РЕФЕРАТ

на тему:

Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових
класів

Технологія формування та розвитку творчої особистості учня початкових
класів .

У сучасному світі гостро стоїть проблема творчого розвитку особистості.
Кожна цивілізована країна дбає про творчий потенціал суспільства загалом
і кожної людини зокрема. Посилюється увага до розвитку творчих
здібностей особистості, надання їй можливості виявити їх.

Незважаючи на те, що проблема розвитку творчого начала в учнів
досліджується давно, багато питань залишається невирішеними. Як і
раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій
діяльності, значна частина завдань у підручниках має також
відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в
практиці роботи школи « Технології формування творчої особистості »,
ґрунтуючись на основні положення даної технології, на теоретичні
розробки вчених – педагогів В.І.Андрєєва, Ю.К.Богоявленської,
Р.М.Грабовської, Н.В.Кузьміної, Я.О.Пономарьова, Н.Ф.Тализіної та ін.,
які досліджували проблему творчості.

Основне завдання даної технології – створити максимально сприятливі
умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.

Мета технології – забезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг
реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та
інтереси.

Концептуальні положення

Творчість – це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального,
нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування
або включення його як частини в нову систему.

У творчій діяльності недоступні такі фактори :

копіювання;

діяльність за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом;

наслідування;

Творчість має на меті внутрішню досконалість, тобто, створюючи нове,
людина творить саму себе.

Прагнення людини до творчості викликане різними її потребами :

фізіологічними;

в особистій безпеці;

у повазі довколишніх, адекватному самооцінюванні ;

у реалізації своїх здібностей, у самовизначенні;

у самостійності, в успіхові;

у спілкуванні;

прихильності та любові;

Творчі можливості молодших школярів реалізується в різних видах
діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності.
Як творчість слід сприймати не лише кінцевий результат діяльності, а й
прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється. Тому з перших
років педагогічної діяльності слід значну увагу приділяти розвитку
творчих здібностей учнів.

Не орієнтувати учнів лише на традиційне засвоєння знань, оскільки такий
підхід в організації навчально — пізнавальної діяльності за сучасних
умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й
самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому
велику увагу потрібно приділяти розвитку таких властивостей
особистості, які дають можливість творчо використовувати здобуті знання.
Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а
не лише особливо обдарованих. Здатність до творчості не є винятковим
явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім
людям, тому потрібно створити для кожного оптимальні умови навчання,
формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати
мислення учнів, їхню мовну активність, проявляти творчість і
самостійність у виконанні поставлених завдань.

Засоби розвитку творчих здібностей учнів :

діалог « учитель – учень »;

діалог « учень – учень »;

діалог « учень – учитель »;

Розвиваючи творчі здібності учнів молодшого шкільного віку, потрібно
дотримуватися певних принципів в організації навчання :

принцип зв’язку з практикою життя;

принцип саморозвитку;

принцип оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм
навчально – творчої діяльності;

принцип інформативності;

принцип віри в сили і можливості дитини;

У психолого – педагогічній літературі творча особистість розглядається
як індивід, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового,
оригінального. Для творчої особистості творча діяльність є життєвою
потребою, а творчий стиль поведінки – найбільш характерний. Головним
показником творчої особистості, її найголовнішою ознакою вважають
наявність творчих здібностей, які розглядаються як індивідуально –
психологічні здібності людини, що відповідають вимогам творчої
діяльності та є умовою її успішного виконання.

За компонентним складом творчі здібності поділяють на такі групи:

інтелектуальні – багатство ідей;

нетрадиційне мислення;

гнучкість розуму;

хороша пам’ять;

допитливість;

самостійність, наполегливість;

здатність вирішувати та ставити проблеми;

Творчі здібності пов’язані з створенням нового, оригінального продукту,
з пошуком нових засобів діяльності. Розвитком творчої особистості
потрібно керувати, оскільки існують чинники, що впливають на цей
розвиток :

умови в яких формується дитина;

середовище що її оточує;

характер її навчальної діяльності;

Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації творчої
діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою сторін :

зміст навчального матеріалу;

система творчих завдань;

організація навчально – пізнавальної діяльності;

Зміст технології

Розвиток творчої особистості потребує впровадження нових дидактико –
методичних засобів, що допомагають моделювати навчально – виховний
процес, виходячи із поставленої мети.

Технології сприяння формуванню творчої особистості

технологія проектування;

технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери;

технологія використання на уроці навчальних і навчально – творчих
завдань;

технологія створення психологічних умов підготовки школярів до творчої
діяльності;

технологія навчально – виховного процесу як моделювання його змісту,
форм, методів відповідно до поставленої мети;

Технологія формування продуктивної пізнавальної атмосфери основана на
творчій діяльності, яка починається з проблеми або запитання, з подиву,
здивування, із суперечності. Основою творчості можна вважати пошукову
активність, що сприяє саморозвитку і самовдосконаленню дитини. Коли
першокласник приходить до школи в нього сяють очі, виникає безліч
запитань. Своє покликання як учителя бачать в тому, щоб вогник в очах та
інтерес до знань не згасав, а навпаки посилювався.

Розвиваючи пізнавальну активність слід ставити таку мету :

розвивати образне і логічне мислення, уяву;

формувати навички планування, аналізу, самоконтролю;

знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку
здібностей, закладений у дитині природою;

викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

виховувати наполегливість, волю, впевненість у досягненні мети;

розширювати їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати,
аналізувати, розмірковувати;

підвищити рівень розвитку дітей;

Практика показує, що більш продуктивними, міцними, усвідомленими стають
ті знання, які учень здобуває сам. Створення умов для самостійного
здобуття знань сприяють проблемні ситуації. Перед дітьми ставлять певне
пізнавальне завдання, що містить суперечність, викликає дискусію,
спонукає до роздумів, пошуків і висновків.

При вивченні нового матеріалу пропонують школярам вирішити завдання, що
стають предметом вивчення на уроці. Саме так створюють проблемні
ситуації, ситуації утруднення.

Наприклад, при вивченні в другому класі з предмету « Я і Україна » теми
« Пори року. Зима » дітям пропонують таку ситуацію : « Ми зовсім не
чуємо, як падають сніжинки. Вони безшумно опускаються на гілля, землю,
дахи. А чому ж, будучи такими легенькими, вони риплять під ногами ? ».

Діти після деяких роздумів висловлюють свою думку, міркування. А вчитель
підсумковує їх відповіді : « Сніг рипить, тому що сніжинки під вагою
людського тіла ламаються. Оскільки їх дуже багато попадає під натиск, то
й звук рипіння чути.» .

Дуже часто під час обговорення проблемної ситуації у дитини виникає
гіпотеза про можливий шлях її вирішення. Вони здебільшого з’являються як
осяяння, як спалах, як раптовий стрибок від певного незнання до
розуміння. Кожна дитина отримує задоволення від успішного вирішення
проблем. Зазвичай радість пізнання передається у вигуках « Ага!
Зрозумів », « От у чому справа ». І цю радість учитель обов’язково
підтримує : потискуючи руку кмітливому учневі, хвалячи його, разом з
однокласниками плескаючи у долоні.

Як один з прийомів створення проблемної ситуації широко використовують «
хвилинки міркування », що сприяють розвиткові мислення, як логічного,
так і образного.

Відкриття, які діти роблять на уроках незначні, давно відомі в науці.
Але дітям вони дають справжню насолоду. Чим більше створюють для учнів
ситуацій утруднення, які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше у них
розвивається інтерес до знань, науки, навчання. І творчі здібності
вихованців зростають.

Творчість у будь – яких виявленнях – це складний сплав усвідомлених дій,
чіткого розрахунку та інтуїтивних прозрінь.

Етапи творчості :

підготовчий етап ( створення проблемної ситуації, постановка проблеми,
її аналіз );

процес вирішення проблеми;

інсайт ( осяяння );

упорядкування інтуїтивно отриманих результатів.

Із розвитком творчої особистості дитини тісно пов’язують технологію
використання на уроці навчальних і навчально – творчих завдань. У
процесі вирішення творчих завдань учні створюють певний творчий продукт.
Творчий продукт розуміється як оформлений результат діяльності учня,
наприклад, написання оповідань, казок, віршів, створення малюнків,
виробів. У кожному циклі шкільних предметів види творчих завдань
відрізняються, оскільки це зумовлено особливостями певного предмета : їх
змістом, засобами, які використовуються під час виконання творчих
завдань, але всі подібні завдання стимулюють творчість.

У практиці роботи використовують такі методи стимулювання творчості :

метод евристичної загадки ( розгадування загадок ) реалізується через

персоніфікацію ( сидить баба на городі у сто хустинок закутана – капуста
);

упредметнення ( стоїть посеред хати : чотири ноги, одна голова – стіл );

протиставлення ( біле, а не сніг, солодке, а не мед – цукор );

метод комбінованих запитань ( дитині пропонується сукупність запитань,
за допомогою яких вона дає певну інформацію );

метод фокальних об’єктів ( ознаки випадкових об’єктів переносяться на
той, який має бути вдосконалений );

метод ліквідації безвихідних ситуацій ( наприклад, як заставити ледаря
робити ранкову зарядку, як привчити не розкидати сміття тощо );

метод « Техніка сили розуму » ( вправи « Універсальність предмета »
придумати де б можна застосувати даний предмет)

Унікальною лабораторією розуму є уява і фантазія. Без них діти не
сприймали б казок, не могли б гратись, творити. Вони є невід’ємною
складовою процесу навчання, вищою і найнеобхіднішою здібністю дитини.

Саме уява і фантазія допомагають розпочати розвиток творчих здібностей
школярів із казки.

Ознайомлюючи першокласників із казкою, слід навчати малюків подумки
виконувати разом із героєм ті чи інші завдання, тим самим готуючи розум
дітей до майбутньої творчої діяльності. Для того, щоб учні навчилися
перетворювати казку, характер її героїв, спосіб їхнього мислення, дії,
зовнішність, навчати їх робити сміливі припущення абстрагувати,
фантазувати, задаючи в такий спосіб основу для творчого мислення.

Роботу з перетворення казки слід проводити за певною схемою. Спочатку
діти коротко відновлюють зміст казки, визначають основні риси характеру
персонажу, особистісні якості, суттєві події в перебігові сюжету, спосіб
дії. Потім учні роблять припущення : які події можуть статися внаслідок
тих чи інших подій, як може змінитися сюжет казки, які нові проблеми
постануть перед персонажем, знайти вихід зі скрутного становища.

‚ –

Ae

?&?

?&?

?&?

?&? ??Y?у ) героїв на протилежні : герой який був у казці добрий, стає
за якихось умов злим, поганим, лютим; а персонаж із негативними рисами
перебирає на себе позитивні якості. Тоді й сюжет змінюється : діти
вигадують нові цікаві ситуації, в яких опиняються створені герої.

Наприклад, у казці « Колобок » потрібно зробити Колобка злим, а всіх
інших героїв казки – добрими. Капітошку діти роблять злим, а Вовчиська
перетворюють у доброго.

Дітям відкривається широке поле для творчого мислення. І вони вже самі
стануть задумуватися, як по – іншому міг би врятуватися Івасик – Телесик
тощо.

Творча робота над казкою сприяє :

створенню ситуації вибору;

звільненню дітей від звичного мислення;

розвитку самостійності4

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках

Як один із напрямків методичного оновлення уроків у початкових класах
використовують проведення на їх основі інтеграції навчального матеріалу
з кількох предметів, об’єднаних навколо однієї теми.

Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і
почуттів учнів завдяки залученню цікавого матеріалу, що дає змогу з
різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягнути цілісності знань.

Інтеграція – це процес і результат створення нерозривно пов’язаного,
єдиного, суцільного. У навчанні вона здійснюється шляхом злиття в одному
синтезованому курсі елементів різних навчальних предметів.

Між предметні зв’язки передбачають включення в урок запитань і завдань з
матеріалу інших навчальних предметів, що мають допоміжне значення для
вивчення його теми. Це окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють
глибшому сприйманню та осмисленню якогось окремого поняття.

Наприклад, на уроці читання в 3 класі, аналізуючи оповідання О.Донченка
« Лісовою стежкою », в бесіді активізують ознаки картин природи середини
осені, залучаючи дитячі малюнки із зображенням осіннього лісу,
повторюють матеріал із природознавства про яруси лісу. В цьому разі на
уроці читання маємо справу з між предметними зв’язками уроків
природознавства та образотворчого мистецтва.

Якщо ж проводити урок на тему « Художній образ осіннього лісу», на якому
зінтегровано зміст з різних предметів, й учні включаються в різні види
діяльності, щоб в їхній свідомості та уяві виник літературно – художній
образ осіннього лісу, то такий урок вважають інтегрованим.

Особливістю інтегрованого уроку є те, що на ньому поєднуються блоки
знань з різних предметів, підпорядковані одній темі. Тому дуже важливо
чітко визначити головну мету даного інтегрованого уроку, те, як він
сприяє цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні.

Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого
професіоналізму та ерудиції вчителів.

Основні завдання інтегрованих уроків :

створення передумов для всебічного розгляду учнями певного об’єкта,
поняття, явища;

формування системного мислення;

збудження уяви;

позитивного емоційного ставлення до пізнання;

Урок повинен підпорядковуватися одній головній меті, а не бути безладною
мозаїкою окремих картин. Тому заздалегідь потрібно визначати інтегровані
урок зіставляючи матеріал різних предметів, визначаючи теми, близькі за
змістом або метою використання. Адже до інтегрованих уроків слід
готуватися не лише вчителеві, а й учням.

Мета інтегрованих уроків :

формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ,
активізація їхньої пізнавальної діяльності;

формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою
літературою, таблицями між предметних зв’язків, опорними схемами;

підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу;

виявлення здібностей учнів та їх особливостей;

створення творчої атмосфери в колективі учнів;

підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається;

ефективна реалізація розвивальної функції навчання;

Відмінність інтегрованого уроку від звичайного :

предметом вивчення на такому уроці є багатопланові об’єкти, інформація
про сукупність яких міститься в різних навчальних дисциплінах;

широка палітра використання між предметних зв’язків при різнобічному
розглядуванні однопланових об’єктів;

своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, що сприяють його
організації та реалізації поставлених цілей;

Відомо, що будь – яка діяльність починається з підготовчого етапу. Урок
спочатку « народжується » в думці й тільки потім реалізується на
практиці, аналізується, вдосконалюється. Саме в цьому розвиток творчої
особистості пов’язаний з технологією проектування.

У цілому підготовка до інтегрованого уроку – проектування – відбувається
в кілька етапів :

Моделювання уроку – створення умовної моделі, версії, концепції
інтегрованого уроку.

Конструювання уроку – так званий « конструктор » може мати вигляд плану
уроку, конспекту сценарію.

Створення проекту уроку – проект уроку – записана на папері структура
педагогічного процесу відповідно з визначеною метою. Інтегрований урок
як педагогічна система визначають його завдання, головні з яких
пов’язані з розвитком творчої особистості.

Вимоги при підготовці до інтегрованого уроку :

правильно розуміти інтеграцію та її роль в навчальному процесі;

психологічно підготуватися до проведення уроку на інтегрованій основі;

чітко визначити, з якими досліджуваними явищами інтегруються явища,
розглянуті даним навчальним предметом;

з’ясувати чи готові діти дидактично і психологічно до проведення таких
уроків;

визначити мотивацію інтегрованого уроку;

уточнити, чи доцільно з даними предметами чи темами інтегрувати даний
урок;

розрахувати відсоток матеріалу, який буде інтегруватися;

продумати, як активізувати опорні зв’язки, що будуть синтезувати знання
про явище в нових умовах;

спланувати участь учнів у всебічному відкритті зв’язків досліджуваного
явища;

урок повинен бути практично спрямований, сприяти розширенню ерудиції і
світогляду учнів.

Підготовка інтегрованого уроку є важливою функцією, яка займає значну й
часову, й змістовну частину педагогічної діяльності, є продуманою,
спланованою, а головне – систематичною роботою. Педагогічне проектування
інтегрованого уроку сприяє постійному самоаналізу діяльності, творчому й
професійному зростанню.

Практика показує, що методично правильна побудова і проведення
інтегрованих уроків впливають на результативність процесу навчання :

знання набувають якості системності;

посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів;

досягається творчий розвиток особистості;

уміння стають узагальненими, комплексним;

ефективніше формують їхні переконання;

Переваги інтегрованого уроку :

дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з
іншими науками;

сприяє формуванню пізнавального інтересу;

Крім інтеграції, яка є необхідна в початковій школі для забезпечення
оптимальних умов для розвитку творчої особистості молодшого школяра,
велику увагу приділяють технології навчально – виховного процесу як
моделювання його змісту, форм, методів відповідно до поставленої мети.

Широко використовують нестандартні уроки, які найбільш повно враховують
вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. В ньому
поєдналися елементи традиційних уроків – сприймання нового матеріалу,
засвоєння, осмислення, узагальнення – але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при
групуванні їх у певну систему, що ґрунтується на глибокому знанні
потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно
інноваційними.

Широке використання нетрадиційних методик, які застосовують на уроках,
спонукає учнів до самостійної праці, до творчого мислення, пошуку.
Проводячи в початкових класах різні уроки, різні за змістом, структурою,
способами організації навчальної діяльності. Визначаючи методику їх
проведення, враховують змістові особливості різних предметів, суттєві
відмінності розвитку 6 – 9 річних дітей, умови, в яких працюють діти.
Для якісного оновлення уроку в початкових класах у центрі уваги
перебуває організація навчальної діяльності учнів залежно від змісту і
готовності дітей. Саме це особливо впливає на навчальні результати,
творчий розвиток особистості.

При підготовці до нестандартних уроків доводиться вирішувати
різноманітні педагогічні завдання :

Як найкраще поєднати методи і прийоми під час пояснення даного
матеріалу?

Як диференціювати самостійну роботу?

Як вивчити особистість учня?

Як вплинути на байдужих дітей?

Як знайти довготривалі стимули до праці?

Як краще перевірити домашнє завдання?

Як організувати роботу над об’ємним текстом і маленькою за обсягом
перлиною пейзажної лірики?

Як подолати мовленнєву нерозвиненість учнів?

Цих проблем безліч. Освоєння на творчому рівні нових методик вимагає
того, щоб на окремому уроці й у системі уроків досягати взаємозв’язку
навчального, розвивального й мотиваційного компонентів навчальної
діяльності, утверджувати гуманні взаємовідносини в класі, активно
використовувати різні форми співпраці з учнями. Для цього в процесі
підготовки та проведення уроку орієнтуються не тільки на його зміст, а
водночас продумують, як це зробити з найбільшою користю для розвитку
творчої особистості дитини, збереження її емоційного благополуччя,
оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання, уміння вчитися.

Тому, чим повніше, надійніше і послідовніше на уроці вдається пов’язати
змістовий, процесуальний і мотиваційний компоненти навчальної
діяльності, тим сильніше система уроків впливатиме на виховання і
творчий розвиток школяра.

Щоб засвоєні знання переходили в гнучкі уміння, раціональні способи, щоб
навчальний результат уроку поєднувався з розвитком пізнавальних
здібностей учнів, їх умінням вчитися, потрібно здійснювати різнобічний
розвиток учнів :

удосконалювати досвід творчої діяльності;

зміцнювати світоглядні уявлення і поняття;

формувати загально навчальні вміння і навички;

цілеспрямовано розвивати процеси сприймання;

Такий спосіб навчання створює найкращі передумови для розвитку
позитивного ставлення до нього та виникнення пізнавальних інтересів і
потреб.

Нестандартні або нетрадиційні уроки справді відрізняються від звичних
комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток
творчих здібностей, інтересів, нахилів учнів, їхніх специфічних умінь,
на отримання певних знань чи вироблення окремих загальнонавчальних
умінь, відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченою
загальноприйнятою типологією уроків; наявністю в структурі уроку ознак
інших форм навчання.

Для нестандартних уроків характерні :

колективні способи роботи;

активізація пізнавальної діяльності;

партнерський стиль взаємовідносин;

цікавість до навчального матеріалу;

значна творча складова;

зміна ролі вчителя;

нестандартні підходи до оцінювання;

Нестандартні уроки сприяють готовності дитини до життя, що включає такі
якості

уміння приймати рішення та робити вибір;

завжди працювати якісно;

проявляти ініціативу;

бути свідомим того, що існують різні цінності;

вміти співпрацювати з іншими людьми;

навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації,
самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;

відчувати себе громадянином цілого світу;

бути свідомим громадянином своєї держави;

До нестандартних уроків готуються заздалегідь. Передусім вибирають
найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів ( якщо
це нова тема, то дають їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому
надають консультації ); розтлумачують їхні обов’язки, можливо, спочатку
на власному прикладі демонструють ймовірний підхід до важкої ролі та
забезпечують діалог виконавця з класом. Для цього « аудиторії » можна
запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри « Брейн
– ринг » чи « Уроку подорожі », підказати тактику поведінки під час
проведення уроку.

Нестандартний урок є одним з основних етапів навчального циклу, так би
мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність
відбувається на стадії підготовки до нього.

У практиці роботи вчителя початкової школи нестандартні уроки
використовуються досить часто.

Похожие записи