Тема. Світ професій «людина — природа».

Об’єкт праці. Аплікація з яєчної шкаралупи. Малюнок на яєчній шкаралупі.

Мета. Розширити знання учнів про світ професій «людина — природа».
Розвивати творчість. Удосконалювати навички роботи з клеєм та гуашевими
фарбами. Виховувати повагу до людей праці, бережне ставлення до природи.

Обладнання. Таблиці серії «Ким бути» із професіями «людина — природа»,
зразок готового виробу, цупкий аркуш паперу, клей ПВА, гуашеві фарби,
шкаралупи яйця.

Хід уроку

I. Підготовка робочих місць (до початку уроку).

II. Організаційний момент.

Девіз:

Буду я природі другом і помічником.

III. Повідомлення теми і мети уроку.

Людина є частиною природи — найбільш таємничої сутності оточуючого нас
світу. Той, хто оволодіє професією, пов’язаною із природою, щодня і
щогодини буде зустрічатися із таємницями і дивами.

— Які професії, на вашу думку, належать до групи «людина — природа»?
(Відповіді учнів.)

Розглянемо деякі з цих професій детальніше.

Агроном. Слово «агроном» походить від двох грецьких слів: «агрос» — ,
поле і «номос» — закон. Агроном — спеціаліст сільського господарства.
Він добре знає закони землеробства, закони агрономії. Знання цих законів
допомагають агроному вирощувати високі врожаї сільськогосподарських
рослин.

Агроном — професія давня. Першими агрономами були люди, котрі почали
вирощувати дикорослі рослини, займатися їх одомашненням. До появи
писемності знання передавалися усно від батька до сина, від покоління до
покоління.

Сучасний агроном — різносторонній спеціаліст сільськогосподарського
виробництва. Йому до тонкощів відомо все, що пов’язано з вирощуванням
рослин, тобто їх агротехніка: способи обробітку ґрунту, терміни і
способи сівби та збору урожаю, особливості догляду за посівами і
посадками. Агроном добре знає, як доглядати за рослинами, які і коли
застосовувати добрива, як боротися з бур’янами, хворобами і шкідниками.
В зв’язку з тим, що всі роботи на полях виконують машини, агроном
знається на сільськогосподарській техніці.

Настала осінь. На поля прийшли збиральні машини. Багатий урожай
виростили селяни. Є в цьому і заслуга агронома. Високий і багатий урожай
— найбільша нагорода для нього.

Геолог. У надрах Землі є нафта, вугілля, руди металів, будівельне і
дорогоцінне каміння, вода. Вивчають і знаходять ці багатства геологи.

Справжньому розвіднику земних надр потрібна неабияка фізична сила,
витривалість, сміливість. Йому доводиться жити в палатках, сотні
кілометрів проходити пішки, перепливати бурхливі річки, з важезним
рюкзаком підніматися на кручі. Головний закон життя геолога — дружба,
взаємодопомога.

Геологу допомагають зазирнути в глибини землі складні прилади. До його
послуг літак, всюдихід, гелікоптер. Багато обчислень виконують
адектронно-обчислювальні машини. Геологія — наука про земну кору — дуже
складна. Геологу необхідно знати фізику і хімію, географію і біологію,
Математику і історію. Геолог — це не тільки людина з рюкзаком за плечима
1, молотком у руці. Багато часу проводить він серед приладів, біля
мікроскопа. І в результаті довгої, копіткої роботи багатьох людей
нарешті народжується висновок: де залягає потрібний людям мінерал, чи
багато його, як зручніше його добути. Дресирувальник. На арені цирку, за
міцною залізною огорожею, на високих табуретах ричать і показують гострі
ікла могутні леви, злі тигри, підступні пантери. А дресирувальник
спокійно походжає по клітці і заставляє хижаків виконувати різні трюки.
Як же він не боїться? Дресирувальник дуже добре знає характер кожного
свого вихованця. А ще він знає, що будь-який звір стрибає,
відштовхуючись від землі задніми лапами. Але у табуретів такі маленькі
сидіння, що від них неможливо відштовхнутися. Поки звірі сидять на них,
дресирувальник спокійний. А з того, хто на піску арени, він не відводить
погляду. Дресирований звір боїться погляду дресирувальника, а за
слухняність чекає нагороду — шматка м’яса.

Дресура тварин вимагає неймовірного терпіння, сміливості,
спостережливості, знання й розуміння звичок і характерів звірів.

I

H ? a o < ? Ветеринар. Слово "ветеринар" означає "той, хто лікує худобу". Слово це латинське. Ветеринар — одна з найдавніших професій на землі. Люди почали лікувати тварин з часу їх одомашнення. Перші ветеринари з'явились у скотоводних племенах декілька тисячоліть тому. В Давньому Єгипті існував навчальний заклад, який мав назву "Дім життя". Там, разом з іншими науками, вчили, як лікувати тварин. У знайдених під час археологічних розкопок папірусах були рецепти виготовлення ліків для лікування биків, овець, свиней, кіз, гусей. В Давній Греції були лікарі коней. Їх називали гіппіатрами. В Індії професія ветеринара була дуже почесною. Тут лікуванням тварин займалися жерці. У наш час для лікування тварин створено ветеринарні лікарні. В селах лікують в основному сільськогосподарських тварин — корів, овець, свиней, кіз, коней, птахів. У містах ветеринари лікують собак, котів, морських свинок, хом'ячків, пташок, рибок, яких ми тримаємо вдома. Ветеринари повинні добре знати поведінку тварин, вміти розпізнавати ознаки Їх хвороб, призначати правильне лікування. В цьому їм допомагають медичні прилади і ліки. Щоб стати ветеринаром, необхідно багато вчитися і любити тварин. Останнім часом з'явилася нова спеціалізація ветеринарного лікаря — іхтіопатологія. Захворювання риб визначають лабораторними дослід-женнями. Риб лікують антибіотиками, малахітовою зеленню й іншими засобами. Для лікування спускають воду із водойм, а хворих розміщують у великих ваннах, наповнених лікувальним розчином. Після цього риб переводять у водойму з чистою водою. —Які ще професії "людина — природа", пов'язані з рибами, ви знаєте? (Відповіді учнів.) —Сьогодні на уроці, використовуючи яєчну шкаралупу, ми зобразимо рибу — істоту, якій дорослі присвятили не одну професію і обрали центром своєї щоденної діяльності. IV. Розгляд зразка виробу. V. Технологія виготовлення виробу. —На шкаралупі яйця (А хто знає, як називається яйце у риби? [Ікринка]), виявляється, можна малювати. Малюнки виходять оригінальні: об'ємні і наче потріскані. У такий спосіб можна зобразити будинки, бруківку, дерева, кущі і багато іншого. Отже, готуємо основу для малювання. Яєчну шкаралупу покладіть на тарілочку, щоб вона висохла. Потім поламайте шкаралупу на невеличкі шматочки. Після цього кожен шматочок намастіть клеєм ПВА зі звороту та наклейте їх на цупкий папір або білий картон, на невеликій відстані один від одного. Таким чином підготувавши аркуш паперу чи картону до роботи, можна починати малювати. Найкраще взяти гуашеві фарби. Вони мають бути густі, наче сметана. Якщо пензлик висихатиме, час від часу змочуйте його у воді, а фарби набирайте багато і часто. Малюйте на шкаралупі так само, як. на звичайному папері. Щоб намалювати золоту рибку, спочатку намалюйте гуашевою фарбою тулуб, голову, хвіст, плавці. Зачекайте, поки фарба добре підсохне. Потім наберіть на пензлик червоної фарби і короткими лініями-мазками обведіть голову, тулуб, а жовтими вертикальними мазками прикрасьте хвіст. Домалюйте рибі око, ротик. Оце і все. Рибка може пірнати у морські глибини. Такою технікою цікаво намалювати черепаху; квітуче дерево; пейзаж із синім небом, на якому пропливають білі хмаринки; гори тощо. VI. Планування наступних трудових дій. VII. Правила техніки безпеки і гігієни праці. VIII. Самостійна робота учнів. Фізкультхвилинка. Трипки-дрипки, Оранжеві рибки! Якось на папері Хвостиком змахнули, Попливли за двері. Дрипки-трипки, Не пустуйте, рибки! Ту, найбільшу, слухайте, Моря не розхлюпуйте. Віктор Терен ІX. Продовження самостійної роботи. X. Оцінювання виробів. XI. Підсумок уроку. - Чи сподобалась інформація про незнані професії? - Ким би ви хотіли бути? - В кого є бажання ознайомити своїх позашкільних друзів з новою технікою художньої студії? XII. Прибирання робочих місць.

Похожие записи