Технологія проектного навчання

Технологія проектного навчання — альтернативна технологія, яка
протиставляється класно-урочній системі, при якій не даються готові
знання, а використовується технологія захисту індивідуальних проектів.

Проектне навчання є непрямим, і тут цінний не тільки результат, але в
більшій мірі сам процес. У повній формі робота над проектом проходить
шість стадій: підготовка, планування, дослідження, висновки, подання або
звіт, оцінка результату і процесу. Викладач перетворюється на куратора
або консультанта:

— допомагає учням у пошуку джерел;

— сам є джерелом інформації;

— підтримує і заохочує учнів;

— координує і коригує весь процес;

— підтримує безперервний зворотний зв’язок.

Проект — буквально це «кинутий вперед», тобто прототип, прообраз
будь-якого об’єкта, виду діяльності, а проектування перетворюється в
процес створення проекту.

Проектування найбільш поширений вид інтелектуальної діяльності. Велика
кількість гуманітарних проектів і в журналістиці, і на телебаченні, і в
усіх сферах мікро-і макросоціуму майже усунуло технічне звучання цього
поняття.

Ефективність застосування проектної діяльності у додатковій освіті
полягає в тому, що:

1) відбувається розвиток творчого мислення як обов’язкової умови
реалізації проектної діяльності;

2) якісно змінюється роль педагога: усувається його домінуюча роль в
процесі присвоєння знань і досвіду, йому доводиться не тільки і не
стільки навчати, скільки допомагати дитині вчитися, направляти її
пізнавальну діяльність;

3) вводяться елементи дослідницької діяльності;

4) формуються особистісні якості вихованців, які розвиваються лише в
діяльності і не можуть бути засвоєні вербально (у групових проектах,
коли «працює» невеликий колектив і в процесі його спільної діяльності
з’являється спільний продукт, звідси розвивається вміння працювати в
колективі, брати відповідальність за вибір, рішення, розділяти
відповідальність, аналізувати результати діяльності, здатність відчувати
себе членом команди — підпорядковувати свій темперамент, характер, час
інтересам спільної справи);

5) відбувається включення вихованців у «добування знань» та їх логічне
застосування (формуються особистісні якості — здатність до рефлексії та
самооцінки, вміння робити вибір і осмислювати як наслідки цього вибору,
так і результати власної діяльності).

Типологія проектів

Перш за все, визначимося з типологічними ознаками. Такими, з нашої точки
зору, можуть бути:

1. Домінуюча в проекті діяльність: дослідницька, пошукова, творча,
рольова, прикладна (практико-орієнтовна), ознайомчо-орієнтовна і т.п..

2. Предметно-змістовна область: монопроект (у рамках однієї області
знання); міжпредметний проект.

3. Характер координації проекту: безпосередній (твердий, гнучкий),
прихований (неявний, що імітує учасника проекту).

4. Характер контактів (серед учасників однієї школи, класу, міста,
регіону, країни, різних країн світу).

5. Кількість учасників проекту.

6. Тривалість виконання проекту.

Слід зупинитися і на загальних підходах до структурування проекту:

1. Починати слід завжди з вибору теми проекту, його типу, кількості
учасників.

2. Далі вчителеві необхідно продумати можливі варіанти проблем, які
важливо дослідити в рамках наміченої тематики. Самі ж проблеми
висуваються учнями з подачі вчителя (навідні запитання, ситуації, що
сприяють визначенню проблем, відеоряд з тією ж метою і т.д.). Тут
доречна «мозкова атака» з наступним колективним обговоренням.

3. Важливим моментом є розподіл завдань по групах, обговорення можливих
методів дослідження, пошуку інформації, творчих рішень.

4. Потім починається самостійна робота учасників проекту за своїми
індивідуальними чи груповим дослідницьким творчим завданням.

5. Постійно проводяться проміжні обговорення отриманих даних у групах
(на уроках або на заняттях у науковому суспільстві, у груповій роботі в
бібліотеці, медіатеці та ін.)

6. Необхідним етапом виконання проектів є їх захист, опанування.

7. Завершується робота колективним обговоренням, експертизою,
оголошенням результатів зовнішньої оцінки, формулюванням.

Критерії оцінювання проекту:

1) аргументованість вибору теми, практична спрямованість і значимість.

2) Обсяг і повнота розробки, самостійність, закінченість, застосування в
діяльності (як застосовано).

3) Аргументованість пропонованих рішень, висновків.

4) Рівень творчості, оригінальність підходів.

5) Структура.

6) Якість виробу. Виконаний проект спочатку оцінював сам автор, а потім
обране для цього журі.

7) Якість добування знань — ця результативна складова часто залишається
поза сферою уваги педагога при перевазі барвистості оформлення. Іноді
окремо оцінюються отриманий результат, захист проекту та його
оформлення. Три експерти (вихованець, «команда», педагог) виставляють
три оцінки, а результатом є середньоарифметична величина. Можливе
застосування рейтингової оцінки.

Дозвільні проекти. Педагогічне проектування може входити складовою
частиною в систему роботи будь-якого фахівця сфери освіти, в тому числі
працюючого в сфері дозвілля. У найзагальнішому вигляді воно включає
попередню розробку основних компонентів майбутньої діяльності педагогів
та вихованців, яка може бути вбудована в більш широку систему підготовки
до організації відпочинку, але може стати цілком самостійним процесом. У
результаті народжуються різні види проектів.

U : „ A

L

?

роцедура створення та дії педагогічних систем, процесів, ситуацій, що
розвиваються і функціонують у канікулярний час. Таким документом може
бути програма діяльності заміського табору або концепція виховної роботи
школи в канікулярний час, сценарій, будь-якої педагогічної акції, план
роботи на зміну, положення про дитячий фестиваль та ін..

Вихідним для створення канікулярного проекту є положення про те, що
«канікули — це особистий час дитини, яким вона має право розпоряджатися,
а його зміст та організація — актуальна життєва проблема особистості, у
розвитку якої допомога старшого друга неоціненна» (М. Б. Коваль).

Разом з тим мова йде про організований варіант відпочинку, про
можливість упорядкувати його за допомогою проектування. Канікулярні
проекти мають сенс, якщо носять подієвий характер, органічно вписуючись
в життєдіяльність дітей і дорослих, які разом проводять канікули.

Цей вид проектів немислимий без самодіяльності самих відпочиваючих,
будь-то діти або дорослі. Логіка педагогічного проектування в просторі
відпочинку аналогічна загальній логіці проектної діяльності. Специфіка
полягає у форматі канікулярного проекту, який жорстко «прив’язаний» до
регламенту організації життя табору (період зміни), до певної пори року,
на яку випадають канікули, до території, на якій розташовується місце
відпочинку.

Справа ускладнюється ще й тим, що більшість учасників табірної зміни
зустрічаються один з одним тільки безпосередньо на відпочинку, тобто
передпроектний етап для них або виявляється «винесений за дужки», або
проходить у гранично стиснутих специфічних для умов табору формах.

Канікулярний проект стратегічно може народжуватися від вже заданої мети
або ідеї (тематика зміни, профіль табору, проблема організації, яку
необхідно вирішити, ідея інноваційної форми). Тоді предметом
проектування стають спосіб реалізації мети і форми своєї участі в цьому.
Або з мрій і фантазій людей, які певним чином продумують свій відпочинок
як деяку автономну цілісність і для цього виявляються перед необхідністю
від початку до кінця спроектувати життя в таборі.

Принципи (правила), якими слід керуватися, щоб канікулярний проект був у
той же час педагогічним: орієнтація на людину, турбота про здоров’я,
благо, комфортності, «розкоші людського спілкування» як головної
цінності відпочинку; демократизація життя, що припускає розвиток і
підтримку ініціативи дітей і дорослих будь-якого віку і соціальної
групи. Одним з найпоширеніших продуктів в рамках канікулярних проектів є
програма життя дітей і дорослих у таборі. Для системи додаткової освіти
велике значення мають проектно-творчі технології (автор Тавстуха О.Г.).

При використанні таких основою навчального процесу стає засвоєння як
знань, так і способів самого засвоєння, становлення пізнавальних сил і
творчого потенціалу школяра. Вони засновані на діяльнісному принципі. У
таких технологіях відбувається «вживання» в навколишній світ, інтеграція
гуманітарної та природничої культур. Вони розвивають творче, критичне
мислення, вміння розробляти і вирішувати проблеми, приймати рішення,
робити вибір, співпрацювати в колективі. В їх основі лежить діалог.

Знання, вміння, навички в них розглядаються не як мета навчання, а як
засіб розвитку особистості учня в контексті освоєння ним життєвого і
соціокультурного досвіду. Природно, що знання з процесу освіти не
зникають, вони перестають бути самоціллю. Таким чином, під
проектно-творчими технологіями в системі додаткової освіти розуміється
педагогічний процес навчання, виховання, розвитку школярів, який
забезпечує засвоєння соціокультурного досвіду гармонійних відносин і
взаємодій людини з природою, іншими людьми, суспільством і самим собою,
на основі якого розвиваються індивідуальні якості.

Однією з форм організації ігрового простору на базі телекомунікаційних
проектів є квест-проект. Мета реалізації — поєднання досвіду учасників
для постановки творчого завдання, вибору методів її реалізації та
подолання труднощів, що виникають у процесі її рішення.

Емоційна чуйність робить дітей найбільш активними учасниками
квест-проектів. При його реалізації учні вчаться колективній взаємодії,
позбавляючись від особистісної невпевненості, створюючи позитивну
залежність учасників колективного проекту.

Найважливішою особливістю квест-проекту є його ігрова спрямованість.
Зовні розважальний квест-проект насправді виконує серйозні завдання,
допомагає підліткам долучатися до норм і цінностей суспільства,
адаптуватися до умов навколишнього середовища за допомогою освоєння
діалектики спілкування, набуваючи навички міжособистісного
співробітництва. Взаємодіючи колективно, учасники активно спілкуються
один з одним, набуваючи вміння організувати і вести дискусію, і умовою
успіху кожного є успіхи інших. Кожен з них повинен мобілізувати всі свої
знання, навички, вкласти в образ віртуального героя.

Самореалізація в інтелектуально-психологічної гри розвиває увагу,
пам’ять, мислення, вміння порівнювати, зіставляти, працювати з
інформацією, знаходячи необхідне джерело, аналізуючи її та синтезуючи
нові ідеї.

Не претендуючи на абсолютний охоплення всіх можливостей використання
квест-проектів, слід звернутися до такої вузькоспрямованої сфери, як
професійне самовизначення підлітків. При реалізації квест-проекту
педагог стимулює самостійну дослідницьку роботу вихованців, але, будучи,
по суті справи, рівноправним партнером, він у стані акуратно регулювати
і при необхідності коригувати проведення квест-проекту. Він в змозі
знизити рівень тривожності затиснутого учасника і пригальмувати довільну
агресію збудливого, навчаючи персонажів квест-проекту прийомів вирішення
конфліктних ситуацій, які не раз знадобляться їм у подальшому.

Похожие записи