Реферат на тему:

Сучасні підходи до ідеальної моделі вчителя музики середньої
загальноосвітньої школи як психолого-педагогічна проблема

Зміни, що відбуваються в усіх сферах сучасного суспільного устрою
України – економіці, культурі, політиці, науці, освіті, – потребують
радикального переосмислення вимог щодо професійної підготовки майбутніх
спеціалістів будь-якої галузі, і, в першу чергу, системи освіти. Адже
педагог є тією особою, на професійну діяльність якої покладена
відповідальність за інтелектуальну й морально-естетичну, тобто базисну,
підготовку підростаючого покоління. Від нього, таким чином, залежить
прогрес сучасного і майбутнього стану суспільства, країни.

Але педагог тоді зможе успішно виконувати ці завдання, коли рівень його
професійної підготовки буде адекватний вимогам, поставленим суспільством
перед системою державної освіти.

Загальні вимоги щодо кваліфікаційної підготовки вчителя викладені в
державних програмних та нормативних документах. Це свого роду
нормативно-оцінююча характеристика фахівця, якого потребує сучасне
суспільство.

Більш детального, чіткого формулювання ці вимоги набувають в науково
обґрунтованій моделі ідеального вчителя – професіонала, носія
суспільних, виробничих і особистісних функцій, сформованих на найвищому
рівні. Ідеальна модель – це зразок для наслідування, орієнтир для
підготовки й еталон для порівняння.

Кваліфікаційну характеристику спеціаліста пов’язують з такими поняттями,
як “професія”, “професіоналізм”, “професійна придатність”,
“професіограма”, “психограма”, “психологічна готовність до праці” тощо.
Зазначені поняття, при своїй специфічності, тою чи іншою мірою
торкаються питань відповідності якостей професіонала тим вимогам, які
висуває певна професія. До того ж, сукупність цих якостей не обмежується
поєднанням певної кількості професійних рис людини, необхідних їй для
здійснення відповідної діяльності, а розглядається в контексті
загальнопсихологічної теорії діяльності (Л.С.Виготський, С.А.Рубінштейн,
О.М.Леонтьєв).

Професія вчителя належить до складних видів діяльності в системі “людина
– людина”, тобто таких, де, крім суб’єктно-об’єктних, наявні
суб’єктно-суб’єктні стосунки. Компонентами педагогічної діяльності, як і
будь-якої праці, є об’єкт праці (учень, студент), засоби праці (знання,
слово, види навчальної діяльності), результат праці (людина з визначеним
світоглядом, побудованим на наукових знаннях і нормах загальнолюдської
моралі).

Педагогічна діяльність, крім того, має ряд особливостей: складний об’єкт
праці; розрахована на порівняно тривалий проміжок часу; кінцева мета
досягається розчленуванням її на низку окремих завдань; їй притаманна
нестандартність об’єкту навчання та виховання і умов праці тощо [6,120].

За визначенням В.О.Моляко, готовність до будь-якої праці є складним
особистісним утворенням, свого роду системою, що включає багато
компонентів, які у своїй сукупності дають змогу певній особі виконувати
більш чи менш успішно конкретну роботу [4,8].

У сучасній літературі існує декілька варіантів будови і змісту
структурних компонентів ідеальної моделі вчителя. Але вони здебільшого
охоплюють сукупність тих чи інших рис особистості або перелік знань,
умінь та навичок, які мають загальне відношення до педагогічної
діяльності. Що стосується якісної характеристики вчителя певної
спеціальності, зокрема, вчителя музики, то офіційно запропонованих
варіантів моделей зазначеного змісту нам знайти в літературі не вдалося.
Ця проблема, як свідчить практика, вирішується кожним навчальним
закладом самостійно. Подібні характеристики, як правило, складаються
формально, без наукового обґрунтування їх структурної будови та змісту.
Крім того, вони більшою чи меншою мірою носять узагальнений характер.

Зрозуміло, що без науково обґрунтованої характеристики конкретно
визначеного фахівця, його ідеальної моделі як зразка, орієнтира та
еталона, стає неможливим виконання провідних завдань, які стоять перед
навчальними закладами і перш за все – підготовки спеціалістів високої
кваліфікації.

Готовність до різних видів музичної діяльності дослідниками
визначається, в першу чергу, ступенем розвиненості в конкретної людини
комплексу здібностей, які у своїй сукупності визначають її музичність. І
хоч питання, пов’язані з визначенням структури музичності, детермінантів
і закономірностей її розвитку, дискутуються дослідниками упродовж
багатьох десятиліть, більшість з них стоять на позиції визнання за цим
багаторівневим і складним психічним утворенням провідної ролі в
успішності як опанування, так і здійснення різних видів музичної
діяльності (М.А.Римський-Корсаков, Б.М.Теплов, С.Л.Рубінштейн,
О.М.Леонтьєв, Н.О.Ветлугіна, К.В.Тарасова, В.Д.Остроменський, К.Штумпф,
М.Мейєр, Г.Ревеш, К.Сішор та інші).

Разом з тим, музично-педагогічна діяльність, при певній спорідненості з
музично-виконавською діяльністю або сприйняттям творів музики, є значно
ширшим і специфічним процесом.

Складність музично-педагогічної діяльності полягає в тому, що вона за
обсягом професійних завдань поєднує в собі, принаймні, три спеціальності
– загальнопедагогічну, музично-педагогічну із своєю специфікою і
виконавську як обов’язкову частину музично-педагогічної діяльності.

Сучасний учитель музики здійснює музичну освіту й естетичне виховання
учнів у відповідності до програми, що реалізується в загальноосвітній
середній школі. Він сприяє формуванню в учнів інтересу та любові до
музики, виховує в них загальну естетичну, художню і музичну культуру.

Для виконання зазначених завдань учитель музики використовує ефективні
форми, методи, засоби навчально-виховного процесу, обирає кращі зразки
вокально-хорової та інструментальної народної і класичної музики,
вдається як до власного виконання, так і до записів вокальної та
інструментальної музики у виконанні майстрів мистецтв.

У позаурочний час вчитель музики готує і проводить концерти-конкурси,
бере участь в організації свят і розваг, здійснює музично-освітню
діяльність, керує художніми колективами учнів, консультує вчителів,
батьків з питань естетичного та музичного виховання дітей, підвищує
власну музичну культуру.

З метою якісного здійснення навчально-виховного процесу, його
діагностування, прогнозування, моделювання і планування, вчитель музики,
як і кожен спеціаліст системи освіти, проводить науково-дослідну роботу.

Методами особистого переконання і прикладу вчитель музики утверджує
повагу до принципів загальнолюдської моралі, культурно-національних та
світових духовних історичних цінностей; додержуючись педагогічної етики,
поважаючи гідність учня; постійно підвищуючи професійний рівень,
педагогічну, виконавську майстерність та загальну культуру.

Освітньо-виховні завдання вчитель музики здійснює в навчальному процесі.
Управління сучасним педагогічним процесом, незалежно від його форми і
спрямування – урок, підготовка учнів до свят чи розваг, музично-освітня
засада тощо, – складається із ряду послідовних, взаємопов’язаних
конкретних функцій.

Перша функція, яка обов’язково виникає на початковій стадії
педагогічного процесу – це цілепокладання. Мета ідеально передбачає і
спрямовує процес праці вчителя і його учнів на кінцевий результат. У
ході керівництва координуються дії вчителя і учнів по лінії збігу мети з
результатом.

Діагностування спрямоване на вивчення типологічних та індивідуальних
особливостей розвитку психіки учнів, їх потенційних можливостей.

Прогнозування спрямоване на передбачення вчителем досягнення
результатів своєї діяльності.

На підставі отриманих результатів діагностування і прогнозування вчитель
складає проект навчально-виховної діяльності, тобто конструює її модель.

У свою чергу, діагноз, прогноз і проект створюють можливість розробки
плану навчально-виховного процесу.

Зазначеними функціями завершується підготовчий етап кожного циклу
навчально-виховного процесу.

Наступний етап реалізації навчально-виховного процесу складається із
організаційної, інформаційної, оцінювальної, контрольної і коригуючої
функцій.

Організаційна функція вчителя пов’язана із залученням учнів до
відповідної діяльності, співробітництвом з ними в досягненні мети.

Інформаційна функція – це повідомлення запланованої інформації з
урахуванням психологічних, педагогічних та методичних вимог.

Контрольна, оцінювальна та коригуюча функції необхідні для створення
активних стимулів, завдяки яким передбачається розвиток і відповідні
зміни у психіці учня. Завдяки контролю, оцінки якості здійснення
навчально-виховного процесу виявляються не тільки досягнення учнів та їх
розвиток, але стають більш зрозумілими і причини недоліків. Зібрана
інформація дає можливість внести корективи в навчально-виховний процес,
упровадити активні стимули, використати більш ефективні засоби.

Кінцевий етап кожного педагогічного циклу завершується аналітичною
функцією, сутність якої полягає у вивченні та аналізі отриманих
результатів з метою наступного вдосконалення навчально-виховного процесу
[3,6].

Зазначена специфіка навчально-виховного процесу засобами музики і обсяг
функцій управління педагогічною діяльністю висувають перед учителем
відповідного фаху ряд вимог як до педагога-професіонала, так і до
громадянина.

У сучасній літературі перелік цих вимог має різні інтерпретації і обсяг.
Так, Р.С.Немов виділяє серед них головні вимоги, без яких, на його
думку, неможливо стати висококваліфікованим учителем і вихователем, і
другорядні, відповідність яким необов’язкова для педагога, але вони
роблять його особистістю, здатною найкращим чином навчити і виховати
іншу особистість.

До головних і постійних вимог він відносить: любов до дітей і
педагогічної діяльності, наявність спеціальних знань у тій галузі, в
якій працює, широка ерудиція, педагогічна інтуїція, високорозвинений
інтелект, високий рівень загальної культури і моралі, професійне
володіння різноманітними методами навчання і виховання.

Додаткові вимоги, на думку автора, полягають у наступному: товариське
ставлення до дітей, артистичність, весела вдача, гарний смак [5,529].

» $ & ^

» $ ^

????????????/?Поданий перелік якісних вимог за своїм змістом не викликає
сумніву. Але в ньому не знаходять відтворення ті вимоги, які висуваються
суто педагогічною діяльністю перед вчителем взагалі і, зокрема, вчителем
музики загальноосвітньої школи, адже запропонований перелік вимог, за
винятком окремих з них (любов до дітей і педагогічної діяльності), може
бути поставлений до фахівця будь-якої галузі, до того ж він може бути
продовжений до нескінченності.

У іншому варіанті кваліфікаційної характеристики, запропонованому
І.П.Подласим, диференціація вимог здійснюється за принципом трьох
підструктур: “спеціаліст”, “робітник”, “людина”. Так, вчителеві як
спеціалісту повинні бути притаманні: знання педагогічної теорії,
володіння технологією навчання і виховання, любов до справи, любов до
учнів та ін. Вчитель як робітник характеризується: умінням поставити
мету і досягти її, умінням розподілити час, наявністю бажання
систематично і планомірно підвищувати свою кваліфікацію. Нарешті,
вчителю як людині повинні бути притаманні: високі моральні якості,
активна життєва позиція, повага до законів держави, національна
гордість, патріотизм, міцне здоров’я, гуманність, духовність,
релігійність та ін. [6].

Запропонований І.П.Подласим підхід до створення ідеальної моделі теж не
може, на наш погляд, вважатися досконалим, оскільки визначена ним
характеристика вчителя як спеціаліста, робітника і людини в значною
мірою включає ряд споріднених між собою якостей.

Якщо вважати ідеальну модель вчителя за зразок, еталон, необхідний для
зіставлення його з реальністю, на який, власне, орієнтуються державне
замовлення і відповідно до цього навчальні заклади, які готують
майбутнього фахівця, то в ній, перш за все, повинні максимально повно
відтворюватися специфічні професійні вимоги, які висуває певна
діяльність, які характеризують готовність до її здійснення. Крім того,
вона повинна бути зручною для практичного її використання, тобто мати
чіткі критерії і структуру.

Ці завдання значною мірою можуть бути вирішеними за умовою, якщо
кваліфікаційна характеристика готовності до виконання функціональних
обов’язків вчителя буде розглядатися в контексті провідних ознак людини,
які за своєю суттю визначають її як єдине ціле і виявляються в
повсякденній діяльності та поведінці, тобто як суб’єкта, особистості та
індивідуальності.

У психологічній літературі суб’єкт визначається як носій
предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності,
спрямованої на об’єкт. Стати суб’єктом певної діяльності означає
засвоїти її, бути здатним до її здійснення. Отже, до змісту
кваліфікаційної характеристики вчителя повинні увійти ті психічні
процеси і утворення, які забезпечують його готовність до відповідної
діяльності, а саме: загальні і професійні здібності, знання і вміння.

Суть людини як особистості виявляється при вивченні її позиції у
стосунках з іншими людьми. Вона розкривається в життєвих цілях і
мотивах, що стоять за ними, у способах поведінки і засобах дії
відповідно до загальних цілей і завдань. Поняття особистості тісно
пов’язане з поняттям життєвої позиції і співвідносними з ними поняттями
соціальної ролі, соціального статусу, стилем життя. Особистість
виявляється через вчинки, тобто свідомі дії, акти морального
самовизначення людини, в якому вона стверджує себе як людина у своєму
ставленні до інших людей, до самої себе, до суспільства в цілому.

Таким чином, особистість є особливе вимірювання, яке отримує людина як
суб’єкт суспільних відносин і діяльності.

Індивідуальність здебільшого визначається як унікальна, самобутня
особистість, яка реалізує себе у творчій діяльності.

У педагогічній діяльності як “мистецтві виховання” (К.Д.Ушинський)
зазначені якості вчителя як суб’єкта, особистості та індивідуальності є
визначальними.

На підставі вивчення теоретичних положень психології педагогічної
діяльності і характеристик учителя як суб’єкта, особистості та
індивідуальності ідеальна модель учителя музики загальноосвітньої школи,
на наш погляд, повинна мати наступний узагальнений вигляд:

ВЧИТЕЛЬ МУЗИКИ ЯК ОСОБИСТІСТЬ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ:

визначеність, повнота і цілісність світогляду;

висока духовна культура;

активна життєва позиція;

самостійність і відповідальність у соціальній поведінці;

стійкий інтерес до педагогічної діяльності і постійне прагнення до
вдосконалення власних професійних якостей;

шанобливе ставлення до учнів;

творчий підхід до навчально-виховного процесу;

ВЧИТЕЛЬ МУЗИКИ ЯК СУБ’ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

загальнопедагогічні сенсорні та інтелектуальні здібності –

орієнтація у визначенні індивідуальних та типологічних особливостей
розвитку психіки учнів, їх потенційних можливостей, міжособистісних
стосунків у класі з метою діагностування, прогнозування, моделювання,
планування організації та здійснення навчально-виховного процесу,
науково-дослідницької діяльності, спілкування;

орієнтація в новій теоретичній та методичній інформації щодо її
актуальності, оригінальності, наукової обґрунтованості, ефективності,
гуманності по відношенню до учнів з метою активного застосування в
практичній педагогічній діяльності;

орієнтація в нових, проблемних і нестандартних ситуаціях, які виникають
у ході навчально-виховного процесу та міжособистісних стосунках;

передбачення проміжних та кінцевих результатів при засвоєнні і виконанні
учнями практичних завдань навчальної дисципліни;

музичні здібності –

музично-естетичні здібності

емоційний відгук на музику;

сенсорно-пізнавальні музичні здібності

мелодійний, тембровий, динамічний, гармонійний слух;

чуття ритму;

інтелектуальні музичні здібності

музично-образне мислення;

музично-репродуктивна та творча уява;

музична пам’ять;

загальнопедагогічні знання –

усвідомлення і засвоєння провідних ідей, концепцій, закономірностей
розвитку державної системи освіти;

засвоєння фундаментальних психолого-педагогічних теорій, дидактичних
принципів, змісту, форм та методів навчання і виховання;

засвоєння теоретичних основ та методів науково-дослідної роботи;

засвоєння основ життєвої психології та народної педагогіки;

музичні знання –

усвідомлення соціальних функцій музики;

засвоєння теоретичних основ мови музики, її видів, форм та жанрів,
засобів виразності;

засвоєння провідних етапів розвитку вітчизняної та світової музики;

засвоєння основ музикознавства;

засвоєння основ аранжування та оркестрування;

засвоєння фізіологічних та психологічних основ музичної діяльності;

засвоєння методики організації та керівництва художніми колективами;

засвоєння основ режисури та постановки музичних заходів;

засвоєння методики культурно-освітньої роботи;

загальнопедагогічні вміння та навички —

володіння майстерністю організаторської діяльності в управлінні
колективом та навчально-виховним процесом, спілкування з учнями та
дорослими, навчання та виховання, лекторської діяльності та
майстерністю науково-дослідної роботи.

музичні вміння та навички –

володіння майстерністю сприйняття музичних творів;

володіння майстерністю у виконавській діяльності (диригування, вокал,
гра на музичному інструменті);

володіння майстерністю читання незнайомого нотного тексту з аркуша;

володіння майстерністю читання хорових та оркестрових партитур;

володіння майстерністю аранжування та оркестрування музичних творів;

володіння майстерністю використання апаратури та обладнання, необхідних
для проведення навчально-виховної та культурно-освітньої роботи;

володіння майстерністю режисури та постановки святкових,
музично-освітніх та розважальних заходів у школі.

Підготовка спеціаліста зазначених особистісних та професійних якостей
потребує вирішення комплексу завдань, пов’язаних з науково обґрунтованим
визначенням курсу навчальних дисциплін, спецкурсів, факультативів та
практикумів, необхідних для виховання у майбутніх фахівців відданості і
формування професійної готовності щодо обраної справи; удосконалення
педагогіки та методики професійної підготовки майбутніх спеціалістів у
вищих педагогічних закладах; забезпеченням навчально-виховного процесу
висококваліфікованими спеціалістами вищої школи; створенням необхідної
матеріальної бази тощо.

У зв’язку з поставленою метою дослідження і висунутою гіпотезою, виникає
необхідність у вирішенні наступних завдань:

На основі вивчення нормативних документів та аналізу естетичної,
психологічної та педагогічної літератури визначити загальні та
специфічні щодо музично-педагогічної діяльності вимоги до змісту
структурних компонентів ідеальної моделі сучасного вчителя музики.

Вивчити ступінь відповідності існуючих педагогічних умов до формування
професіоналізму в майбутніх спеціалістів на рівні сучасних вимог.

Визначити та експериментально опробувати навчальні дисципліни (за
вибором факультету), спецкурси, факультативні заняття та практикуми,
спрямовані на забезпечення якісної професійної підготовки майбутнього
вчителя музики.

Внести пропозиції щодо реформування навчального плану підготовки
спеціаліста зазначеного фаху.

ЛІТЕРАТУРА

Кадцын Л.М. Музыкальное искусство и творчество слушателя. – М.: Высшая
школа, 1990. – С. 11-31.

Котляр В.П. До питання про кваліфікаційну характеристику сучасного
вчителя // Сучасні технології підготовки майбутнього педагога до
професійної діяльності в системі освіти. – Запоріжжя: Канон, 2000. –
С.48-49

Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті: Навчально-методичний
посібник. – К.: 1998. – 192 с.

Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. – К.: Знання,
1989. – С.8.

Немов Р.С. Психология. В 3-х кн. ( Кн.2.( М.: Владос, 1997.( 608 с.

Подласый И.П. Педагогика. Общие основы. Процесс обучения. – В 2-х кн. –
Кн.1. – М.: Владос, 1999. – 576 с.

Психологіний словник / Під ред. В.І.Волошко. – К.: Вища школа, 1982. –
С.120.

Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей // Проблема
индивидуальных различий. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – С. 14-222.

Похожие записи