Світле свято Великодня

 

Сценарій свята

 

Мета: розширити знання учнів про святкування Великодніх свят; розкрити
зміст свят; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати
його традиції; виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Обладнання: клас прикрашений вишитими рушниками, гілочками верби,
листівками до Великодня, у глиняних тарілках крашанки, писанки, паска.
(Діти одягнені в національні українські костюми).

Учень. Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Учень. Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить,

Христос воскрес!

Учень. Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Всі разом. Христос воскрес!

Ведуча. У нашого народу є улюблений звичай благословення на Великдень
їжі й печива.

Мати. Улянко, неси миски, будемо паски виробляти, вже тісто підійшло. А
ти, Сергійку, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака
якоїсь біди. І швиденько віника подай.

Мати (обмахує віником всі кути хати). Буду паски в піч саджати, а ви,
таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в
темницю.

(Звертається до дітей). Ходіть, діти, пасочки виробляти. (Виробляють, а
мати садить їх у піч). Господи, поможи!

Ведуча. За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска
печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. (Мати виймає паски
з печі).

Улянка. Моя рум’яніша!

Сергійко. Зате моя з сиром!

Мати. Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам
усім удалися на славу – і пухкі, і рум’яні.

Діти. Дай, мамо, покуштувати.

Мати. Паску, поки не посвятить священик, не їдять.

Улянка. Ох і гарна! Ох і гарна!

Пасочка рум’яна.

Ох, духмяна, ох, духмяна,

Пасочка рум’яна.

Сергійко. Тішиться маленька паска,

Тішусь і я,

Що утримаю в руках її я,

Що вона моя!

Ведуча. Невід’ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і
писанки. Яйце – це символ весняного відродження природи, зародження
життя, продовження роду. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу
силу зародка. На них сонце зображували у вигляді кола, зірку – у вигляді
променів, воду – у вигляді хвиль.

Ведуча. Крашанки розфарбовували у різні кольори.

1-й учень. Червоний – радість життя, надія, любов. Найбільш
розповсюджений колір.

2-й учень. Жовтий уособлював Місяць і зорі, а в господарстві – урожай.

3-й учень. Блакитний – символ неба, води, простору, вітру, здоров’я.

4-й учень. Зелений – колір весни, пробудження природи, надії, радості
буття.

5-й учень. Чорний – символ землі, й родючості.

Ведуча. Писанок та крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в
день Великодня. Існує чимало прикмет і прислів’їв, пов’язаних з цим
святом.

6-й учень. Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде
дощ.

7-й учень. Коли на Великдень дощ або хмари, буде Врожай.

8-й учень. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо
господиня – льон.

Ведуча. У ніч перед Паскою намагалися не спати. Світло горіло цілу ніч.
А в церкві відбувається святкова служба. У давнину вважали, що на
Великдень має грати сонце, а тому люди перед його сходом відчиняли
віконниці; щоб упустити до хати царя неба, який приносить у дім щастя і
здоров’я.

Улянка (з квіткою на голові). Всі готуються у хаті.

Я вже йду на двір.

Зелень свята задивилась

У синій простір.

Сергійко. Ой, сестричко малесенька,

Яка ж бо ти гарнесенька!

За косою барвіночки,

Ще й біленькі рученьки.

Улянка. На святу неділеньку зібралися.

Будем паску святкувати,

Весну красну звеличати.

Ведуча. На Великдень у церкву збирались всі: і старі, і малі.
(Задзвеніли дзвони). Чуєте, як радісно дзвони грають? Вони нам
сповіщають: Христос воскрес! Воістину воскрес!

Ведуча. Поздоровляти зі святами і христосатися починають уже після
Богослужіння! При цьому обмінюються писанками і крашанками. Повернувшись
додому із свяченим, вся сім’я тричі промовляла

Мати, батько. Свята паска у хату.

Дочка, син. Вся нечисть із хати.

Мати. Перед тим, як сісти за стіл, потрібно вмитись. Іди, Улянко.

(У череп’яну миску кладе три червоні крашанки, наливає холодну воду.
Першою вмивалась дівчина, потім хлопець, мати і батько. За кожним разом
воду міняли. Крашанки залишались ті самі).

Батько. Візьми, Улянко, щоб красива була.

Ведуча. Із свяченими стравами батько обходив тричі стіл, після чого
ділив крашанку і паску на стільки частин, скільки членів родини,
роздавав кожному.

Батько. Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята у щасті й
здоров’ї.

Ведуча. Після того, як поснідали свяченим, виходили на вулицю і співали
гаївки.

Ведуча. Жодне Великоднє свято не обходилось без ігор.

Гра «Навбитки» полягає в тому, що один тримає в руці крашанку, носком
догори, а другий б’є носком своєї крашанки. Потім б’є другий по
протилежному кінці. Чия крашанка розіб’ється з обох кінців, той програв:
він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Гра в знахідку. Кладуть кілька шапок, під одну з них – крашанку. Хто
відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв, а не відгадає –
програв.

В такі ігри грали переважно хлопчики, а зараз пограють дівчатка у гру
«Подоляночка».

Ведуча. У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості,
христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним.
Ще є одна назва понеділка – це «обливний», бо в цей день за стародавнім
звичаєм хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм крашанки.

А вже красне сонечко, муз. П. Позицького, сл. О. Олеся.

А вже красне сонечко

Припекло, припекло,

Ясно щире золото

Розлило, розлило.

На вулиці струмені

Воркотять, воркотять,

l

n

z

|

?

1/4

8 : x z † ? Oe O

R

T

t

v

¦

?

ae

ae

o n

1/4

T

v

?

ae

gdc-–

Журавлі курликають

Та летять, та летять.

Засиніли проліски

У ліску, у ліску.

Швидко буде земленька

Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечко-батечку,

Догоди, догоди!

А ти, земле-матінко,

Уроди, уроди!

Ведуча. Ось так проходив «обливний» понеділок. Багато цікавого ви
дізналися на нашому святі. Розповідайте друзям, знайомим, рідним про
славні народні традиції України, зберігайте їх, примножуйте, бо це –
наша історія, наша культура.

Сергійко. Всі люди співають: Син Божий Воскрес!

Улянка. Хвала Богу лине з Землі до Небес…

Мати. У піснях пасхальних Всі славлять Христа.

Батько. Й радіє нині Земленька свята.

Учень. Христос воскрес!

Радійте, люди,

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте гіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес…

Збирайтесь, діти, нум співати…

Христос воскрес! Христос воскрес!

Зима. Що ж, гарно ви про мене розповіли, багато знаєте. Дякую вам, діти,
час нам із сніжинками до роботи братися, щоб порадувати всіх біленькими
сніжними килимами. Скувати треба річки льодом, щоб на ковзанах діти
покатались, а то самі кажете, що незабаром весна.

Виходить під музику.

Вчитель. Пішла Зима виконувати свою роботу. Нехай ще потішиться своєю
владою. Хто знає, може десь по дорозі вона зустрінеться з Весною. А ми з
вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули
на зиму.

Ведмідь (глухо). Гуг-гу, щось довго це триває,

Холодний вихор завіває,

Зимі не видно ще кінця –

Хотів би вже збудитись я.

Їжак. Це правда, досить того сну,

І я вже мрію про весну.

Фіалка (ніжним голосочком) Що клопіт вам, це й я признаю,

Та важко і в підземнім краю

Всім нам, беззахисним квіткам.

Як довго стужа потриває,

Коріння нам позамерзає.

То навесні ми не зійдемо,

Від стужі марно пропадемо!

Зайчик (вбігає, сумно) Вихор прислав мене сюди

Й велів усім переказати,

Що вічно будете ви спати.

Бо, каже він і кажуть люди,

Що ніби вже Весни не буде!

Всі (злякано). Ой, лишенько, ой лихо нам!

Зайчик. Велів переказати вам,

Що відтепер Зима з вихрами

Вже пануватиме над нами.

Всі (у розпачі). Ой, лишенько, ой, лихо нам!

Посланець Весни (вбігає).

Що тут за плач, що тут за крики?

Це промінь сонця нам доніс,

Що плаче і зітхає ліс.

І що ти, Вихре, всіх лякаєш,

Що владу вже над світом маєш!

Вихор. А може, ні? Чи це брехня? Ні! Вже не прийде та весна!

Посланець Весни (урочисто). Оце тобі я нагадаю:

Посланець я весни.

Мерщій іди собі звідсіль,

Зникай з лісів, зникай з полів,

Бо як не підеш по-добру…

Вихор. То що ти зробиш? Не піду!

Посланець Весни.

Закличу сонце проти тебе

– І сам розтопишся від себе!

Вихор злякався, подався назад і зник.

Всі (втішно).

То не пусті про Весну мрії?!

Посланець Весни. Не тратьте віри, ні надії!

Лягайте й тихо спочивайте,

Весни ясної дожидайте!

Я вже подбав, сніги упали

І землю всю поприкривали,

Щоб вас Мороз не досягнув,

Весну просив я – не забув,

Щоб цього року не барилась,

Щоб вас будити поспішилась.

Всі. Про неї мріймо уві сні –

Привіт, привіт від нас Весні!

Посланець Весни. Привіт Весні я передам,

А на прощання скажу вам:

Щоб духом не занепадали,

В найважчий час Весни чекали!

Всі співають веснянку «Благослови, мати!»

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човночку.

Вчитель. Звірята сподіваються, що Весна сьогодні переможе, і незабаром
вони радітимуть привітному сонечку.

А що ж відбувається тим часом у селі, що роблять дівчата і хлопці? Зараз
ми про це дізнаємось.

На сцену виходять діти і звірятка, прислухаються до зеленого шуму,
гомону пташиного. Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята
до сонечка, Весну закликаючи.

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човничку.

Всі діти співають пісню «Щебетала пташечка».

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком:

«Прилинь, прилинь, чарівна весна красная,

Як легенька хмарочка в небі ясная.

Осип луки перлами, вкритий росами,

Розлийся джерелами стоголосими!»

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком.

Дівчата (після пісні). Хлопці!

Хлопці. Що?

Дівчата. Чи ви, хлопці, дужі?

Хлопці. Та ще які!

Дівчата. Як ви такі дужі, то виносьте Зиму!

Хлопці зі звірятами виносять «Зиму» – солом’яне опудало на довгій тичці.
Дівчата за допомогою червоних стрічок зображають вогонь. Всі гуртом
спалюють опудало, промовляючи кілька разів, від повільного до швидкого
темпу:

Хай вогонь палає,

Зиму з’їдає.

З’їв вогонь Зиму. Діти, прощаючись, промовляють до глядачів:

Ми гуляли увесь день,

Побороли Зиму,

Ось які ми сильні! –

А зима розтала

І її не стало!

Всі. Час усім нам додому! (Кланяються, співають пісню).

Ой минула вже зима,

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Прилетіли журавлі

Й соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Лугом квіти вже цвітуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Всі веснянку співаймо,

Весну рясну вітаймо,

Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо. Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо.

Похожие записи