Реферат на тему:

Теорія елементарної освіти та методика початкового навчання

“Подібно до того, як я простежував початки навчання до їх крайніх меж,
я намагався визначити момент, у який починається навчання дитини, і
незабаром переконався, що година народження дитини є першою годиною її
навчання. З моменту, коли почуття дитини стають сприйнятливими до
враження від природи, саме з цього моменту природа починає її навчати”.
Ці слова належать великому швейцарському педагогу Йоганну Генріху
Песталоцці (1746-1827).

На думку Песталоцці, в основі всякого знання лежать його елементи.
Важливо відібрати найпростіші, з яких може почати навчання своїх дітей
кожна мати-селянка. В результаті тривалого вивчення він прийшов до
визначення основних елементів навчання, що були покладені в основу всієї
системи дидактичних принципів і змісту навчання в школі. В навчанні
форми відповідає вимірювання, числу – рахунок, слову – мова. Такими
чином, елементарне навчання зводиться до уміння вимірювання, рахувати,
говорити, що збуджує здатність дитини мислити, дає поштовх до розвитку
її здібностей. Й.Г. Песталоцці у “Лист шостий” зазначає: “В довгих
пошуках своєї мети чи, вірніше, в невиразних мріях про неї одного разу я
зовсім просто звернув увагу на те, як тримає себе і повинна тримати в
кожному окремому випадку освічена людина, коли вона бажає належним чином
витлумачити і поступово з’ясувати собі який-небудь предмет, що постає
перед нею в безладному і невиразному вигляді.

У такому випадку вона щоразу повинна звернути і обов’язкового зверне
увагу на три основних моменти:

а) скільки різноманітних предметів вона має перед очима;

б) який вони мають вигляд – які форма і контури їх;

в) як виразити за допомогою звука слова.

Отже, успіх цієї справи, очевидно, припускає наявність у такої людини
таких розвинутих здатностей:

а) розрізняти неоднакові за формою предмети і уявляти собі їхню
сутність;

б) розрізняти ці предмети за кількістю і чітко уявляти собі їх у вигляді
одного чи багатьох предметів;

в) вже здобуті уявлення про число і форму якогось предмета посилити за
допомогою мови і затримати в пам’яті.

Я міркував так: число, форма і мова, разом узяті, є елементарні засоби
навчання… Отже, мистецтво навчання повинне зробити своїм незмінним
законом виходити з цієї троїстої основи і діяти таким чином:

Учити дітей розглядати кожний предмет, доведений до їхньої свідомості,
як окрему одиницю, тобто окремо від тих предметів, з якими він видається
пов’язаним.

Ознайомити їх з формою кожного предмета, тобто з його розмірами і
пропорціями.

Якомога раніше ознайомити дітей в усьому обсязі зі словами і назвами
предметів, про які вони дізналися.

І як навчання дітей повинно виходити з цих трьох елементарних пунктів,
так само і перші зусилля мистецтва навчання мають бути спрямованими на
те, щоб за допомогою вашого психологічного мистецтва розвинути основні
здатності – рахувати, вимірювати і говорити, що лежать в основі
правильного пізнання всіх спостережуваних предметів.

Я тепер побачив, що усвідомлення числа, форми і назви будь-якого
предмета робить моє розуміння цього предмета певним; завдяки поступовому
пізнанню всіх інших його властивостей це розуміння є ясним; внаслідок
усвідомлення взаємозв’язку, що існує між усіма відмітними ознаками
предмета, це розуміння робиться чітким.

Потім я дійшов висновку, що все наше пізнання має в своїй основі три
елементарні сили:

а) силу вимовляти звуки, з чого випливає здатність до мови;

б) невизначену, чисто чуттєву силу уявлення, з якої виникає здатність
пізнавати будь-які форми;

в) визначену, уже не тільки чуттєву силу уявлення, з якої випливає
усвідомлення одиниці і разом з ним здатність рахувати й обчислювати.

У процесі безперервного поступального руху елементарні сили вправляються
спільно й рівномірно, і тільки завдяки цьому, по суті, стає можливим в
усіх трьох розділах рівномірно переходити.

від неясних почуттєвих сприймань до певних;

від певних сприймань – до ясних уявлень;

від ясних уявлень – до чітких понять”.

Песталоцці вважав, що таким шляхом мистецтво навчання найтісніше
пов’язується з природою, з тією первинною формою, за допомогою якої
природа завжди пояснює нам предмети навколишнього світу.

Педагог різко розмежовує розвиток мислення і нагромадження знань,
віддаючи перевагу першому. Головним принципом навчання він вважав
наочність як “абсолютну основу всякого пізнання”. Чим більшою кількістю
чуттів пізнає учень суть будь-якого предмета, тим краще він з ним
ознайомиться.

Песталоцці вимагав вчити дітей систематично, послідовно, доступно і
добиватись міцних знань. Учителям і батькам слід знати вікові і
психологічні особливості дітей, бо вони вже змалку потребують
керівництва на основі знань психології (“Листи учителю Петерсену” 1782).

Отже, в основу теорії елементарної освіти Й.Г. Песталоцці поклав вимогу
гармонійного розвитку всіх сил і здібностей дитини. Теорія широко
використовувалась в ХІХ столітті, в народних школах. Він зосередив увагу
на проблемах початкового навчання і виховання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Історія дошкільної педагогіки Хрестоматія 2-е видання Упорядники З.Н.
Борисова, В.З. Смаль Київ “Вища школа” 1990, ст. 54-61.

М.В. Левківський, О.М. Микитюк. Історія педагогіки Харків “ОВС” 2002 р.
ст. 49-50.

Й.Г. Песталоцці. Вибрані педагогічні твори Т. 2. Під редакцією В.А.
Ротенберг, В.М. Кларіна. Москва “Педагогіка” 1981 р. ст. 6-48.

О.Я.Савченко. Дидактика початкової школи. Київ. Абрис 1997 с. 10.

Похожие записи