.

Теоретичні основи патріотичного виховання як сучасного педагогічного процесу.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
1 4531
Скачать документ

Автор : Турчина Інна Миколаївна, вчитель історії та правознавства,
керівник пошукового загону «Спалах».

Комунальна установа

Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12

ім. Б .І. Берестовського

м. Суми, Сумської області.

Теоретичні основи патріотичного виховання як сучасного педагогічного
процесу.

Проблеми патріотичного виховання громадян України і, зокрема
учнів, є надзвичайно актуальним на сучасному етапі розвитку нашої
держави. У контексті подальшої розбудови суспільства виникає потреба у
формуванні активної, творчої особистості учня-патріота, від діяльності
якого у майбутньому значною мірою залежатиме духовний розвиток і
добробут Української держави. Чітке визначення ідеалів патріотичного
виховання і ціннісних орієнтацій учнів сприятиме оптимізації цього
важливого напрямку виховання та подоланню негативних явищ у суспільній
свідомості, зокрема відсутності у декого з молодих людей чітких
світоглядних основ поведінки і діяльності, байдужості до державних
проблем, низького рівня моральності та культури.

Проблема формування громадянина – патріота розглядається як
пріоритетна в Державній національній програмі «Освіта» («Україна XXI
століття»), «Концепції позашкільної освіти та виховання», у «Програмі
патріотичного виховання дітей та учнівської молоді». Вищезгадані
документи ставлять перед українським суспільством завдання виховання в
учня любові до рідної Батьківщини, формування якостей
громадянина-патріота України. Важливим орієнтиром загальноосвітньої
школи у вихованні в молодого покоління почуття патріотизму є
стратегічний рекомендаційний документ «Програма патріотичного виховання
дітей та учнівської молоді». У ньому підкреслюється, що в становленні
правової держави школа є могутнім фактором відродження нації, виховання
у дитини патріотизму, формування активного громадянина.

Виховання патріотизму сучасні вчені розуміють як «формування
гармонійної, розвиненої, високо освіченої, соціально активної й
національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською
відповідальністю, здоровими інтелектуально – творчими й духовними
якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю,
господарською кмітливістю, підприємливістю й ініціативністю» [3,с.6].

Вивчення й осмислення літератури (філософської, педагогічної та
психологічної), дало змогу сформувати поняття патріотизму, яке актуальне
сьогодні, в умовах розбудови громадянського суспільства та правової
держави в Україні. Патріотизм – це любов до Батьківщини, свого народу,
турбота про його благо, сприяння становленню й утвердженню України як
суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовність
відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з
її долею [4,с.7] .

Патріотичне виховання, як і виховання в цілому, припускає включення
дитини, підлітка, юнака в систему взаємопов’язаних видів діяльності
(навчальна – у молодших школярів, суспільно корисна – у підлітків,
навчально – професійна – у старших школярів) [5, с. 87-105].

Досягнення цілей патріотичного виховання вимагають додержання
наукового підходу, тобто врахування об’єктивних закономірностей
становлення його перебігу. Науковий підхід до процесу формування
громадянина – патріота передбачає, що дія загальних закономірностей
становлення патріотизму опосередковується впливом конкретно – історичних
умов життєдіяльності даного суспільства і кожного з його суб’єктів
зокрема.

Конкретно – історичний підхід допомагає збагнути й сформувати
специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвитку українського
суспільства завдання патріотичного виховання, а саме : усвідомлення
громадянами України необхідності демократичних процесів у поєднанні з
розбудовою громадянського суспільства.

Ефективність виховання патріотизму значною мірою залежить від
реалізації діяльнісного підходу. Особистість громадянина – патріота
формується інтенсивніше, якщо він любить Батьківщину не лише на словах,
а й на ділі, якщо бере реальну участь у діяльності, в якій апробуються
на практиці громадянські цінності, якщо ця діяльність торкається його
почуттів , відповідає його потребам та інтересам.

У патріотичному вихованні особливого значення набуває
особистісно-зорієнтований підхід, коли в центрі освітньо –виховного
процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого
індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів,
як людина (особистість) – народ (культура , історія, освіта) – держава
(суспільство) можна реалізувати перспективну і демократичну модель
виховання громадянина – патріота.

Необхідною умовою оптимізації патріотичного виховання є дотримання
системного підходу, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого
взаємозалежного відкритого процесу в його постійному розвитку і
саморозвитку.

Основними принципами патріотичного виховання є :

принцип національної спрямованості , що передбачає формування
національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого
народу, шанобливе ставлення до його культури, поваги , толерантність до
культур усіх народів, які населяють Україну, здатність зберігати свою
національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу,
брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

принцип гуманізації виховного процесу, який означає, що вихователь
зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та
індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає
до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє
індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї
поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

принцип самоактивності і саморегуляції, який сприяє розвитку у
вихованця суб’єктивних характеристик, формує здатність до критичності,
до прийняття самостійних рішень, поступово виробляє громадянську позицію
особистості, почуття відповідальності з її реалізацією в діях та
вчинках;

принцип культуровідповідності, що передбачає органічну єдність
патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою,
народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність,
наступність і спадковість поколінь;

принцип полікультурності, який передбачає інтегрованість української
культури у європейський та світовий простір, створення для цього
необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді
відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей,
цінностей, до культури, мистецтва, вірувань інших народів, сприймати
українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

принцип соціальної відповідності, який обумовлює необхідність
відповідності змісту і методів патріотичного виховання реальній
соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

Завдання патріотичного виховання зорієнтовані на реальні
соціально-економічні умови і передбачають виховання у дітей готовності
до ефективного розв’язання життєвих проблем.

Передумовою формування та розвитку патріотичної свідомості
особистості є, насамперед правова освіченість, здатність керуватися
відповідними знаннями в умовах сучасного суспільного життя та
демократичні принципи, що формуються засобами громадянської освіти та
виховання.

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом
становлення України, як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічності
воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є
серцевиною української національної ідеї.

?

N

P

?

i

h

мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які
сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство. Крім того,
оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї
спільноти серед інших спільнот світу.

Весь освітній процес має бути насичений різними аспектами
патріотичного виховання. Проте особлива роль тут належить
соціально-гуманітарному циклу, а саме: українській літературі,
географії, природознавству, суспільствознавству, громадянській освіті,
історії.

Щоб виховати справжнього патріота ми повинні відродити рідну мову,
зберегти, розвинути її, як першоелемент національної культури. Вчитель –
словесник має такий арсенал засобів виховання, як література….На
прикладах життя письменників, літературних героїв вчителі нашої школи
показують красу людських вчинків, почуттів, народні традиції, яких так
неухильно дотримувались наші батьки, діди, прадіди. За приклад служить
життєвий подвиг Тараса Григоровича Шевченка , Івана Франка, Павла
Грабовського, Олександра Довженка , Івана Багряного і багато інших. Вони
нічого не просили від України, а просто любили її синівською
всепопеляючою любов’ю, належали своєму народові до останнього подиху.

Любов до рідної природи розглядалась як важливий фактор патріотизму.
На уроках, екскурсіях на природу, на виробництво учні знайомляться з
державними документами : статтями Конституції України, Законом «Про
охорону вод, лісів » та інше.

На уроках історії важливе місце посідає вивчення історично цінних
об’єктів, дослідження життя та діяльності видатних людей в історії , які
віддавали всі зусилля для процвітання своєї Вітчизни (Степан Павлович
Супрун, Іван Микитович Кожедуб, Сидор Артемович Ковпак та ін.), в
позаурочний час розвинена пошукова робота, працює пошуковий загін
«Спалах» .Основними напрямками роботи пошуковців є вивчення історії
рідного краю, дослідження невідомих сторінок Великої Вітчизняної війни,
відвідання місць історичних подій, збирання документів та матеріальних
пам’яток, влаштування виставок до пам’ятних дат. Результатами такої
роботи стали перемоги в таких конкурсах : Міжнародний конкурс «Уроки
Голокосту – уроки толерантності» – І місце, Всеукраїнський конкурс до
Дня перемоги на тему «Доля постраждалих від нацизму» – І місце,
експедиція «Сумський радіус»- І місце, Всеукраїнський конкурс « Краса і
біль України »- І місце.

Патріотичні почуття школярів виховуються в результаті
цілеспрямованого впливу на дитину сім’ї, школи та позашкільних закладів.
Але найбільший вплив на виховання дітей, їхній розвиток, формування
патріотичних почуттів має виховна робота в школі.

Позаурочна виховна діяльність, яка створює умови для спільної та
самостійної діяльності, допомагає оволодіти такими способами
самоствердження, які б не обмежували інтереси інших людей.

Виховну роботу потрібно спланувати так, щоб поєднувати традиційні
методи виховання з інноваційними та практичними заходами. Методи
виховання потрібно застосовувати не окремо, а комбіновано, доповнюючи
один одного. Форми і методи обираються з урахуванням психолого- вікових
особливостей та пізнавальних можливостей старших підлітків, а також
інших індивідуальних уподобань.

Обираючи форми та методи виховання патріотизму, необхідно пам’ятати,
що вони залежать від поставленої мети, змісту матеріалу, виховних та
розвивальних завдань, інтересів і потреб учнів, рівня вихованості,
інтелектуального розвитку. Пріоритетну роль потрібно надавати активним
методам, «… що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані
на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення,
ініціативи й творчості»[4,с.30].До таких методів та форм належать :
дискусія, «мозкова атака», тематичний диспут, «круглий стіл», ділові
ігри, тренінги, брейн-ринг, метод проектів.

Крім названих, можна застосовувати також традиційні методи : бесіди,
диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною
пресою , самостійне рецензування тощо, а саме: бесіди: «Моя рідна
Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права і обов’язки»,
«Патріотизм – нагальна потреба України»; огляди періодичної преси:
«Що?Де?Коли?», «Цікаві хвилинки», заходи, які виховують любов до
української мови : «Свято рідної мови», «Шевченківське слово»; форми
роботи пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу : історичне
краєзнавство, збирання документів та матеріальних пам’яток,
замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, виготовлення
схем, макетів, складання історії свого роду, участь у роботі шкільних
гуртків, святкування Дня Конституції, Дня Незалежності; форми і
методи військово-патріотичного виховання : участь у патріотичних клубах,
фестивалі патріотичної пісні, святкуванні Дня Перемоги, Дня захисника
Вітчизни, Дня пам’яті героїв Крут, змагання з військово-прикладних видів
спорту; уроки-пам’яті, уроки мужності : «Їх славні імена і літописи
Великої Вітчизняної війни», «Наша вулиця носить ім’я героя війни»,
«Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від
фашистів», «Імена фронтовиків на обеліску братської могили у моєму
населеному пункті»; виховання правосвідомості : вивчення Конституції
України, зустрічі з депутатами, працівниками правоохоронних органів,
захист рефератів «Що означає бути патріотом»; виховання засобами праці :
соціально-проектна діяльність, табори праці і відпочинку, аукціони,
ярмарки, індивідуальна трудова діяльність, проведення операції
«Турбота», «Милосердя».

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від
того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють
розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва,
молоді.

Чим доросліші вихованці, тим більш їхні можливості до критичного
мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення
власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору,
громадянського самовизначення.

Отже, нині провідною проблемою української педагогіки стає розробка
методологічних засад формування особистості учнів загальноосвітньої
школи. Патріотичне виховання сучасного школяра серед різноманітних
теоретичних підходів до вирішення цього питання посідає одне з головних
місць. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню
належить пріоритетна роль.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття
справжнього патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності,
сформувати у молоді громадянсько активні, соціально значущі якості, які
вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і передусім пов’язаних із
захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини,
реалізації особистого потенціалу на благо зміцнення української держави.

Література

1.Виховання громадянина, патріота, гуманіста : Навч.- метод. посібник
К.І.Чорна – К.: ТОВ «ХІК», 2004.- 96 с.

2. Дистерверг А. Избранные педагогические произведения. – М.: Учпергиз,
1956.- 342 с.

3.Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку
української держави //Педагогічна газета . – 2000. – № 6 (72), червень
.- 6 с.

4. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді /Бех
І.Д.,

Чорна К.І. – К.: Світ виховання , 2007.-31 с.

5.Фельдштейн Д.І. Психологія розвитку особистості в онтогенезі . – М.,
1989.- 176 с.

6. Харахаш Б. Націоналізм як філософська концепція і політичний принцип
//Розбудова держави, 1998. – № 1-2.- С.54-61.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020