ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА ЯК МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНОГО УСТРОЮ

Сугак В.В.

практичний психолог

Іваньківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Починаючи з кінця 80-х щороку частіше говорять про проблеми і досвід
неповносправних (з особливостями психофізичного розвитку), як про ті
ділянки українського суспільства, які потребують реформування,
підсилення і систематичних змін. Особи з неповносправністю, що
проживають в Україні сприймаються своїми співвітчизниками, як
неспроможні «інваліди», котрі не можуть вчитися, працювати чи адекватно
функціонувати у суспільстві. Всі люди , не залежно від стану здоров’я,
порушення, мають право на одержання освіти, якісь якої не різниться від
якості освіти здорових людей. Тому важливого значення набуває інклюзивне
навчання, що передбачає спільне перебування дітей із порушеннями
психофізичного розвитку з їх здоровими однолітками.

Інклюзивна школа – заклад освіти, який забезпечує інклюзивну освіту як
систему освітніх послуг, зокрема: адаптує навчальні програми і плани,
фізичне середовище, методи та форми навчання, використовує існуючі в
громаді ресурси, залучає батьків, співпрацює з фахівцями для надання
спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей, створює
позитивний клімат в шкільному середовищі. Не дивлячись на те, що
інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних
можливостей і повної участі, для їх ефективної діяльності необхідні
спільні зусилля не лише з боку вчителів та персоналу школи, а й
ровесників, батьків, членів родини.

Інклюзивний підхід – це створення таких умов, за яких усі учні мають
однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми
потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах.

hy$

hy$

$

людину, а не акцентувати увагу на їхніх вадах. Водночас, усі учні мають
можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й
дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих , хто
«відрізняється». Забезпечити фаховий психолого-педагогічний та
соціальний супровід дітей з особливими освітніми потребами у базових
навчальних закладах з інклюзивним навчанням. Необхідно запровадити
системну консультативну, психолого-педагогічну допомогу батькам дітей
зазначеної категорії.

Вчителям інклюзивних класів допомогти краще розуміти індивідуальні
особливості учнів, оволодівати різноманітними педагогічними методиками,
що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої
індивідуальності, щоб вчилися сприймати дітей більш цілісно, а також
дивитись на життєві ситуації очима дітей.

Завдяки інклюзивній освіті у дітей із особливими вадами через
спілкування з однолітками поліпшується когнітивний, моторний,мовний,
соціальний та емоційний розвиток, ровесники відіграють роль моделей для
дітей з особливими освітніми потребами. Діти оволодівають новими
вміннями і навичками, у них з’являється можливість для налагодження
дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському
житті.

На базі нашої школи у початковій ланці навчається учениця на
індивідуальній формі, яка має легку розумову відсталість,також є учениця
яка має порушення слуху, та учениця яка має порушення зору. Проблема
забезпечення умов комфортного навчання цих дітей у школі є однією з
проблем, над якою ми працюємо. Намагаємось забезпечити їм максимально
можливу соціально – психологічну підтримку з метою відпрацювання науково
– обґрунтованих методів роботи з такими дітьми та їх батьками, а також
зі здоровими дітьми.

Отже залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх
навчальних закладів сприяє позитивним змінам професійних позицій
педагогів, науковців, які займаються проблемами навчання та виховання
дітей з нормальним розвитком, а також з громадськості здійснити
позитивний вплив на формування світогляду дітей в інклюзивних
колективах.

Процес інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в
загальноосвітні навчальні заклади набудуть значного поширення і стануть
успішними за умови зміни ставлення в суспільстві до цих дітей та до ідеї
інклюзії, покращення матеріального забезпечення системи освіти,
здійснення необхідної фахової підготовки майбутніх педагогів і
проведення їх масової перепідготовки.

Література

1. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами /
Л.В.Борщевська, Л.В.Зіброва, І.Б.Іванова. – К.: Укр. ін-т соціальних
досліджень, 1999. – 79 с.

Похожие записи