба. Діти відмічають красу перших квітів.

6. Розповідь вчителя. Увага учнів звертається на те, що у всіх
підземних органах рослин, які розглядали учні на таблиці, влітку
відбувається накопичення поживних речовин. Навесні пригріє сонечко,
розтане сніг, вбере в себе воду, ґрунт і віддасть її корінцям рослин.
Вода має чудову властивість розчиняти поживні речовини. Вони і є однією
з умов, завдяки якій рослини швидко починають рости і розвиватися. Ось
вони і зацвіли, хоч сніг не весь ще розтанув.

7. Робота з підручником. Учням пропонується прочитати статтю і
розглянути малюнок,

8. Узагальнення матеріалу із використанням наочності.

9. Завдання додому. Підготувати відповіді на запитання, спостерігати
за змінами в природі.

Особливості вивчення природознавства в ІІІ класі

За навчальним планом для початкових класів на вивчення природознавства у
III класі відводиться 1 год на тиждень, всього 34 год.

У І і II класі учні ознайомилися з найбільш поширеними рослинами і
тваринами своєї місцевості, видами праці населення, дізналися про вплив
неживої природи на стан рослин і поведінку тварин у різні пори року, на
працю людей. У процесі ознайомлення з навколишнім світом учні в
доступній формі дізналися про використання і примноження природних
багатств та охорону їх тощо.

Третьокласники починають вивчати новий предмет — природознавство, в
якому будуть збагачуватися їхні знання про пори року, форми поверхні
суші, корисні копалини, рослини і тварини лісів, лук, полів. Вони також
деякою мірою вивчатимуть тіло людини й охорону здоров’я. Учні
дізнаються, як людина своєю діяльністю впливає на природу і що робиться
для раціонального й економного використання природних багатств у
народному господарстві.

Зміст програми III класу складають такі розділи: «Природа рідного краю»,
«Тіло людини і охорона здоров’я».

Кожний розділ програми з природознавства має свою специфіку викладання.
Так, в розділі «Природа рідного краю» найбільше значення відводиться
спостереженням за природою і працею людей. Вони організовуються не
тільки у зв’язку із веденням учнями класного «Календаря природи і праці
людей», а й під час екскурсій і при виконанні різноманітних практичних
робіт на місцевості, на пришкільній ділянці, при роботі з наочністю.

Вивчаючи цей розділ, учні ознайомлюються з працею людей, дізнаються про
багатства свого краю на корисні копалини, використання водних ресурсів і
охорону їх, вчаться розпізнавати культурні і дикорослі рослини лісу,
поля, луків.

Використання краєзнавчого матеріалу під час вивчення даного розділу дає
змогу третьокласникам побачити навколишню дійсність у різноманітних
зв’язках, відношеннях і залежностях. Безпосереднє спілкування з природою
сприяє розвитку у дітей спостережливості в набутті знань, зацікавленості
в навчанні.

Не можна переоцінити впливу рідної природи на формування у дітей
позитивних емоцій, що сприяє вихованню естетичних смаків, патріотичних
почуттів.

Спостереження за рідною природою, працею людей на полях, в садах і
лісах, на виробництві є також однією з умов підготовки учнів до вибору
майбутньої професії. Там, де ця робота поставлена добре, учні після
школи залишаються працювати в рідному селі.

Однак вчителю слід пам’ятати й про те, що від окремого сприймання
об’єкта, явища треба переключати увагу учнів на загальне. Так, під час
екскурсії учні змогли ознайомитися лише із утворенням, видобуванням і
використанням торфу. Але при формуванні поняття «корисні копалини» учнів
треба ознайомити з іншими копалинами (нафтою, кам’яним вугіллям тощо),
тобто від одиничного перейти до більш загального. Тому крім
безпосереднього сприймання предметів і явищ увагу учнів слід спрямувати
на роботу з підручником, різноманітною наочністю, на використання
відомостей з газет, повідомлень радіо, телебачення, а також організувати
школярів для зустрічі з передовиками виробництва свого краю, розкривати
дітям велич праці всіх працівників, спрямованої на виконання завдань,
накреслених Комуністичною партією.

При вивченні цього розділу здійснюється екологічний підхід до
ознайомлення з природними об’єктами: взаємодія живої і неживої природи
та природи і людини. Тому спостереження за об’єктами природи і працею
людей повинні здійснюватись у полі, лісі, на лузі та інших природних
місцях. Екологічне розуміння природи невід’ємно пов’язане з бережливим
ставленням до неї. До такого розуміння необхідно підводити учнів при
вивченні кожної теми цього розділу. Разом з тим ми розвиваємо у дітей
інтерес і любов до природи, прищеплюємо вміння раціонально її
використовувати. Останнє особливо має реалізуватися під час екскурсій
дітей у природу. На таких уроках поряд з дидактичною і пізнавальною
метою необхідно передбачати посильну суспільно корисну працю дітей. Якщо
ж під час екскурсії діти упорядкували джерельце або підв’язали зламану
гілку чи зробили огорожу для мурашника, підгодували птахів, брали участь
у збиранні шкідливих комах, то ці корисні справи запам’ятаються їм
надовго і, безперечно, матимуть виховний вплив.

З вивчення розділу «Тіло людини і охорона здоров’я» починається
систематичне ознайомлення учнів з будовою тіла людини і прищеплення їм
санітарно-гігієнічних навичок. Якщо в І—II класі робота в основному
зводилась до того, щоб стежити за осанкою свого тіла, додержувати
чистоти його і чистоти приміщень, де знаходяться учні, а також охайно і
відповідно до пір року і заняття одягатися, то тепер третьокласники
вивчатимуть певні системи органів, їхні функції і гігієну. Отже, вчитель
повинен на доступних прикладах намагатись пояснити дітям, що наш
організм — дуже складна природна система, в якій чітко і залежно один
від одного і від навколишнього середовища працюють органи, що краще
докласти великих зусиль для попередження захворювання, ніж потім
позбутися його. Тому великого значення набуває загартовування організму,
оберігання його від інфекційних і простудних захворювань, зміцнення
фізичними вправами, посильною фізичною працею.

Під час вивчення даного розділу учням треба наводити конкретні приклади
турботи Комуністичної партії про здоров’я народу. Треба зазначити, що
діти в Радянському Союзі оточені загальною увагою. Для них створені всі
умови, за їх здоров’ям стежать медичні працівники, щороку поліпшується
добробут народу, будуються житлові будинки, школи, лікарні, санаторії,
піонерські табори. Є все для того, щоб діти могли вчитися і нормально
розвиватися.

Особливістю методики викладання тем розділу «Тіло людини і охорона
здоров’я» є максимальне використання наочних посібників і проведення на
уроках практично-дослідних робіт. Для кращого засвоєння матеріалу
запропонувати дітям самостійно працювати з малюнками в підручнику і
різноманітною наочністю, більше використовувати завдань для
самоконтролю.

На конкретних прикладах учитель показує шкідливість куріння і вживання
алкоголю особливо дітьми. Роз’яснює учням, що це пошкоджує нервову
систему, від якої залежить здоров’я і працездатність людини.

Навчання природознавству сучасними методами буде сприяти всебічному
розвитку молодших школярів, підготовляти їх до сприймання основ наук у
старших класах.

Ефективність засвоєння природничого матеріалу третьокласниками
досягатиметься методами, притаманними природничим наукам: проведення
спостережень, дослідів, практичних робіт, демонстрування натуральних
об’єктів і самостійна з ними робота, а також використання різноманітної
наочності і підручника як джерела знань. Необхідно вчителю систематично
залучати учнів до самостійного пошуку знань, озброювати їх прийомами
навчальної діяльності. Ставити учнів у положення маленьких «дослідників»
природи. Вчити їх розкривати причини явищ, знаходити взаємозв’язки і
залежності між предметами і явищами, між природою і працею людини.

Важливого значення у вивченні природничого матеріалу надається
спостереженням учнів за навколишньою природою і працею людей,
екскурсіям, предметним урокам, практичним заняттям на місцевості і
шкільній ділянці, в куточку живої природи.

Особливості вивчення природознавства у iv класі

За навчальним планом на вивчення природознавства у IV класі відводиться
1 год на тиждень, всього 34 год. Завдання курсу природознавства у IV
класі полягають у тому, щоб поглибити знання учнів про неживу і живу
природу та працю людей свого краю, дати їм уявлення про різноманітні
професії, сформувати вміння читати нескладний план, географічну карту,
глобус, навчитись орієнтуватися на місцевості за допомогою компасу і
місцевих ознак (Сонця, розташування мурашників, розростання гілок на
південь, а моху з північного боку дерев та інших орієнтирів). Озброїти
учнів знаннями про природу та працю людей нашої Батьківщини. У IV класі
учні продовжують вести спостереження за природою і працею людей своєї
місцевості, і, таким чином, здійснюється сезонний і краєзнавчий принципи
навчання.

Використання краєзнавчого матеріалу під час спостережень дає змогу учням
побачити навколишню дійсність у різноманітних зв’язках, відношеннях і
залежностях. Безпосереднє спілкування з природою сприяє розвитку у дітей
спостережливості, самостійності в набутті знань, зацікавленості в
навчанні.

Кожного сезону на підставі спостережень учнів проводяться узагальнення.

Кожний розділ програми з природознавства має специфіку викладання. Так,
досить складним і зовсім новим для учнів є розділ «План і карта».
Ознайомлення учнів з фізичною картою України дає змогу вчителеві
створити у них певні просторові уявлення, які сприятимуть кращому
засвоєнню матеріалу наступних тем. Серед інших методів, які вчитель
використовує на уроках, перевага надається роботі з картою. Але, щоб
учні усвідомили поняття «географічна карта», вчителю необхідно провести
велику роботу по формуванню цілої низки проміжних уявлень і понять, а
саме: «горизонт», «сторони горизонту», «орієнтування на місцевості»,
«масштаб», «план», «топографічна карта» і лише після цього —
«географічна карта».

Метод роботи з картою включає певну систему прийомів. Користуватися ними
треба навчити дітей в першу чергу. Всі прийоми роботи з картою
поділяються на такі групи.

1. Підготовчі. Учні усвідомлюють поняття про план і карту.

2. Математичні. Учні знайомляться з математичною основою карти,
засвоюють поняття про масштаб, вчаться вимірювати по карті.

З Графічні. Це прийоми, які допомагають учням набути вміння креслити
плани (шляху, ділянки), заповнювати контурні карти.

4. Прийоми цієї групи дають можливість учителю навчити учнів
висловлювати за даними карт свої судження, складати усні та письмові
розповіді, робити висновки.

5. Виховні. Підводять учнів до відповідних ідейно-політичних висновків.
Наприклад, формуючи в учнів поняття про ту або іншу карту, учитель на
яскравих прикладах показує значення цієї карти в житті людей.
Розкриваючи зміст окремих географічних назв, учитель може розказати
дітям про героїчні подвиги вітчизняних учених-географів, дослідників та
ін.

Найбільш складною темою є «Масштаб». Тому, щоб полегшити дітям
усвідомлення її, необхідно запропонувати виконати кілька вправ не тільки
на даному уроці, а й повернутися до формування поняття «масштаб» в інших
темах і дати учням вправи на визначення відстані між містами,
протяжності гір, річок, особливо під час ігор — уявних подорожей по
карті.

Щоб швидше навчити молодших школярів читати карту, необхідно залучати їх
до практичної діяльності. Давати дітям завдання для самостійного
знаходження об’єктів за умовними знаками, обчислювати відстань між
пунктами за масштабом, складати коротенькі характеристики об’єктів, а
також вчити аналізувати, зіставляти, порівнювати, робити відповідні
висновки. Слід відмовитися від пасивного і механічного запам’ятовування
умовних знаків карти.

Активізувати пізнавальну діяльність учнів при вивченні карти сприяють
різноманітні ігри як на уроках, так і в позакласній роботі.

Вивчення таких тем, як «Чому буває день і ніч», «Рік», вимагають від
вчителя широкого використання життєвого досвіду учнів, опори на їхні
спостереження і обов’язково застосування приладу телурія або глобуса з
нахиленою віссю і свічки або лампочки та відповідних таблиць,
ілюстрацій: Ці теми розкривають дуже важливі для формування наукового
світогляду у дітей поняття про причини змін дня і ночі, а головне, про
закономірність сезонних змін у природі. Треба довести до свідомості
учнів те, що Земля, рухаючись навколо Сонця, протягом року займає
різне положення відносно цієї найближчої до нашої планети зірки.
Прикладом цього є те, що, спостерігаючи видимий рух Сонця (раз на місяць
вимірюємо за допомогою гномона тінь, яка падає від нього), ми легко
помічаємо, що Сонце змінює свою висоту над обрієм. Змінюється кут
падіння на поверхню Землі його променів, а значить, змінюється
освітлення і нагрівання поверхні Землі, що і є причиною змін пір року.

Характерним для викладання розділу «Різноманітність природи нашої
Батьківщини» є те, що вчитель переключає увагу учнів від вивчення
рідного краю на ознайомлення їх з окремими картинами природи і праці
людей інших місць нашої країни.

Звичайно, від учителя вимагається знання не тільки фактичного матеріалу,
а й обізнаності в питаннях сучасного життя країни. Вчителеві треба
систематично стежити за періодичною пресою, теле- і радіопередачами,
бути завжди готовим дати відповідь учням на їхні нескінченні запитання
«Чому?», «Як утворилося?» та ін.

Зміст цього розділу дає змогу вчителю показати учням неосяжність
території нашої країни, різноманітність її природи, багатства надр,
велич праці радянських людей різних національностей, яка спрямована на
освоєння природних ресурсів, підвищення добробуту трудящих усіх братніх
республік.

Червоною ниткою повинні пройти через всі теми приклади боротьби нашої
партії та уряду, кожного громадянина України за бережливе ставлення до
природи, її раціональне й економне використання і відтворення.

Велику увагу вчителю треба звернути на відбір матеріалу за змістом,
використання життєвого досвіду учнів, створення проблемності у навчанні
і особливо на використання різноманітної наочності, дитячої літератури,
пізнавальних ігор та ін. Особливого значення слід надавати розповіді
вчителя. Вона повинна бути короткою, але цікавою, доступною і
супроводжуватися різноманітною наочністю, уривками з художньої дитячої
літератури, розкривати героїку труда нашого народу.

Ознайомлюючи учнів з характерними ознаками тієї чи іншої природної зони,
важливо звернути їхню увагу на головну причину, яка сприяє утворенню
такої різноманітності природи нашої країни. За допомогою телурія
показати дітям, що головна причина цього явища є та, що неосяжна
територія нашої Батьківщини нерівномірно освітлюється і нагрівається
Сонцем протягом року. Є ще Й інші причини, на них теж слід звернути
увагу, коли йтиметься про ту чи іншу зону, але ця є найголовнішою.
Важливо показати дітям залежність між предметами і явищами, допомогти їм
розкрити причинно-наслідкові зв’язки в природі, спрямовувати увагу на
пошуки причин, які зумовили зміни .в природі. Так, чим далі на південь —
поступово тундра змінюється на тайгу. Стало значно тепліше влітку,
глибше відтає шар вічної мерзлоти, більше опадів, і на зміну карликовим
берізкам піднімаються велетні — сибірські кедри, ялини, модрини та інші
дерева. Вчити дітей знаходити суттєві ознаки у рослин, тварин,
пристосування їх до життя в певному середовищі.

Самостійна робота учнів з різноманітною наочністю сприяє не тільки
емоційному сприйманню матеріалу, збагаченню образів про ті чи інші
предмети, а й виховує у дітей увагу, спостережливість, естетичні смаки
та ін.

Отже, при вивченні картин природи нашої Батьківщини є всі можливості для
збагачення і розвитку природничих понять, які є основою формування
наукового світогляду.

При формуванні елементів наукового світогляду важливе значення має
екологічне виховання молодших школярів. При ознайомленні учнів з даним
розділом є великі можливості показати, як у нашій країні ведеться робота
з охорони природи, як можна менше завдавати шкоди природі при
використанні її багатств, створювати маловідходні і безвідходні
виробництва. Обов’язок кожного громадянина (і школярі не повинні стояти
осторонь) — брати участь у відтворенні природи, примноженні її багатств
і краси.

Особливо слід звернути увагу учнів на економію всього того, чим ми
користуємося, на бережливе ставлення до речей. Слід пам’ятати, що на
виготовлення їх витрачаються природні ресурси, праця робітників різних
професій, а головне, відбувається в якійсь мірі забруднення середовища,
в якому ми живемо і треба ще буде жити .нашим нащадкам. З виховною метою
є рація показувати дітям, які негативні явища ще мають місце при
використанні ^ природних багатств в тій чи іншій природній зоні, а
також, що робиться для того, щоб зберегти природу, використовувати її
скарби раціонально, по-господарськи. Розповісти дітям, що в нашій країні
відкриваються нові заказники і заповідники, але це не означає, що
держава і все населення може жити, не втручаючись у природу.
Доводиться вирубати ліси, видобувати корисні копалини, ловити рибу,
будувати ГЕС, але все це треба робити розумно, прагнути більше
відтворити, ніж узяти у природи.

Висновок

Великий чеський педагог Я. А. Коменський зазначав, що починати навчання
треба не з словесного тлумачення про предмети, а з реального
спостереження за ними, і тільки після ознайомлення з предметом може йти
мова про нього, потрібно вчити так, щоб люди, наскільки це можливо,
набули знань не тільки з книг, але з неба і землі, з дубів і з буків,
тобто знали і вивчали самі предмети.

Предметній наочності віддавав перевагу К. Д. Ушинський, який зазначав,
що предмет, який знаходиться перед очима учня або який дуже вкарбувався
в його пам’яті сам по собі, без чужого слова, збуджує в учня думки,
виправляє їх, якщо вони непевні, приводить їх у природну, тобто
правильну систему.

Ідею предметного навчання розвинув послідовник К. Д. Ушинського В. П.
Вахтеров. Його праця «Предметний метод навчання» ґрунтувалася на
принципі унаочнення. Він зазначав, що предметні уроки — це уроки
ознайомлення з предметами за допомогою унаочнення, це предметне навчання
в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима. Отже,
Вахтеров дає чітке визначення предметних уроків. Дуже важливо, що він
категорично виступав проти предметного навчання як особливого предмета
викладання. Він вважав, що предметний метод навчання повинен бути в
основі всієї системи навчання подібно до зерна, в якому є зачатки всіх
органів рослин.

Більшість методистів під предметним уроком розуміють урок, коли діти
працюють з предметом, який вивчається, а не з його зображенням. Отже,
об’єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально
існуючий предмет. При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати
живим об’єктам, тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте в
ряді випадків замість самого предмета можна використати інші види
унаочнення (гербарії, колекції, чучела або вологі препарати тварин чи
рослин).

На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей.
Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали
відповіді, виходячи з своїх спостережень за предметом або явищем, що
вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють
знання, набуті з різних джерел.

Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні
мають можливість ознайомитися з предметом або явищем у природному
середовищі, спостерігати його зв’язок з іншими предметами або явищами.
Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі,
переходять до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних
предметів, роблячи потрібні узагальнення та висновки. Важливою умовою
для правильної організації предметного уроку є те, щоб предметами, що
вивчаються на уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому
разі, один предмет був на двох учнів. Це привчає дітей уважно
розглядати, вивчати об’єкт, мобілізує їхню увагу.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Перш за все
вчитель, виходячи з програмного матеріалу, наявності необхідного
унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип
предметного уроку (урок з роздавальним матеріалом, урок з застосуванням
лабораторних дослідів, урок з використанням Живих об’єктів та ін.).
Після цього вчитель складає план або конспект уроку, в якому визначає
навчальну та виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід
предметного уроку.

Можна виділити такі етапи уроку:

1. Актуалізація опорних знань учнів за запитаннями. Наприклад: чи можуть
бути у поля друзі й вороги? хто належить до ворогів поля? чому? хто друг
культурних рослин?

2. Повідомлення теми і завдань уроку.

3. Сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу проводиться методом
бесіди з використанням колекцій, гербаріїв, чучел, живих рослин, інших
об’єктів (кам’яного вугілля, торфу, вапняків та ін.). Одночасно, для
більшої конкретизації, проводиться робота з таблицями, картинами.

Після бесіди доцільно продемонструвати діафільм або кадри діапозитивів.
Переглядаючи їх, учні спочатку пояснюють зміст кадрів, а потім читають
текст. Це активізує мислення учнів, дає можливість виявити їхній
життєвий досвід.

4. Осмислення знань учнями. Методом бесіди виявляється рівень набутих
знань. Наприклад: які стадії розвитку проходять шкідливі комахи поля?
про який взаємозв’язок у природі ви дізналися? чим шкідливі комахи
відрізняються між собою? якої шкоди вони завдають сільському
господарству?

Для активного відпочинку можна запропонувати загадки.

5. Узагальнення і закріплення матеріалу.

6. Підсумки уроку, завдання додому.

Структура предметного уроку може бути зміненою, доповненою.

Сприймання і спостереження предмета учнями може бути по-різному
активним. Якщо вчитель намагається якомога більше розповісти про
предмет сам, не залучаючи до активної роботи учнів, то учні швидко
стомлюються, матеріал засвоюється пасивно. Коли вчитель ставить
запитання, збуджує мислення, вчить робити узагальнення і висновки, тоді
активізується робота учнів, напружується їхня увага, полегшуються
сприйняття і запам’ятовування.

Наприклад, при вивченні кам’яного вугілля вчитель зазначає, що це — одна
з найважливіших корисних копалин, має більше практичне значення, ніж
торф, це «хліб» промисловості, основні властивості, застосування і
способи видобування якого учні повинні знати. Після цього
вчитель пропонує учням розглянути кам’яне вугілля, звернути
увагу на його найістотніші ознаки та властивості. Учитель ставить ряд
запитань, на які учні повинні самостійно відповісти. (Зверніть увагу на
колір, блиск, запах вугілля. Що ви можете сказати про ці ознаки?
Спробуйте розламати, розбити. Що ви помітили? яка маса вугілля? чому
його називають кам’яним?)

Про ознаки і властивості об’єкта, що вивчається, учні розповідають самі,
виходячи з своїх спостережень, учитель тільки уточнює й доповнює
відповіді, пояснює нові слова, записує їх на дошці.

Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. У дидактиці
порівняння є одним з основних прийомів навчання. Воно сприяє кращому
розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх мисленню.
(Порівняйте торф і кам’яне вугілля. Чим вугілля відрізняється від торфу?
Які подібні властивості вони мають?) Отже, при порівнянні виявляються
елементи схожості і відмінності, причинно-наслідкові зв’язки, робляться
відповідні висновки.

Похожие записи