Реферат на тему:

Специфіка і особливості маніпулятивних матеріалів

Серед ігрових педагогічних технологій в окрему групу можна виділити –
предмет цього дослідження, так звані маніпулятивні технології, які
відрізняються від інших специфікою і особливостями навчаючого матеріалу,
його дидактичними та розвиваючими властивостями.

У вітчизняній дидактиці на відміну від зарубіжної термін «маніпулятиви»
(manipulatives) не був поширений. Маніпулятиви передбачають маніпуляції
з предметами, звідси і назва терміну.

До родоначальників маніпулятивних технологій можна прилічити німецького
педагога Ф.Фребеля (1782-1852рр.) і італійського педагога М.Монтессорі
(1870-1952рр.). Ф.Фребелем були створені знамениті «дари» для розвитку
навичок конструювання, поєднаних з пізнанням форми, величини, розмірів і
просторових відносин [1]. М.Монтессорі в межах теорії вільного виховання
розробила методику навчання, основу якої склали сенсорні матеріали, що
являють собою різноманітні якості предметів: форму, колір, розмір,
температуру, вагу, гладкість або шорсткість поверхні, запах, звук тощо.
Вона пропонувала виділяти саме ту якість, на якій потрібно було
зосередити увагу дитини, все інше, що могло відвернути увагу,
відкидалося [2].

З сучасних маніпулятивних технологій широкого розповсюдження набули
розвиваючі ігри відомого педагога-новатора Б.П.Нікітіна [3].

У вітчизняній дидактиці велику популярність завжди мали моделі як засоби
наочності. Ті з них, що розраховані на виконання дій над ними
(маніпуляції), можна кваліфікувати як маніпулятивні матеріали. Їх
активно використовують в математиці, фізиці, астрономії, біології за
основним призначенням – знизити рівень абстракції об’єкта або явища, що
вивчаються, а основні дидактичні властивості визначаються специфікою
моделювання.

До маніпулятивних матеріалів відносять і механічні головоломки, які
використовують як наочні ілюстрації різних розділів математики: теорії
груп, комбінаторики, теорії графів, топології, а також механіки,
динаміки, оптики, інших точних і гуманітарних наук. Одну з найкращих
головоломок ХХ століття під назвою «Кубик Сома» придумав П.Хейн під час
лекції В.Гейзенберга з квантової фізики. Викладач студії архітектурного
дизайну Е.Рубік багато років мріяв сконструювати простий і захоплюючий
прилад для розвитку просторової уяви своїх студентів. Його захопила ідея
створення трьохмірної логічної головоломки, і в 1975 році з’явився кубик
Рубіка.

Але є галузь знань, де маніпулятивні матеріали використовуються дуже
рідко, а, ті, що застосовуються досить примітивні. Ця галузь – це
іноземна мова.

В умовах масового навчання найбільш ефективною технологією, що дозволяє
до закінчення школи оволодіти іноземною мовою на рівні, достатньому для
спілкування, є технологія відомого російського педагога Ю.І.Пассова –
технологія комунікативного прилучення до іншомовної культури [4].
Навчання на основі спілкування є суттю всіх інтенсивних технологій
вивчення іноземної мови. У вищій школі теорія та практика
комунікативного інтенсивного навчання іноземній мові розроблена
російським методистом Г.О.Китайгородською [5].

У мовній діяльності, як правило, виділяють лексичний, граматичний і
фонетичний аспекти, зв’язані в процесі говоріння в єдине ціле. Звідси
витікає, що необхідно враховувати нерозривний зв’язок форми і її
значення (тобто плану вираження та плану змісту). Безпорадність учнів в
елементарних мовних ситуаціях якраз і пояснюється відсутністю в
граматичних механізмах мови індивіда матриці розпізнавання ситуації та
її зв’язку з відповідною структурою, яка зберігається у свідомості.

В процесі роботи з граматичними явищами важливо не тільки зосереджувати
увагу на формальній і функціональній сторонах навичок, але й вміти
показати перебудову структур, що обумовлює змінювання змісту
висловлення, наприклад, утворення питальної та заперечної конструкцій
або динаміку перетворення дієслівних форм.

Різні аспекти проблеми розробки таких моделей було обговорено в роботах
М.М.Гохлернера, Г.В.Ейгера. Л.В.Шешнева, О.О.Залізняка, Л.М.Черноватого
та ін. Переважно мова йшла про закріплення граматичних моделей за
допомогою алгоритмів. Графічні схеми іноді одержували матеріалізоване
втілення у вигляді карток, з якими можна було виконувати різні
маніпуляції [6]. Ефективність подібних карток була актуалізована в
роботах вітчизняного ученого Л.М.Черноватого, який відзначив, що моделі
такого типу, тобто структурно-функціональні моделі, наочні і не
вимагають спеціальних зусиль для запам’ятовування. Крім того, вони
динамічні й спроможні показати перетворення структури, тобто дозволяють
виконувати предметні дії з ними, забезпечуючи перехід від матеріальних
дій до ідеальних [7].

Але треба зазначити, що моделі, які використовують у вітчизняній і
зарубіжній дидактиці досить примітивні і поки що матеріально втілюються
лише у формі карток. Недоліки цих моделей було проаналізовано автором у
попередніх публікаціях [8].

Беручи це до уваги, спробуємо обґрунтувати актуальність створення й
впровадження маніпулятивних матеріалів у навчальний процес при вивченні
іноземної мови, спираючись на такі концептуальні положення:

— по-перше, відповідно до теорії П.Я.Гальперіна (поетапного формування
розумових дій), формування всіх інших дій, у тому числі й граматичних
навичок починається від зовнішнього, предметного, матеріального рівнів і
проходить п’ять етапів [9, с.15].

— по-друге, дослідження вітчизняних учених Л.М.Черноватого і М.В.Рябих у
сфері формування іншомовних граматичних навичок у контексті теорії
орієнтування для успішного формування розумових дій показали, що
сполучення «зразок – модель – алгоритм» є максимально експліцитним і
відповідає наборові елементів повної орієнтувальної основи дії (зразок
дії, модель об’єкта, модель дії) [10, 11].

— по-третє, маніпулятивні матеріали як наочні й структурно-функціональні
моделі дозволяють реалізувати їх дидактичні і розвиваючі властивості, що
обумовлено безпосередньо видами операцій з моделями. Це – уявне
експериментування, засноване на введенні при розгляді ідеалізованих
абстрактних об’єктів; для уявного експерименту характерна тісна
взаємодія теоретичного мислення і уяви; абстрагування та ідеалізація, за
допомогою яких відбувається виділення тих сторін модельованих об’єктів,
які відображаються на моделі; синтез і конкретизація знання, що звичайно
здійснюються за допомогою уточнення і доповнення вихідної моделі новими
елементами, властивостями і характеристиками, внаслідок чого
конкретизована модель стає повнішим і точнішим відображенням
модельованого об’єкта або явища; задоволення потреби в наочності,
пов’язаній з плотським, досвідно-практичним походженням знання;
відтворення складного об’єкта або структури у вигляді єдиного цілого, що
особливо важливо, якщо на практиці маємо справу лише з деякою його
частиною. При роботі з моделями реалізується функція «глобалізації», яка
дозволяє наочно уявити та зробити осяжними зв’язки й відносини, що
характеризують об’єкт як ціле. Необхідно також відзначити важливу
евристичну роль моделювання, що розкривається в народженні нових ідей,
відкритті невідомих явищ і закономірностей [12, с.479-481].

— по-четверте, маніпулятивні матеріали, якщо їх матеріалізована форма
має вид трансформерів або пазлів, можна віднести також і до механічних
головоломок. Цікаву інтерпретацію механічних головоломок запропонував
професор А.І.Пилипенко. В своїх працях він досліджує так званий феномен
психолого-пізнавальних бар’єрів в навчанні. Цей феномен присутній не
тільки при викладанні фізико-математичних дисциплін, але й іноземних
мов. Він полягає в масовому несвідомому відтворенні типових утруднень,
помилок, помилкових висновків в навчальній розумовій діяльності учнів.
Головоломка – вважає А.І.Пилипенко, – це штучно створена модель такого
бар’єру. Спостерігаючи процес розв’язання головоломок, педагог має
можливість вивчити внутрішні механізми формування типових помилок,
труднощів і непорозумінь, що виникають при навчанні школярів і студентів
[13].

І, нарешті, головною перевагою маніпулятивних матеріалів є те, що вони
дозволяють використовувати різні стилі навчання та різні репрезентаційні
системи: мовний матеріал сприймається через візуальний канал (око),
аудіальний канал (вухо) і кінестетичний план (рух), тобто вони
враховують різні психологічні типи учнів: візуалів, аудіалів і
кінестетиків.

Отже, ці маніпулятивні матеріали при навчанні граматичним явищам мають
відповідати цілому ряду вимог: задоволенню потреби в наочності,
пов’язаної з почуттєвим, дослідно-практичним походженням знання;
відображенню та відтворенню структури, властивостей, взаємозв’язків і
взаємовідносин компонентів, що складають граматичне явище; об’єктивній
відповідності об’єкту моделювання; можливості заміняти цей об’єкт на
певних етапах навчання; наявності правил переходу від моделі до мовної
дії; виконанню функції «глобалізації»; забезпеченню симультанного
сприйняття структури засвоюваного граматичного явища; реалізації повної
орієнтувальної основи дії; «створенню» комунікативної матриці, яка б
сприяла цілеспрямованому засвоєнню форми граматичної структури разом з
її функцією; наявності рухливих елементів трансформерів, здатних
передати в динаміці структурні перетворення граматичних явищ,
розкриваючи тим самим механізм їхнього утворення; гарантуванню
безпомилковості виконання граматичних дій за допомогою послідовності
виконуваних маніпуляцій, колірного коду та символьної системи.

Беручи все це до уваги, можна дійти висновку, що маніпулятиви як
структурно-функціональні моделі є моделями нового покоління –
комбінованого типу навчальної інформації, який поєднує мовний зразок,
модель, алгоритм, відповідає вимогам повної орієнтувальної основи дії і
є найбільш експліцитним типом навчальної інформації у порівнянні з
існуючими.

Наприкінці відзначимо, що за напрямком модернізації (згідно з
термінологією Г.К.Селевка) запропонована технологія відноситься до
технологій, розроблених на основі методичного удосконалення та
дидактичного реконструювання матеріалу.

Література

HYPERLINK «http://booksshop.ru/author/?book=334013» Фребель Ф.  
HYPERLINK «http://booksshop.ru/book/?book=334013» Будем жить для наших
детей . – Ек-бург: У-Фактория, 2005. – 248с.

Монтессори М. Метод научной педагогики, применяемый к детскому
воспитанию в Домах ребенка. – М.: Задруга, 1915. – 316c.

Никитин Б.П. Ступеньки творчества, или Развивающие игры. – М.:
Просвещение, 1991. – 160с.

Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М.:
Просвещение, 1991. – 223с.

Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам:
Учеб. пособие. для преп. вузов и студ. пед. ин-тов. – М.: Высш. школа,
1982. – 139с.

Гохлернер М.М., Ейгер Г.В. Закрепление грамматических моделей с помощью
алгоритмов // Ин. яз. в школе. – 1964. – №3. – С.22-26.

Черноватый Л.Н. Психологические основы теории педагогической грамматики.
– Х.: Основа, 1992. – 245с.

Гордієнко-Митрофанова І.В. Структурно-функціональні моделі комбінованого
типу навчальної інформації // Засоби навчальної та науково-дослідної
роботи: Збірник наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2004. – Вип. 21,
С.39-50.

Гальперин П.Я. Основные результаты исследования по проблеме формирования
умственных действий и понятий: Автореф. дис. … докт. психол. наук. – М.,
1965. – 39с.

Черноватый Л.Н. Психологические и лингводидактические основы теории
педагогической грамматики. – Х.: Основа, 1998. – 192с.

Рябых Н.В. Система упражнений для формирования иноязычных грамматических
навыков с учетом индивидуальных характеристик учащихся // Вісник. –
2002. – №5. – С. 213-217.

Баженов Л., Бирюков Б., Штоф В. Моделирование // Философская
энциклопедия. В 5-ти т. Т. 3. Коммунизм – Наука. – М.: Советская
энциклопедия, 1960. – С. 478-481.

Красноухов В.И. Механические головоломки – что это такое? //
HYPERLINK «mailto:[email protected]» [email protected] .

Похожие записи