Реферат на тему:

Структурно-семантичні особливості термінологічної лексики
машинобудування

Українська наукова термінологія існує з часів Києво-Могилянської
академії, на думку вітчизняних дослідників [1].

Українські наукові терміни були включені в чотиритомний “Словарь
української мови” Б. Грінченка [2], зокрема технічні терміни в
“Практичний словник виробничої термінології” [4], у тритомний
“Українській радянський енциклопедичний словник” (К. 1986-1987) та ін.

Предмет нашого дослідження – “Російсько-український словник з
машинобудування” [3], який містить близько 4000 термінів.

Машинобудівні терміни об’єднуються в лексико-семантичні групи певною
внутрішньою організацією на основі спільного родового поняття, якому
підпорядковані видові поняття. Зокрема в лексиці машинобудування можна
виділити такі лексико-семантичні групи: машини, механізми, деталі.

Група лексичних одиниць “машини” має кілька відповідних видових значень
серед яких вирізняються технологічні (робочі машини, що здійснюють різні
технологічні процеси і приводяться в рух двигунами, — металообробні
верстати, прокатні стани, тістомісильні машини, верстати ткацькі,
металургійне обладнання, поліграфічні і швейні машини).

Крім назв технологічних машин, існують назви транспортних машин:
електровози, тепловози, автомобілі, вантажопідйомні машини, ліфти,
літальні апарати.

До лексико-семантичної підгрупи “інформаційні машини” (вони служать для
перетворення вимірювальної інформації та передачі математичної
інформації) відносяться лексеми лічильні та електронно-обчислювальні
машини.

Лексика машинобудування має чітко організовану терміносистему з
гармонійно об’єднаними родовими і видовими поняттями, які знайшли
відображення в певних мовних елементах.

Лексико-семантичні групи термінів формувались і розвивались у тісному
зв’язку з розвитком самої галузі машинобудування. Спочатку, можливо,
були назви інструментів, машин, деталей, механізмів. Пізніше
сформувались терміни, що означають процеси: вібропрасування деталей,
втяжка кабеля, зварювання точкове та ін. Із подальшим розвитком науки і
техніки з’являються нові слова – терміни. Серед них і назви нових машин
(електронно-обчислювальні машини, верстат-автомат тощо) і назви нових
матеріалів (азбопапір, бета-залізо, біметал).

Терміни машинобудування, які ввійшли до словника С. С. Коваленка,
належать до різних частин мови. Це іменники: автокран, гвинт,
розпорошувач, затискач, глушник, пальник, гайка, камера, модель, зубило,
олово, колесо. Окремою групою можна виділити іменники віддієслівного
походження: клепання, пресування. Випаровування, розтяг, припал,
припуск, прокат, які означають назви процесів. Прикметники і
дієприкметники, що вказують на характерні властивості машинобудівної
техніки: кулеподібний, однокристальний, циліндричний, кривошипний,
суцільний, зрізаний, ведений та ін.

В основі термінологічної лексики машинобудування знаходяться однослівні
однокореневі терміни-іменники українського та іншомовного походження:
абразив, адаптер, балка, верстат, маховик, молот, муфта, обробка,
шліфовка.

Зустрічаються серед термінів лексики машинобудування складні слова. У
словнику С. С. Коваленка зафіксовані складні іменники, перший компонент
яких авто-, гідро-, пневмо-, термо- походить з грецької мови, а другий
теж запозичення (корінь, основа) чи слово українського походження.
Наприклад, автокран і автонавантажувач, гідроапарат і гідроперетворювач,
пневмомотор і пневмопривід, термопласт і термообробка.

У досліджуваній лексиці машинобудування є невелика кількість складних
іменників, обидва елементи яких походять з української мови. Це слова
гвинтокрут, мастиловказівник, мастилорозподільник.

Складні іменники-терміни утворені за різними моделями творення складних
слів: верстат-автомат, прес-штемпель, мотор-вентилятор, гамма-залізо;
монорейка, червоноламкість. Усі складні іменники-терміни – двоелементні.

° ? ?

1/4

? 1/4

gdr^

и: втулка кондукторна і втулка+основна+кондукторна, гвинт ходовий і
гвинт+кульковий+ходовий, поріг витривалості і
поріг+обмеженої+витривалості, пружина блокова і пружина
блокова+стискання, ланцюг тяговий і ланцюг+шарнірний+тяговий.

За рахунок введення нового компонента в словосполучення розширюється і
поглиблюється поняття про певні якості предмета, що вирізняють його із
ряду подібних за спеціальними інтегральними ознаками. Наприклад, гвинт
із внутрішнім шестигранником і гвинт із шестигранною глибиною під ключ,
автомат фасонно-поздовжнього точіння й автомат багатошпиндельний
горизонтальний токарний.

Незалежно від кількості складових компонентів термін залишається єдиним
знаком. Терміни-словосполучення виражають єдині цілісні поняття. Вони
більш стійкі порівняно з вільними словосполученнями загальнолітературної
мови. Як вважають автори “Грамматики современного русского литературного
языка” (М., Наука, 1970, с. 537), місце одного із компонентів
заповнюється не будь-яким словом відповідної категорії, а лише деякими,
які утворюють певну семантичну групу чи закритий ряд.

Продуктивних моделей творення термінів-словосполучень у машинобудуванні
можна виділити декілька. Найбільш частотна структура іменник+прикметник:
агрегат вентиляторний, блок шпиндельний, барабан обкатний, верстат
карусельний, компресор осьовий, фреза кінцева.

Значна кількість складних термінологічних одиниць утворена за схемою:
іменник+прикметник+прикметник (або дієприкметник): передача перехресна
пасова, планка відкидна затискна, прес двостоєчний закритий, закритий
різець пластинчастий розточувальний.

Зустрічаються терміни, скомпоновані з іменник+прикметник (дієприкметник)
– складного слова: стан трубопрокатний, сплав металокерамічний, верстат
металорізальний, газ плазмоутворювальний, верстат карусельно-фрезерний,
фреза торцево-циліндрична, сталь хромонікелева.

Певний прошарок займають термінологічні творення структури іменник у
формі називного відмінка + іменник у формі орудного або родового
відмінків: зварювання тертям, обробка різанням, обробка холодом,
змащування розбризкуванням, вісь повороту, відхилення розміру.

Низка термінів-словосполучень має будову іменник+прикметник+іменник:
балка сталого опору, бункер флюсового апарата, двигун внутрішнього
згорання, датчик зворотного зв’язку, допуск торцевого биття.

Терміни, утворені тільки з трьох іменників, які, як і всі елементи в
кожному термінологічному словосполученні, пов’язані між собою
граматичними зв’язками. Схема іменник+іменник+іменник: діапазон частот
обертання, допуск перетину осей, джерело живлення дуги, крива релаксації
напружень, лінія виступів профілю.

Невелика кількість термінологічних складних одиниць має структуру
іменник+прикметник+прикметник+прикметник (дієприкметник): верстат
підвісний маятниковий шліфувальний, напівавтомат багатошпиндельний
вертикальний токарний, прес одностоєчний нахилюваний кривошипний.

Кожен із компонентів словосполучення має усталену закріплену позицію в
сруктурі будь-якого термінологічного словосполучення, незалежно від
кількості складових елементів.

Від деяких термінів утворюються похідні за допомогою суфіксів -ик-,
-ник-, -ок-, -ов-, -н-. Наприклад, вал – валик, вал – валок, кут –
кутик, кут – кутник, труба – трубка, маховик – маховичок, акумулятор –
акумуляторний. Явище такого словотворення для термінів досить рідкісне.

Серед термінів лексики машинобудування зустрічаються такі, що виникли в
результаті образного метафоричного переосмислення загальновідомих слів:
баранчик (гвинт), манжета (в насосах, нагнітачах), задирка (на металі),
шийка (вала).

Можна виділити й такі термінологічні одиниці, зокрема термінологічні
словосполучення, елементи яких є асоціативними назвами за формою з
певними предметами чи реаліями: коліно – колінчастий вал, корона – гайка
корончаста, тарілка – пружина тарілчаста, сонце –колесо сонячне, кухоль
– круг кухлевий, алігатор – ножиці алігаторні; напрям руху в формі
ластівчиного хвоста.

Оскільки термінологія є частиною загальнолітературної лексики і
створюється на її основі, то їй властиві явища антонімії. Антонімія в
машинобудівній лексиці здійснюється за допомогою словотворчих засобів,
тобто префіксів із значенням відсутності чогось не-, без-: важіль –
безважільний, пальник інжекторний – пальник безінжекторний, корпус
рознімний – корпус нерознімний, рівномірність ходу – нерівномірність
ходу, співвісність – неспіввісність.

Що ж до походження термінологічної лексики машинобудування, та значна
більшість термінів – слова, запозичені з грецької мови, латинської
французької, англійської, німецької мов тощо. Це закономірність
існування наукової й технічної термінології.

Серед термінів машинобудування є і власне українські мовні терміни
пальник, двигун, розпорошувач, зварювання під тиском, межа зерна,
глушник, закрилок, живлення, кільце внутрішнє та ін.

ВИСНОВКИ

Специфіка термінологічної лексики насамперед виявляється в тому, що
термін, як знак спеціального поняття, пов’язаного з конкретною
професійною областю знань, створюється й функціонує у даній сфері і
лише, часом фіксується у словниках і стає надбанням загальнолітературної
мови.

Література

Гейченко В. Наукові терміни і національна мова // Соц. культура. – 1990.
– №8.

Грінченко Б. Словарь української мови. – К., 1907.

Коваленко С.С. Російсько-український словник з машинобудування – К.:
НМКВО, 1993.

Шелудько Г.Л., Садовський І.С. Практичний словник виробничої
термінології. – Харків, 1931.

Похожие записи