Свято осені

 

Звучить музика.

Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала, красива, сонячна, барвиста.

Відкриємо завісу ненароком і зазирнем в осінню пору року.

Вона тоді буває чарівна, коли стає золотокоса.

Отож, запрошуємо в осінь.

(Виходять діти.)

Хай усім буде затишно з нами, хоч за вікнами дощик шумить.

Поговорим про осінь віршами, і хай музика ніжно звучить.

Покосили пшениці й жита, ми не зчулись, як минуло літо.

І  прийшла вже осінь золота. Молоде зелене сходить жито.

Зажурились квіти неспроста, вранці роси випадають білі.

Бо прийшла вже осінь золота – жовкне листя у саду на гіллі.

Промайнули літні дні,

І пташки уже сумні,

Бо не хочуть покидати

Свою рідну землю-матір.

Висне небо синє, синє, та не те, світить, та не гріє сонце золоте.

Темная діброва стихла, і мовчить, листя пожовтіле з дерева летить.

Ще недавно в небі синім пролітали журавлі.

А сьогодні в безгомінні ходить осінь по землі.

І від краю і до краю, і від двору до двора

Золотого урожаю знов до нас прийшла пора.

Золота красуня – осінь-чарівниця!

По землі ступає, золотом іскриться.

В жовте і червоне листячко фарбує,

І картини дивні, чарівні малює!

Небо синє-синє, листя кольорове,

А яке довкілля радісне, чудове!

А які в жоржини, наче сонце, квіти.

Світ наш неповторний, гарний, розмаїтий!

Коли вона загляне в сад – наллється соком виноград.

І кислі яблука ранет солодкі стануть, наче мед.

А коли гляне на баштани – наллються гордо кавуни.

І залишається в хустках товста капуста на грядках.

Як помандрує по гаях з чарівним пензлем у руках –

Все розмалює на путі. Берези стануть золоті!

І ми її уклінно просим:

Заходь у гості, славна осінь!

( Пісня «Що нам осінь принесе» )

Що нам осінь принесе?(2р.)

Яблука рум’яні, пахучий мед. (2р.)

Що нам осінь принесе?(2р.)

Овочів різних повний город.(2р.)

Що нам осінь принесе?(2р.)

Хлібця золотого на цілий рік.(2р.)

Осінь. Добрий день, в добрий час!

             Рада, рада бачить вас!

Я – Осінь щедра, золота прийшла до вас на свято

І всім , усім вам принесла даруночків багато!

Дарую вам калиноньку в намисті,

Пишний коровай і квіти променисті.

Яка ж красива ти — що й не сказати.

Чи можна із тобою поруч стати?

Торкнутись пальчиком твоїх прикрас?

Спасибі, Осінь, що прийшла до нас.

Осінь. А це ось у руках моїх, погляньте, із листя різнобарвного
гірлянда.

            До всього ж я художниця завзята, гірлянду подарую вам,
малята.

Шановна Осене!

Дуже тебе просимо:

Зроби перерву між ділами,

Побудь сьогодні тут із нами.

Осінь наша, осінь, золота година,

Неба ясна просінь, пісня журавлина,

Бабиного літа довгі білі коси…

І дорослі, й діти люблять тебе, Осінь.

Та не тільки славна за свою ти вроду –

Урожай іздавна ти несеш народу.

Щира і дорідна, пахнеш ти медами,

Славиш край наш рідний зерном і плодами.

Осінь золота прийшла,

Дзвенить веселий сміх.

І наша пісня голосна

Для всіх, для всіх, для всіх.

(«Осіння пісенька»)

1.Літечко теплесеньке, де ти заподілось?

   Сонечко яснесеньке, де ти закотилось?

Приспів. Вже не дзвенять в садочку

                 Пташині голосочки,

                 А сняться, сняться полю

                 Лиш квіти й колоски.(2р.)

2.Осінь, осінь, осінь, медом пахнуть роси,

   Журавлі курличуть в небі та вітри голосять.(2р.)

3. В лузі при долині плаче тополина,

    Зажурилась при долині червона калина.(2р.)

4.Тьмяно сонце світить, а на голих вітах

    В’яже осінь рукавички з бабиного літа.(2р.)

Осінь. Не сама до вас прийшла, ще й синочків привела.

             Кожен з них приніс свої дива, тому і кажуть: «Осінь
чарівна.»

Вересень.

Перший місяць вересень, я смачний

Вам дарую яблука запашні,

Груші, сливи, дині і виноград –

То солодка радість для всіх малят!

Я уже ходжу борами, розмовляю з яворами,

Вітерцем їх обвіваю та тумани розганяю.

Я уже ходжу стежками над широкими полями,

І мене вкраїнські люди закликають в гості всюди,

Бо іду я рідним краєм із багатим урожаєм!

Я – місяць вересень – садівник і городник. Погляньте, скільки гостей з
грядки я привів до вас!

(Виходять діти-овочі. Осінь звертається до Гарбуза.)

Осінь.Ти, Гарбуз, всьому господар,

Ти найбільший на городі.

Як живе твоя сім’я?

Гарбуз.

Добрий день, красуне Осінь, все достигло й налилося,

Підростаємо щодня я і вся моя сім’я.

По городу гарбуз ходить,

Всіх із роду оглядає,

Кого хвалить, кого журить,

А кого і научає.

І звернувся до   ґаздині

Солодесенької дині.

Гарбуз.

Розкажи мені, красуне,

Як ти влітку працювала?

Може, трохи лінувалась?

Чи сумлінно дозрівала?

Диня.

Ой, Гарбузе-гарбузенко,

Вічно ти підозри маєш.

Не сидиш на однім місці,

По городу все гуляєш.

Бачиш же, я постаралась,

Ніжним соком вся набралась.

Налилася на всі боки,

І важкі вже мої кроки.

  Кожен знає – жовта диня на городі господиня.

  Я солодка, соковита, покуштуй – не схочеш пити.

  А як їстимеш саму – всі хвороби прожену!

Гарбуз.

А що скажуть огірочки – мої любі сини й дочки?

Огірочок 1                                                        
Огірочок 1

Не свари нас, татку любий,                       Та зелені огірочки

Гарно ми росли спочатку,                         всі  вживають залюбки.

Та якось дощі махнули –                           Нас шанують не
даремно,

Заховатись ми забули.                                дух наш свіжий і
приємний.

Огірочок 2                                           Огірочок 2

Коли сонечко палило                         Та зелені огірочки

Ми листками не прикрились             всі вживають залюбки.    

На кілках, шнурках висіли                нас шанують не даремно,

І, звичайно, перезріли.                Дух наш свіжий і приємний.

Гарбуз.

А як тут моя морквиця, гарбузовая сестриця?

Морква.

Кожен знає, що морквиця

На городі, мов цариця.

Коси довгі, кучеряві

Та ще й платтячко яскраве.

Я смачна і  вітамінна

І не гірше апельсина.

Той, хто моркву поважає,

До ста років проживає.

Любий братику, послухай

І сестрицею пишайся,

Бо ж не просто я Морквиця –

Гарбузовая сестриця,

Я пробилась в депутати,

Скоро буду виступати

.

0

c

¤

? ? u ue t

v

c

¤

I

I

u

ue

0

¤

? ue v

¤

I

ue

Vоду

Перегною аж підводу! О!

Гарбуз:

Ну, а як тут Бурячок, мій шановний своячок?

Буряк:

Що казати, я у нормі,

Круглий, чистий, соком повний.

Так вже кольором налився,

Ніби в Африці родився.

Буде борщ смачний, червоний

З бурячком таким чудовим.

Гарбуз:

А що скаже Бараболя, як жилося їй у полі?

Картопля:

Хоч проблем було багато,

Та не буду нарікати.

Мене люблять, поважають,

Другим хлібом називають.

Можу бути у меню  хоч по кілька раз на дню.

Диня:

Усі знають – рід наш гарний,

Гарбузовий рід преславний.

Тож тепер, Гарбузе-батьку,

Всім подякуй для  порядку.

Гарбуз:

Я вклоняюся всім ґречно,

І всім дякую сердечно.

Хай наш рід чудовий буде

На поживу й користь людям.  

Осінь:

А чи знаєте, малята,що принесла я вам на свято?

Із полів, садів і грядок – повний кошичок загадок!

Тому і пропоную пограти гру «Городники».

(На підлозі «ростуть» овочі. Кожен учасник вибирає із кошичка загадку
про овоч. Відгадавши її, має із зав’язаними очима зібрати овоч з
«городу». Під музику.)

                                  ЗАГАДКИ

І печуть мене, і варять, і їдять, і хвалять, бо я добра.

В земляній сиджу коморі, а коса моя надворі.

Як не віриш – перевір: на мені 12 шкір.

А гризнеш – в сльозах покинеш, бо я звуся …

Ми цукрові, ми кормові, а брати у нас столові.

В полі ми ростем рядками. Люди звуть нас…

Що то за голова, що лиш зуби й борода?

Я гірка і завжди свіжа, всім подобаюсь, одначе,

Хто мене ножем уріже, неодмінно сам заплаче.

На городі молода пишні коси розпліта.

У зеленії хустинки золоті хова зернинки.

Часто літом надівала по новій сорочці,

А на зиму поскидала. Й посолили в бочці.

У кожній господі я у великій пригоді.

А хто мене роздягать візьметься, той слізьми заллється.

Сидить баба на грядках вся закутана в хустках.

Сам червоний, а чуб зелений.

Гра «Хто швидше?»(На машинках – овочі.  До машинок прив’язані мотузки
однакової довжини. Хто із учасників,  змотуючи мотузку, сидячи на
стільці, швидше приведе машинку до фінішу,той і переможець.)

Подивись, на видноколі, мов змінилися ліси.

Хто це їх у жовтий колір так барвисто прикрасив?

І пишаються дерева золотим своїм вбранням:

Це якийсь маляр, напевно, догодити хоче нам.

А маляр цей – місяць жовтень. У відерцях чарівних

Жовту фарбу перебовтав і розбризкує по них.

Жовтень – місяць-красень і чарівник,

До багатства й розкошів дуже звик.

Повні жмені золота він розсипа,

Землю, мов царівну він одяга.

Осінь:

Кличуть нас ліси, поля, сади

Дозбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте,

То землею ходить місяць  жовтень.

Здрастуйте, діти.

Я вересневі вдячний за старанність.

Врожай добротний зібрано без втрат.

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

Мій брат – садівник і городник, а я більше ліс люблю. Оце я тільки з
лісу.

По дорозі сюди я птахів зустрів.

(Заходять Синичка і Сорока)

Синичка:

Здрастуйте, наші любі друзі! Ми до вас у гості на всю зиму завітали. В
лісі вже тепер їжі мало, а взимку її зовсім не буде! Спасибі, що не
забуваєте про нас, підгодовуєте у скрутну пору.

Сорока:

І мене діти взимку частенько біля своїх годівниць бачать.

Строката Сорока веселої вдачі:

В садку білобока навприсядки скаче.

(Вбігає Ворона)

Синичка:

Де, Вороно-каркароно,  ти була?

Сорока:

Що, Вороно-каркароно, принесла?

Ворона:

Я проснулась, стрепенулась і «Кар-кар»  —

На воронячий зібралась я базар.

Рано-рано прилетіла до струмка,

На городі проковтнула черв’яка .

Покружляла, покружляла я вгорі,

Горобців порозганяла у дворі.

Сорока(глузливо):

Стріла півня-розбишаку, пісняра –

І чкурнула-дременула із двора.

Ворона:

Неправда, Сороко! Зовсім не тому я поспішала, що від півня втікала. Я до
дітей хотіла встигнути, розпитати, чи не забудуть вони взимку про нас,
пташок?

Діти: Ні! Ми про вас пам’ятаємо. Годівниці готуємо.

Осінь:

Бачите, пташки, діти  пам’ятають про вас. І про звірят, напевне, також.
Я пропоную пограти гру «Горішки для Білочки».

Завдання: якомога швидше перенести горішки з тарілки в кошичок Білочці.
Носити  будуть ложками. Рахуймо всі: 1, 2, 3 – почали!

Дощик сиплеться з кленочка,

Дощик жовтий, золотий,

А дубочки ще зелені

Хочуть осінь обійти.

Дощик сиплеться і пада

По стежині дріботить.

І веселим листопадом

Вітер грається й біжить.

Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій

Листопад по парку йде.

Листопад:

Я – славний місяць Листопад –

Все листя обтрусив підряд,

Замів стежини чисто,

Прикрасив кожне місто.

Багато я працював, дерева до зими готуючи. Тепер усі дерева вже поснули.
У лісі чути музику листя, що поволі опадає на землю, і музику осіннього
дощу.

Дощик, дощик капає дрібненько.

Не боюся я дощу, бо я веселенька.

Срібний дощик кап-кап-кап, у потік усе злилось

Годі, годі вже іти. Ми тебе не боїмось!

Парасолькою новою я накриюсь головою.

Чобітки високі взую, по калюжах затанцюю!

(Танець з парасольками)

Вересень: А тепер нам час прощатись. Попрацювали ми цієї осені,
натомилися.

Жовтень: Тепер і відпочити можна.

Листопад: А мине рік – знову ми до вас завітаємо.

(До Осені)

Ходімо, матінко, а то нас застане ще тут зима!

Осінь:

Так, настав нам час прощатись,

В ліс осінній добиратись.

І ми кажемо: «Бувайте!

Осені не забувайте!»

(Звучить музика. Діти, Осінь, місяці танцюють вальс.)

Дозвольте сьогодні усім побажати

Багато хороших і сонячних літ.

Так будьте ж здорові!

І будьте багаті!

Хай діти радіють у батьківській хаті!

Нехай розквітають лани і оселі

Так будьте ж щасливі і будьте веселі!  

Пісня «Навіть неприємність не засмутить нас.»

Навіть неприємність не засмутить нас

Зігріва сонце синь та яскраво світить.

Як же хороше всім жити нам на світі!

А якщо промінь згас, хмари стали темні –

Навіть неприємність не засмутить нас!(2р.)

Дрібний дощик мрячить з холодами в змові,

День новий збагатить фарби кольорові.

Буде все у свій час – скаржитись даремно –

Навіть неприємність не засмутить нас!(2р.)

Я всміхаюсь завжди, маю добрий настрій,

Не лякаюсь біди, нікому не заздрю.

А якщо промінь згас, хмари стали темні –

Навіть неприємність не засмутить нас!(2р.)

Похожие записи