Способи навчання
Кожній дитині властиві унікальні риси характеру. Розпізнання та
використання таких особливостей у процесі навчання є основним
компонентом філософії програми всебічного розвитку дитини “Крок за
кроком”. Якщо вчитель розуміє, як навчається кожна дитина, то він може
приготувати багато завдань, виконання яких допоможе дитині найкращим
чином зрозуміти те, що вона вивчає
Способи навчання – що це таке? Під цим поняттям об’єднуються наші сильні
та слабкі сторони, уподобання й антипатія до чогось. Насправді, кожен із
нас має певні власні риси характеру, які обумовлюються біологічними та
соціальними причинами (фактором виховання). Цей набір особових уподобань
впливає на те, як ми думаємо, поводимось, ставимось до навчання,
обробляємо інформацію. Спосіб навчання не є мірою інтелекту, це скоріше
персональна енергія, яку людина використовує у процесі навчання (те, як
вона засвоює інформацію та сприймає нові концепції).
Перший крок учителя до того, щоби зрозуміти способи навчання окремих
учнів, це – визначити власний спосіб викладання. Учителі, які вміють
дуже ефективно працювати з дітьми, усвідомлюють розмаїття способів
навчання, які мають учні, і використовують багато методів і матеріалів
для того, щоб допомогти дітям успішно навчатись.
Уподобання в пізнанні
Учні в будь-якому віці використовують комбінації типів пізнання для
навчання й обробки інформації. Ці типи пізнання (слухові, зорові,
тактильні та власний досвід) допомагають нам у вирішенні незнайомих
завдань. Нижче наведена стисла характеристика цих типів пізнання.
Учні, які використовують переважно слух. Такі учні навчаються зі слів
інших, із того, що вони прочитали вголос або очима, з лекцій, дискусій,
усних доповідей, промов, музики, драми тощо. Вони здатні запам’ятовувати
на слух і зазвичай дуже багато розмовляють. Запам’ятовують вони легко.
gdeJI
Учні, які використовують переважно зір. Такі учні навчаються через те,
що бачать на власні очі, спостерігання. Вони часто мають добру зорову
пам’ять. Малюнки, образи, фарби допомагають таким учням запам’ятовувати
інформацію.
Учні, які використовують переважно безпосередній контакт. Такі учні
найкраще навчаються через виконання вправ і завдань, через дотик і
безпосередній контакт із предметом. Вони є учнями-практиками, яким
потрібна фізична участь у проектах і у виконанні вправ. Їм потрібно
багато можливостей для участі в навчальних завданнях, виставах, рольових
іграх; їм потрібен власний досвід.
Учні, які використовують переважно аналітичний і глобальний підхід до
навчання. Учні з аналітичним мисленням найкраще засвоюють інформацію
через її послідовну обробку. Вони йдуть від частини до цілого, логічно
завершуючи завдання. Сильна сторона таких учнів – це вміння висловити й
обґрунтувати свою думку. Вони також здатні ретельно обробляти факти,
створюючи нову концепцію. З іншого боку, такі учні працюють у зворотному
напрямку. Тримаючи в голові всю картину, вони часто звертають увагу на
деталі. Вони часто є артистичними та творчими особистостями та мають
непогану інтуїцію. Вони можуть водночас виконувати кілька справ і не
відчувають часу. Їм потрібно обговорити справу та/або побачити кінцевий
продукт.
Діти повинні усвідомити, що немає нічого незвичайного в тому, що вони
всі різні, у тому, як вони думають, навчаються чи обробляють інформацію,
якщо вчитель поважає й оцінює всі способи навчання. Учитель виказує свою
позитивну оцінку способу навчання кожної дитини, якщо використовує
методи та матеріали, які враховують кілька способів навчання й
орієнтовані на сильні сторони кожного з учнів. Використовуючи у класі
кілька типів або методів навчання, учитель допомагає дітям зрозуміти те,
що всі ми навчаємось по-різному й немає вірного чи невірного способу
навчання. Якщо до кожної дитини у класі мати індивідуальний підхід, то
все буде гаразд.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
