Реферат на тему:
Структура професійно-педагогічної освіти в Німеччині
Сучасний етап розвитку нашої держави орієнтує її на інтеграцію в
загальноєвропейський геополітичний та освітній простір та рівноправні
партнерські стосунки з європейськими державами. Процес інтеграції
зумовлює науково обґрунтовані підходи до трансформації економічної і
соціокультурної інфраструктури, в тому числі й підготовки спеціалістів
нової генерації, що відповідають європейському стандарту. Звідси й
випливає актуальність дослідження системи професійної освіти в
європейських країнах, зокрема в Німеччині.
Вивченню цієї проблеми присвятили свої праці багато вчених, зокрема
освітні системи ФРН вивчали Н.Абашкіна, М.Васильєва, В.Головко,
Т.Моісєєнко, Т.Новікова, О.Турчин, а також такі іноземні дослідники в
галузі педагогіки і системи освіти у ФРН та Європі: О.Анвайлер,
І.Батчаєв, В.Бергер, В.Блінов, Ф.Буш, К.Груббер, Л.Дункер, М.Крючер,
Ф.Кюберт, В.Міттер, Б.Холмс тощо.
Однак, незважаючи на наявність такої кількості досліджень у цій галузі,
проблема й досі залишається не достатньо вивченою. Це й зумовлює вибір
нами теми статті – вивчення професійно-педагогічної освіти в Німеччині,
зокрема її структури.
Згідно з Основним Законом ФРН, вся шкільна справа знаходиться у
підпорядкуванні федеральних земель, тому в Німеччині одночасно існують
близько 16 різних систем освіти.
Держава зберігає за собою право загального контролю й нагляду за
школами. Обов’язковим для всіх земель Німеччині є: 1) гарантія права на
відкриття приватних шкіл і викладання релігії як обов’язкового предмета;
2) різний початок навчального року. Якщо в Україні перший дзвінок лунає
для всіх 1 вересня, то в Німеччині немає єдиної дати цієї події. В
основному початок навчального року припадає на серпень, а його
закінчення – на червень-липень. 4-5 разів на рік молодші школярі мають
канікули.
Проблеми освіти, починаючи з шістдесятих років, перебувають у центрі
численних проектів реформування системи, структури навчальних закладів,
змісту й методів підготовки вчителів. Першим кроком на шляху створення
спеціального апарату планування освіти стала Федерально-земельна
комісія, яка в 1978 році розробила “Загальний план розвитку освіти”. Цим
документом передбачалось закласти в деяких землях інтегровані вищі школи
для підготовки вчителів, реорганізувати зміст і практику проведення
екзаменів, визначити статус і функції викладання окремих дисциплін.
Після другої світової війни відбулися важливі структурні й змістові
перетворення західнонімецької вищої освіти. У педагогічній освіті ці
перетворення розпочалися з відкриття вищих педагогічних шкіл, які
прийшли на зміну вчительським семінаріям і педагогічним училищам. Однак,
реалізації реформи в повній мірі завадили економічні труднощі, зокрема
заміна стипендій на позику.
З 1997 року підготовка вчительських кадрів здійснюється в академіях,
вищих педагогічних школах, інститутах, пріоритетною є університетська
освіта. В останні роки намітилася тенденція до інтеграції цих двох типів
навчальних закладів і все частіше вищі педагогічні школи входять в
систему університетів, які готують 20% учительських кадрів, як правило,
для гімназій та реальних шкіл.
Поступово настає їх академічне (нарівні з університетами) визнання, а з
70-х років почалась їх інтеграція з класичними університетами. На
сьогодні повна інтеграція з університетами відбулася у всіх (у тому
числі нових) федеральних землях, за винятком землі Баден-Вюртбемберг, де
ще збереглися вищі педагогічні школи.
Таблиця 1
Кількість ВНЗ у Німеччині
Типи ВНЗ 2002 2003 2004
Всього 355 359 365
В тому числі
університетів 98 99 100
вищих шкіл педагогіки 6 6 6
вищих шкіл теології 16 17 16
вищих шкіл мистецтва 50 50 52
вищих спеціалізованих навчальних закладів 185 187 191
Підготовка вчителів здійснюється в два етапи, а саме: навчання у ВНЗ і
стажування. Далі можливе підвищення кваліфікації й перепідготовка. На
першому етапі вивчаються загальноосвітні дисципліни, теоретичні курси зі
спеціальності й педагогічні дисципліни (6-10 семестрів). Другий етап
передбачає підготовку впродовж
24-х місяців (Referedariat) учителів усіх типів шкіл, бажаючих працювати
в гімназії або професійних школах 2-ого ступеня.
”yO
”yO
”yO
”yO
”yO
”yO
”yO
спеціалістів більш широкого профілю. Університети Німеччини мають
якісний науково-педагогічний потенціал і представляють собою різні
науково-дослідні центри. Вони паралельно з підготовкою спеціалістів
виконують наукові дослідження на замовлення державних установ,
монополій, фірм. Навчальний процес в університетах ділиться на базовий
(Grundstudium) і головний (Hauptstudium) етапи. Базовий етап
розрахований на два роки й дає загальнотеоретичну підготовку.
Головний етап навчального процесу передбачає розподіл навчання на два
потоки: практичний (2 семестри) і теоретичний (4 семестри). За час
навчання на головному етапі (Hauptstudium) студент має визначити галузь
своїх наукових інтересів, розширити наукові й поглибити практичні
знання, отримані на базовому етапі (Grundstudium).
За час перебування в референдаріаті стажист поступово включається в
шкільну навчально-виховну практику. Поступово зростає кількість
самостійних уроків, але не більше 8 на тиждень. Навчання стажистів
проводять кваліфіковані керівники семінарів і методисти, які мають певну
кількість годин у своїй школі.
Безпосередньо у школах практикантом керує наставник (ментор), якому
зменшено кількість годин на тиждень за місцем постійної роботи.
При цьому, однак, слід відмітити, що німецька двофазова підготовка
вчителів не допускає завершеності (з виданням диплома) після першої
вузівської фази підготовки та надає особливого значення другій фазі, на
якій саме й формується спеціаліст.
Для того щоб отримати місце вчителя після завершення навчання, необхідно
скласти два іспити. До складання першого державного екзамену необхідно
подати документи, що підтверджують успішність на теоретичних заняттях за
весь період навчання.
Перший екзамен включає письмову домашню роботу, проведення основних
видів педагогічної діяльності у присутності спеціальної комісії й усний
екзамен. До другого державного екзамену допускаються особи, які успішно
пройшли стажування. Загальна оцінка за другий екзамен складається з
письмової домашньої роботи, двох відкритих пробних уроків і усного
екзамену.
У Німеччині є і професійне наглядання абітурієнта впродовж усього
навчання, на державних екзаменах, педагогічній практиці, захисті
дипломної роботи, на стажуванні та в період випробувального терміну
протягом 1-2 років після отримання диплому в якості молодого
спеціаліста.
Приступивши до роботи, вчитель стає об’єктом професійного наглядання.
Форми оцінювання включають в себе: поточну оцінку (свого роду загальну
характеристику, досьє, професійний імідж); регулярну оцінку або
атестацію, яка проводиться один раз на п’ять років; планову службову
оцінку, викликану виробничою необхідністю, наприклад, при зміні роботи.
За результатами атестації вчителю виставляються такі оцінки: успіхи
відповідають високим вимогам; повністю відповідають вимогам; взагалі
відповідають вимогам, але мають місце деякі недоліки, не задовольняють
вимоги.
Система службової професійної оцінки й перехід на наступні щаблі в шкалі
штатних одиниць (методиста, заступника директора, спеціаліста
адміністративної роботи тощо) є програмою максимум.
Оцінка оформляється у вигляді атестаційного листа. Рекомендація
службової оцінки не є гарантією на дійсне отримання шкільної посади.
У нашій же системі педагогічної освіти педагогічні ВНЗ видають диплом
про завершення професійної освіти. На практиці випускники часто бувають
не готовими до самостійної роботи, та будучи після закінчення вищої
школи представленими самим собі, допускають у своїй роботі багато
помилок, часто розчаровуються у виборі професії, що спричиняє велику
плинність кадрів серед молодих спеціалістів. З метою кращої практичної
підготовки у Німеччині складається другий державний екзамен. До другого
державного екзамену допускаються особи, які успішно пройшли стажування.
Загальна оцінка за другий екзамен складається з письмової домашньої
роботи, двох пробних уроків й усного екзамену.
Таким чином, можемо зробити такі висновки: 1) для професійної освіти в
Німеччині характерною є гарантія права на відкриття приватних шкіл і
викладання релігії як обов’язкового предмета; 2) підготовка вчителів
здійснюється у два етапи – навчання у ВНЗ і стажування; 3) у Німеччині
вчитель, приступивши до роботи, стає об’єктом професійного наглядання й
атестується поточною, регулярною та плановою службовою оцінка тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Киржель П. Переподготовка учителей в федеральной земле Северный Рейн
Вестфалия: (институт повышения квалификации и дальнейшего образования
учителей регионального центра города Кельна, Германия). – Кельн, 1998.
2. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических
аспектах. – М.: Арена, 1994.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
