.

Теоретичні підходи до вивчення процесу соціалізації (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
289 3623
Скачать документ

Реферат на тему:

Теоретичні підходи до вивчення процесу соціалізації

Молодіжні проблеми в Україні мають свою специфіку, що зумовлено
сучасним етапом швидких та непередбачуваних перетворень у суспільстві в
цілому, культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним
плюралізмом, кризою влади. У найбільш скрутному стані опиняється саме
молодь, оскільки, вступаючи в життя, вона повинна визначити своє місце і
призначення. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з
одного боку, вони входять у той соціальний простір, який було
організовано незалежно від них попередніми поколіннями; з іншого боку,
молодь може поламати, змінити, перебудувати створені структури. Крім
того, вихід із кризової ситуації нашого суспільства, процес його
розвитку також безпосередньо зв’язані із становищем молоді, її можливою
участю в цьому процесі і небезпекою виявитися жертвою кардинальних
соціальних змін. Тому дослідження процесу включення молодого покоління у
всі сфери суспільного життя набуває особливого значення. При цьому
кризові моменти розвитку виявляються найбільше гостро в економічній
стагнації, деформаціях у соціальній сфері, руйнуванні системи
морально-духовних цінностей. А це, в свою чергу, істотно загострює
конфлікт між суб’єктивним і об’єктивним, між прагненнями, очікуваннями і
дійсністю при входженні різних груп молоді в суспільне життя [1].

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

На сьогоднішній день не вдалося виявити єдині підходи в дослідженні
факторів успішності та особливостей процесу соціалізації. Разом з тим,
на думку багатьох авторів, це важливий напрямок наукових пошуків,
значення яких буде зростати в міру стабілізації нашого суспільства.

Визначальний вплив на формування нового покоління має життєве
середовище, яке по-різному може визначати роль молодого покоління в
цілому та значення кожної молодої людини зокрема. З одного боку,
відбувається послідовно-спадкоємна зміна поколінь у суспільстві
відповідно до загальносоціологічних законів. З іншого боку, молодь
виступає не лише об’єктом соціального впливу, а й суб’єктом соціальної
діяльності. І в цьому полягає дуальність підходу до вивчення молоді та
процесу її соціалізації, яка має бути усвідомлена на теоретичному рівні
і яка має бути закладена у методологію та методику будь-якого
дослідження з молодіжної проблематики. Необхідно враховувати, що, з
одного боку, кожна молода людина сама є організаційним началом свого
життєвого влаштування, а з іншого боку, ціла низка факторів та подій
впливають ззовні, з боку суспільних структур, згідно з їхніми цілями
діяльності, а також функціями та можливостями на конкретному історичному
етапі розвитку. Наприклад, якщо система освіти у нашому кризовому
суспільстві перестає виконувати функцію основного каналу включення
молоді в суспільне життя, то змінюються зв’язки між молодим поколінням
та системою освіти, структура цінностей освіти, зв’язки між системою
освіти та ринком праці тощо [2].

Проблема соціалізації особистості є однієї з основних у соціології, що
вивчає встановлені і діючі в суспільстві механізми передачі соціального
досвіду від покоління до покоління, співвідношення процесів і інститутів
соціалізації. Специфіка соціологічного аналізу соціалізації складається
у виділенні соціально типового в різноманітних процесах інтеграції
індивідів у суспільство. Особливість соціологічного вивчення
соціалізації особистості зв’язана з подвійністю об’єкта дослідження
“особистість-суспільство”. Одне з компромісних рішень полягає в
запобіганні полюсних (тільки об’єктивістських або тільки
суб’єктивістських) підходів. Багаторічні дослідження проблем
соціалізації, пошук теоретичних і методологічних підходів, що
допомагають глибше зрозуміти і пояснити процес соціалізації молоді,
дозволили  висунути й обґрунтувати ряд концептуальних положень. Це
насамперед концепція  норми соціалізації, характеристика соціалізації,
що відхиляється, типологія процесів соціалізації, особливості і
траєкторна модель соціалізації молоді.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом протягом усього його життя
певної системи знань, соціальних норм і культурних цінностей, настанов і
зразків поведінки, які дозволяють йому функціонувати в якості
повноправного члена суспільства, до якого він належить.

Сутність соціалізації полягає в поєднанні пристосування (адаптації) і
самоствердження людини в умовах конкретного суспільства. Соціалізація
неможлива без активної участі самої людини в процесі засвоєння широкого
кола цінностей, понять і навичок, на ґрунті яких складається її
повсякденне життя.

Розрізняють декілька видів соціалізації: стихійну соціалізацію
(відбувається внаслідок впливу на особистість різноманітних, спеціально
не створюваних обставин суспільного життя); відносно спрямовану
соціалізацію (має на меті створення в суспільстві певних економічних,
законодавчих і інших передумов, які впливають на розвиток та життєвий
.шлях особистості); соціальна контрольовану соціалізацію (це процес
спеціально організованої передачі соціального досвіду особистості та
розвитку її потенційних можливостей, який здійснюється в різних
державних і недержавних організаціях (школа, позашкільні заклади, дитячі
та молодіжні організації тощо)).

Соціалізація особистості залежить від величезної кількості різноманітних
умов, які з різною інтенсивністю впливають на її розвиток. Ці умови є
факторами соціалізації. Фактори соціалізації умовно можна об’єднати в
чотири групи. Перша – мегафактори – космос, планета, світ, – що певною
мірою через різні групи факторів впливають на соціалізацію всіх жителів
планети Земля. Друга – макрофактори  – країна, етнос, суспільство,
держава, – які впливають на соціалізацію всіх, хто проживає в певних
країнах. Третя – мезофактори  – умови соціалізації великих груп людей,
класифікованих: за місцевістю і типом поселення, де вони мешкають
(регіон, місто, селище, село); за належністю до аудиторії тих чи інших
мереж масової комунікації (радіо, телебачення тощо); за належністю до
певних субкультур. Мезофактори впливають на соціалізацію як прямо, так і
опосередковано через четверту групу -мікрофактори. До них належать
сім’я, сусіди, групи однолітків, державні, релігійні та приватні
організації, мікросоціум [3].

Методологічні підходи до вивчення процесу соціалізації молоді, її
структури цінностей, потреб та соціальних проблем на сучасному етапі
полягають у тому, що:

• молоде покоління необхідно розглядати в контексті конкретних
соціальних умов та особливостей соціального середовища, усвідомлюючи їх
динамічність;

• поруч з загальними молодіжними проблемами виокремлювати ті, що
притаманні саме цій специфічній соціально-демографічній групі,
відповідно до її ролі та статусу в суспільстві;

диференційний підхід до різних молоді має відбиватися на всіх етапах
соціологічного дослідження – від розробки програми і формування гіпотез
до формулювання узагальнюючих висновків і рекомендацій;

gdOoC

• потрібно забезпечити суб’єкт-суб’єктний підхід у вивченні
взаємозв’язків між молоддю та суспільством, молоддю та різноманітними
інститутами соціалізації, молоддю та іншими соціальними групами.

Протягом останнього десятиріччя сформовано цілісне соціологічне поняття
“молоді” та комплексні підходи до вивчення становища і соціалізації
молоді як суб’єкта розвитку суспільства. Предметне коло соціологічних
досліджень з молодіжної проблематики досить широке. Аналізуються
соціальні характеристики молодого покоління з урахуванням особливостей
соціального стану, форм діяльності, життєвих потреб та орієнтацій.
Розглядаються специфічні молодіжні проблеми – вікові межі та їх
соціальна детермінованість, особливості та проблеми отримання освіти,
професійні орієнтації та професійне самовизначення, участь у молодіжних
об’єднаннях та молодіжна субкультура, формування системи цінностей та
адаптація до нових соціальних умов, формування здорового способу життя.
Значне місце в науковому аналізі займають загальносоціологічні проблеми,
які переважно стосуються молодого покоління. Це проблеми освіти, сім’ї
та шлюбу, служби в армії, сексуальної поведінки, нарковживання тощо. До
цього ж кола загальносуспільних проблем належать і такі, що знаходять
специфічні прояви у молодіжному середовищі, – проблеми виховання,
патріотизму, соціальної та політичної активності, участь у структурах
влади, безробіття та вторинна зайнятість, підприємницькі орієнтації,
релігійні орієнтації, зміни стереотипів та інші.

Останнім часом менш популярними стали дослідження впливу соціального
походження молоді на успішність та особливості її соціалізації. На нашу
думку, це зумовлено відсутністю єдиних підходів до соціальної
стратифікації українського суспільства, а також її нестабільністю. Разом
з тим, це важливий напрямок наукових пошуків, значення яких можливо буде
зростати в міру стабілізації нашого суспільства.

Розглянемо основні типи досліджень з молодіжної проблематики за різними
ознаками класифікації. Вибір типу визначається програмою соціологічного
дослідження, залежить від цілі та завдань досліджень, об’єкта та
предмета:

а) залежно від рівня: національні – регіональні – саsе study (вивчення
конкретного випадку);

б) залежно від об’єкта та генеральної сукупності – молодь та її
оточення:

• молодь віком від 14 до 28 років (див. табл. 1.1);

• окремі вікові групи молоді ( наприклад: 15-17-річні; 18-22-річні;
вікові групи, що складаються з когорт, наприклад – 11, 13 та 15 років;
одного року народження тощо);

• окремі соціальні групи молоді: учні шкіл; учні конкретного року
навчання; студенти; молоді спеціалісти; молоді подружжя; територіальні
спільноти – молодь великих міст, молодь південного регіону, сільські
молодь; соціально-професійні групи молоді – молоді вчителі, молоді
працівники колективних сільськогосподарських підприємств);

• цільові групи молоді: молодь, яка вживає наркотики;

• лідери молодіжних організацій;

• фахівці, які працюють з молоддю (вчителі, соціальні працівники тощо):

• батьки;

• ті, хто приймають рішення та формують соціальну політику;

•ЗМІ;

в) залежно від категорії осіб, які здійснюють збір інформації: 1- силами
підготовлених фахівців, які постійно займаються цим; 2 – силами
волонтерів, які мають доступ до окремих специфічних цільових груп; З-за
методикою “PEER” (рівний – рівному”, наприклад – “Молодіжний барометр”);

г) залежно від методів: якісні та кількісні методи дослідження (рис.1)

Рис.1. Кількісні та якісні методи дослідження

ЯКІСНІ  КІЛЬКІСНІ

Методики

Нестандартизовані, напівстандартизовані, проективні: інтерв’ю,
фокус-група,

спостереження, гра тощо.

Ігнорування статистичних методів аналізу.

Менша вибіркова сукупність. Індуктивний аналіз. Стандартизовані
опитування

анкетування, інтерв’ю), контент-аналіз.

Базування на статистичних методах аналізу.

Велика вибірка. Дедуктивний аналіз.

Проблематика

Більш локальна, предметна.  Більш загальна.

Переваги 

Більш глибокий аналіз, можливість отримання обґрунтованої мотивації,
з’ясування спектра нестандартних поглядів, явищ; економічність.  Більш
широке охоплювання. Можливість обґрунтованих узагальнень. Простота
обробки результатів. 

Недоліки 

Велика вірогідність суб’єктивізму при аналізі отриманих даних.
Необхідність висококваліфікованих спеціалістів (модераторів,
інтерв’юерів).що).  Можливість неадекватних або непослідовних відповідей
респондентів. Недостатньо глибокий психологічний аналіз.  

ґ) залежно від предметного спрямування:

• поінформованість, ознайомленість, знання;

• мотивації;

• оцінки;

• поведінкові орієнтації;

• поведінкова практика;

громадська думка;

• з’ясування факторів впливу (суб’єктивних, об’єктивних);

• тестування стану (соціального, фізичного, психологічного);

• потреби;

д) залежно від запланованого аналізу чинників впливу:

• особистісні: – демографічні (фактографічні);

– фізичні (зріст, вага, зовнішність, здоров’я тощо);

– особистісні (набуті);

• міжособистісні;

• навколишнє середовище;

е) залежно від стратегії:

• описові разові;

• моніторингові;

• лонгітюдні;

• оперативні.

Безперечно, більш інформативними і більш цінними з наукової точки зору є
пролонговані в часі дослідження, які здійснюються або за моніторинговою
стратегією, або лонгітюдною методикою. Вони надають можливість аналізу
динаміки, змін та причинно-наслідкових зв’язків. Використання
порівняльної стратегії, проведення досліджень в різних регіонах за
єдиною методикою, а також різних поколінь по одній і той самій
проблематиці дозволяють вивчати загальне та особливе, прогнозувати
наслідки, розуміти специфіку ситуації. Тому досить стисло зазначимо
методологічні особливості цих двох дослідницьких стратегій [4].

 

Висновки.

Вибір поведінки залежить від світогляду особи та її моральних устоїв, бо
кожному вибору передує потреба, мотив і ціль діяльності, а вони, у свою
чергу,засновані на тому суспільному ідеалі, який міститься в свідомості
людини. Сам ідеал детермінований існуючою культурою, характером
цивілізації, до якої належить людина, та її здатністю зрозуміти смисл
людського буття.

 

Література

Балакірєва О.М. Методологічні підходи до дослідження соціалізації
молодого покоління // Матеріали засідання секції “Соціологія молоді”
міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми розвитку соціології
на сучасному етапі ( теоретичні і методичні питання )” / Інститут
соціології АН України, Укр.. НДІ проблем молоді. – К., 1993. – С. 14

Ковалева А.И., Реут М.Н. Социализация неслышащей молодежи. — М., 2001.

Ковалева А.И. Социализация личности: норма и отклонение. М., 1996.

Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та
морально – психологічний стан за умов тотальної аномії // Соціологія:
теорія, методи, маркетинг.- 2002. — № 1.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020