Свято Букваря

Мета. Вдосконалювати навички виразного читання віршів напам’ять,
розвивати зв’язне мовлення; підвести дітей до розуміння важливості
читання, як процесу розширення кола знань; виховувати почуття
прекрасного, естетичні смаки.

Обладнання. Малюнок країни Букварії, різнокольорові букви, повітряні
кульки, напис на плакаті «Прощавай, Букварику!».

Звучить запис пісні «Чого вчать у школі». Зал святково прикрашений.
Батьки, гості сідають на свої місця.

Ведуча 1. Зібрались дружно ми на свято

Сьогодні тут в весняний час,

Щоб наших учнів привітати

І провести у другий клас.

Ведуча 2. На веснянім видноколі

Зайнялась зоря

Свято в школі! Свято в школі!

Свято Букваря!

Дзвенить дзвінок. До зали заходять учні-першокласники.

1. Любі гості, мами й тата!

В нас – Букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас

Разом. У наш найкращий перший клас.

2.Ми всіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо,

Бо ми всі букви знаємо,

Бо ми читати вміємо.

3. Є книг багато — радісних, печальних,

Товстих, тонких, барвистих, наче жар.

Але одна — книжкам усім начальник,

І звуть її по-простому — Буквар!

4. Букви старанно вивчали,

Знаєм їх від А до Я.

І сторіночку останню

Прочитали букваря!

5. З нами клопоту зазнали

Наші мами, вчителі,

Поки ми читати вчились

У новому Букварі.

6. Ми тепер вже на малі –

Ми сьогодні школярі,

На уроках не жували,

Не дрімали і не спали,

Вчились ми сумлінно

І поводились відмінно.

7. І від дзвінка і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

8. Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всьому навчать,

І роки весело промчать!

Ми – школярі, ми – перший клас,

Щасливі дні чекають нас!

Діти виконують пісню «Вчать у школі».

Вчать у школі

1. Готуватись до занять, вміти добре рахувать

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Скільки буде двічі два, як склади з’єднать в слова,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

2. Не запізнюватись в клас, завдання робить щораз,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

І дорослих шанувать, малюків не ображать,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

3. Книжки гарнії читать, щоб про все на світі знать,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Чесність змалку берегти, до людей з добром іти,

Вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Баба Яга накидає на Букваря сітку і ловить його.

Стукіт у двері – заходить лікар Айболить.

Лікар Айболить.

Станьте рівно, приготуйтесь,

Руки в боки, не лінуйтесь,

Вправо, вліво поверніться,

Усі разом посміхніться,

Ніжками потупотіть,

У долоні поплескайте,

І присядемо давайте.

Що ж, огляд ми зробили вчасно:

Все впорядку, все прекрасно,

Всі веселі та здорові,

До свята всі готові!

Ведуча 1. Свято букваря, а самого Букварика чомусь на святі нема!
Давайте покличемо його.

Діти. Букварику! Букварику! Букварику!

Заходить Поштар Пєчкін.

Поштар Пєчкін. А чи у вас сьогодні свято?

Діти. Так!

Поштар Пєчкін. Це першокласники?

Діти. Так!

Поштар Пєчкін. То отримайте листа! (Читає лист.)

«Дорогі мої першокласники, я потрапив у біду. Зможу завітати на свято,
якщо ви подолаєте всі перешкоди, які перед вами постануть. Будьте
сміливими, я з нетерпінням чекаю визволення.

Ваш Букварик.»

Поштар Пєчкін виходить.

Ведуча 2. Діти! Допоможемо Букварикові?

Діти. Допоможемо

Заходять Лінь і Двійка і співають на мотив пісні розбійників з
«Бременських музик».

Ми ліниві до науки

І не вчилися ні дня.

Не беремо книжок в руки,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

Букви й цифри беки, бяки,

З лінню дружимо щодня,

Щоб нас вчили, не потерпим,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

Краще йдіть до нас, малята,

Будем бавитись щодня.

Добре жити неумійкам,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня,

Не потрібні нам знання.

Ой-ня-ня, ой-ня-ня, ех-ма!

Лінь. О, які маленькі, чепурні!

Як ви розігрались!

Двійка. І кого це ви усі

Виручать зібрались?

Діти. А ви хто такі?

Лінь (гладить дітей по голові, пригортає).

Мене звуть просто — тітка Лінь.

А я хороша, я дітей жалію.

За ними я ходжу, як їхня тінь,

Для них готую спокій і безділля.

Дитиночку приспати так люблю!

Хай будуть руки в неї білі, наче з вати!

З дітьми я разом їм, охоче сплю.

Не треба зовсім діткам працювати!

Лінуйтесь, дітки, і не вчіть уроки!

Нікому не потрібні ті знання.

Двійка (співає на мелодію пісні «Кузнечик», муз. В.Шаїнського.)

Я дуже гарна дівка.

Зовусь я просто — Двійка!

У ледарів завжди я

В щоденнику живу.

І в день, і в ночі, і в день, і в ночі

В щоденнику живу. Двічі

Люблю я погуляти,

Погратись і поспати.

А от уроки вчити

Я зовсім не люблю.

Ні в день, ні в ночі, ні в день, ні вночі

Я зовсім не люблю. Двічі

Підходить до дітей.

Ну навіщо ці уроки!

Їх так довго й нудно вчить!

Та у вас же від навчання

Голова уже болить!

Та покиньте ви читати,

І не треба вам писати.

Ніж Букварика виручати,

Краще йдіть ви погуляти!

Діти. Просим вас не заважайте,

Нас в дорогу відпускайте!

Лінь. Якщо правильну відповідь дасте, то ми вас відпустимо, а якщо ні –
то станете нашими друзями. 

Кажіть «так» чи «ні».

• Треба гарно вам читати? (Так!)

• Треба менших ображати? (Ні!)

• На перерві пострибати? (Так!)

• А всі парти пописати? (Ні!)

• Друга треба виручати? (Так!)

• А треба слухати матусю? (Так!)

• Тоді дратуйте хоч бабусю!

В школі вибийте шибки

І вчительці робіть все навпаки,

Брудне взуття несіть у школу

І книги кидайте додолу.

Чи хочете друзями моїми стати? (Ні!)

То я ж вас краще за вчительку буду навчати! (Ні!)

Роздратована Лінь підходить до алфавіту .

Лінь. Ви читали в букварі,

Вам знайомі букви ці? (Показує букви.)

Діти (разом). Ті, що у букварі,

Знаєм букви ми усі!

Лінь. Добре знаєте? Гаразд.

Перевірю зараз вас.

Подивіться, буква… (Показує букву А)

Діти. А!

Лінь. Ви назвіть на А слова!

Діти. Алфавіт, Аліна, апельсин.

Двійка. Ну, а хто на букву В слово швидше всіх назве?

Діти. Ворота, ведмідь, Валя.

Двійка. Давайте я вам погадаю, які оцінки будуть у ваших щоденниках.

Дитина. Не треба нам гадати, ми і так знаємо, що оцінки у нас будуть
лише гарні.

Двійка. Ну тоді я хочу, щоб ви зі мною пограли у карти, а то Букварика
не врятуєте.

Дитина. А хіба у карти грати можна?

Ведуча 1. Це, звичайно, гра не для дітей. Але Букварика потрібно
виручати, то давайте спробуємо.

Двійка з рукава виймає колоду карт із прикладами.

5 + 3      7 – 2      15 – 5      6 + 4      2 + 2      10 – 9

Двійка (нахиляючись вбік, шепоче). Хіба вони зможуть порахувати? Адже це
– тільки першоклас¬ники! (Показує приклади, діти відповідають.)

Двійка. Ні, от і не вгадали!

Дитина. А ми не гадаємо, а рахуємо.

Лінь. Ну добре, вмієте рахувати! Рятуйте Букварика далі. З такими
розумненькими, добренькими ми й самі не хочемо дружити! (Йдуть).

Співаючи, на мітлі влітає Баба Яга.

Баба Яга. Я летіла на мітлі,

Щоб на святі буть мені!

Свою ступу розтрощила,

Сильно ноги замочила.

(Говорить до глядачів у залі.) Ну, нарешті він попався!

(Принюхується.) «Фу-фу-фу! Щось школярський дух чую! Ага-га-а!»

Повертається до дітей, торкається до них.

Ох люблю таких пухкеньких,

Гарних, смачних, чепурненьких.

Ох тепер вже не стерплю,

Швидко всіх вас проковтну.

Діти. Бабусю, почекай!

Нас, будь ласка, ти не ковтай.

Краще з нами ти пограй

Та Букварика швидше відпускай!

Баба Яга. Добре. Якщо ви такі добрі, розумні, то буде вам завдання.
Відгадайте загадки.

1. Виводить букви і слова

Ота цікава штучка.

В руці виблискує здаля

Нова, гарненька… (ручка).

2. Понад гори, понад ліс

Виріс в небі диво-міст.

Хоч знайомий дітям всім,

Та ніхто не йде по нім.

Має міст аж сім шарів

Із барвистих кольорів. (Веселка.)

3. Виросли на лузі сестрички маленькі.

Очки золоті, а вії біленькі. (Ромашки.)

4. Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч мала сама на зріст,

Та великий має хвіст.

Як намисто оченята…

Хто це? Спробуйте вгадати? (Білка.)

5. Сонечко в траві зійшло,

Усміхнулось, розцвіло,

Потім стало біле-біле

І за вітром полетіло. (Кульбаба.)

Баба Яга. Ну, добре, з цим ви впорались, а чи під силу вам таке
завдання? Допоможете мені складати вірші. Я буду починати, а ви додавати
«І я».

Я сьогодні рано встала. І я!

Чисто все поприбирала. І я!

Каву чорну заварила. Не я!

Кицьку нею отруїла. Не я!

Ох, які ви неуважні!

З усіма тепер вітаюсь. І я!

Щиро всім я усміхаюсь. І я!

Я друзям всім допомагаю. І я!

Цвяхи в крісло забиваю. Не я!

Баба Яга. Ну, добре, я Букварика прощу,

Із тенетів відпущу.

Але вам скажу відразу:

– Забувайте ви образу.

І на свято це своє

Запросіть ви і мене.

Дитина. Бабо Яго, будь з нами на святі, але спершу відпусти
Букварика.(Баба Яга йде за куліси. Вибігає дитина у вбранні сороки.)

Сорока. Скре-ке-ке, скре-ке-ке!

Чи ви чули про таке?

У Букварію чарівну

Буквар іде! Буквар іде!

Заходить «Буквар» — хлопчик в українському вбранні.

Буквар. Добрий день, шановні друзі!

Колківську школу я шукав в окрузі.

Я побачив гарний дім.

Хто живе у домі тім? (Букви.)

Буквар. Діти, ви здогадалися, як називають цей дім?

Діти (хором). Абетка!

Буквар. Я мандрую по країні,

Я з абеткою дружу.

І малечу як зустріну

Грамоті одразу вчу.

От ми гуртом і розберем,

Як ви учили?

Чи всі зі мною, Букварем,

Весело дружили?

Виходять двоє дітей з плакатом «Алфавіт» і разом говорять слова.

Діти. Нас 33, нас 33,

У нас міцна сім’я.

Складаємо слова нові

Від А до Я, від А до Я.

Учні читають вірші про букви.

1. Цю букву знають всі на світі,

В неї — почесне місце в алфавіті.

Весела, гарна, гомінка

І найскромніша — буква А.

2. Подивись, прошу тебе:

Ключ в траві, як буква Б!

Тут веселик походив.

Ключ від азбуки згубив.

3. Буква В така цікава:

Стовпчик тут і дітки справа.

Так в алфавіті живе

Всім потрібна буква В.

4. Га-га-га та ге-ге-ге…

Це, напевно, буква Г?

Буква Г якраз така,

Наче шия в гусака.

5. Буква Ґ з ріжком вгорі

Посміхнулась дітворі:

Щоб дзвінкіше чули мову,

Я прийшла в абетку знову.

6. Буква Д — як в лісі дім.

Живуть птахи дружно в нім —

Дядечко дятел і його дітвора,

Дрізд з діточками своїми двома.

7. Що майструє цей хлопчина?

До стовпця – аж три жердини!

– Відгадайте! – всіх зове.

– Відгадали? Буква Е!

8. Є нікуди не втікає,

Є про звірів ще не знає,

Тож лякатися не вміє,

Є завжди лише радіє,

Гляне звір на букву Є,

І забуде зло своє.

9. Я жука тримаю в жмені,

Показати хочу Жені.

Жук у жмені:— Же-же-же…

Схожий він на букву Ж.

10.Збоку, знизу і згори

Схожа З на цифру три.

Є три зуби в букви 3.

Ними все вона гризе.

11.Дід брусочок третій клав

Для упору навскоси,

Так він хвіртку змайстрував.

Я ж дивлюся: буква и.

12.Буква і, неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

А погасне — чорний ґнотик

Стане крапкою над і.

13.І без Ї не ступить кроку.

Поміж ними чвар нема,

І до Ї моргає оком,

Ї у відповідь – двома.

14.Буква Й така ж, як и,

Наче рідні дві сестри.

Лише носить стрічку

Буква Й-сестричка.

15.Вранці Півник в курнику

Будить всіх: «Ку-ку-рі-ку!

Прокидайтеся, курчата,

Будем букву К вивчати.»

16.Узяв хлопчина рушничок

Та й повісив на гачок.

До матусі повернувся,

Від здогадки»усміхнувся:

Як журавлик, як орел,

Ця крилата буква Л.

Виходять двоє дівчаток-першокласниць.

17. Взялись за руки ми і встали,

В ту ж мить на М подібні стали.

Ну ж бо, М, дай руку А.

Ну ж бо, Ма, дай руку Ма!

Ма і ма, а разом – мама –

Це я вже пишу сама.

Треба знати, як писати

Букву М і букву А.

Напишу цілий листочок

М і а, ма і ма.

Мама, мама, мама, мама –

Тихо ручкою скриплю.

Подивись швиденько, мамо, –

Ось як я тебе люблю!

 

c

?

?

o

, . b d ? ? ¬ U Ue u ue 8

:

X

Z

E

E

c

o

. d ? Ue ue :

Z

E

. Шановні батьки! Разом з вами діти вперше розкривали «Букварик», ви
разом вчилися читати, писати, рахувати, міркувати. Раділи успіхам своїх
дітей, підтримували їх, вчили долати нелегкі вершини науки і ніколи не
відступати перед труднощами. Тож прийміть слова вдячності від них.

Діти. За вашу працю, ласку і любов

Ми дякуємо вам знов і знов.

Бажаємо вам радості багато –

І дякуємо, що прийшли на свято.

Діти (разом). За те, що раненько вставали,

За те, що до школи водили,

За те, що втоми ніколи не знали

Палке вам велике СПАСИБІ!

Вручають батькам квіти.

18.– Чи це буква, чи драбина? –

Дивувалася дитина.

– Ну, якщо один щабель,

То, звичайно, буква Н.

19.Буква О – така кругленька,

Придивітеся, маленькі,

Наче сонях-жовточубчик,

Що так сонечко він любить.

20.У просторому дворі

Нам зробили школярі

Гойдалку-гойдалочку –

Гойдаємось од раночку.

Радість нашій дітворі –

Буква П стоїть в дворі.

21.Тигреня весь день ричить,

Яку букву воно вчить?

Ну, звичайно, всім відомо, –

Буква Р для всіх знайома.

22.Сіла мишка у куток,

З’їла бублика шматок.

Мишку налякав наш пес –

Залишилась буква С.

23.Буква Т дощу боїться,

Хоч вона без цукру й солі.

Та не може обійтися

Цілий рік без парасолі.

24.Якось ввечері на даху завивала буква У,

Бо невіглас-вітер більш не знає літер.

25.Що це, що це за підскоки?

Це ж у кого руки в боки?

Буква Ф на довгій ніжці

Пострибала по доріжці.

26.Плоскогубці розійшлися,

Розсміялись: Ха-ха-ха!

Ці веселі плоскогубці

Схожі з літерою X.

27.Кінь промчить біля воріт,

Не догнати й соколу.

Цок-цок-цок — із-під копит

Буква Ц процокала.

28.Буква Ч, немов стілець,

Догори лиш ніжки.

Навіть з цифрою чотири

Буква схожа трішки.

29.Комиші шумлять: шу-шу…

Букву Ш я напишу.

Півсторінки напишу.

Пів — Тимошці залишу.

Три стовпці, внизу межа,

От і вийшла буква Ш.

30.Буква Щ сказала Ш:

«Ти стрибаєш, як лоша.

Я на тебе дуже схожа,

Хоч стрибати так не можу…

А відгадка тут проста –

Я з хвостом, ти – без хвоста».

31.Хто абетку з нас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них – від А до Я –

Промовля своє ім’я.

Лиш одна із них німа –

Здогадався, певно, всяк!

Зветься буква — м’який знак!

32.Як зробити букву Ю,

Здогадавсь Іванко:

«Букву І до О приб’ю

На коротку планку».

33.Буква Я крокує гордо.

На цім світі буква Я

Доповісти всім готова:

«А ви знаєте, хто я?

Ви не знаєте, хто я!

Я не тільки буква,

Я – буква, склад і слово!»

Учень. Веселе місто Алфавіт,

Йому сьогодні наш привіт!

До нього нам лягає путь –

У ньому літери живуть.

Буквар. В першім класі на «12» всю абетку вивчено.

Діти виконують пісню «Хмарка в небі».

Хмарка в небі

1. Хмарка в небі, а по лузі, по траві тінь пливе

Ляльки вчать уважно букви

А, Б, В. (Двічі.)

Вітре, нам не заважай,

Ляльок з толку не збивай

Ти слів не розбереш,

Тільки всіх зіб’єш. Двічі

2. Підійшло кача поважно і собі

Кря-кря-кря!

І давай щипать відважно корінець букваря.

Ти, кача, не заважай,

Ляльок з толку не збивай.

Не кря-кря-кря,

А як? А, Б, В – ось так!

3. Ось коза стук-стук копитцем

Тут, хіба, ждуть тебе?

Я коза, я хочу вчиться

Ме-ме-ме! Ме-ме-ме!

Ти, козо, не заважай,

Ляльок з толку не збивай.

Не ме-ме-ме,

А як? А, Б, В – ось так!

4. Причепилося телятко і собі

Му-му-му!

Ти, телятко-недоглядко,

Що ти скажеш йому.

Ти, теля, не заважай,

Ляльок з толку не збивай.

Не му-му-му,

А як? А, Б, В – ось так!

5. Хмарка в небі, а по лузі, по траві тінь пливе

Ляльки вчать уважно букви

А, Б, В. (Двічі.)

Вітре, нам не заважай

І сторінок не гортай

Ти слів не розбереш,

Тільки всіх зіб’єш Двічі

Буквар. Літеру до літери вчили ви щодня,

Підійшли до справжнього, до світлого знання.

Допоміг я вам відкрити диво те чудове,

Як з маленьких зернят-літер виростає слово.

За науку в перші дні, що ви скажете мені?

Учні передають буквар з рук в руки і читають вірші.

1. Прощавай, Букварику!

В школі перший друже.

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже.

2. Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає наш Буквар.

3.Перша книжка — мудра й мила,

Ти читати всіх навчила.

Кожна буква букваря —

Це промінчик ліхтаря.

Книжечка дитячих літ

Нас виводила у світ.

4. Букварику, мій друже вірний,

Відверто я усім скажу —

Що нині я — твій друг покірний —

Уже читаю і пишу.

Всі сторінки твої цікаві

Були для мене, як рідня.

В твоїх малюночках яскравих

Нове знаходив я щодня.

5. Спасибі тобі за добру науку,

За паличку першу, і першу букву.

За перше слово і першу казку.

За першої вчительки щиру ласку.

Ми пам’ятатимем довгі роки

Мудрі й повчальні твої уроки.

Діти (разом). Прощавай, Букварику,

В школі перший друже,

Ми тобі, Букварику, 

Дякуємо дуже!

Діти виконують пісню «Прощавай, Букварику».

Прощавай, Букварику

1. Прощавай, Букварику,

В школі перший друже.

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже. (Двічі.)

2. Літеру до літери

Старанно писали.

Ось тебе, Букварику,

Ми вже прочитали. (Двічі.)

3. Всі читати вміємо

І читати будем.

А тебе, Букварику,

Друже, не забудем. (Двічі.)

4. Не сумуй, Букварику,

З нами ти повіки.

Від малого віршика

До трудів великих. (Двічі.)

5. Прощавай, Букварику,

В школі перший друже.

Ми тобі, Букварику,

Дякуємо дуже. (Двічі.)

Буквар. Дякую вам за добрі слова. На згадку про свято я хочу вам
подарувати пам’ятки. (Дарує дітям пам’ятки).

Пам’ятка

Юний друже!

Учись старанно, залюбки,

Читати полюби книжки,

Бо книжка так багато вміє:

Вона печаль твою розвіє,

В чарівний світ казок помчить,

І думати тебе навчить,

І мріяти, і співчувати,

І стільки може розказати!

Рости, як навесні трава,

І пам’ятай мої слова.

ТВІЙ БУКВАРИК

Правила користування книгою

1. Беріть книгу чистими руками.

2. Не згинайте книгу — від цього ви¬падають сторінки.

3. Не кладіть в книгу олівці та інші предмети, від цього вона рветься.

4. Не загинайте сторінки, користуй¬теся закладкою.

5. Не читайте книгу під час їжі.

6. Щоб книга слугувала вам тривалий час, обгорніть її.

Буквар. А чи не підкажете мені, хто це у вас в гостях?

Діти. Лікар Айболить.

Лікар Айболить. Я – лікар і товариш всіх підручників, зошитів, книжок.

Лінь і Двійка (разом).Оце дивина!

Лікар Айболить. Так-так, не дивуйтеся, зошити й книжки також хворіють.
Щоправда, вони не пчихають і не кашляють, не плачуть, не стогнуть, не
жаліються, але часом дуже страждають в руках поганих учнів: починають
непомітно жовтіти, скручуватися, розпадатися на окремі листочки.

Двійка і Лінь. Ми зрозуміли, ми зрозуміли! Ти зі своїми друзями приходиш
на допомогу до таких нещасних книжок.

Лікар Айболить. Правильно! Ми клеїмо, розрівнюємо сторінки, обгортаємо
книжки. Але, щоб не доводилося їх лікувати, слід дотримуватися певних
правил. Ось візьміть, прочитайте і запам’ятайте правила поводження з
книжкою.

Лінь і Двійка читають правила.

Лінь. Беріть книги чистими руками. (Говорить до глядачів.) А я їх ніколи
не мию.

Двійка. Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.
(Звертається до дітей.) А ви теж перегинаєте підручники, як і я?

Лінь. Не кладіть у книжку олівці та інші предмети, від цього вона
рветься. (До глядачів.) Ніколи б не подумала!?

Двійка. Не загинайте сторінки, користуйтеся закладками. (До глядачів.) А
в мене їх немає.

Лінь. Не читайте книги під час їжі. (До дітей.) А коли ж?

Двійка. Щоб книжка чи підручник довше слугували вам, обгорніть їх. (До
глядачів.) У мене жодна книжка не обгорнута!

Буквар. Діти, а ви пам’ятаєте ці правила? (Так.)

Буквар. А ви (звертається до Двійки і Ліні) будете пам’ятати?

Лінь і Двійка. Так!

Лікар Айболить. (Звертається до дітей.) Вибачте, але я мушу поспішати.
На мене чекають хворі в нашій незвичайній лікарні. (Звертається до
Двійки і Ліні.)А ви не бажаєте мені допомогти?

Лінь. Допоможемо!

Двійка. Із задоволенням! ( Лікар Айболить, Лінь і Двійка виходять.)

Ведуча 1. Сьогодні у нас в гостях господиня царства книжок – Вікторія
Петрівна Кутецька. (Вручає дітям святковий квиток – перепустку до
бібліотеки.)

Святковий квиток

Юні друзі!

Запрошую вас у сім’ю читачів нашої бібліотеки.

Бажаю подружитись з книгою, яка допоможе вам пізнати навколишній світ,
розширити ваші знання.

А сторінки, немов могутні крила, –

Читай, лети на горду висоту.

Розкрили книгу – значить, ви відкрили

Нову країну – мрію золоту.

Виступ бібліотекаря, в якому є загадки про прочитані дітьми казки.

Буквар. Молодці, діти, добре знаєте казки!

Любі дівчатка мої ясноокі!

Хай вам щастить на дорозі широкій!

Вмійте ж боротися з лихом завзято,

Непосидючі мої хлоп’ята.

Хай підростає ваш 1 клас,

Я залишаю вас. (З’являється Читанка).

Читанко добра, прийми естафету,

Веди школярів по дорогах планети.

Хай відкриють їх розум і руки

Незнані шляхи на дорогах наук.

Читанка.

Я – Читанка нечитана,

Навчатиму ваш клас.

Я з вами говоритиму

Про наш прекрасний час.

Я – ваша перша Читанка,

Красива в мене свитонька,

Цікаві сторінки, є вірші та казки.

Покажу вам сто земель

Ще й космічний корабель!

Даруватиму щодня і забави і знання!

Всі. Веди, веди щодня

По сходинках знання. (Виходять підручники.)

Буквар. (До підручників.)

Цих діток я прошу навчати

Того, що знаєте самі. (До дітей.)

А вас прошу не лінуватись,

Учить уроки день при дні

І берегти книжки!

Віднині найперші друзі вам вони.

Діти разом. Обіцяємо не лінуватись,

На відмінно і добре навчатись!

Рідна мова.

Я із лісу, я із поля,

Нелегка у мене доля.

Через радість та біду

Я з віків до вас іду.

Я дитину колисала,

Батьківщину захищала,

І від роду і до роду

Зберігала свою вроду.

Я завжди вас буду вчити,

Рідним словом дорожити.

Математика.

1, 2, 3, 4, 5 – вміють діти рахувать,

Але хто мене не знає,

Хай даремно час не гає.

Щоби весело гулять,

Всі уроки треба знать.

Я ще навчу вас зірки рахувати,

Зводити вежі, мости будувати,

Навчу літаки посилати до Арктики,

Якщо ви полюбите мене – математику.

Вчитель. Буквар скінчивсь, та не скінчилось, а тільки починається довге
й цікаве шкільне життя, Буквар – це маленька часточка тих великих знань,
які дасть вам школа. То ж…

Учися, дитино,

Бог буде з тобою,

З любов’ю тебе шануватиме світ.

Учися, щоб сіять добро поміж люди

І житеме вічно, не згине твій слід.

Діти.

1. Благослови нас, добрий Боже,

Благослови, Пречиста мати,

Хай Ваша ласка допоможе

В країну знань нам прямувати.

2. Дай знання нам, школо-мати,

Найсильнішу зброю в руки,

Вчи нас зло перемагати

І в душі повік тримати

Світло правди і науки.

3. Просторі стеляться путі,

Навкруг широкий обрій

Мені відкрито все в житті

Аби учився добре.

4. І я учитимусь, як слід,

І буду вірним сином

Милішої за цілий світ

Своєї України.

5. Словом хорошим згадаймо в цей час.

Тих, хто буквар готували для нас.

Спасибі редакторам і друкарям,

Спасибі художникам і вчителям.

Всі. Спасибі, спасибі всім!

6. Спасибі й деревам за білий папір

А квітам і травам за фарби яскраві.

Спасибі нашим першим вчителям

За люблячі серця,

За руки ласкаві.

Всі. Спасибі, спасибі, спасибі !

7. Вже скінчилось свято,

І прощатися пора…

Ми бажаємо всім класом…

Всі. Щастя, миру, добра!

Діти виконують пісню «Пісня про усмішку».

Пісня про усмішку

1. Від усмішки хмарний день ясніш,

Від усмішки засія веселка в небі…

Поділись усмішкою щедріш,

І вона не раз повернеться до тебе.

Приспів

І тоді хмарок склика

В танець музика дзвінка

І на скрипці грає коник найніжніше…

Із блакитного струмка починається ріка,

Ну а дружба починається з усмішки.

2. Від усмішки сонячної вмить

Найсумніший дощик плакать перестане,

Сонний ліс ураз загомонить

І заплеще, мов долоньками, листками.

Приспів

3. Від усмішки йде до всіх тепло —

До слона і навіть до малої мишки…

То нехай, щоб добре всім було,

Ніби лампочки, вмикаються усмішки!

Приспів.

Упорядники: 

В. Л. Богдан – вчитель початкових класів Колківської ЗОШ І-ІІІ
ступенів. 

Рецензенти: 

Г. Й. Янковська – методист РМК. 

Р. М. Таборовець – заступник директора з навчально-виховної роботи
Колківської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Похожие записи