Свято урожаю
Святково прикрашений зал. У центрі залу емблема : пшеничний колосок,
дозрілі яблука, ваза, з якої виглядають різні овочі та фрукти, а вгорі
журавлиний ключ, який летить до хмар. Все це зображено на фоні рожевого
сонця.
Звучить мелодія пісні “Хліб всьому голова”. Поступово мелодія затихає і
з’являються ведучі у залі. Вони обережно ступають на сцену і
роздивляються навоколо. (А навколо столи, які прикрасили учні кожного
класу). Поки ведучі розглядають дари осені з-за куліс звучить мова на
фоні тихої мелодії.
Слова із-за куліс:
1. Небеса просторі, як глибінь ріки
Падають, як зорі, з явора листки.
А над полем нитка дзвенить, як струна,
Зажурилась квітка, сніг, вода.
2. Зажурлива пора, очей зачарування,
Які приємні дні прощальної краси,
Люблю я природи зав’ядання,
В багрець і золото одягнуті ліси.
(Голос із-за кадру стихає і разом з ним стихає мелодія).
Ведучий: Що це говорить, звідки? Ніяк зрозуміти не можу.
Ведуча: І я не можу зрозуміти. Така довкола краса, таке багатство
довкола, а така тужлива мелодія і такі похмурі вірші звучать. Що це
могло бути?
Ведучий: А я здається зрозумів. Це говорять овочі та фрукти, що на
столах у нас. Чуєш, яка приємна насолода в цих словах, вони задоволені
красою навколо, але тужать за останніми сонячними днями, адже поглянь у
вікно. На дворі осінь, а якщо осінь, то скоро і зима.
Ведуча: Ти знаєш, вони задоволені собою, задоволені і осінню, адже як би
не осінь, не лежати б їм тут такими гарними, нарядними на цьому
святковому столі.
(В цей час до залу входить Осінь у розкішному віночку жовтого листя,
осінніх квітів. Урожаю, що також у віночку із пшеничного та житнього
колосся. Ведучі зразу ж помічають).
Ведучий: Поглянь-бо, а до нас уже гості завітали. А ми тут говоримо,
говоримо і зовсім забули, що у нас сьогодні таке велике свято. І скільки
гостей запрошено до нього.
Ведуча: У школі свято урожаю.
І гості в школу поспішають,
А ми тут трошки забарились,
Можливо, в чому й прогнівили.
Урожай: Здрастуйте, дорогі наші друзі!
Я б не сказав, дивлячись на вас, на всіх, хто зібрався тут, в такій
кількості, на всіх запрошених, що хтось забарився.
Осінь: А я і не подумала, що на нас тут чекають стільки людей. Це ми,
дорогий врожаю, очевидно забарилися трохи, поки обходили свої володіння.
Сьогодні ми прийшли на свято,
Щоб усіх вас привітати,
Хай будуть завжди в ріднім краї
Багаті, щедрі урожаї!
Урожай: Ціле літо я ріс у полях,
З кожним днем добираючись сили,
Слава дружнім робочим рукам,
–
\
^
?
?
i
i
O -D??-
^
?
i
`„?gdT_y
d?`„?gdT_y
d?`„gdT_y
??y? виходив од весни і до інею.
Попід серцем вигойдував, як мале дитинча.
Кожен колос зове його, наче батька по імені,
по-синівськи, довірливо припада до плеча.
І скільки поля засіяно, скільки золота в колосі;
не питай, не лічи.
На хлібах його виросли
Космонавти й маршали,
Світлоокі мислителі,
Ковалі й орачі.
(Звучить пісня “Слава робочим рукам”)
Ведучий: Наші учні і всі, що зібралися тут, не відстають його
величність “Трударя”, адже вони всі ніколи не відстають від нього.
Ведуча: Так, вони завжди допомагають збирати урожай і вирощувати його з
весни й до осені. Це знайоме всім – де і звідки береться хліб.
Учень: Приносив тато мені окрайця.
Казав, що в житі підня у зайця,
Була у тім хлібі знайома казка,
Пропахла степом отецька ласка.
Учениці: У ньому краплі жаркого поту
Рух роботящих, жагуче злото,
І людське щастя на всі часи,
Будь гідний хліба, який їси.
(“Звучить пісня “Мене в дитинстві вітер колихав”)
Урожай: Я приходжу в гості осінню лише до тих, хто трудом своїм закликає
мене до себе. І приходжу я не сам, а зі мною завжди вся моя рідня, з
якою я відвідую кожну хату, де живуть такі хороші трударі і залишаємося
там на всю зиму. І аж до наступного урожаю.
Осінь: А де ж вона зараз, твоя родина?
Урожай: Вона тут є, завжди вона зі мною.
Вона також там, де робочі руки.
Ви знаєте її. Ось її делегація.
( Входять овочі ).
Цибулина: Як не віриш – перевір,
На мені 12 шкір,
А вгризеш – в сльозах покинеш,
Бо я звуся – цибулина.
Картопля: Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять,
Всі мене їдять і хвалять,
Звати як мене? Картопля.
Квасоля: Не стелюся я спати долі
Дерусь вгору. Я – квасоля .
Гарбуз: Повз, мов танк я на город,
Повз й на грудки і загруз,
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як?.. Гарбуз.
Огірочки: Ми зеленої всі масті,
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в рядках,
На зелених ланцюжках.
Гарбузові сини й дочки,
А зовуть нас – огірочки.
Буряки: Є у нас брати столові,
Учні всі у нашій школі.
Виривали їх на полі,
Ми зростали там рядками,
Люди звуть нас – буряками.
Диня: Я на грядці сонцем сяю,
Родичів багато маю,
Гарбузову господиню
Усі знають. Хто я? Диня.
Ведучий: А чи живі, чи здорові, овочеві делегати?
Овочі разом: Живі всі, на смак чудові. І до свята всі готові.
Осінь: Ось і зібралися всі разом. Ми всі готові до свята. А тепер
давайте подивимось, як до свята підготувалися наші учні.
Урожай: Що ж, радий, що ви так гарно підготувались до свята. У вас
справжні робочі трудівничі руки. Спасибі вам.
Осінь: І я дякую усім. Уражай залишається з вами, а я піду, адже скоро
прийде зима. І я мушу звільнити їй своє місце. Адже рівно через рк я
знову завітаю до вас у гості. Тому на прощання давайте я вас пригощу
своїм осіннім короваєм .
(Пригощає).
В цей час звучить голос із мікрофона за кадром під тиху мелодію пісні
“Хліб всьому голова”:
В святковому сяйві зорі,
Оджнивували жниварі,
В амбарах збіжжя не вмістить,
Яке то щастя – хліб ростить.
2. Медова пахне свіжий хліб,
1. В село ведуть останній сніп.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
