Реферат на тему:

Структура історичної освіти в сучасній школі

План

1. Принципи історичної освіти в школі.

2. Програма шкільних курсів історії.

3. Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання.

4. Структура підручників з історії України.

5. Структура підручників із всесвітньої історії.

1. Принципи історичної освіти в школі

Сучасна історична шкільна освіта базується на загальнометодологічних і
історико-філософських засадах, які знаходять своє відображення на рівні
принципів історичної освіти. Вони багато в чому є проявом та розвитком
так званого антропологічного повороту, тобто людинознавчої спрямованості
науково-філософської думки і виходять на основні положення нової
освітньої парадигми. Отже, до принципів історичної освіти відносять:

— принцип антропологічності та антропософійності (суб`єкт — суб`єктне
сприйняття людини в історії та історії в людині; уявлення про людину як
про світового співтворця; подолання стереотипів протиставлення в історії
суб`єктивного і об`єктивного; матеріального і духовного; підхід до
історичного пізнання як і до самопізнання людини на основі сполучення
раціонального і інтуїтивного; поняття про значення самосвідомості та
рефлексії у житті сучасної та історичної людини, про зв`язок її
інтеріоризованого та екстеріоризованого світу; уявлення про буття людини
як співбуття, яке передбачає безумовну присутність іншого, про буття
історичної і сучасної людини з точки зору сенсу її життя;

— принцип особистісно-орієнтованого спрямування (історія має
розглядатися як історія людини в історичному просторі – часі в аспектах
її становлення (антропосоціокультуроетногенезі), розширення меж
ідентичності з іншими людьми на планеті. Отже вивчення історії як
історії людини та людства допоможе сучасній людині відчути себе людиною
в історії та відчути і осмислити історію в собі;

— принцип гуманізації та гуманітаризації (виховання учнів засобами
історії на гуманістичних цінностях та традиціях різних народів світу,
сприяння усвідомленню учнями багатовимірності їхнього буття в сучасному
світі, розвитку особистого погляду на історичну реальність; становлення
цілісної гуманітарно-історичної картини світу в учнів на підставі та за
допомогою різноманітних історичних знань);

— принцип інтегративності (викладання курсів історії в широкому
історичному та історико-культурному синтезі із суміжними
соціально-гуманітарними предметами, тісний зв`язок між окремими курсами
всесвітньої історії та курсом історії України; відмова від панування
суто наукового бачення історичного процесу на підставі його частковості
та базуванні на значній кількості донаукових форм світосприйняття
(релігійних, міфологічних), обумовленості певною соціокультурною
традицією та архетипами мислення; розвиток в учнях чуттєво-емоційних,
поліраціонально-логічних інформаційних здібностей як підстави цілісного
сприйняття людини у світі та світу в людині;

— принцип інтерсуб`єктності та інтерсуб`єктивності (розвиток в учнів
діалогічного ставлення до оточуючого світу; уявлення про те, що
історичний та сучасний світ є розмаїтим та багатовимірним);

— принцип культуродоцільності та аксіологічності (формування у школяра
вміння ставитися до процесів всесвітньої історії як до таких, що мають
певне сенсово-ціннісне підгрунтя);

— принцип поєднання загальнонаціонального і загальнолюдського (розвиток
уміння учнів відтворювати історичні події з точки зору громадянина
України, розуміти історію України у контексті світової історії).

2. Програма шкільних курсів історії

У програмі шкільних курсів історії закладено такі пріоритети:

1. Вивчення історії України.

2. Вивчення історії ХХ століття.

3. Вивчення історії сусідніх країн, що мали історично зумовлені зв`язки
з Україною.

Матеріал у програмі згруповано відповідно до віку учнів. Програма
позбавлена жорсткого поурочного поділу і не є поурочним плануванням, а
лише окреслює необхідний навчальний матеріал. Такий підхід надає більшу
свободу вчителю: дає змогу гнучкіше розподіляти навчальний матеріал,
обирати оптимальні форми і методи навчання, рекомендації щодо оцінювання
навчальних досягнень учнів.

Програму розвантажено від надмірної деталізації. Залишено основні
матеріали та усунуто докладні формулювання.

Визначено уміння та навички над формуванням яких слід працювати на
уроці.

Програма в цілому має такий вигляд:

5 клас – вступ до історії України (34 год.).

6 клас – всесвітня історія (68 год.).

7 клас – всесвітня історія (34 год.) та історія України (34 год.).

8 клас – історія України (34 год.) та всесвітня історія (34 год.).

9 клас – історія України (68 год.) та всесвітня історія (34 год.).

10 клас – історія України (68 год.) та всесвітня історія (51 год.).

11 клас – історія України (51 год.) та всесвітня історія (51 год.).

3. Шкільний підручник історії як джерело знань і засіб навчання

Основним джерелом знань для учня і засобом навчання продовжує залишатися
шкільний підручник. Вимагається, щоб у ньому розкривалися основи
історичної науки у відповідності з віковими особливостями учнів. У
дидактиці утвердилося таке визначення шкільного підручника: це масова
учбова книга, яка у концентрованому вигляді містить в собі знання
конкретної наукової дисципліни і яка служить допоміжним засобом для
організації навчальної діяльності учнів.

Підручник як джерело знань для учня адаптований до шкільної програми.
Він поділений на теми (розділи) і параграфи. В тексті книги виділяються
і роз`яснюються поняття і терміни. В основний текст включені фрагменти
документів, довідковий апарат, запитання і завдання. Вони логічно
продовжують або уточнюють зміст параграфів. У кінці тем подаються
рекомендації: що необхідно згадати з попередньо вивченого, як виконати
завдання. Питання для узагальнень, додатковий текстовий матеріал
міститься в кінці розділів. Цей матеріал виконує роль книги для читання
або служить основою для організації творчої, проблемної діяльності учня
на уроці.

Незважаючи на певні відмінності шкільні підручники мають багато
спільного. Підручник складається з тексту, який визначається системою
відбору фактів.

Зміст підручника поділяється на основний (теоретичний і фактичний)
матеріал), додатковий (фрагменти документів, уривки з творів художньої
історичної літератури, довідки), пояснювальний (визначення і
коментарії). Ядро основного тексту складають знання про найважливіші
ідеї і поняття, теорії, історичні способи діяльності людей. При аналізі
змісту підручника під час підготовки до уроку вчителю важливо виявити
основні базові знання. Це приблизно 1/3 змісту. При поясненні на уроці
2/3 складає додатковий матеріал, який покликаний яскраво і переконливо
розкрити зміст даної теми.

У шкільному підручнику розгорнутий виклад матеріала поєднується з
конспективним. Основні факти подаються детально, образно, доповнюються
документами та ілюстраціями. Факти другорядної значущості подаються як
правило конспективно.

Складність тексту підручника може бути предметною, логічною і мовною.
Складність історичного змісту залежить від насиченості тексту поняттями,
термінами, висновками теоретичного характеру.

До позатекстових компонентів підручника відносяться ілюстрації, схеми,
завдання і запитання, а також фрагменти документів. Ілюстрації і схеми
підручника використовуються для створення образів минулого. Вони
розкривають зміст книги засобами образної і знакової наочності.

Текст та ілюстрації займають по відношенню один до одного неоднакове
становище. Додаткові ілюстрації використовуються тільки в поєднанні з
роботою над текстом. Незалежні ілюстрації прямо не пов`язані з текстом і
тому їх можна використовувати для його доповнення і розвитку в процесі
проблемних уроків, створення і розв`язання логічних завдань.

Основну частину методичного апарату підручника складають питання і
завдання до параграфу. Вони допомагають учням свідомо і глибоко засвоїти
зміст уроку, а вчителю дають можливість керувати учбовою діяльністю
учнів. Як правило питання є різної складності, що дає вчителю можливість
диференціації у роботі з учнями.

Робота учнів з підручником передбачається для учнів з 5 по 11 класи з
поступовим ускладненням. Учні середньої ланки знаходять в підручниках
визначення понять, висновки і узагальнення, вчаться складати прості
плани. Учні старших класів проводять аналіз тексту, фрагментів
документів, складають розгорнуті плани тем і розділів, пишуть свої
варіанти тих чи інших тем.

4. Структура підручників з історії України

Вивчення історії України починається в 5 класі. Використовуються такі
підручники. В.Власов, О.Донченко. Вступ до історії України. – К., 2001
рік. У цьому навчальному посібнику поєднано традиційний
науково-популярний виклад з художньо-образним. Книга містить чимало
історичних оповідань у жанрі дитячої літератури, які покликані донести
певну історичну інформацію й викликати емоційне ставлення до
прочитаного.

Мисан О. Оповідання з історії України для 5 класу. – К., 1997 рік. У
підручнику у формі невеликих оповідань розглядається історія України від
найдавніших часів до сьогодення. Ілюстрації до кожного розділу
допомагають учням краще засвоїти навчальний матеріал.

Мисан О. Джерело / Навчальна книга-хрестоматія з початкового курсу
історії України для 5 класу. – К., 1997.

У 6-7 класах використовується підручник таких авторів: Коляда І.А.,
Крилач К.І., Юренко С.П. Історія України. – К., 1998 рік. У цьому
підручнику подаються історичні події в історії України від найдавніших
часів до середини XIY століття. Матеріал підручника охоплює два великих
періоди: первісну історію, зародження перших державних утворень на
території України – грецьких колоній у Північному Причорномор`ї й
ранньослов`янських племінних об`єднань і князівську державу за часів
Київської Русі до загарбання Галичини Польщею.

Крім вищеназваного у 7 класі використовується ще один підручник: Лях
Р.Д., Темірова Н.Р. Історія України з найдавніших часів до середини XIY
століття. – К., 1996 рік. Відповідно до навчального плану сьомого класу
підручник розрахований на 17 уроків. Один урок займає “Вступ до історії
України”. Для восьмої теми: “Роздріблення Київської держави” доцільно
виділити два уроки. На решту тем відводиться по одному уроку.

У 8 класі використовується підручник Швидько Г.К. Історія України.
XYI-XYIII століття. – К., 1997 рік. У підручнику висвітлено події
української історії від часів, коли більша частина України входила до
складу Великого князівства Литовського і до останніх років існування
гетьмансько-козацької держави. У книзі знайшли своє висвітлення:
зародження і становлення козацтва, українсько-польські конфлікти,
національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана
Хмельницького, духовно-культурні процеси.

У 9 класі використовують два підручника: Сарбей В.Г. Історія України
(ХІХ- поч.ХХ ст.). – К., 1996. В основу підручника покладено розгляд
історичних подій і явищ ХІХ- поч. ХХ соліть з точки зору українського
національно-культурного відродження. Інший підручник: автори Турченко
Р.Г., Мороко В.М. Історія України. – К., 2000 рік.

У 10 класі також використовується два підручника: Турченко Ф.Г. Новітня
історія України. Частина 1. 1917-1945 рр. – К., 1998. і Кульчицький
С.В., Коваль В.Г., Лебедева Ю.Т. Історія України. – К., 1998.

У 11 класі використовується пілручник авторами якого є Турченко Ф.Г.,
Панченко П.П., Тимченко С.М. Історія України. – К., 1998.

5. Структура підручників із всесвітньої історії

Історію стародавнього світу вивчають у 6 класі за підручником
Бандеровського О. Історія стародавнього світу. – К., 1998 рік. Підручник
знайомить учнів з особливостями розвитку людства в первісну добу та часи
існування перших держав. У матеріалах підручника реалізовано новий
цивілізаційний підхід. Матеріали підручника поділяються на чотири
розділи, розділи на теми, а теми на уроки. Кожен урок включає питання і
завдання, перелік понять, нових термінів, а також основних дат. В
колонці праворуч – інформація для допитливих учнів. Подаються також
витяги з документальних джерел.. Тематичний матеріал насичений картами,
схемами, ілюстраціями та малюнками.

Історія середніх віків викладається у сьомому класі за підручником
О.Карліної. Історія середніх віків. – К., 2000 рік. Матеріал підручника
поділений на дванадцять розділів, а розділи – 64 уроки. Кожен урок
починається запитаннями, що мають допомогти учням пригадати матеріал
попередньо вивченої теми. Нові поняття і терміни, основні дати та імена
історичних осіб виділено курсивом. На полях подається інформація для
допитливих учнів. Матеріал кожного уроку доповнений картами, схемами та
ілюстраціями. У кінці підручника вміщено словник термінів і понять, а
також хронологічна таблиця.

Вивчення нової історії розпочинається у 8 класі. При її вивченні учні
використовують підручник І.М.Бірюльова. Всесвітня історія. Частина
перша. XVI – XVIII століття. Підручник містить 34 параграфа (у тому
числі три повторювально-узагальнюючі) з історії Європи, Азії та Америки.
Засвоєнню цього матеріалу допомагають схеми та ілюстрації. До кожної
теми уроку пропонується перелік документів і контрольних запитань,
подаються важливі дати і короткий словник термінів. Зміст важливих
термінів розкривається також у тексті.

Вивчення нової історії продовжується у 9 класі. Підручник “Всесвітня
історія”. Нові часи. Частина друга. (кінець XVIII – поч. ХХ ст.). /
С.В.Білоножко, І.М.Бірюльов, О.Р.Давлетов та ін. – К., 1999 рік.
Зазначений підручник присвячено подіям другого періоду нового часу.
Хронологічно він охоплює період від Великої французької революції до
початку першої світової війни. Згідно з програмою в підручнику подається
систематизований виклад сучасних поглядів на процес становлення
індустріального суспільства.

У 10 класі викладається новітня історія. Використовується підручник
“Всесвітня історія” 1914 – 1939 роки / Авт.: Я.М.Бердичевський,
Т.В.Ладиченко. – К., 1998. Особливістю цього підручника є те, що він
повністю відпловідає шкільній програмі із всесвітньої історії.

У 10 класі використовують також інший підручник із всесвітньої історії.
Автори: О.В.Гісем, В.М.Даниленко, А.О.Подобед. – К., 1999.

В 11 класі викладається другий період новітньої історії. На сьогоднішній
день використовується підручник. Автори: Бураков Ю.В., Кипаренко Г.М.,
Мовчан С.П. всесвітня історія. Новітні часи. 1945- 1998. – К., 2000.
Підручник містить систематизований виклад історії зарубіжних країн,
міжнародних відносин, культури. Особлива увага приділена розкриттю
основних процесів і найхарактерніших ознак новітнього часу.

Література:

Берельковский И.В., Павлов Л.С. История. Методика преподавания. – М.,
2001.

Вяземский Е.Е. Как сегодня преподавать историю в школе. – М., 2000.

Державна національна програма “Освіта”. Україна ХХІ століття. – К.,
1994.

Історія України. Всесвітня історія. Календарно-тематичне планування
шкільного курсу. 5-11 класи. – Тернопіль, 2001.

Короткова М.В., Студёнкин М.Т. Методика обучения истории в схемах,
таблицах, описаниях. – М., 1999.

Майер Р. Роль учебников на уроках истории в сегодняшней Европе //
Преподпвание истории и обществоведения в школе. – 2000. -№8. – С.53-56.

Степанищев А.Т. Методика преподавания и изучения истории. – М., 2002.

Фідря О. Методологія історії і тенденції розвитку шкільної історичної
освіти // Український історичний журнал. – 1999. — №3. – С. 17-22.

Похожие записи