Реферат на тему:

Теорія і практика художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця у
системі професійної освіти

Потужним регулятором сучасного виробництва, як відомо, є ринок товарів,
який ставить усе більш жорсткі вимоги щодо їх якості. Успішно
конкурувати на цьому ринку може лише та продукція, яка є практичною,
зручною, надійною в користуванні, а крім того – ще й естетично
привабливою. Це закономірно викликає необхідність підвищення рівня
художньо-естетичного розвитку самого виробника та надає йому не тільки
особистісного, а й економічного значення, перетворює на важливий чинник
підвищення ефективності та рентабельності підприємства, на якому він
працює, динамічного розвитку виробничої галузі й узагалі – промисловості
та економіки в нашій країні. Отже, піднесення рівня художньо-естетичного
розвитку сучасного фахівця стає сьогодні важливим і перспективним
напрямом його професійної підготовки.

Проблемі художньо-естетичного розвитку особистості присвячено цілу низку
наукових праць. Зокрема, про необхідність залучення спеціалістів різних
галузей до мистецтва та художньо-творчої діяльності йдеться у працях
Г.Ващенка, І.Зязюна, В.Іванова, Д.Лихачова. Обґрунтуванню ролі
мистецької освіти як засобу художньо-естетичного розвитку особистості
присвячено дослідження Л.Масол, Н.Миропольської, О.Олексюк,
О.Рудницької, О.Ростовського, Г.Падалки, О.Щолокової та ін. Теоретичні
та методичні засади використання мистецтва у формуванні професійної
культури майбутніх педагогів викладені у працях В.Ковальчука, М.Лещенко,
В.Орлова, В.Радкевич та ін.

Водночас, незважаючи на значний інтерес науковців до різних аспектів
проблеми художньо-естетичного розвитку особистості, вони ще не приділяли
спеціальної уваги дослідженню теоретико-методологічних засад та існуючої
практики художньо-естетичного розвитку майбутнього фахівця в системі
професійної освіти. У зв’язку з цим завданнями даної статті є визначення
методологічних та теоретичних засад художньо-естетичного розвитку
особистості в системі професійної освіти, а також аналіз сучасного стану
його здійснення в навчальних закладах України різних типів і рівнів
акредитації.

Опрацювання наукових джерел та узагальнення існуючих підходів до
визначення сутності художньо-естетичного розвитку особистості дозволило
розглядати його як зумовлене впливом мистецтва зростання рівня художньої
та естетичної культури професіонала, сформованості його естетичних
якостей та художніх здібностей, естетичного досвіду та естетичного
ставлення до оточуючого світу, процесу та результатів своєї професійної
діяльності.

Художньо-естетичний розвиток відбувається у процесі діалогічної
взаємодії особистості з мистецькими творами, яка проявляється у формах
віртуального (з автором та героями мистецького твору), міжособистісного
(з приводу мистецтва) та внутрішнього діалогу (процеси осмислення
художніх вражень, вироблення ставлення до мистецтва). Його зміст та
основні напрями залежать від виду мистецтва, індивідуального
художньо-естетичного досвіду та естетичної активності особистості.

У системі професійної освіти особливості художньо-естетичного розвитку
виявляються у його професійній та творчій спрямованості і
детермінованості змісту й напрямів вимогами професії до фахівця. Це
зумовлює необхідність посилення уваги до формування професійно значущих
естетичних якостей (естетичних смаків, потреб, інтересів, ідеалів тощо)
і художніх здібностей професіонала (“відчуття” слова, форми, кольору;
образної уяви, емоційної чутливості тощо).

Високий рівень художньо-естетичного розвитку фахівця, що виявляється в
його почутті задоволення від процесу та результатів художньо-естетичної
діяльності, зумовлює в нього, у свою чергу, прагнення до привнесення
оригінального, естетичного начала у свою професійну працю, здійснення її
за законами краси.

Важливою особливістю художньо-естетичного розвитку є його здатність
детермінувати вдосконалення інших сфер особистості, зокрема, духовної,
моральної (морально-естетичний розвиток), а також фізичний розвиток
людини (хореографія, спів). Ця здатність знайшла історичне відображення
в ідеях калокагатії та всебічно й гармонійно розвиненої особистості, яка
поєднує “духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість”.

Дослідження проблеми художньо-естетичного розвитку особистості
ґрунтується на визначенні теоретико-методологічних та методичних засад
його здійснення у системі професійної освіти.

Фундаментальною основою цього є загальнонаукова методологія: положення
культурологічного, аксіологічного, особистісного, діяльнісного,
креативного й системного підходів; висновки філософії та естетики щодо
діалектичного взаємозв’язку змісту й форми; цілісності картини світу;
єдності свідомості і діяльності, потенційного та актуального в розвитку
особистості; співвідношення раціонального та емоційно-почуттєвого,
індивідуального, особливого й загального тощо.

Конкретно-науковою методологією стали: концепції розвитку
професійно-технічної (професійної), професійно-художньої освіти та
естетичного виховання в Україні, Національна державна комплексна
програма естетичного виховання, теоретичні положення філософії,
соціології, психології та педагогіки мистецтва.

На основі врахування цих положень визначено провідні принципи
художньо-естетичного розвитку особистості в системі неперервної
професійної освіти: гуманізації, гуманітаризації, культуровідповідності
та творчої спрямованості професійної освіти; особистісної, професійної і
творчої зорієнтованості художньо-естетичного розвитку; неперервності й
наступності мистецької освіти та художньо-естетичного виховання;
інтеграції мистецьких та професійних знань; систематичності,
послідовності, педагогічної доцільності, ненав’язливості й діалогічності
спілкування майбутніх фахівців із мистецтвом; стимулювання їх власної
художньо-естетичної активності та самостійності; урахування їх наявного
рівня художньо-естетичного розвитку; опосередкованості й віддаленості в
часі результатів мистецько-педагогічного впливу тощо. Це дозволило
сформулювати мету художньо-естетичного розвитку особистості в системі
професійної освіти, яка полягає у вдосконаленні її естетичних потреб,
почуттів, смаків, суджень, поглядів, переконань, ставлень, естетичної
культури та естетичного досвіду як своєрідного континууму властивостей і
якостей професіонала, за допомогою яких він включається у соціокультурне
і професійне середовище та набуває здатності сприймати і перетворювати
дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності [1; 3; 4].

Метою зумовлені основні завдання художньо-естетичного розвитку
особистості в системі професійної освіти: гармонізація особистості
професіонала, розвиток його духовності; забезпечення цілісності його
суб’єктивної картини світу; наповнення гуманістичним змістом його
професійних знань; формування в нього професійно значущих естетичних
якостей і художніх здібностей; підвищення рівня його загальної і
професійної культури, вироблення не споживацького, а активного творчого
ставлення до оточуючої дійсності, здатності самостійно знаходити
прекрасне в житті і професійній діяльності, прагнення зберігати і
примножувати його. Основою цього є мистецька освіта та
художньо-естетичне виховання.

Значення мистецької освіти, на думку професора О.Рудницької, полягає в
тому, що вона розкриває сутність, світоглядні функції та місце мистецтва
у загальній системі людської культури та освіти; змінює акценти у
співвідношеннях традиційних для освіти компонентів діалогічних пар,
надаючи пріоритетності емоційно-почуттєвому розвитку особистості перед
розумовим; задоволенню її духовних потреб перед прагматичним споживанням
мистецтва, що дає підстави розглядати мистецьку освіту як можливу модель
гуманізації освітнього процесу в цілому [8, с. 25].

Провідним принципом мистецької освіти є інтеграція. Цей принцип
по-різному виявляється у системі професійної мистецької і в системі
професійної освіти. У професійній мистецькій освіті він реалізується в
межах предметно-інтегративної моделі навчання, що поєднує предметне
викладання мистецьких дисциплін та інтегровані мистецькі курси, у яких
різновиди мистецтв, мистецькі знання і враження інтегруються навколо
домінантного виду мистецтва.

У професійній освіті він передбачає інтеграцію мистецького і фахового
компонентів професійної підготовки з метою розв’язання дидактичних
завдань конкретного навчального предмета, теми, заняття. За такого
підходу впровадження мистецтва носить супутній, комітатний характер;
узгоджується із профілем навчання й майбутньою спеціальністю учнів та
студентів; має прикладне значення і спрямовується не стільки на здобуття
ними теоретичних знань у галузі мистецтва, скільки на формування в них
естетичної свідомості, практичних навичок упізнавання та розуміння
творів різних видів мистецтв, розвиток естетичних смаків та художніх
здібностей, елементарних художньо-творчих умінь тощо.

Уведення мистецтва до програм професійної підготовки майбутніх
кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів вимагає особливої
обережності: якщо порушити зв’язок із професією, зловжити кількістю
мистецького наповнення змісту навчальної дисципліни, то можна досягти
зворотного ефекту – зумовити висновок педагога й учнів щодо надуманості
та непотрібності цього й назавжди відвернути їх від такої діяльності.

Дослідження сучасного стану художньо-естетичного розвитку особистості в
системі професійної освіти дало підстави для висновку, що він
характеризується наявністю низки суперечностей, зумовлених проблемами
навчально-методичного, матеріально-технічного, фінансового та кадрового
забезпечення професійних навчальних закладів; низьким соціальним
престижем і соціальною захищеністю їх викладачів, керівників та
організаторів позанавчальної культурно-мистецької діяльності.

Аналіз сучасного стану художньо-естетичного розвитку особистості в
системі професійної освіти здійснювався на рівнях: загальної діагностики
художніх установок залучення особистості до спілкування із мистецтвом;
порівняльного аналізу впливу естетичного виховання та мистецької освіти
на художньо-естетичний розвиток особистості в системі професійної
освіти; дослідження стану художньо-естетичного розвитку учнів ПТНЗ;
виявлення рівня наявного та професійно необхідного художньо-естетичного
розвитку випускників професійних закладів освіти.

Діагностика художніх установок залучення особистості до спілкування з
мистецтвом дозволила охарактеризувати типологію сучасного масового
художнього сприймання, яка охоплює 4 групи “споживачів” мистецтва:
проблемно орієнтовану, для якої мета спілкування з мистецтвом полягає у
збагаченні життєвого досвіду і переживанні “гострих” вражень (25-27%);
морально орієнтовану, для якої мета спілкування з мистецтвом – засвоєння
моделей поведінки (14-15%); гедоністично орієнтовану, яка залучається до
мистецтва з метою розваги (40%); естетично орієнтовану, яка прагне до
естетичних вражень (16%) [5, с. 339].

У ході аналізу впливу мистецької освіти та художньо-естетичного
виховання на художньо-естетичний розвиток особистості в системі
професійної освіти враховувалися багатокомпонентність цієї системи і
специфіка мистецької освіти, яка є важливою складовою дошкільного і
позашкільного виховання, загальної та професійної освіти й може,
відповідно, мати загальний та професійний рівні.

Розглядаючи сучасний стан художньо-естетичного розвитку особистості в
системі професійної освіти, можна виділити два його напрями:
професіоналізуючий (в умовах професійної мистецької,
мистецько-педагогічної та професійно-художньої освіти) і супутній,
“фасилітуючий” (в умовах педагогічної, професійно-педагогічної та
неперервної професійної освіти фахівців немистецьких спеціальностей).

стецьке середовище професійної підготовки майбутнього митця, яке
забезпечує різнобічність і гармонійність його художньо-естетичного та
професійного розвитку.

Мистецько-педагогічна освіта спрямована на професійну підготовку
майбутніх викладачів мистецьких дисциплін та художньої культури, тому її
зміст інтегрує мистецьку та педагогічну складові. На відміну від
професійної мистецької освіти, у якій пріоритет надається вивченню
відповідного різновиду мистецтва, а педагогічна підготовка до його
викладання має додатковий характер, у мистецько-педагогічній освіті
основна увага приділяється педагогічній та методичній підготовці
майбутнього викладача мистецьких дисциплін, а не розвиткові його
виконавських умінь та навичок. Тому вплив мистецтва на розвиток
особистості майбутніх педагогів спрямовується, перш за все, на виховання
в них любові до мистецтва, спрямованості на прищеплення її своїм учням і
формування таких педагогічних якостей, які є професійно необхідними для
здійснення художньо-естетичного виховання школярів: емоційна чутливість,
педагогічна уява, креативність, емпатія тощо.

Визначальною особливістю професійно-художньої освіти є органічне
поєднання в ній ремесла й мистецького начала. Тому одночасно з
оволодінням фаховими уміннями й навичками учні здобувають у ВХПУ
професійно орієнтовані знання з образотворчого мистецтва. Але вузька
спеціалізація професійної підготовки, що відбувається поза
загальномистецьким і загальнокультурним контекстом, не завжди в змозі
забезпечити належний рівень їх художньо-естетичного розвитку, який
органічно включає в себе високу професійну естетику праці майбутніх
фахівців, що унеможливлює виготовлення ними кітчу, продукції низької
художньої якості.

У системі професійної та професійно-педагогічної підготовки фахівців
немистецьких спеціальностей спостерігаються значні кількісні та якісні
відмінності в мистецькому компоненті її змісту для фахівців різних
професій, що коливаються від достатньо вагомого значення мистецтва (для
швейної та харчової промисловості, перукарської та поліграфічної справи,
сфери торгівлі, готельного й туристичного бізнесу, будівництва), до
майже невідчутної його ролі (для кваліфікованих робітників з
інструментом; робітників, які працюють на конвейєрі; робітників,
зайнятих у сільському та лісовому господарствах, риборозведенні,
морському й річковому пароплавстві, на транспорті тощо).

У навчальних планах професійно-педагогічних коледжів та
індустріально-педагогічних технікумів не передбачено спеціальних годин
на викладання самостійних мистецьких курсів. Єдину можливість для цього
мають предмети “Етика і основи етикету”, на який для майбутніх
бакалаврів педагогіки відведено 36 год, а також “Культурологія” (33 год)
й “Етика” (22 год) для молодших спеціалістів (в умовах ступеневої
освіти).

Професійні заклади освіти через скорочення в них суспільно-гуманітарних
дисциплін узагалі у своїй більшості “випадають” із системи загальної
мистецької освіти, яка охоплює дошкільні, позашкільні, середні
загальноосвітні, середні спеціалізовані та вищі мистецькі й немистецькі
навчальні заклади. Таким чином, у ПТНЗ фактично не діє принцип
наступності мистецької освіти. Вона існує в них або як професійно
орієнтований компонент спеціальної підготовки або лише в межах
позанавчальної культурно-мистецької діяльності, естетичного виховання.

У низці професійних закладів освіти (сфери харчування, торгівлі,
швейного виробництва) викладаються професійно орієнтовані образотворчі
дисципліни: “Малювання та ліплення” (88 год.) за професією “кондитер”;
“Основи креслення та спецмалювання” (50 год.) – для кваліфікованих
робітників; “Малюнок та основи композиції” (27 год.) і “Нарисна
геометрія та інженерна графіка” (92 год.) – для молодших спеціалістів,
майстрів в/н, а також елементи образотворчого мистецтва у змісті курсів
“Конструювання та моделювання одягу” (88 год.) – для молодших
спеціалістів, майстрів в/н, “Основи моделювання та художнє оформлення
одягу” (35 год.) та “Історія костюму” (27 год.) – для кваліфікованих
робітників за професіями “кравець” і “закрійник”. Крім того, у
професійних навчальних закладах викладаються мистецькі предмети за
вибором. Наприклад у ВПУ №1 м. Києва читається курс “Дизайн виробництва”
(45 год.) для професій “кондитер”, “кухар”.

Навчально-методичне забезпечення мистецької освіти фахівців немистецьких
спеціальностей складають передусім підручники та навчальні посібники,
серед яких 14 створено науковцями ІПППО АПН України [2; 6; 7 та ін.].

Художньо-естетичному розвиткові учнівської молоді сприяє
Навчально-методичний центр ПТО МОН України, яким започатковано навчальні
проекти й конкурси: Всеукраїнський конкурс фахової майстерності серед
учнів ПТНЗ із професії “художник розмалювання по дереву”, конкурс “Краса
врятує світ” (м. Черкаси), Всеукраїнський фестиваль дружин юних
пожежників імені Василя Давиденка тощо. З метою підвищення якості
організації цих проектів НМЦ ПТО видано 27.01.2005 р. Наказ “Про
організацію Всеукраїнських конкурсів фахової майстерності серед учнів
професійно-технічних навчальних закладів”.

Конкурси та виставки регулярно проводяться також на рівні самих училищ.
Вони мають переважно професійне і профорієнтаційне спрямування й
підпорядковуються меті формування професійної майстерності учнів та
заохочення потенційних абітурієнтів до вступу на спеціальності, за якими
здійснюється професійна підготовка у ПТНЗ.

Оскільки держава не виділяє бюджетних коштів на фінансування
позанавчальної діяльності у професійних закладах освіти, то на місцях
усе залежить від керівництва та фінансових можливостей цих закладів щодо
організації естетичного виховання та позанавчальної гурткової роботи.
Тому й рівень залучення учнів ПТНЗ до позанавчальної
культурно-мистецької діяльності є неоднорідним: від понад 50% в одних
закладах, до менш, ніж 10% у інших.

Форми позанавчальної культурно-мистецької діяльності у ПТНЗ варіюються
від традиційних, у яких переважають професійно орієнтовані образотворчі
мистецтва, до таких самобутніх і оригінальних, як ансамбль барабанщиць
Київського професійного училища зв’язку №43; Мала академія мистецтв
Чернівецького ВХПУ №5; Театр моди та конкурс-виставка “Запрошуємо до
творчості” у КВПУ технологій та дизайну одягу м. Києва та ін.

Окрім широкого охоплення учнів мистецькою гуртковою роботою, значна
увага у професійних закладах освіти приділяється створенню естетичного
середовища професійної підготовки: прикрашанню фойє постійно
оновлюваними виставками кращих учнівських робіт, організації училищних
музеїв тощо. Це має не лише естетичне, але й професійне значення,
оскільки стимулює професійне самовдосконалення учнів і студентів.

Узагальнення результатів опитування педагогічних працівників професійних
навчальних закладів дозволяє стверджувати, що утруднення, які виникають
в організації позанавчальної культурно-мистецької діяльності та
художньо-естетичного виховання учнівської молоді в цих закладах,
викликані: браком коштів та кваліфікованих кадрів; низьким
матеріально-технічним забезпеченням, неналагодженістю централізованого
інформування про мистецькі заходи та виставки в різних регіонах України
(за таких умов усе залежить лише від особистих зв’язків керівника).

Отже, художньо-естетичний розвиток учнів ПТНЗ можна вважати
нерівномірним і залежним від ініціативи адміністрації навчального
закладу, його матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу та
фінансової спроможності.

Водночас аналіз практики роботи випускників ПТНЗ показав, що професійна
діяльність багатьох з них є органічно включеною в естетичний контекст і
тому вимагає від них досить високого рівня художньо-естетичного
розвитку, якого їм нерідко бракує. Особливо низьким є рівень
компетентності працівників сфери обслуговування в галузі музичного
мистецтва. Головна причина цього полягає, передусім, у недооцінюванні
значення музично-естетичного розвитку як учнями і слухачами ПТНЗ, так і
педагогічними працівниками цих закладів, керівництвом професійною
освітою у цілому. Але сьогодні вже не викликає сумнівів усе зростаюча
необхідність у врахуванні професійними навчальними закладами цих запитів
практики при організації навчально-виховного процесу і внесенні
відповідних коректив у навчальні плани та програми.

З метою підвищення рівня художньо-естетичного розвитку особистості в
системі професійної освіти співробітниками відділу мистецької освіти
ІПППО АПН України: 1) розроблено і впроваджено у навчально-виховний
процес професійних та професійно-педагогічних навчальних закладів форми
та методи професійно орієнтованої мистецької діяльності (зокрема, творчі
завдання з використанням художньої літератури, образотворчого й
музичного мистецтв, ділові ігри з елементами театралізації тощо); 2)
апробовано педагогічні ситуації, які актуалізують у навчально-виховному
процесі потребу учня чи студента у творчому самовираженні засобами
мистецтва; 3) введено елементи мистецьких знань до змісту навчальних
предметів шляхом використання у ході теоретичних та практичних занять
історичних відомостей про місце та значення мистецтва в різноманітних
сферах життя і професійної діяльності; виявлення його потенційних
можливостей щодо загального і професійного розвитку особистості; аналізу
вітчизняного і зарубіжного досвіду застосування його у професійній
діяльності та професійній підготовці спеціалістів; 4) впроваджено
мистецьку тематику до змісту науково-дослідної роботи студентів
професійно-педагогічних коледжів; 5) розроблено комплекси
навчально-методичного забезпечення викладання психолого-педагогічних та
філологічних дисциплін у професійних та професійно-педагогічних
навчальних закладах, до змісту яких уключено мистецький компонент, тощо.

В умовах експериментальних майданчиків ці заходи дали реальні позитивні
результати, що зумовило висновок про те, що забезпечення неперервності
мистецької освіти та естетичного виховання у професійних та
професійно-педагогічних навчальних закладах сприяє реальній гуманізації
професійної освіти і створенню культурологічного типу професійної школи,
про необхідність якої так багато говориться сьогодні на всіх рівнях.

Означене дозволило сформулювати пропозиції Міністерству освіти і науки
України щодо доцільності: а) відновлення у ПТНЗ навчальних курсів
“Естетичне виховання”, “Етнографія” або впровадження у
навчально-виховний процес інтегрованого практично орієнтованого
спеціального курсу “Мистецтво” (45 год.) для майбутніх кваліфікованих
робітників і молодших спеціалістів (за профілем підготовки) з метою
забезпечення реальної неперервності мистецької освіти і
художньо-естетичного виховання учнівської молоді; б) введення з метою
підвищення рівня художньо-естетичного та професійного розвитку майбутніх
фахівців сфери обслуговування до змісту їх професійної підготовки
навчальних курсів і спецкурсів із психології мистецтва, основ дизайну та
естетичного (або артистичного) маркетингу, кольорознавства і композиції,
сучасного мистецтва і культури тощо.

Перспективи подальших досліджень з проблеми художньо-естетичного
розвитку особистості у системі професійної освіти пов’язуються із
розробкою та експериментальною апробацією означених курсів у
педагогічному процесі професійних навчальних закладів, а також із
дослідженням взаємозв’язку і взаємозумовленості художньо-естетичного та
творчого розвитку особистості в системі професійної освіти.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.
– 376 с.

2. Гребенюк Г.Є. Основи композиції та рисунок: Підручник. – К.: Техніка,
1997. – 221 с.

3. Зязюн І.А. Естетичний досвід особи. – К.: Вища школа, 1976. – 174 с.

4. Зязюн І.А. Національна державна комплексна програма естетичного
виховання // Рідна школа. – 1995. – №12. – С. 29-52.

5. Кривцун О.А. Эстетика: Учебник. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 434 с.

6. Отич О.М. Мистецтво у змісті професійної підготовки майбутніх
педагогів професійного навчання: Навч.-метод. посіб. – Полтава:
ІнтерГрафіка, 2005. – 200 с.

7. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник / За ред.
Н.Г.Ничкало. – К.: Вища шк., 1997. – 303 с.

8. Рудницька О. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник.
– К., 2002. – 270 с.

Похожие записи