Свято Стрітення Господнього

Сценарій свята

Дійові особи: Вчитель, Учень, Учениця, Тарас, Галя, Зима, Сніговик,
Хлопчик, Дівчинка, Ведмідь, Їжак, Білочка, Фіалка, Мак, Зайчик, Вихор,
Посланець Весни, хлопці, дівчата.

Вчитель. От і прийшов останній місяць зими – лютий. У народі кажуть: «Як
лютий не лютуй, а на весну брів не хмур».

15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято –
Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу
подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З
вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння,
звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших
ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.

Учень. Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий
звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до
Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім’я. Багаті приносили в
жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні тільки два голуби.

Учениця. В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і Божа
Мати свого Первістка.

Учень. При цьому єрусалимському Храмі жили двоє праведних людей – Симеон
і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхненні і сподівалися перед
своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині
малого Ісуса, Симеон приступив, узяв його на руки і сказав: «Нині
відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром, бо очі мої
побачили спасення Твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей…»

Учениця. Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа,
сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.

Учень. При цій Святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна.
Коли її чоловік помер, вона пішла до Святині і понад шістдесят років
служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром
пророцтва. Вона могла передбачити деякі події, щоб уберегти людей від
гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона
побачить Спасителя світу.

Учениця. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ Той,
кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі,
зробив так, щоб Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському
тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати
приклад людям, аби вони не нагромаджували скарбів на цьому світі, не
гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб духа, який є
незнищенним і значно ціннішим та дорожчим.

Учень. У пам’ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква
встановила свято Стрітення. Його давніша назва «Зимобор» або «Громниця».
Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за
звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символом
правдивого Божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.

Учениця. На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась
цілющою. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з літом і
змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і літа є багато
розповідей, сповнених народної дотепності та гумору. Це свято завершує
зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за
погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато
народних прикмет:

I

?

U

I

?

- -?eesseeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері –
пізніх.

2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.

3. Як на Стрітення тепло й сонячно, то весна буде теплою.

4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.

5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає –
весна буде рання і суха.

6. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.

7. Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекайте ще стужі.

8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.

Вчитель. Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво –
«жайворонків», давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй
збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте
сьогодні з’їмо по «жайворонку» і допоможемо весні збороти зиму.

Діти пригощають присутніх тістечками.

Тарас. Зима чогось на зиму не подібна –

І чорна, й мокра, надворі теплінь.

На сніг біленький і на іній бідна,

А б небі чиста-чиста голубінь!

Галя. А ген на річці продірявилась крига,

Мороз десь подівся чи втік?

Було так чудово… І раптом – відлига,

І сніг весь на вулицях зник.

Зима. Дякую вам, діти. Мені з вами завжди весело, бо я з вами і на
ковзанці, і на гірці. То щічки вам рум’яню, то за вухо ущипну, але без
усякого зла, бо я люблю вас! Але найбільше люблю, коли Сніговика робите.
Він такий веселий у вас виходить!

Грає музика, вбігає Снігових, пританцьовує.

Сніговик Хто мене гукав? Я прийшов! Бо яке ж то свято Зими, коли мене
немає! Я веселий і добрий, ану гайда танцювати!

Діти танцюють зі Сніговиком.

Хлопчик. От як ми багато про зиму знаємо!

Дівчинка. А ще знаємо, що вона чарівна, неповторна і…

Галя. І холодна.

Тарас. Е, ні, Галю, не така вже вона й холодна, а радісна і…

Галя. Я знаю, що ми зараз робитимемо. Ірина Степанівна читатиме початок
фрази, а ми закінчуватимемо риму одним словом

Вчитель. Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі білесенькі сніжинки.

Міста чистенькі, білі села.

Зима і радісна, й весела.

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.

Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму красива.

– А вранці іній – от обнова!

Яка зима у нас казкова.

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже хмарна.

І не завадило б кожуха,

Така буває завірюха.

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває зла.

А блисне сонечко згори,

Ото краса для дітвори.

На гірку всі біжать вони,

Несуть санчата, ковзани.

Яка ж зима? Яка вона?

Вона весела і сумна.

Вона буває і серйозна:

Суха і вітряна, й морозна.

І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.

І пташка змерзла і голодна,

Бо видалась зима холодна.

А на ставочках скресла крига,

Тоді ми знаємо – відлига.

І щезнуть вітри та морози,

Закапають з бурульок сльози.

Вона тепер така смішна,

Бо незабаром йде весна!

Похожие записи