“Сталь гартується в огні, а людина в труді”
Сценарій свята праці
Мета: виховувати пошану до людей праці, працелюбність, формування
щоденної потреби до роботи як фізичної, так і розумової.
Обладнання: Зал, де проводиться свято, прикрашений квітами, плакатами з
малюнками і написами народних прислів’їв, виробами.
1. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.
2. Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
3. У невмілого руки не болять.
4. Ремесло не коромисло, плечей не відтягне.
5. Не почавши, не кінчиш.
6. Зробив діло – гуляй сміло.
Хід свята
Звучить музика. На сцені 3 учня.
– Я так чекаю свята праці. Скоріше б воно почалося!
– Я теж. Вже на виставку стільки робіт принесли.
– А які роботи ?
– Не скажу, бо не цікаво потім буде.
– А й справді, хай для всіх сюрприз буде!
– Я знаю, що свято гарне буде, бо праця – всьому основа.
– Правильно! Бо сталь гартується в огні, а людина в труді. Тому і нас до
праці змалку привчають, щоб людьми виросли.
Пісня
Ведучі:
Хл.- Праця, труд, робота – це синоніми, всі вони означають одне й те ж –
працювати. Народна мудрість каже: “Без труда нема плода “.
Дівч.- “ Гірко поробиш, солодко з’їси.”
Хл. – Доки не впріти, доти не вміти.
Дівч.- Хто дбає, той і має.
Хл. – Без діла жить, тільки небо коптить.
Дівч. – А наш український народ дуже працелюбний, любить свою землю,
вміє працювати на ній, кожен клаптик землі викохає, випестить, обсадить
квітами, садами засадить…
Хл. – Та й не тільки на землі трудитись уміє, а й всяку роботу знає! Все
вміє і дітей своїх змалечку до праці привчає, та ще й приказує: “На
дерево дивись, як родить, а на людину, як робить!”.
Дівч. – А про умілих людей кажуть: ”Роботящі руки гори вернуть”, “Він і
коваль і швець, і кравець, ще й на дуді і грець!”
Хл. – Бо на красиву людину добре подивитись, а з роботящим легко і добре
жити.
Дівч. – А зараз зазирнемо у родину…
На сцені укр. хата, сидять мати, батько, син, донька. Кожен з них
зайнятий своєю роботою : мама – вишиває, батько закінчує робити рамку,
син – випалює, донька вишиває серветку. Звучить укр. пісня
Тато. От у мене рамка для твоєї картини майже готова (показує), а ти,
Васильку, не поспішай, зроби, як слід, щоб вийшов гарний малюнок. Бо
діло майстра величає!
Юля. Я теж свою серветку сьогодні закінчу. А мама свого рушника. І буде
у нас сімейна виставка на святі.
Сашко. Тато, а що таке “хоббі”?
Юля. А ти так і не заглянув до словника! Як завжди.
Сашко. А коли б оце я встиг, коли ти цілий день над ним сиділа!
Тато. Тихо, Сашко, ти ще заглянеш до словника, але я тобі своїми словами
скажу, щоб ти зрозумів “ Хоббі – це слово іншомовного походження, а
означає воно – улюблене заняття людини у вільний час. Це те, чим
займатися любить людина.
Сашко. Тату, а в тебе є хоббі?
Тато. У мене є. Ти ж сам знаєш. Ну, яке у мене хоббі?
Юля. А я знаю! А я знаю!
Сашко. Я теж знаю. Ти займаєшся різьбою по дереву, так?
Тато. Так. Дерево я дуже люблю. В ньому краса, життя. І в роботі воно
лагідне і тепле. Як його можна не любити?
Мама. Тато в нас мрійник, поет. Він так гарно сказав. А ти теж молодець.
Хоч малий, а до роботи беручкий, та й робиш все, як слід, а головне
доводиш до кінця. Бо зробив діло – гуляй сміло.
Тато. Син у нас молодець! Таким завжди будь. Бо праця, сину, робить нас
людьми. А в світі є стільки усього цікавого. Жаль, на все часу не
вистачає.
Мама. Кожна річ, гарна, зроблена з любов’ю – це поезія душі, її краса.
Юля. А я, я про рушник пісню знаю.
Звучить пісня “Про рушник”
Сашко. А я вірша гарного.
Висять у хаті рушники з квітками,
Немов сміються квіти чарівні.
Це диво – рушники моєї мами,
Такі прекрасні й дорогі мені
Заквітчана вся українська хата,
Від цього і красива, і ясна .
На добробуту і на любов багата,
У ній співає і цвіте весна!
Мама. Дякую тобі, люба донечко. Невмируще це рукоділля. Рушники,
серветки вносять тепло і радість, оживляють, прикрашають, розкажуть про
мрії і надії, про смаки господині дома. Та ще й оберігають хату від
злих духів, тому і називають оберегами.
Тато. Чудово. Прийде наша сім’я на свято і кожен принесе свою роботу.
Ведучі.
Хл. Ось так готувалися до свята у цій родині. Вони принесуть на свято
цікаві роботи, буде на що подивитись.
Змалку руки потрібно вчити
Щоб робити усе уміли!
Підмітати, плести і шити,
Щоб красу в світі цім творити.
Щоб трудились від світанку –
Дівч. Змалку руки потрібно вчити!
Бо чого не навчивсь Іванко,
То Іван вже не буде уміти.
Тож давайте подивимось, як інші діти готувалися до свята праці, це так
цікаво!
Хл. Щоб танцювати гарно, теж сил треба докласти, не така проста ця
справа гарно танцювати, ось погляньте на них!
Виконується танок.
З’являється з портфелем дівчинка, співає пісеньку на мотив “Чунга-
чанга”.
На ”12” в школі я учусь,
І уроків зовсім не боюсь
Всі завдання дома я роблю,
Бо учитись дуже я люблю.
Я люблю книжки читати
І писати, й рахувати
І задачу я зумію розв’язати
Математику й читання
І письмо і малювання –
Все завжди старанно буду я вивчати
Ведучий. Так продовжувалося 3 місяця. Вчителі дівчину хвалили, а мама з
татом не могли натішитись своєю донечкою. Та одного разу трапилось ось
що.
Ой, знову ці уроки. Як мені уже набридла ця “Читанка”. А вчителька
тільки й знає: читайте, читайте… невже не можна хоч трішки відпочити?! У
мене й так у щоденнику самі 12. (Співає на ту ж мелодію).
На «12» й досі я учусь,
Вчителів я більше не боюсь.
Вже не стану слухати я їх,
Бо читаю краще від усіх!
Я не хочу вже читати
І писати, й рахувати,
І в альбомі я не хочу малювати.
Всі книжки мені обридли,
Всі уроки остогиділи,
Краще я піду на вулицю гуляти.
Раптом з’являється бабуся. Це переодягнена Лінь – матінка.
Лінь. Яка хороша дівчинка! І як вона вірно міркує! Якраз такі діти
мені й потрібні! Здраствуй, дитинко!
Анжела. Здраствуйте, бабусю! Ви хто? І як сюди потрапили?
Лінь. О моє ім’я ти взнаєш трохи пізніше. Головне – те, що ми
зустрілися! Але що це в тебе на столі? Книжки? Зошити? Який жах.
Почекай! Та ти ж стомилася! В тебе оченята хворі, щічки бліді! Яке
нещастя! Я так хвилююся, щоб тобі не стало гірше!
Співає пісню на мелодію В. Шаїнського “Пісня крокодила Гени”.
Ти не бійся, Ганнусю – я – старенька бабуся
І лихого тобі не зроблю.
Я люб’язна й ласкава, уладнаю всі справи,
Бо гарненьких дівчаток люблю
Пр – в
Ну навіщо, ці уроки?!
Їх так довго й нудно вчить!
Та у тебе ж від навчання голова болить!
Та покинь же читати, і не треба писати,
Прибери ці огидні книжки!
Краще йди погуляти там стрибають дівчата,
З ними можеш погратись і ти
Пр –в
Тобі треба погуляти! І чим, довше, тим краще! Ось тобі м’ячик, піди моя
люба погуляй!
D
F
?
?
F
?
p
O
oe
?????AE ???????AE ???????AE?3/4AA
n
p
?
O
o
oe
5Анжела іде з м’ячем.
Лінь гукає свою найкращу подругу.
– Двійко! Двієчко! Ходи сюди.
З’являється двійка. Співає пісеньку на мелодію В. Шаїнського
“Кузнєчик”.
Двійка.
Я дуже гарна дівка, зовусь я просто – двійка,
У ледарів завжди я в щоденниках живу.
І вдень, і вночі, і вдень, і вночі у ледарів завжди я
І вдень, і вночі, і вдень, і вночі в щоденниках живу
Люблю я погуляти, погратись і поспати,
А от уроки вчити я зовсім не люблю.
Погратись люблю, поспати люблю, а от уроки вчити
Ні вдень, ні вночі, ні вдень, ні вночі я зовсім не люблю.
Лінь. Двієчко, моя люба, як я за тобою скучила! (обнімаються) я
знайшла для нас тепленьке місце – роботу люкс! Уявляєш, тут живе Анжела!
Двійка. Це та, що в неї в щоденнику одні лише 12?. Так я ж їх терпіти
не можу! Це так небезпечно для нас!
Лінь. Даремно ти панікуєш. Дівчинка вже піддалась моїм чарам і
спокійнісінько грається на дворі м’ячиком. А про уроки навіть не думає.
Двійка. Так це ж чудово. Я тепер зможу погрітися у її щоденнику.
Ведучий. Пройшло небагато часу. Але дівчинка вже встигла отримати
стільки двійок та одиниць, що мабуть, жоден учень стільки за весь рік
не отримав. Зате подружилася з Лінню – матінкою та Двійкою, хоч і не
знала їх справжніх імен.
Вона стала дуже занепокоєною.
Анжела. Сьогодні вчителька сказала, що залишить мене на другий
рік. Це ж такий сором! Всі будуть з мене сміятися. Що ж сталося? Поки я
не товаришувала с бабусею та її онукою все було добре. Це вони винні!
Підходить 12.
«12». Ні, в усьому винна ти сама. Хіба ти мене не впізнаєш?
Раніше ми з тобою дружили.
Анжела. Допоможи мені, що мені робити? Я буду працювати і
зроблю так, що знову стану відмінницею.
Підходять Лінь та Двійка.
Анжела. Геть! Я більше ніколи не буду лінуватися! Вам тут
більше нічого робити! Без праці нема добра. Тільки той, хто наполегливо
працює має відмінні успіхи.
Обіцяю не лінитись,
Добросовісно трудитись,
Педагогів поважати
І оцінки гарні мати.
Всі учні разом.
Будем вчитись ми сумлінно
І поводитись відмінно
Щоб батьки могли радіти,
Що такі в них гарні діти.
Ведучі.
Хл. Все від праці у світі цьому:
Залізниці, шляхи, мости.
Пам’ятай! На шляху земному
Вік трудитись повинен ти!
Бо у праці є дужі крила,
Що підносять людину ввись.
А без діла слабіє сила,
Тому вік свій трудись і вчись
Дівч. Ось поглянь навкруги, дитино,
Всюди люди доклали рук!
Мчить ракета до зір невинно,
Чути ніжний сопілки звук.
Всюди праця, важка робота,
Щоб в житті досягти мети
Як трудитись є охота,
То людиною станеш ти!
Пісня – танок “Грицю”
Сцена – ліс- деревце, пеньочки. Вибігають діти, танцюють
Іван. Галко, ти ідеш на свято праці?
Галя. Ага, розбіглася! Хай чекають! Тільки від цієї праці втекла.
Іван. А ти, Петре?
Петро. Я теж біжу, аж падаю! Теж мені свято знайшли! Праця, хіба це
свято?
Це ж одна мука, хай їй грець, скажи Маріє?
Марія. І я так само думаю! І так робота набридла: роби то, принеси те,
засмикали. Я ледве втекла доки не змусили робити. А тут ще свято праці!
Це ж треба!
Галя. Граємо! Стрибаємо! Танцюємо!
Всі. Так. Відпочиваємо, веселимся ( Лунає музика)
Баба Яга. Ану тихо, розгорлопанились тут! Чого кричите? Робити вони не
хочуть, набридло їм! Я як жити думаєте? Чого вам треба?
Марія. А ми граємось. Хіба не можна?
Петро. А що вже в лісі й побігати не можна? Заборонено?
Баба Яга. Ти дивись. Розпатякались! Та не заборонено, але ж ви тільки
кричите та все навколо ламаєте, то так себе поводити вмієте?
Галя. Подумаєш!
Баба Яга. А подумати б не завадило. Бо вже дуже ви байдикуєте, ледарі.
Іван. А звідки ви це взяли, що ми ледарі?
Баба Яга. А то по вас не видно, ой лишенько! Та на вас жодного ґудзика
немає, штаненята які, а взуття, дивитись страшно. Гляньте на себе .дівки
он, хитрі, як лисиці, а ледачі як біс, хлопці ледачі, як воли.(Робить
руками рухи над дітьми, чаклує). Ось так краще: одного собі залишу,
цього Дідькові в науку, а дівчат до Мари віддам. Хай займуться. Але не
знаю, чи захочуть, бо в них класи переповнені. Ходім за мною.
(Діти рухаються як робити за Бабою Ягою. Баба Яга співає).
В моє сильце попали ледацюги,
І я до них поставлюсь без жалю!
Одну собі, а трьох віддам я другим,
А з дівчини я щось – таки зроблю!
Гарнесенька добиченька моя,
Хоч буде з ким тепер поговорити
Зроблю я дівчину такою ж як і я,
А не послухає, то можу і зварити.
Ха-ха-ха! А тепер мені пора, є робота, буду розважатись! (Вибігає на
мітлі, а діти за нею)
Ведучі.
Хл. Праця, труд, робота – це основа життя. От уявіть собі, що раптом усі
люди на землі перестали працювати, щоб сталося?
Дівч. Їсти нічого, вдягти нічого, бо тканину ніхто не виготовляє, одяг
не шиють, не печуть, не варять, а все, що було скінчилось. Страшно
подумати .
Хл. В будинках холодно, темно, бо ні електрики, ні газу. Хай краще
такого не буде ніколи. Хай всі працюють, а діти привчаються змалку до
роботи, бо труд – всьому голова.
Дівч. Труд на землі всьому основа!
Без праці, як не крути,
Не прийде в дім якась обнова,
Й людиною не станеш ти.
Пісня.
(Чути гуркіт. З’являється Баба Яга на мітлі, а на шнурку веде 4 дітей)
Баба Яга. Що я чую, оце у вас немає ледачих? А які ці?
Роботящі? Ви тільки подивіться на них, їх навіть Дідько – Чорт не взяв,
їх Мара не схотіла, бо вони такі ледачі, що чортенята в порівняні з ними
просто ангелочки. Щоб стати гарною Бабою Ягою як я, треба дуже
наполегливо працювати, розрив – траву ночами шукати, чаклунське зілля
перебирати, а дівчата – ледацюги, не годяться ні нащо. Беріть їх назад,
я їх трохи заспокоїла.
Ведучі.
Хл. Що будемо робити?
Дівч. Давай їх випробуємо. Може, вони щось вміють?
Хл. А як? Хто підкаже?
Вчитель. Нехай заспівають нам! (Грає музика. Діти співають.)
Пісня
Хл. Ось і наближається до кінця свято праці. А тепер скажіть нам, чим
полюбляєте займатись у вільний час, діти.
Дівч. Молодці у нас діти, вони всі вміють і люблять працювати, тому їм
ніколи не буде сумно, бо завжди знайдеться діло для умілих людей.
Хл. Праця – основа життя
То ж не лінуйтеся діти.
Стежка веде в майбуття,
Треба в житті все вміти.
Дівч. Вчіться, поки малі,
Труднощі долати!
Вам же іти по землі,
Вчитись і працювати.
Вчитель. Вам будувати мости
І до зірок летіти
Вчитися і рости
І працювати хотіти
Вам же ростить сади,
Пісню свою співати.
Треба в житті завжди –
Вчитися і працювати.
Пісня
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
