Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю

Варіант № 3 першого уроку для 1-4 класів

Тема: Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю.

Мета: Розширити уявлення дітей про громадянськість. Розвивати прагнення
бути добрими, працелюбними, чесними, сміливими — патріотами своєї
Вітчизни. Виховувати любов до рідної України.

Обладнання: Клас, де проходить урок, гарно прибраний, всюди квіти,
портрети поетів Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя
Симоненка, В. Стуса та ін. А також можна поставити портрети інших людей,
земляків, яких діти знають: це можуть бути герої праці, герої Великої
Вітчизняної війни і т. д. На дошці — краєвиди України.

Хід уроку

Вчитель. Ось пролунав перший дзвінок нового навчального року. Він усіх
дітей запросив за шкільні парти. А навчання в нашій країні обов’язкове,
кожен повинен одержати середню освіту безплатно. Це записано в найвищому
Законі нашої держави — Конституції. І от в усіх школярів нашої великої і
вільної України почався однаковий перший урок. А тема його така: «Я —
громадянин України. Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій
віддаю». І в кожного учня по всій нашій Вітчизні, від найменших
першокласників до вже дорослих випускників, засвітилась безмежна любов
до свого рідного краю. До милої серцю, дорогої і рідної України, нашої
Батьківщини. І кожен з вас любить свою Україну, бажає їй добра,
старається стати справжнім патріотом і громадянином своєї Вітчизни.

1 учень.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

Й ліричну пісню лагідну твою.

2 учень.

І українську мову чарівну й багату,

Та рушники у квітах на стіні.

Люблю наш щедрий рід, в садочку білу хату,

Й розлогий кущ калини на вікні…

3 учень.

Й криниці чисті при дорозі з журавлями,

І верби, що схилились до води.

До тебе, рідна, я горнуся, як до мами,

Ти серце полонила назавжди.

4 учень.

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

5 учень.

Я — твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.

Моя свята і рідна, Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Вчитель. Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в
Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її
територію, ідеали, працювати в ім’я її розвитку і процвітання, вчитись,
удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути
законослухняним, знати права і обов’язки, добре знати історію
Батьківщини, традиції, її мову, культуру, бути добрим, чесним,
милосердним, працелюбним. І всі ми любимо нашу дорогу і найріднішу
Україну, бо тут ми народились, вперше сп’ялись на ноги і пішли у світ
тими споришевими стежечками, які простяглися від рідного порогу в
широкий світ. Для кожної людини найрідніша і найдорожча та земля, де
вона народилася і виросла. Недарма ж у народі кажуть: «Де рідний край,
там і рай, а де чужина — там домовина». «Добре тому, хто в своєму дому».
Бо в своєму рідному краю кожна травинка людині допомагає, кожна квіточка
дарує усмішку, кожна пташечка співає тільки для тебе. «Людина без
Вітчизни, що соловей без пісні». А справжню тугу за рідним краєм людина
відчуває тоді, коли розлучається зі своєю стороною. «Кожна рослинка на
своєму корені росте». А хіба вона зможе рости без кореня? (Ні).
Звичайно, рослина без кореня не може рости, вона всихає. І хоч людина —
не рослинка, але без свого рідного коріння, без рідні, без Батьківщини
вона не зможе бути щасливою у цьому світі, не зможе повністю себе
реалізувати як особистість. Кажуть, що в рідній хаті й стіни
допомагають, і це правда. У себе вдома кожна людина впевнена в собі,
вона вільно почувається, знає багато такого, що дозволяє їй відчувати
себе сміливою і сильною. А й справді, тебе ж оточують рідні люди,
родичі, друзі й такий самий менталітет, і тоді легко і просто у звичній
обстановці. А рідна земля, як мати — добра, щира, мила. Вона готова
захистити кожного з нас. Але в свою чергу людина повинна бути готова
захистити і свою землю, заради неї піти у бій, на подвиг, коли це
необхідно, тобто бути справжнім патріотом своєї Батьківщини. А в мирний
час — самовіддано трудитись, щоб твоя країна була багатою і щоб усім
жилося добре, заможно і безпечно. То що ж значить бути справжнім
патріотом, громадянином своєї Вітчизни?

Відповіді дітей.

Вчитель. А що треба дитині для того, щоб відчути, що ти справжній
патріот України, її громадянин?

1 дитина. Добре вчитись, щоб у майбутньому оволодіти спеціальністю і
приносити велику користь.

Освіта — світло! Це запам’ятай!

У школі добре вчись

І різні труднощі долай,

Лети до світла — ввись!

2 дитина. Брати активну участь у житті класу і школи, відчувати свою
причетність до шкільного життя і до життя країни.

Як будеш ти активним в школі, друже,

То з легкістю підеш в своє життя.

За все берися і старайся дуже,

То цікавішим буде майбуття.

3 дитина. Любити природу, берегти і примножувати її багатства: садити
сади, ліси, квіти, розчищати джерельця, щоб не міліли річки. Турбуватись
про майбутнє нашої держави.

Чарівний світ, неначе казка!

В нім стільки дива є!

А ти вивчай його, будь ласка,

Усе довкіл — твоє!

І небо чисте волошкове,

Та шепіт ніжних квіт.

Вербички листячко шовкове, —

Весь дивовижний світ!

4 дитина. Берегти історичні та духовні пам’ятки нашого народу, не
руйнувати, а вивчати та творити нову історію рідного краю.

Ось сивий замок над рікою,

Йому багато літ.

Він дивиться на світ з журбою,

Бо й сам старий, як світ.

Увесь у шрамах і руїнах,

Важкі були бої.

Подряпини від куль на стінах,

Автографи чиї?..

Не трогайте священні стіни,

А квіти принесіть.

Це дорогі для всіх руїни.

Історію учіть.

\

p

ому, щоб здоровим і міцним виростав, тільки треба придивитись і
захопитись нею, і вона розкриє нам свої таємниці. А Україна дуже багата
на рослинний і тваринний світ.

Ось придивися — звичайна травичка,

Але в ній загадка є.

А на листочку прозора росичка —

Райдуга там виграє!

Треба природу старанно вивчати,

Всім вона радість несе.

І полюбити всім серцем, і знати

Про Батьківщину усе!

6 дитина. Треба наполегливо вивчати рідну українську мову, бо це мова
нашого народу — державна мова, яку треба знати і нести у світ. Про це і
в Конституції записано, а Конституція — це Основний Закон нашої держави,
який треба знати і виконувати. Та й мовою нашою можна пишатись, бо вона
дуже багата й красива. Ще в 1934 році на конкурсі мов світу вона
поділила пальму першості з італійською та перською! Ось яка наша
українська мова — краща серед кращих! А кожна людина знає, що коли
вмирає мова, то вмирає і сам народ. А ми патріоти своєї України, і нам
треба боротись за свою мову і добре її знати.

Весь Всесвіт в мові розмістився,

Весь світ чарівний в ній звучить!

У слові сонцем заіскрився,

Щоб у чудових звуках жить.

І нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова.

Я в ній свою наснагу п’ю.

Бо рідна мова, наче мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є.

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти.

А знехтуємо рідне слово,

Земля цього нам не простить.

То ж линь над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

7 дитина. А ще я хочу знати традиції мого народу, його обряди, культуру
і всю-всю історію країни. Це, на мою думку, повинен знати кожен
громадянин України.

Я хочу знать, яким було життя,

За що боролись і вмирали люди.

Бо ж без минулого немає майбуття.

А майбуття… Яким воно в нас буде?

8 дитина. А ще треба розвивати свої здібності й таланти, щоб Україна
могла пишатись нами. Треба гартувати своє тіло та волю, бути міцним і
витривалим, щоб захищати свою землю.

От виросту то — в армію піду

І буду захищати Україну!

Вітчизно рідна, я не підведу!

І ворогів я не пущу на Батьківщину!

Вчитель. Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може
бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, може
по-справжньому її любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити
велику користь. Таким великим патріотом був Тарас Григорович Шевченко,
який понад усе в світі любив свою Україну, оспівував красу та
неповторність рідного краю в поезіях, хоч за кожен свій вірш поет міг
бути покараним, але він не боявся, бо дуже любив свою Україну і не міг
не писати про свою любов до неї.

Хоч крихітку землі

Із-за Дніпра мого святого

Святії вітри принесли,

Та й більш нічого…

(Тарас Шевченко)

Вчитель показує портрети, коли звертається до вірша поета.

Бо, як каже народна мудрість: «Рідна земля і в жмені мила». А поет був
далеко від своєї святої землі, яку так любив. А ось як про Україну писав
В. Симоненко:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину…

Як і матір ми не вибираємо, так не можемо вибрати і Батьківщину, вона у
нас одна у цілому світі. Тут наше коріння, тут наша доля.

Я — українець, а не малорос,

Пишаюсь родом тисячокорінним.

Тарас за мене мучивсь і боровсь,

Щоб я зродився зерням України

так писав В. Кочевський. А поет М. Бакай виливав свою любов до рідного
краю у таких рядках:

Горнусь до тебе, Україно,

Як син до матері горнусь.

Кожна людина передає свою любов до Батьківщини як уміє, але чесно,
гаряче і віддано, бо це дуже сильне почуття — любов до рідного краю.
Людина з ним живе, носить це почуття у своєму серці та завжди хоче
поділитись любов’ю з іншими, вилити свої почуття у віршах чи прозі, у
картинах чи в музиці, а то просто у самовідданій праці на благо
Вітчизни.

От і ви сьогодні прийшли на урок зі своїми малюнками, які старанно
малювали. А на малюнках ваш дім і двір, криниця чи вулиця, на якій ви
живете — це куточок рідної України. В роботах кожен з вас виразив свою
любов до Батьківщини.

Вчитель відкриває дошку, на якій виставка учнівських робіт. Діти
коментують свої роботи по черзі.

А ще учні приготували вірші про Україну, про свою чисту і ніжну любов до
рідного краю, які ми залюбки послухаємо. Адже всі ви любите нашу дорогу
Україну, бо це земля, де ви з’явились на світ, де вперше побачили оце
довкілля і зрозуміли, що ви у ньому — людина. А тепер ви зрозуміли, що
дуже любите Україну, землю ваших батьків, дідів і прадідів, що тут ваше
коріння, без якого не можна у світі жити. І знаєте, що ви не просто
населення, а патріоти і громадяни України, які все зроблять для того,
щоб Україна була квітучою і багатою, щоб всі тут жили в любові, мирі і
злагоді, бо ви любите свою рідну й милу Україну, і життя свого не
пошкодуєте, як треба буде стати на її захист.

1 учень.

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова,

Чумацький шлях кудись зорить…

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на Землі!

2 учень.

Я щиро так люблю усе навколо мене,

Усе, що є й було багато сотень літ…

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий, неповторний світ!

Усе мені тут рідне: і поля, й джерельця,

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Учні виконують пісню про Україну. Це може бути улюблена пісня дітей або
пісня за вибором учителя.

Похожие записи