Реферат на тему:

Соціально-педагогічні аспекти морального виховання особистості

“Державна національна програма “Освіта”: Україна ХХІ століття” ставить
за мету привести систему освіти та виховання у відповідність до запитів
особи. У цій програмі стратегічними завданнями визначаються
“…відродження і розбудова національної системи освіти як найважливішої
ланки виховання свідомих громадян Української держави, формування
освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального
здоров’я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення і
трансляція культури і духовності в усій різноманітності вітчизняних та
світових зразків…”[1].

У світлі принципу гуманізації найважливішою функцією виховання в
сучасних умовах стає прилучення вчителів і учнів до цінностей
гуманітарної культури, і на основі цього виховання духовності і
моральності.

В усі часи й епохи в усіх цивілізованих країнах суспільство, педагогіка,
школа ставили перед собою завдання виховувати громадянина – людину з
певним набором прав і обов’язків, яка дотримується норм і правил
співжиття, прийнятих у даному суспільстві, традицій своїх
співвітчизників, тобто, певний тип соціальне зумовленої поведінки.

Професія соціального педагога основана на ідеалах рівності та гуманізму
. її суть в розумінні людини , що опинилася в складних соціальних
умовах. В основу роботи соціального педагога покладено віру в дитину і
свою роботу він спрямовує на втілення цієї віри в життя з метою
задоволення потреб дитини і розвитку потенціалу та можливостей
особистості.

Моральне виховання особистості – складний та багатогранний процес, який
включає педагогічні та соціальні впливи. Це дає підставу розглядати його
з наукових соціально-педагогічних позицій. З точки зору педагогічної
теорії процес морального виховання являє собою сукупність
цілеспрямованих і послідовних дій учнівського та педагогічного
колективів і виховного оточення поза школою.

&

&

тобто джерела її розвитку, її свідомості знаходяться в суспільстві.
Отже, навчально-виховний І процес школи тим часом не є єдиним, ані
достатнім джерелом морального виховання учнів. Повноту картини реальних
механізмів становлення моральності, забезпечує соціально-педагогічний
погляд.

Молодший шкільний вік є найбільш сенситивним для формування моральних
якостей особистості. Соціальне життя дитини молодшого шкільного віку
являє собою провідну детермінанту в засвоєнні моральності, а її
соціальний досвід може виступати як основна умова морального розвитку,
його відсутність – як причина першого порядку, що викликає моральну
деформацію.

Моральна вихованість молодшого школяра визначається його внутрішніми
якостями, котрі характеризують його ставлення як до соціального
оточення, так і до себе самого. Отже, показниками моральності виступають
моральні якості особистості. Дослідження сучасного стану сформованості
моральних якостей молодших школярів – вихованців позашкільних навчальних
закладів виявили достатньо високий рівень сформовані таких моральних
якостей як працьовитість, турботливість, бережливість, чуйність та
активність; недостатній рівень сформованості таких моральних якостей як
старанність, самокритичність, дисциплінованість, єдність слова і діла,
сила волі. Отже, традиційна діяльність позашкільного навчального закладу
повною мірою не сприяє ефективному формуванню моральних якостей молодших
школярів. Підвищення рівня їх сформованості можливе шляхом вдосконалення
змісту, форм та методів позашкільної освіти.

Список використаних джерел

Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”) //
Освіта. – 1993. – № 44-45-46, грудень.

Похожие записи