Свято писанки
Мета: Ознайомити дітей з історією виникнення писанок, технологією її
виконання, із звичаями, обрядами, пов’язаними з писанками. Вивчити
легенди, вірші, в яких вони оспівуються.
Обладнання: Зразки писанок.
ПЛАН БЕСІДИ
1. Писанка – вид мистецтва.
2. Технологія її розпису.
3. Про різні узори писанок.
4. Для чого пишуть писанки (роль писанки у весняних обрядах).
5. Вірші, легенди, пов’язані із писанкою.
Вчитель. Весна в Україні. Воскресає природа, воскресає життя. Надходять
Великодні свята. І беруться українці за давнє-предавнє мистецтво
розписування писанок, символу Великодня, символу Весни, символу Вічності
життя.
Народне мистецтво… Воно прекрасне, воно чарує серця. Ми милуємося
керамікою, різьбою, вишивкою, ткацтвом, які залишили нам у спадок наші
предки. Але якщо про килимарство, вишивки ми знаємо більше, є багато
літератури, то про писанкарство дуже мало книг.
Що ж ми знаємо про писанку?
Беручи в руки розмаїто-барвисте яйце, ми передусім милуємося його
красою, орнаментом і мало задумуємося про його історію, символіку,
колишнє ритуальне значення, тобто, що означає, наприклад, кривулька,
гачковий хрест, ружа чи зірка.
Вчитель. Гарна, як писанка! З давніх-давен так кажуть про вродливу
дівчину. У віночку польових квітів, у різнокольорових стрічках, у
барвистому вбранні, вона й справді мов писанка.
(Входить дівчинка).
Дівчинка.
Я – писанка, писана житнім вогнем,
Процідженим через вузесеньку кирстку.
Мене ще леліятимуть у любистку,
Абись-те любили, любили.
Вчитель. Писанка це слово, знайоме кожному з нас із дитинства, і не
тільки слово, адже кожен із нас бачив і тримав у руках писанку, одержану
від матері, бабусі або від добрих господарів на Великдень.
Писанка – це курячі або гусячі яйця з барвистим кольоровим розписом. А
саме слово “писанка” походить від слова “писати”, тобто розписувати,
прикрашати, орнаментувати.
Писанка – це своєрідне мініатюрне народне малярство, відоме із сивої
давнини. Це вид українського народного мистецтва, який має назву
писанкарство.
Історія його зародження пов’язана з давньою культурою, з віруванням
древніх слов’ян і з ритуалом весняного відродження життя на землі.
Яєчко було емблемою Сонця – Весни. Птиця – це вісник весни, радості,
сонця. Птахи починають нести яєчка і виводити пташенят лише з весною, із
сонцем.
Яєчко було талісманом, за допомогою якого людини заворожувала в собі та
з’єднувала добрі сили, а лихі відвертала.
У давнину, в деяких місцевостях, писанкам надавали магічного значення.
Про писанки існує багато легенд та переказів у різних народів світу. Ось
що розповідає одна з гуцульських легенд, яку записав Гнат Хоткевич.
Учень розповідає легенду (г.”Радянська Гуцульщина”, 28 березня 1990 р.).
Уже із цієї легенди можна судити про те, якого великого значення наші
предки надавали писанці. Вони вірили, що вона має магічну силу. В їх
уявленні яйце було джерелом життя.
Поки люди розписують – світ стоятиме, як перестануть – кінець світу.
Такий зміст цієї легенди.
Вчитель. Люди і нині вважають писанку особливою святістю, вірять у те,
що вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього
злого. Вони вважають, що “писанку” треба вміти написати. Треба дати
належні фарби, треба писати тоді. коли належить, треба вміти її замолити
і дати кому належить”. То ж поговоримо, коли, як і для чого пишуть
писанки. Час застосування писанок був приурочений до святкування
Великодня. Писанки писали тільки у Великий піст, на протязі 40 днів.
Процес виготовлення писанки досить складний, не кожен може розписувати
яйце, бо, крім хисту для того потрібне особливе терпіння.
З технікою написання писанки вас ознайомить наша гостя.
Вчитель. Ніжна і загадкова душа придумала писанку. Кожна з них – як
пісня, як дума, як життя. Тому й не знайдете дві зовсім однакові.
Гуцульські писанки мають переважно геометричний орнамент. У нескладних
мотивах геометричного візерунка відтворюються образи сонця, зірок, хмар,
блискавок, символів засіяного поля у вигляді ромбів, грудок зораної
землі у вигляді трикутників.
Найбільш відомі центри писанкарства – Космач, Брустори, Яворів,
Замагорпи Верховинського району.
Космач є батьківщиною найкращих писанок. Тут мистецтво писанки
передається з покоління в покоління. Про космацькі писанки
розповість…
Учениця. Космацькі писанки за своєю композицією вважають одними з
найкращих. Вони мають надзвичайно дрібний візерунок. Для них характерне
поєднання жовтого та оранжевого кольорів на бордовому тлі.
Космацькі писанки є в музеях США, Канади, Австралії, Німеччини, Австрії,
Польщі, Великобританії, Бельгії, Венесуели…
З успіхом популяризують їх жінки, котрі виїхали свого часу з Космача за
кордон. У США проживає найздібніша писанкарка з Космача (присілок Рушір)
Явдоха Кушнірчук, чиї писанки є навіть у екс-президента США Р.Рейгана.
”
$
H
J
L
N
`
th
J
N
G Мої композиції виготовлені з писанок, які пишуть у нас на Покутті. Ці
писанки розписані рослинним та квітковим геометризованим орнаментом на
ясно-червоному або жовто-коричневому та чорному тлі, з незначним
введенням зеленого кольору.
Учениця. Замагорівські писанки вирізняє широке використання ромбічних,
прямокутних та трикутних мотивів. На них поряд із геометричними мотивами
використовують розписи з побуту та життя гуцулів: цвітуть фантастичні
квіти у вазонах, скачуть коники, олені, літають птахи та плавають риби.
Ці писанки я зібрала і склала композицію.
Учень виконує пісню “Писанка” муз. В.Кравчука, сл. Д.Чередника.
Вчитель. Ці маленькі чуда творять невтомні руки писанкарів, імена
багатьох із них добре відомі не тільки у нас на Гуцульщині, а й за
межами. Це такі. Як Анна Чентуряк, Марія Пожоджук, Олена Кравчук,
Настуся Кіращук, Параска Татарчук, сім’ї Костюків, Кучерявих, Віта Мик.
Влад і багато, багато інших. Про цих майстринь розповідають матеріали
газет “Галичина”, “Гуцульський край”. Писанки шанують і цінують у цілому
світі. У Польщі щороку українське населення організовує конкурси
писанок. Такий конкурс проведено і в Коломиї. У канадському місті
Вегревіл, де роживає 75% українців, за проектом художника Павла
Цимбалюка, створено єдиний у світі дванадцятиметровий пам’ятник
українській писанці, що за розмірами дорівнює висоті триповерхового
будинку.
Показує плакат із зображенням писанок із різних країн світу.
Вчитель. Як ритуальний елемент, писанки використовують під час
Великодних свят. Одним із найпоширеніших обрядових елементів Великодних
свят на Гуцульщині є звичай “грійте діда”, виконується в четвер після
Великодня. Він полягає в тому, що діти ходять від хати до хати і під
вікнами кричать: “Грійте діда! Дайте хліба! Аби вам овечки, аби вам
ягнички, аби вам телички!”. На що хтось із хати відповідав: “Гріємо,
гріємо, даємо”. Дітей обдаровували зозульками – спеціально спеченими
малими пшеничними, житніми хлібцями та писанками. У вівторок, середу,
четвер перед Великоднем жінки пекли хліб, який називається паска. Коли
жінки пекли паску, чоловіків виряджали дивитися, щоб ніхто чужий не
потрапив у хату, бо міг наврочити паску. Під час Великодних свят коло
церкви співали дівчата гаївки. Тут обмінювались писанками, їх дарували,
використовували як предмети весняних ігор. У Кутах є звичай “цокатися”
писанками. В поминальний понеділок дівчата, щоб хлопці не обливали їх
водою, давали викуп-писанку. У вівторок писанки дарують газдині, газдам
на знак пошани. У провідну неділю писанки несуть на гроби.
Вчитель. Сьогодні Ви багато почули про писанку: і про історію її
виникнення, і про технологію виконання, і про її роль у весняних
обрядах. На основі орнаментики гуцульських писанок відомі українські
майстри створили оригінальні композиції килимів. Ліжників, рушників.
Високу оцінку писанковій орнаментиці дали видатні діячі мистецтва і
культури І.Франко, Л.Українка, О.Довженко, М.Стельмах, С.Крушельницька,
Д.Павличко і багато інших.
Звертаю увагу на вислови на плакатах.
Цього року в м.Івано-Франківську на базі інституту відкрита перша в
Україні і в світі школа писанкарства.
Діти читають вірш про писанку.
О.МИРОНЮК.
Котилася писаночка
З гори на долину.
Прикотилась простісінько
До нас у гостину.
А за нею йде Великдень,
Несе білу паску,
Розсипає між діточок
Радощі і ласку.
О.СТРІЛЕЦЬ.
Я не можу розбити писанку
Я не можу розбити писанку,
Я не можу її розбить,
Як веселу веснянку-пісеньку
Раптом словом різким спинить.
І тому, що це світла пісенька,
А не витвір нерідний естетства,
Я не можу розбити писанку
Й шкаралупу робити з мистецтва.
Звідки взялися писанки
(пригадав легенду В.Зеленчук)
Як Христа вели на муки,
Хрест дали йому у руки,
І, зітхаючи о Бозі,
Хрест той ніс він по дорозі
У скорботі і напрузі…
Десь його поділись друзі,
А сторожа навкруги –
Все кати і вороги.
Але ось прийшов гостинцем
З своїм хлопчиком-мізинцем
Чоловік, марний, убогий,
Тай вступається з дороги.
Він узяв яєць торбинку,
Наскладав у кошелинку,
Ніс до міста їх продати,
Щоб на (хліб) сіль і хлібець мати.
А хлопчик каже: “Тату,
В Бога матимеш заплату
І доступиш в раю чести,
Як поможеш хрест той нести”.
І послухав він дитини,
Тай поніс той хрест на спині,
Облегшив Христові біль,
А синок поніс кошіль.
На Голгофі хрест лишає
І до міста повертає:
Хоче яйці ті продати.
В кошик глянув: “Рідна мати!”
Замість яєчок біленьких
Сотня писанок пишненьких.
Всі радіють – чудо! Диво!
І купують радо й живо.
За хвилинку розкупили
Й дуже гарно заплатили.
А син каже: “Це дав Біг,
Бо Христові ти поміг”.
І пішли ті дивні вісті
На весь світ,
В селі і місті.
Люди писанки писали,
Боготворця величали.
Звучить мелодія.
Вчитель. Українська писанка перемагає зло. Вона вічна, як сам
український життєлюбний народ. Тож прийміть від нашої покутської
сонце-писанки нашу традиційну зозульку і писанку. Любімося і даруймо
одне одному писанки!
На щастя, на долю, на віки вічні!
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
