Реферат на тему:

Сутність і зміст профілактики асоціальних проявів поведінки
неповнолітніх

ПЛАН

1. Превенція асоціальних проявів поведінки неповнолітніх як педагогічна
проблема.

2. Порівняння змісту соціально-профілактичної та
педагогічно-превентивної діяльності.

3. Типи профілактичних заходів.

4. Рівні профілактичної діяльності

5. Структура органів профілактики.

1. Профілактика асоціальних проявів поведінки неповнолітніх.

Профілактика – складна, об’єктивно обумовлена система керованої
діяльності, що закономірно склалася на конкретному історичному етапі
суспільного життя і яка забезпечує науково-теоретичну і практичну
реалізацію заходів, спрямованих на попередження асоціальної поведінки
осіб. Або: профілактика – використання сукупності заходів з метою
попередження виникнення і розвитку відхилень.

Всебічний аналіз мети профілактики правопорушень в плані її педагогічної
конкретизації показує, що профілактика є, перш за все, соціальною за
змістом. Це пояснюється тим, що педагогічна профілактика правопорушень
вимагає включення вихованців у діяльнісно опосередковані міжособистісні
стосунки з іншими дітьми, педагогами, батьками з метою формування
внутрішніх механізмів саморегуляції поведінки; особистого вибору
поведінки в ситуації ризику на основі морально-правових норм.

Мета курсу “Превентивна педагогіка” — вивчення педагогічної профілактики
як виду педагогічної діяльності, що сприяє формуванню активної
соціальної позиції особистості. Основна цінність і актуальність роботи —
в аналізі головних компонентів змісту і структури педагогічної
профілактики, у виявленні основних закономірностей, їх єдності між собою
на усіх рівнях організації.

Педагогічна профілактика в залежності від вибору об’єкта впливу, змісту
профілактичної роботи спрямована проти тих явищ суспільного життя, які
детермінують порушення норм моралі й права.

Профілактику можна поділити:1) на загальну (вирішення проблем, які
тільки можуть виникнути, чи прийняття профілактичних заходів
безпосередньо перед їхнім виникненням);2) на спеціальну (система
заходів, орієнтованих на вирішення конкретного завдання: профілактика
девіантної поведінки, неуспішності).

Завдання профілактики:- попередження негативних проявів поведінки; —
виявлення і усунення причин, які сприяють правопорушенням; —
забезпечення прав й інтересів неповнолітніх, молоді, соціально уразливих
категорій населення; — соціально-педагогічна реабілітація осіб, які
перебувають у соціально несприятливих умовах; — виявлення і припинення
випадків втягнення в асоціальну діяльність.

Принципами профілактики є: законність, демократизм, гуманність,
конфіденційність, забезпечення відповідальності посадових осіб за
порушення прав індивідів, державна підтримка діяльності органів
місцевого самоврядування, які здійснюють профілактику, взаємодія
інституцій, причетних до профілактики.

Функції профілактики:- діагностична (виявлення причин і факторів
відхилень у поведінці);- реабілітуюча (перевиховна, спрямована на
подолання негативних проявів у поведінці);- координуюча (координація
зусиль усіх зацікавлених виховних інститутів у попередженні та подоланні
асоціальної поведінки);- прогностична (передбачення можливих негативних
явищ у поведінці особи).

2. Порівняння змісту соціально-профілактичної та
педагогічно-превентивної діяльності.

Профілактична діяльність, яка здійснюється на рівні держави через
систему заходів, спрямованих на підвищення якості життя, мінімізацію
факторів соціального ризику, створення умов для реалізації принципу
соціальної справедливості, називається соціальною профілактикою.
Соціальна профілактика створює той необхідний фон, на якому більш
успішно здійснюються всі інші види профілактики: психологічна,
педагогічна, медична і соціально-педагогічна.

Соціально-педагогічна профілактика – це система заходів соціального
виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації
розвитку дітей і підлітків і які сприяють прояву різних видів його
активності.

Психолого-педагогічна профілактика – це система попереджувальних
заходів, які пов’язані з усуненням причин, факторів і умов, що
викликають ті чи інші недоліки у розвитку дітей.

Зміст педагогічно-превентивної роботи щодо асоціальної поведінки
індивідів включає моральне, правове, фізичне, естетичне, статеве
виховання та формування несприйнятливості до нікотину, алкоголю,
наркотичних і токсичних речовин.

Моральне виховання: засвоєння неповнолітніми правил людського
спілкування і норм моралі; формування моральних почуттів; формування і
розвиток таких рис моральності як честь, обов’язок, відповідальність,
гуманізм, совість, сором, доброти та подолання егоїзму, грубості,
жорстокості; вироблення умінь і навичок поведінки у відповідності з
нормами загальнолюдської моралі; виховання активного несприйняття всього
того, що суперечить етичним нормам.

Правове виховання: ознайомлення з правилами і обов’язками громадянина
України відповідно до Конституції України; формування правової
свідомості; вироблення умінь і навичок правомірної поведінки.

Статеве виховання: формування почуттів совісті, сорому, гідності, честі,
які регулюють поведінку у міжособистісних стосунках; виховання поваги до
протилежної статі; формування вмінь і навичок правильної поведінки між
статями.

Виховання несприятливості до нікотину, алкоголю, наркотиків:
ознайомлення з негативним впливом нікотину, алкоголю, наркотиків на
організм людини; подолання помилкових уявлень про названі фактори впливу
на людський організм; формування правильних уявлень, норм поведінки у
відповідності до правил здорового способу життя.

Трудове виховання: формування розуміння ролі праці в житті людини;
виховання глибокої поваги до людей, які добре і багато працюють та
готовність працювати самому; виховання здорових матеріальних потреб;
формування прагнення оволодіти професією.

Розумове виховання: формування уявлення про користь знань, розуміння їх
значення і прагнення оволодіти ними; вироблення вмінь і навичок
самостійної роботи.

Естетичне виховання: формування розуміння краси в оточуючому світі,
уміння відрізняти її від потворного; виховання естетичних смаків;
прищеплення відповідних умінь і навичок вносити красу в працю, побут,
поведінку; подолання жаргону, лихослів’я; прищеплення стійкого імунітету
до бездуховності.

Фізичне виховання: виховання прагнення піклуватися про своє здоров’я і
подолання зневажливого ставлення до нього; формування
санітарно-гігієнічних навичок, подолання неакуратності, неохайності;
привчання до щоденних занять фізкультурою і спортом як засобу
попередження нездорових інтересів і потреб.

3. Типи профілактичних заходів.

Всі профілактичні заходи можна розділити на три типи: первинна, вторинна
і третинна профілактика.

Первинна, або переважно соціальна, профілактика спрямована на збереження
і розвиток умов, що сприяють здоров’ю, збереженню життя дітей і на
попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і
природного середовища. Первинна профілактика є масовою і базується на
комплексному системному вивченні впливу умов і факторів мікросоціуму. До
заходів первинної профілактики належать засоби захисту, які можуть
вплинути або на шляху несприятливого впливу факторів, або на підвищення
стійкості людини до несприятливих факторів.

Завданням вторинної профілактики є якомога раннє виявлення негативних
змін в поведінці дитини, що дає можливість також попередити її подальший
розвиток. Вторинна, або рання профілактика, базується на результатах
масової діагностики різноманітних аспектів життєдіяльності учнів і є
індивідуальною в плані корекції систем життєдіяльності і
життєзабезпечення організму.

Третинна, або цілеспрямована, профілактика правопорушень неповнолітніх –
це сукупність заходів, спрямованих на попередження переходу відхилень у
поведінці в більш важку стадію. Третинна профілактика містить заходи з
виявлення і усунення конкретних недоліків, є індивідуальною.

4. Рівні профілактичної діяльності.

Дослідження профілактичної діяльності з попередження асоціальних проявів
поведінки дає можливість виділити рівні – організаційно-структурний і
психолого-педагогічний.

На психолого-педагогічному рівні в різноманітних формах діяльності
психологічна робота виявляється в роботі семінарів, консиліумів,
соціологічних служб, рад профілактики. Характерним є застосування
активних форм і методів роботи. Психолого-педагогічний рівень забезпечує
індивідуальний підхід до учнів.

На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні і методичні
матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх,
батьків, державних і громадських організацій. Робота будується у
комплексі взаємозв’язку вчителі-діти — батьки-соціальне середовище.

Єдність організаційного і психолого-педагогічного рівнів дає можливість
в умовах гуманізації виховного процесу формувати моральні якості учнів,
виходячи з їх прав і обов’язків.

5. Структура органів профілактики.

У Законі України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та
спеціальні установи для неповнолітніх” визначена структура служб у
справах неповнолітніх.

Спеціальні підліткові установи – навчально-виховні та лікувально-виховні
заклади для неповнолітніх правопорушників, які потребують особливих умов
виховання, лікування та соціальної реабілітації.

Комітет (служба) у справах неповнолітніх – орган державної виконавчої
влади, на який покладається розробка і здійснення безпосередньо та через
відповідні державні органи, суспільні інститути, громадські організації
заходів соціального захисту дітей, запобігання правопорушень серед
неповнолітніх та контроль за виконанням цих заходів.

Кримінальна міліція у справах неповнолітніх – складова частина
кримінальної міліції – забезпечує організацію роботи щодо боротьби із
правопорушеннями серед неповнолітніх, проводить оперативно-розшукові та
профілактичні заходи.

Суди у справах неповнолітніх – складова частина державної судової
системи, органи, що захищають права неповнолітніх, розглядають справи
про вчинені ними злочини та інші правопорушення, застосовують
передбачені законом кримінальні покарання, заходи адміністративного
стягнення, виховні заходи примусового характеру.

Притулки – дитячі та підліткові установи служб у справах неповнолітніх
для надання термінової допомоги та тимчасового розташування в них
неповнолітніх віком від 3 до 18 років, що заблукали чи були підкинуті,
залишились без батьківської опіки, залишили сім’ю чи навчально-виховні
та інші заклади, або для тих, що безпосередньо звернулися за допомогою
до адміністрації притулку.

Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх – лікувальні
навчально-виховні заклади охорони здоров’я, до яких направляються
підлітки для лікування і психічної корекції від алкоголізму, наркоманії,
токсикоманії, а також підлітки, що потребують особливих умов виховання,
які за станом здоров’я не можуть бути направлені у навчально-виховні
заклади соціальної реабілітації органів освіти.

Правове регулювання попереджувальної діяльності здійснюється за
допомогою системи правових засобів (юридичних норм, правовідносин,
індивідуальної роботи) і являє собою результативний,
нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини з метою їх
упорядкування, охорони, розвитку у відповідності з вимогами економічного
базису і суспільними потребами суспільства.

Зміст правового регулювання профілактики асоціальних явищ у житті
суспільства полягає перш за все у визначенні прав і обов’язків всіх
осіб, причетних до цієї сфери. При визначенні цих прав та обов’язків
необхідно пам’ятати, що профілактика є дієвою тільки в рамках законності
як визначеного режиму суспільно-політичного життя.

Література:

Оржеховська В.М.Профілактика правопорушень серед неповнолітніх /
Навчально-методичний посібник.- К., 1996.- 352с.

Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2-х кн./О.М.Джужа,
П.П.Михайленко, О.Г.Кулик та ін.; За заг. Ред.О.М .Джужи.-К.: Юрінком
Інтер, 2001.- 352с.

Четвертак В.М. Злочинність очима підлітка // Практична психологія та
соціальна робота.-1998.-№2.-С.14-18.

Гурлєва Т.С. Розвиток автономної відповідальності у підлітка: аргументи
„за”// Практична психологія та соціальна робота.-2003.-№9.-С.64-68.

Похожие записи