Реферат на тему:

Співпраця з родиною – запорука успіху у вихованні дітей-дошкільнят

План

І. Родина – головний природний осередок виховання дитини.

ІІ. Форми і методи залучення батьків до співпраці.

Індивідуальні.

Наочно-письмові.

Групові.

Колективні.

ІІІ. Батьки і педагоги – рівноправні партнери і союзники.

Наші діти – це наша старість.

Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це
наше майбутнє горе, це наш сльози, це наша провина перед іншими людьми,
перед усією країною.

А.С. Макаренко.

Amor vincit omnia – любов перемагає все. Цей вираз дійшов до нас з часів
існування Стародавнього Риму. З любові народжується все прекрасне на
землі. Любов, як високе моральне почуття, надихає не тільки поетів. Вона
є життєдайною силою, яка робить людину здатною стійко і самовіддано
протягом всього життя віддавати все найкраще предмету своєї любові.

Родина – природний осередок найглибших людських почуттів: тут
народжуються і поглиблюються любов до матері і батька, бабусі і дідуся,
роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури. З перших годин
появи дитини на світ, з перших місяців і років її життя батьки, родичі.
Всі, хто поряд, ставляться до неї лагідно і ніжно, щиросердно й чуйно, і
в дитячому серці зароджуються, вкорінюються відповідні моральні почуття
– любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини.

Наше суспільство здавна визнає очевидну істину: батьки – головні
природні вихователі дитини. Історія людського суспільства поклала на
батьків головну відповідальність за виховання своїх дітей, “коронувавши”
їх як найперших і незамінних на вчителів у житті кожної дитини. Про сину
виховного впливу батьків красномовно свідчать українські народні
прислів’я та приказки: “Які мама й татко, так й дитятко”, “Яка мама –
така й сама”, “Хороші діти – то честь батька і матері”.

В усі часи зневажливо ставилися до тих, хто не виконував покладених
природою батьківських обов’язків. Без глибокої, самовідданої й розумної
любові до дітей не може бути повноцінного сімейного виховання. Виховати
дитину — велике мистецтво, так як сам процес виховання – це безперервна
робота серця, розуму і волі батьків. Саме батьки є головною ланкою у
особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з
ними. Як говорив педагог А.С. Макаренко: “Не думайте, що ви виховуєте
дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи наказуєте її.
Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає
вдома.

У сучасному світі зростає розуміння ролі сім’ї, як такої, що визначає не
тільки долю дитини, а розвиток суспільства.

В Концепції дошкільного виховання в Україні, Державній національній
програмі “Освіта”. Україна ХХІ ст., Закон України “Про дошкільну освіту
та виховання”, “Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні”
підкреслюється велика роль родинного виховання, передбачається
взаємопроникнення сімейного і суспільного виховання з метою створення
для кожної дитини єдиного виховного середовища й водночас підкреслюється
відповідальність за виконання своїх батьківських обов’язків.

Сьогодні, лише незначна частина батьків може спрямувати у правильне
русло виховання своєї дитини, отже, потребує допомоги фахівців. Такою
допомогою повинна бути діяльність педагогів, які сприяють всебічному
розвитку дітей, та допомагають сім’ї у їх вихованні. Розуміння того, що
саме в сім’ї закладається фундамент повноцінного фізичного і психічного
розвитку дитини, спонукає дошкільний заклад до пильного вивчення
запитів, потреб і вимог сучасної сім’ї, тобто, до тісної взаємної ДНЗ і
родини.

Співдружність з сім’єю – одне з першочергових завдань, мабуть, у кожному
дошкільному закладі. Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та
обновлення форм спільної роботи з батьками. Використання різних форм і
методів, залучення батьків до співпраці, творчість педагогів,
дипломатичність – запорука успішної взаємодії ДНЗ і родини. Здійснення
цієї роботи, досягнення в ній справжнього успіху можливі лише при
індивідуальному підході до кожної сім’ї. Тільки тоді батьки йтимуть до
дитячого садка зі своїми радощами і сумнівами, стають єдиним колективом,
завжди допоможуть і підтримають педагога.

В нашому дошкільному закладі ми використовуємо такі форми роботі з
батьками:

індивідуальні (анкетування, попередні візити батьків з дітьми,
співбесіди, консультації, телефонний зв’язок, відвідування вихованців
удома).

наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, виставки,
родинні газети, скринька ідей та пропозицій).

групові (консультації, збори, практикуми, школа молодих батьків,
зустрічі з цікавими людьми).

колективні (батьківські конференції, зустрічі за круглим столом,
засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, перегляд ранків,
спортивних загань).

Співбесіди, як найбільш поширена форма індивідуальної роботи з сім’єю
проводимо під час приходу та відходу дітей з дошкільного закладу. Вони
допомагають педагогам та батькам ближчі познайомитись, тримати один
одного в курсі життя дитини, слідкувати за його успіхами та невдачами,
змінами в поведінці. Хоча ці бесіди короткочасні, вони дають змогу
зрозуміти окремі вчинки і переживання дітей. А також дозволяють дати
батькам деякі організаційні педагогічні і методичні питання. Тематика
бесід диктується життям дитини вдома та в дошкільному закладі. (“Чим
хворіє ваша дитини?”, “Як краще звертатись до дитини”, “Режим роботи
ДНЗ”).

До співбесід близькі консультації (групові та індивідуальні). Вони дають
нам можливість глибоко висвітлити більш вузькі питання. Вибір теми для
консультацій визначається спостереженням за дітьми або завданнями
виховання (“Про що читати і розповідати дітям”, “Як привити дитину до
охайності”, “Як виявити і розвивати здібності дитини”).

До консультації педагоги готуються напередодні, підбираючи потрібну
літературу, наочний матеріал, повідомляють батьків про день і час
проведення.

Однією з сучасних форм роботи з батьками ми використовуємо анкетування.
Анкети складаємо різного напряму.

Опитування можемо проводити з метою виявлення загальних відомостей про
дитину, особливостей виховання дітей в сім’ї. (“Чи добре ви знаєте свою
дитину?”, Які виховні методи застосовуєте для виховання?”, “Які ваші
побажання для вихователів вашої дитини?”).

Інколи, щоб вияснити умови життя дитини, її інтереси, познайомити
батьків з найбільш ефективними прийомами виховання, наші вихователі
відвідують своїх вихованців вдома. В такому випадку педагог повинен бути
толерантним, щоб батьки відчули, що їхній дитині бажають добра. Для
цього потрібно досконало продумати свою поведінку, ідеї та пропозиції
при звертанні до батьків.

Куточки для батьків ми організовуємо з ціллю інформації батьків та
знайомства їх з педагогічними питаннями. Це можуть бути книги, журнали,
фотографії, дитячі роботи, пам’ятки для батьків, оголошення. Тематика
матеріалів міняється в залежності від завдання виховання на даний
період.

Виставки для батьків проводимо з ціллю пропаганди педагогічних знань. Їх
присвячуємо до батьківських зборів, конференцій або консультацій (“Книга
для малюка – зробили тато, мама й я”, “А в садочку нашому добре жити”).

Головна ціль батьківських конференцій — обмін досвідом виховання.

До виступів залучаємо батьків. Тему вибираємо наперед. (Моральне
виховання дітей в сім’ї). Готуємо декілька виступів “Про виховання
чесності та правдивості”, “Виховання працелюбства у дітей”, “Батько як
вихователь”, “Батьківський ринг”).

До конференцій часто присвячуємо виставку дитячих робіт, виступи дітей.

Двері дошкільного закладу повинні бути завжди відкриті для батьків.

Дні відкритих дверей – дієва форма педагогічної просвіти батьків у
нашому ДНЗ, яка взаємно збагачує батьків і педагогів досвідом вивчення
особливостей дітей та мистецтвом їх виховання. Безпосереднє ознайомлення
з життям дітей в д/з дозволяє батькам переконатися, що виховання
знаходиться в умілих і надійних руках.

Проводячи зустрічі за “круглим столом”, батьки мають можливість дістати
відповіді на численні запитання у бесідах з психологом, логопедом,
лікарем і з конкретної теми. (“Запитуйте – відповідаємо”, “Школа
здорової дитини”, “Як навчити дитину правильно вмовляти звуки”, “Сімейні
традиції”).

Багато задоволення отримують малюки, іколи їхні мами проводять з ними
роботу. Ця форма організації занять повинна змістом новизни, відкриття
особистості своїх батьків. В “День здоров’я”, наприклад, тато-лікар
вихованця д/з розповідав і пояснював, чому треба любити воду, мило,
зубну щітку і гребінець. А потім малюки переглянули виставу за участю
вихователів і батьків.

Зрозуміло, що не всі батьки проведуть заняття у дитсадку, але пограйтеся
з хлопчиками та дівчатками, підклеїти разом книжки, розповісти про свою
професію зможе майже кожен. Присутність батьків допомагає вихователям
організувати різні види діяльності, наближує умови в групі до домашніх.
Батьки свою чергу, бачать дитину серед однолітків, об’єктивно оцінюють
її сильні слабкі риси. Спільні емоції і спільна діяльність дарують
радість і батьками і дітям. (“Мама, тато і я – спортивна сім’я”, “Моя
сім’я”, “День добрих справ”).

Практика роботи показала, що правильно користуватись педагогічними
знаннями, узятими з літератури або бесід, вміє не кожен. Тому,
започаткували “Клуб молодих батьків” – як дієву форму педагогічної
просвіти. Сьогодні, найважливіше – це переконати батьків не порівнювати
свою дитину з іншими дітьми, а порівнювати її наступні досягнення з
попередніми.

Важливим моментом у роботі з батьками є батьківські збори. Загальні (для
батьків цілого садка) збори проводимо раз і квартал, де обговорюємо
підсумки навчально-виховної роботи та шляхи її покращення, поєднуємо з
поглядом занять. А також знайомимо батьків з конкретними завданнями на
навчальний рік, роботою батьківського комітету (“Вечір великої сім’ї”,
“Дискусійний клуб з проблем виховання”, “Клуб послідовників сім’ї
Нікітіних”).

За ціль групових зборів беремо знайомство батьків з конкретними
педагогічними питаннями. Проводимо їх нетрадиційно “за круглим столом та
часткою чаю”, так, щоб батьки почували себе вільно та невимушено. При
виборі теми зборів і підготовці до них беремо до уваги вік дітей та
період відвідування дитиною дошкільного закладу. Найчастіше тематику
підказує саме життя, інтереси і потреби групи. (“Ми вже великі”,
“Особливості дитини раннього віку”, “Як підготувати малюка до школи”).
Проведення батьківських зборів допомагає згуртувати всіх батьків,
підвищити відповідальність кожної сім’ї за свій вклад та отримати
позитивний досвід виховання дітей.

Адже найпершим обов’язком педагогів є поширення педагогічних і
психологічних знань кращим сімейним вихованням, збагачення батьків
новими освітніми та виховними технологіями.

Педагоги нашого дошкільного закладу намагаються якомога тісніше
співпрацювати з батьками кожної дитини, спрямовуючи свої зусилля на
охорону та зміцнення здоров’я малят. Батьки не повинні виступати в ролі
експертів чи спостерігачів роботи педагогів. Ми – рівноправні партнери і
союзники. Практика показує: жодні заходи не дадуть позитивних
результатів, якщо до них не залучати батьків, якщо поставлені проблеми
не розв’язуються разом з ними – першими і найавторитетнішими вчителями.

Актуальними й сьогодні є слава В.Сухомлинського про те, що процес
формування всебічно розвиненої, здорової особистості на різних вікових
станах неможливий без постійного взаємозв’язку родинного та суспільного
виховання.

Усе суще, що живе на Землі, має свій початок і свій кінець. Сім’я у
цьому одвічному циклі – початок, що витворює саму людину. І хоча минають
тисячоліття людської цивілізації, роль сім у вихованні особистості не
змінилась. Навіть у наше сьогодення, таке тривожне, економічно і
соціально нестабільне, сім’я, хоч і зазнає значного негативного впливу,
але й далі є тим єдиним острівцем у бурхливому життєвому морі, де людина
може знайти свій прилисток, розраду і надію.

І залежить це від нас самих, наших взаємин один з одним, наших уподобань
і прагнень, від того, що найбільше цінуємо у людському бутті. Головне –
рівень психолого-педагогічної культури батьків і педагогів, а вже потім
усе інше.

Використана література:

Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку: К:, 1999.

Сухомлинський В. Батьківська педагогіка. К., 1978.

Сім’я і дитячий садок: умови, шляхи та засоби гуманізації взаємин.
Методичні матеріали на допомогу керівникам дошкільних закладів.
/Упорядник О.Кононко/.

Козак Н. Робота з батьками: нові підходи /Дошкільне виховання – 2000.
№7/.

Дитина в сім’ї. /Дитячий садок. Бібліотека. – К., 2005/.

Котирло В. Ладивір С. Дитячий садок і сім’я. — К., 1984/.

Тищенко С. Психологія виховного впливу сім’ї на дитину – К., 1982/.

Похожие записи