Теоретичні та практичні аспекти розвитку гри як передумови формування
життєвої компетентності дошкільника Гріднєва Оксана Миколаївна,
вихователь НВК № 1, м. Умані, м.т. (096)596-02-61

.

Гра займає в житті дитини особливе місце. Ігри використовуються на
заняттях, у вільний час діти із задоволенням грають у вигадані ними
ігри. Дослідники (Л. С. Виготський, Д. В. Ельконін, А. П. Усова, Д. В.
Менджерицька, Л. А. Венгер, Н. Я. Михайленко) відзначають, що саме
самостійні форми гри мають в педагогіці надзвичайне значення для
розвитку дитини. В таких іграх, так званих «життєвих лабораторіях» (С.
Т. Шацький), найбільш повно розкривається особистість дитини, тому гра є
засобом всебічного розвитку.

В теоретичному аспекті гра розглядається з різних позицій.

З точки зору філософського підходу гра дитини є головним засобом
освоєння світу, який вона пропускає крізь призму своєї суб’єктивності.
Людина, що грає – це людина, яка створює свій світ, а значить творча
людина.

З позиції психології відзначається вплив гри на загальний
психічний розвиток дитини: на формування її сприйняття, пам’яті, уяви,
мислення.

Соціальний аспект проявляється в тому, що гра – це форма
засвоєння суспільного досвіду, її розвиток відбувається під впливом
дорослих, які оточують дитину.

В основі ігрової діяльності лежать, на думку Д. В. Менджерицької,
наступні положення:

гра покликана вирішувати загально-виховні завдання, першочерговим серед
яких являється розвиток моральних і суспільних якостей;

гра повинна носити розвиваючий характер і відбуватися під пильною увагою
педагога;

особливістю гри як форми життя дітей є її проникнення в різні види
діяльності (праця, навчання, побут).

Умовно ігри можна розподілити на дві основні групи:

Сюжетно-рольові (творчі) ігри.

Ігри з правилами.

Сюжетно-рольові – це ігри на побутові теми, з виробничою тематикою,
будівельні ігри, ігри з природним матеріалом, театралізовані ігри,
ігри-забави, розваги .

До ігор з правилами відносяться дидактичні ігри (ігри з предметами і
іграшками, словесні дидактичні, настільно-друковані, музично-дидактичні
ігри) і рухливі (сюжетні, безсюжетні, з елементами спорту).

Допомагаючи становленню дитячих ігор, вихователь повинен приділяти
увагу активізації творчих проявів дітей, самостійній грі, розвитку
педагогічної творчості. В іграх з правилами слід звертати увагу на
поєднання захоплюючого завдання і активної діяльності на основі
розумових зусиль; це мобілізує інтелектуальний потенціал дитини.

Коротко розглянемо завдання розвитку всіх видів ігор.

СЮЖЕТНО-РОЛЬОВА ГРА.

Сюжетно-рольова гра у своєму розвитку проходить декілька етапів, які
послідовно змінюють один одного:

Ознайомлююча гра.

Відображувальна гра.

Сюжетно-відображувальна гра.

Сюжетно-рольова гра.

Гра-драматизація.

Разом з грою розвивається і сама дитина: спочатку її дії з
предметом-іграшкою носять маніпулятивний характер, потім вона засвоює
різноманітні способи дії з предметами, в яких відображені її уявлення
про їх суттєві властивості.

На стадії сюжетно-відображувальної гри дитина раннього віку
направляє свої дії на виконання умовної цілі, тобто замість реального
результату з’являється уявний (вилікувати ляльку, перевезти на машині
вантаж). Поява в грі узагальнених дій, використання
предметів-замінників, об’єднання предметних дій в єдиний сюжет,
називання дитиною себе іменем героя, збагачення змісту гри – все це
свідчить про перехід до сюжетно-рольової гри, яка починає поступово
розвиватися з другої молодшої групи. В цих іграх починають відображатися
взаємовідношення людей, норми поведінки, соціальні контакти.

Д. Б. Ельконін називав сюжетно-рольовою грою діяльність творчого
характеру, в якій діти беруть на себе ролі і в узагальненій формі
відтворюють діяльність і взаємовідношення дорослих, використовуючи
предмети-замінники. Засвоюючи спочатку дії з предметами, потім із
замінниками, дитина в грі поступово починає мислити у внутрішньому
плані.

Дослідники виділяють різноманітні структурні елементи гри – основні
і другорядні:

Сюжет.

Зміст.

Ігрову ситуацію.

Задум.

Роль.

Рольову дію.

Рольову поведінку.

Рольову взаємодію.

Правила.

Розглянемо структурні елементи гри.

Сюжет (тема) гри – це за Д. Б. Ельконіним, та сфера діяльності, яка

відображається у грі.

Зміст- це те, що конкретно відображається у грі.

Ігрова (уявна) ситуація – сукупність обставин гри, що не існують
реально, а створені уявно.

Задум – план дій, задуманий дитиною, що грається.

Роль – це образ істоти (людини, тварини) або предмета, який дитина
уявляє у грі.

Рольова (ігрова) дія – це діяльність дитини в ролі. Визначена
комбінація, послідовність рольових дій характеризує рольову поведінку в
грі.

Рольова (ігрова) взаємодія передбачає здійснення взаємовідношень з
партнером (партнерами) по грі, які диктує гра, так як дитина, яка взяла
на себе будь-яку роль, має брати до уваги і роль свого партнера по грі,
координуючи з ним свої дії.

Правила – це порядок дій в грі.

Структурні елементи гри тісно взаємопов’язані, можуть взаємовпливати
один на одного та по різному співвідноситись у різноманітних видах ігор.

В сюжеті відображаються події оточуючого життя, тому він залежить від
соціального досвіду дітей і ступеня розуміння ними взаємовідношень
людей. Сюжет визначає направленість ігрових дій, різноманітність змісту
гри (при одному і тому ж сюжеті – різний зміст гри). Чим визначається
сюжет? Насамперед близькістю теми гри до досвіду дитини (відсутність
належного досвіду є перешкодою для розгортання сюжету); узгодженістю
ігрових ролей; зміною ролі в грі, матеріалу та іграшок. Існує три
ступені складності сюжету:

І. Сюжети з єдиним персонажем і чітко визначеними предметами;

ІІ. Сюжети з кількома персонажами та набором відповідних дій, які
пов’язують персонажів між собою.

ІІІ. Сюжети, в яких, окрім набору дій і зв’язків між персонажами, задано
і взаємини між ними.

Зрілість, складність, реалістичність, деталізованість сюжету, творче
його розгортання – важливі показники особистісного зростання
дошкільника. На жаль, сюжету як основному стрижню рольової гри, сьогодні
не приділяється достатня увага. Навіть старші дошкільники здебільшого
звертаються до спрощених, схематизованих, одноманітних, мало
розвивальних сюжетів.

Задум гри, на думку А. П. Усової, — це не плід фантазії дітей, а
результат спостереження за подіями, що відбуваються навколо. Задум у
молодших дошкільників направляється ігровим предметним середовищем, нова
сюжетна лінія вибудовується завдяки введення додаткового ігрового
матеріалу. Дитина йде від дії до думки, тоді, як у більш старших дітей,
навпаки, задум забезпечує створення обстановки дій (дитина йде від думки
до дії).

n t z | ~ ? |

~

c@$i&?’oooiaaiiiiiUOiEEEEEiiii

&

1/2

&

1/2

&

1/2

&

. Ці правила можуть створюватися самими дітьми, виходити із спільного
задуму гри або ж встановлюватися дорослими. Правила регулюють ігрову
поведінку учасників, організовуючи їх взаємовідношення у грі,
координуючи зміст гри.

Зміст гри визначається віковими особливостями дітей. Якщо зміст гри
малят відображає дії з предметами-іграшками, то в іграх старших
дошкільників відображаються взаємовідношення людей. Зміст гри старших
дошкільників залежить від інтерпретації ролі, побудови рольової
поведінки учасників гри, розробки конкретної ігрової ситуації,
встановлених правил, направленості рольових дій. Збагатити, осучаснити
зміст рольових ігор, наблизити їх до реальності – одне із завдань
особистіно-орієнтованої моделі дошкільної освіти.

Рольова дія являється способом реалізації ролі , засобом втілення
сюжету і, збагачуючись приводить до появи нових ролей. Роль може
існувати тільки завдяки наявності рольових дій, так як вони надають їй
значимість, і являються центром гри. Аналізуючи здатність дошкільника
виконувати взяту на себе ігрову роль, важливо з’ясувати, чи виділяє він
типові для цієї ролі дії, заняття, риси поведінки.

Дослідники вважають сюжетно-рольову гру творчою діяльністю. В ній
діти відтворюють все те, що вони бачать навколо. На думку Д. Б.
Ельконіна, сам факт прийняття на себе ролі і вміння діяти в уявній
ситуації є актом творчості: дитина творить, створюючи задум, розгортаючи
сюжет гри. Л. С. Виготський вважає, що перехід до творчої діяльності
пов’язаний з появою у дошкільників задуму гри, який, в свою чергу,
означає виникнення і розвиток творчої уяви. В грі, як і в іншій
творчій, розвивається варіативність та креативність мислення. Адже в
ігровій діяльності відсутні кліше, вона розгортається вільно на
противагу навчальній. Творчість дітей проявляється в рольовій поведінці
згідно з баченням ролі і в той же час стримується наявністю ігрових
правил. Розвиток ігрової творчості вчені пов’язують перш за все з
поступовим збагаченням змісту гри.

Дослідники підкреслюють важливу роль у розвитку дитячої творчості
самостійних сюжетних ігор.

Для того, щоб забезпечити повноцінно розвиваючу самостійну
сюжетно-рольову гру, необхідно перш за все добре розуміти, в чому
заключаються педагогічні можливості сюжетно-рольової гри по відношенню
до дитини, визначити зміст і цілі педагогічної роботи з розвитку гри.

Педагог повинен пам’ятати про те, що збагачення змісту гри багато в
чому залежить від того, як організовано спостереження дітей за життям і
діяльністю дорослих і спілкування з ними.

Велике значення надається в грі виникненню задуму. Педагог, беручи
на себе керівництво грою, в молодших групах виступає в ролі учасника
гри, а в старших частіше за все є порадником, партнером.

Вдосконалення ігрових умінь (створювання задуму, придумування
сюжету, визначення змісту гри, розподіл ролей і т. д.) відбувається в
спільній грі, коли діти і вихователь є партнерами. Взаємодія в рольовому
діалозі вчить дітей планувати свої рольові дії, а на більш пізньому
етапі — оволодінню ігровими навичками (діяти більш вільно,
імпровізовано).

Підходити до гри творчо – це значить:

вчити дітей створювати необхідне ігрове середовище: оточувати себе
предметами-іграшками і замінниками,

використовувати і конструювати ігрові зони і куточки (стаціонарні,
тимчасові).

В старшій групі паралельно із сюжетно-рольовою грою в життя дитини
входить режисерська гра, в якій вона одночасно управляє всіма
персонажами і діями. Це індивідуальна гра, в якій дошкільник вчиться
планувати, створюючи задум (шліфуючи ігрові дії за всіх героїв), і
задовольняє свою потребу бути організатором, розпорядником гри.

В сюжетно-рольову гру дошкільники включають різний зміст. Суворого
поділу на класи тут немає, але найбільш характерні наступні різновиди
сюжетно-рольової гри:

ігри, що відображають професійну діяльність людей;

ігри в сім’ю;

ігри, навіяні літературно-художніми творами (на героїчну, трудову,
історичну тематику).

Основними специфічними методами педагогічного керівництва дитячою
творчою сюжетно-рольовою грою є:

метод діалогу;

метод полілогу;

діалог з декількома учасниками гри одночасно (під час багатогалузевої
сюжетної побудови), який розвиває поліфонічне слухове сприймання;

створення проблемних ситуацій, що дозволяє стимулювати творчі прояви
дітей в пошуку рішення завдання.

Загальними прийомами керівництва дитячою творчою сюжетно-рольовою грою є
прямі (прямий показ дорослого і керівництво діяльністю) і непрямі
(ненав’язливе спонукання до дії) дії на гру та граючих.

Спеціалісти радять проводити сюжетно-рольову у вечірній час,
знаходити час для індивідуально-групових ігор в перерві між заняттями,
облаштовувати спільно з дітьми ігрові зони на прогулянкових майданчиках,
спеціально відводити для сюжетно-рольової гри час після денного сну,
надаючи дітям можливість в повній мірі насолодитись вільною ігровою
діяльністю. Вихователь повинен планувати свою роботу по сюжетно-рольовій
грі, визначаючи:

конкретний її зміст;

плануючи тематику, цілі, завдання;

постійно аналізувати гру, намічаючи шляхи подальшого вдосконалення
ігрової діяльності дошкільників.

Виділяючи «Світ гри» як одну із субсфері сфери «Культура»,
Базовий компонент дошкільної освіти привертає увагу педагогів до
необхідності педагогів повернути ігровій діяльності її провідне місце в
життєдіяльності дитини.

ПАМ’ЯТКА

ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

«ЯК РОЗВИВАТИ СЮЖЕТНО-РОЛЬОВУ ГРУ?»

На етапі раннього віку показуйте способи дії з предметами, супроводжуючи
їх відповідним коментарем.

Вчіть малюків діяти з предметами самостійно.

Розширюйте круг предметів, створюючи найпростіші ігрові ситуації та
показуючи нові способи використання предметів.

Навчайте малят переносити дії з одних предметів на інші (наприклад,
гуляти з лялькою, потім – з ведмедиком).

Покажіть, як можна об’єднати декілька дій в одній грі.

У спільно-індивідуальних діях називайте та показуйте дії з
предметами-замінниками.

Вчіть дітей виділяти пари взаємо-залежних ролей та називати і розуміти
їх рольову взаємодію (наприклад, продавець-покупець; лікар – хворий).

Вчіть дітей вести рольовий діалог, оволодівати рольовою поведінкою,
беручи на себе певну роль.

З метою розвитку сюжету постійно створюйте нову ігрову ситуацію.

Починаючи із середнього дошкільного віку, виготовляйте разом з дітьми
атрибути та іграшки для творчих ігор.

Старших дошкільників вчіть задумувати та планувати гру.

Формуйте у дітей вміння вести гру, спираючись на задум.

У спільній грі навчайте дітей спілкуватися, взаємодіяти, уникати
конфліктів і знаходити способи їх вирішення.

Розширюйте життєві і ігрові уявлення дітей, збагачуйте уявлення про
взаємовідношення дорослих.

Вчіть ускладнювати ігрові задуми, спонукайте створювати «ланцюжок»
ролей.

Вчіть дітей придумувати тему гри, конкретизувати зміст і визначати склад
ролей, підбирати атрибути, облаштовувати місце для гри.

Похожие записи