.

Типи диктантів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
102 2359
Скачать документ

Типи диктантів

 У системі тренувальних вправ з орфографії велике місце посідають
диктанти.

Це одна з найефективніших форм роботи, що сприяє виробленню міцних
орфографічних навичок. Звичайно диктант використовують для формування
пунктуаційних навичок, а також і для закріплення знань з фонетики,
лексики, граматики. Цінність диктанту в тому, що в процесі його
написання учні призвичаюються до активної й організованої колективної
праці, адже за один і той самий час треба виконати однакове завдання.
Диктант привчає учнів писати з максимальним зосередженням уваги,
розвиває пам’ять, зір, слух, виробляє вміння свідомо користуватися
орфографічними правилами.

У методиці й практиці навчання існує багато різних видів диктантів,
кількість яких поступово збільшується. Різні методисти користуються
неоднаковою класифікацією диктантів. Найзручніше класифікувати диктанти,
враховуючи такі три критерії: мета проведення, характер запису
диктованого тексту, час пояснення правопису орфограм у тексті.

За метою проведення диктанти поділяють на контрольні, навчальні й
контрольно-навчальні, куди відносять диктант «Перевіряю себе». Такий
поділ до певної міри умовний, бо всі навчальні диктанти допомагають
виявити знання учнів, а контрольний диктант сприяє зміцненню знань і
навичок.

За характером запису тексту диктанти поділяють на дослівні
(текстуальні), в яких текст (зв’язний, окремі речення, слова) записують
без будь-яких змін, та диктанти із зміною тексту.

Дослівними, або текстуальними, можуть бути попереджувальні та
пояснювальні диктанти. До диктантів із зміною тексту належать
вибірковий, вільний і творчий.

За часом пояснення орфограм виділяють попереджувальні, коментовані і
пояснювальні диктанти. Пояснення правопису орфограм може бути до початку
запису (попереджувальний диктант), у процесі запису (коментований) і
після запису (пояснювальний). Хоч у всіх випадках після запису тексту
вчителі також проводять перевірку, з’ясування порушених правил,
обговорення неправильно написаних орфограм.

Особливість попереджувального диктанту в тому, що до запису тексту учні
повторюють орфографічні правила, а потім аналізують усі складні
орфограми і з’ясовують правопис їх. Після цього текст записують і
перевіряють.

Попереджувальний диктант може бути зоровим і слуховим. У першому випадку
аналізують текст, взятий з «Хрестоматії з української літератури» або
поданий на дошці, плакаті чи спроектований на екран. Після з’ясування
правопису орфограм учитель закриває текст, учні записують його під
диктовку, а потім звіряють із знову відкритим текстом.

Під час проведення слухового попереджувального диктанту після повторення
потрібних орфографічних правил учитель читає текст і колективно
обговорюється правопис орфограм, які закріплюються. Потім текст
записують і перевіряють.

Коментований диктант передбачає пояснення правопису складних орфограм у
процесі запису тексту. Проводити його слід так: учні класу під диктовку
записують текст. І в цей час один із учнів за завданням учителя вголос
називає слова із складною для написання орфограмою і з’ясовує, як
потрібно писати те чи інше слово і на основі якого правила. Цей диктант
проводять тоді, коли тільки-но розпочато процес закріплення вивчених
орфограм або коли трапляються особливо складні випадки правопису слів.

Користуватися коментованим диктантом треба зрідка. На проведення його
слід відводити 7-15 хвилин.

Пояснювальний диктант відрізняється від попереджувального тим, що
пояснення правопису орфограм здійснюється після запису тексту.
Пояснювальний диктант найчастіше проводиться двома способами.

Перший спосіб. Після визначення мети і завдання роботи учні записують
текст під диктовку вчителя. А потім записаний текст перевіряється. Учні
читають речення за реченням, з’ясовують правопис орфограм, спираючись на
відповідні орфографічні правила. Бажано, щоб у цьому випадку учні мали
можливість звірити написане ними з текстом, що спроектований на екран чи
заздалегідь записаний на дошці і відкритий на час перевірки.

$

&

&

Другий спосіб. Учитель диктує, один з учнів пише на дошці, а інші — в
зошитах. Після запису кожного речення учні виправляють допущені помилки,
обговорюють правопис відповідних орфограм і повторюють правила. Певна
річ, під час проведення пояснювального диктанту цим способом необхідно
забезпечити цілковиту самостійність у роботі учнів, а то диктант може
перетворитися у списування і не досягне своєї мети.

Вибірковий диктант передбачає виписування з диктованого тексту тільки
окремих слів, словосполучень або речень відповідно до мети і завдання
уроку. Вибірковий диктант може бути різної складності, а саме: з
диктанту виписують окремі слова й з’ясовують правопис їх; слова не
тільки виписують, а й відносять до певної правописної групи, вміщують у
відповідну колонку (наприклад, виписують слова з апострофом у три
стовпчики.

Вибірковий диктант — досить цінний вид вправ, тому що, по-перше, вимагає
свідомого, вдумливого ставлення до роботи і фактично виключає механічний
запис, адже в тексті необхідно розпізнати і відібрати тільки слова, які
пишуться за певним правилом; по-друге, за порівняно короткий час учні
записують велику кількість слів, отже, опрацьовують правопис орфограм на
широкій лексичній базі.

Вибіркові диктанти можуть бути попереджувальні, пояснювальні і творчі.

Особливість вільного диктанту в тому, що учням надається право
записувати текст не дослівно, а з деякими змінами в доборі слів і
побудові речень, зберігаючи при цьому основний зміст. Текст для такого
диктанту беруть суцільний, причому такий, щоб легко поділявся на частини
з двох-трьох об’єднаних змістом речень. Спочатку вчитель читає весь
текст, а потім диктує по два-три речення без повторення, а учні пишуть у
вільному викладі. Після запису всього тексту учням дається можливість
самостійно перевірити написане.

Вільний диктант — це також робота з розвитку мовлення, бо сприяє
збагаченню лексики учня, виробляє самостійність у передачі думок,
становлячи перехідну ланку від диктанту до переказу. Для зміцнення
орфографічних навичок вільний диктант має менше значення порівняно з
іншими навчальними диктантами, бо вільний запис тексту створює для учнів
можливість уникати важких в орфографічному відношенні слів, замінювати
їх іншими.

Щоб підпорядкувати вільний диктант виконанню орфографічних завдань,
учитель може поставити вимогу обов’язково вживати слова, що пишуться за
певним правилом.

Творчий диктант існує у вигляді кількох тренувальних вправ творчого
характеру, що виконуються в процесі запису тексту, речень, слів.
Відповідно до того, яке завдання ставиться перед учнями, творчий диктант
має різновиди.

Перший різновид — розширення речень за рахунок введення означень,
обставин тощо. Наприклад, у спеціально дібраному тексті вчитель випускає
означення і без них диктує текст. Текст він читає у сповільненому темпі,
щоб учні встигли знайти місце пропуску означень, підібрати і записати
їх. Часом подають слова для вставок у твір. Якщо проводити переказ з
настановою на закріплення й перевірку правопису певного типу орфограм,
то слід добирати текст, максимально насичений відповідними словами, що
органічно зумовлені його змістом. Звичайно, переказ і твір як види
орфографічних вправ використовують тоді, коли ґрунтовно опрацьовано
правила і вироблено необхідні навички. У цьому випадку робота з розвитку
зв’язного мовлення проконтролює міцність орфографічних навичок і розкриє
можливість учнів користуватися набутими знаннями і навичками в процесі
самостійного викладу думок. Однак перекази і твори можуть ускладнюватися
й спеціальними орфографічними або граматико-орфографічними завданнями:
по-перше, вчитель ставить перед учнями завдання видозмінити в переказі
особу чи часову форму дієслова, число іменника і т. ін., що веде до
зміни орфограм; по-друге, обов’язково зберегти визначену кількість слів
з певними орфограмами. Це саме стосується й творів, у які учні за
завданням учителя вводять слова, що пишуться за певними орфографічними
правилами, чи виклад матеріалу здійснюють у заданій граматичній формі.
Проте зловживати переказами й творами з спеціальним завданням не слід,
бо порушується творчий характер, комунікативна спрямованість роботи.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020