Професійний саморозвиток вчителя у контексті використання спадщини В.О.
Сухомлинського

Сорока К.П., Мліївська загальноосвітня школа І-ІІІ ст №1

Городищенської районної ради Черкаської області

Анотація

Подані матеріали є прагненням наповнити соціокультурний простір школи
оновленим прогресивним духом, узагальненням результатів використання
спадщини видатного педагога В.О. Сухомлинського під час проведення
уроків зарубіжної літератури, виховних заходів.

Соціокультурні зміни, які відбулися у світі з початку XXI століття,
призвели до невідповідності між розвитком освіти і загальним рівнем
соціального, культурного середовища життєдіяльності особистості.
Динамізм розвитку сучасної науки, запровадження системи неперервної
освіти вимагають від учителів становлення їх як професіоналів, які
легко орієнтуються в наукових досягненнях, в інноваціях
психолого-педагогічної науки, здатних до моделювання та проектування
нових освітніх ситуацій, володіють різними технологіями навчання своєї
дисципліни, готові до професійного саморозвитку та самовдосконалення, а
не тільки транслюють традиційні знання, уміння та навички.

Проте існуюча система професійної освіти, заснована на фіксованих
методах і правилах, призначених для того, щоб справлятися з ситуаціями
уже відомими або такими, які повторюються, вже не забезпечує потреби
виробництва. Класична педагогіка обґрунтовує ідеї цієї системи з точки
зору уявлень фізіології, вікової психології, педагогічної психології.

Сьогодні суспільство і вчені шукають шляхи подолання такої
невідповідності і від цього залежить напрям суспільного прогресу в
цілому. Перед науковцями, у тому числі й українськими, стоїть завдання
удосконалити систему професійної освіти, оскільки сама освіта як феномен
культури підлягає зміні. До того ж, після приєднання України до
Болонського процесу система вітчизняної вищої педагогічної освіти
перебуває у стані активного реформування.

Як свідчить аналіз нормативних документів про вищу освіту, до основних
завдань розвитку освіти в Україні на сучасному етапі поряд з такими як
актуалізація змісту освіти, орієнтація на міжнародний рівень якості,
укрупнення спеціальностей, поглиблення фундаментальності навчального
процесу, віднесено і здійснення професійного саморозвитку майбутніх
спеціалістів як складової неперервної освіти.

Проблема саморозвитку стала предметом наукових пошуків багатьох
вчених.Певні її аспекти відображені в працях Сократа, Демокрита,
Ж.Ж.Руссо,

М. Монтесорі; принципи професійного саморозвитку досліджували

Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко,

В.О. Сухомлинський та ін.

Василь Олександрович Сухомлинський — один із видатних педагогів.
Розроблена ним педагогічна система збагатила науку новаторськими ідеями
і положеннями, зробила внесок і в теорію, і в практику навчання та
виховання. Уся система навчання і розумового розвитку у нинішній школі
потребує докорінного наукового вдосконалення»,—зазначав В.Сухомлинський.
У його працях дається точний прогноз основних напрямів педагогічного
пошуку.

У сучасній науці (філософії, психології, соціології, педагогіці та у
такій галузі знань як синергетиці) категорія «саморозвиток» є одним з
ключових понять.

Новий тлумачний словник української мови дає таке визначення цього
поняття: саморозвиток ? це розумовий або фізичний розвиток людини, якого
вона досягає самостійними заняттями, вправами. Саморозвиток здійснюється
власними силами, без впливу або сприяння яких-небудь зовнішніх сил.
Принцип саморозвитку покладений в основу особистісного та професійного
розвитку. Він визначає здатність особистості перетворювати свою
життєдіяльність в предмет практичного новоутворення і зумовлює перехід
до вищої форми життєдіяльність особистості – творчої самореалізації.

Приймаючи до уваги вище згадане, я погоджуюсь, що професійний
саморозвиток здійснюється поетапно: від проведення самопізнання до
практичної реалізації професійного саморозвитку за чотирма етапами
процесу професійного саморозвитку, а саме:

1. Здійснення самопізнання (самоспостереження, самодіагностика,
самоаналіз). Умовою самопізнання є наявність певного рівня
самосвідомості.

2. Формування самооцінки та прийняття рішень про необхідність
професійного самовдосконалення.

3. Постановка цілі професійного саморозвитку та розробка
індивідуальної програми самоорганізації.

4. Практична реалізація професійного саморозвитку: самовиховання
відповідних рис, саморегуляція, самоаналіз, самоконтроль та
самокорекція.

Саме за допомогою корекційної діяльності я, як учитель зарубіжної
літератури і російської мови, формую стратегію свого професійного
саморозвитку, використовуючи творчий пошук, який дає можливість
здійснювати синтез знань через експеримент і дослідження та отримати
новий досвід. На цьому етапі я виходжу на вищий рівень свого
професійного самовдосконалення.

Будь-яка система освіти може слугувати засобом успішного професійного
саморозвитку і самореалізації тільки тоді, коли для цього створені
внутрішні умови. А умови для формування власного «Я» у нашій школі
створені добрі: це і методичний кабінет з фаховими журналами, праці
видатних педагогів, керівників майстер-класів, засідання методичних
об’єднань, робота з вчителями-наставниками, семінари при РМК,
матеріали шкільної бібліотеки. Настільною моєю книгою є праця В.
Сухомлинського «Сто порад учителеві», у якій В. Сухомлинський
відзначав, що «педагогові треба прагнути до активності думки учня, до
того, щоб знання розвивалися завдяки їх застосуванню. А сьогодні учні –
це діти, більшість яких прагнуть пізнати більше, використовуючи
додаткову літературу, телебачення, комп’ютер, можливості інтернету, але,
є і такі, які не прагнуть бути носіями знань, тому завдання вчителя —
зацікавити, відкрити для кожного учня школи двері до Країни Знань. Як не
згадати слова великого педагога про те, що учити треба так, «щоб знання
добувалися за допомогою наявних уже знань,» — у цьому – «найвища
майстерність дидакта».

Для того, «щоб учні добували знання, думаючи, мені потрібно добре знати
їхні знання». Вчителеві «треба бути таким керівником розумової праці,
щоб кожен, вслухаючись» у пояснення вчителя, «ішов своїм шляхом,
видобував з комори свідомості те, що там зберігається, а якщо нитка
думки в декого обривається,» вчителеві треба «заповнити порожнечу
додатковим поясненням, усунути розрив у думці. Але це теж вимагає
великої майстерності.»

Кожен учень для мене стає особистістю, здобуваючи соціальний досвід, у
якому отримує досвід знань, досвід умінь і навичок, досвід творчої
діяльності та досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього
світу.

Працюючи в умовах авторитарної школи, учитель Сухомлинський ділився
своїм досвідом співпраці з учнями, гасло якого зараз формулювалося б як
гуманізація, демократизація, індивідуалізація навчання. Уже тоді в
педагогічній системі В.Сухомлинського, вчителя з великої літери, який не
стояв на місці у пізнанні світу, пізнанні дітей, пізнанні і
самовдосконаленні самого себе, були наявні такі ознаки особистісно
орієнтованого навчання, які я намагаюся творчо використовувати у своїй
практиці:

— зосередження уваги на потребах учня;

переважає — співпраця, співтворчість між учнями і вчителем;

турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів;

— пристосування методики до навчальних можливостей дитини;

— стимулювання розвитку і саморозвитку учня;

— неформальне спілкування педагога з учнями не тільки в позаурочний
час, а й під час уроків;

Наша школа, працює за проектом комплекс «Школа — село» , у реалізації
якого задіяні учні, педагоги і інституції села, наслідуючи
В.Сухомлинського, має на меті досягнення особливого психологічного
клімату, в умовах якого дитина почувалася б комфортно. Основні засоби—ті
самі, що і в «Школі радості», а девіз учнів нашої школи: «У школу — з
радістю». А звідси і

— переважання позитивних балів, а іноді повна відмова від них;

— увага до позаурочного життя (походи та екскурсії, театр, гуртки,
факультативи, заняття при філіалі школи мистецтв, секціях ДЮСШ);

— головний критерій у роботі вчителів — терпіння та любов до дітей;

— активна участь батьків у житті школи;

— активна участь спонсорів, партнерів;

— дружні стосунки між дітьми в класі, які не залежать від навчальних,
успіхів тощо.

Важлива складова успіху «Школи радості» — формування позитивної «Я —
концепції», а у нашій школі «Я – особистість» , яка формується протягом
років навчання дітей у школі, щирого відчуття радості життя, бо ж хто
не любить своє власне життя, тому недосяжні й інші глибокі почуття. «Де
безрадісні почуття, — писав В.Сухомлинський, — там і пригнічений розум,
скута душа».І тому я і мої колеги впливаємо на почуття, уяву, фантазію
дітей, відкриваємо віконце в безмежний світ поступово, не розчиняємо
його відразу навстіж, не перетворюємо на широкі двері, намагаємось
відкрити перед дитиною в навколишньому світі щось одне, але відкрити
так, щоб шматочок життя заграв усіма кольорами веселки, залишаємо завжди
щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще, й ще раз повернутися до
того, про що вона дізналася, як радив В. Сухомлинський.

Одна з найважливіших потреб людини — радість спілкування,
емоційно-чуттєва насиченість відносин між людьми, яка має велике
значення і для навчання та виховання школярів.

Під час проведення уроків – диспутів, конференцій, уроків – практикумів,
семінарів діти є партнерами у навчально-виховному процесі.

Я прагну бути завжди поряд з дитиною, обличчям до неї, очі на рівні
очей, часом відчуваю дотик руки, який немов гарантує маленькій людині
почуття психологічного комфорту, впевненості та захисту. Я намагаюся
уважно, не перебиваючи, слухати дитину, не забивати учня власними
міркуваннями та зауваженнями. Така пауза допомагає дитині розібратися у
власних думках та переживаннях і водночас відчути увагу вчителя до своїх
проблем. Тоді поділена радість подвоюється, а поділене горе зменшується
двічі; дитина розкривається, більше розповідає про себе, та й, відчувши
позитивне ставлення до себе з боку вчителя, стає здатною сама
просуватися у вирішенні своєї проблеми. Ось так я і мої колеги
використовуємо поради В. Сухомлинського.

Такий шлях формування позитивної «Я —особистості» перенесли педагоги
нашої школи і в свою роботу за новітньою технологією «критичне
мислення», оскільки критичне мислення — це не пошук негативу, а
орієнтація на позитив, безумовну життєву перемогу, коли треба поступово
переводить розмову з учнями з площини визнання (самовираження),
схвалення, похвали, подяки в площину самовиховання, самовдосконалення.

% h2

ph- h2

h2

$ h2

h2

h2

4 h2

h2

h2

h2

µ…eµ…µ…n…n…n…n…n…n…n…nWµ, h2

h2

h2

h2

4 h2

h2

h2

h2

4 h2

h2

ь яскраві індивідуальні задатки, здібності, інтелект, обдарування.
Майстерність виховання полягає в тому, щоб ці індивідуальні риси
виявлялись у вольовій спрямованості особистості, в глибоко розвиненому
людському достоїнстві, у здоровому самолюбстві».

А разом з дітьми самовдосконалюється і вчитель, бо тільки той, хто сам
саморозвивається, не стоїть на місці, здатен вести за собою.

Формуванню позитивної «Я —особистості» у проекті «Школа – село» сприяє і
плідна робота з батьками, бо ж, за словами В.Сухомлинського, « у
відносинах добра, злагоди, взаємної допомоги й підтримки, духовної
єдності і щирості, довіри і взаємної поваги батьків перед дитиною якраз
і розкривається все те, на чому утверджується її віра в людську красу,
її душевний спокій, рівновага».

Одна з найважливіших проблем нашої школи – це створення гармонії вмінь
і знань. Вихованці можуть успішно вчитися тільки тоді, коли вони вміють
спостерігати, думати, висловлювати думки, читати, писати, думати читаючи
і читати думаючи. Цей комплекс основних умінь — ціла галузь
педагогічного процесу. Адже найголовнішою складовою освіченої людини
В.Сухомлинський вважав уміння читати, а джерелами думки — «природу,
працю, моральну красу людської поведінки, книгу і творчість ».

Видатний педагог запропонував власну систему навчання вміння мислити,
називав її «уроками мислення». Під системою «уроків мислення»
В.Сухомлинський розумів школу думки, без якої не уявляв повноцінної
розумової праці, ефективного опанування нових знань.

Новітні технології повторюють шлях педагогічного пошуку
В.Сухомлинського. Нова освіта спрямовує увагу на особистість, що здатна
критично мислити, спроможна опрацьовувати різноманітну інформацію,
прагне змінити на краще власне життя і життя своєї держави. Я впевнена,
що критичного мислення можна і необхідно навчати, його культуру слід
цілеспрямовано й терпляче нарощувати на всіх рівнях.

Аналізуючи роботи В.Сухомлинського переконуюсь у тому, що свою
педагогічну діяльність він організовував так, щоб діти поступово
починали оперувати такими поняттями, як явище, причина, наслідок, подія,
зумовленість, неможливість та ін. Оволодіння цими поняттями було
неможливим без дослідження фактів і явищ, без осмислення того, що дитина
бачить своїми очима, без поступового переходу від конкретного предмета,
факту, явища до абстрактного узагальнення. В.Сухомлинський вважав, що
дитину необхідно навчити глибоко проникати в суть причинно-наслідкових
зв’язків і явищ навколишнього світу. Ось чому в роботі з учнями я
багато уваги приділю розумовим вправам, у яких органічно поєднувалися
бачення дитиною реального предмета та створення в уяві фантастичного
образу, бо фантазування є особливістю дитячого мислення.

«Учительська професія — це людинознавство, постійне проникнення у
складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється », — писав
В.Сухомлинський. Людинознавчий підхід є відображенням демократизації і
гуманізації шкільного життя, коли в центрі уваги педагога — кожна дитина
з її індивідуальними особливостями. Особистісний підхід до навчання і
виховання учня створює умови для всебічного впливу на дитину,
усвідомлення (діагностування) рівня її знань, рівня сформованості рис
характеру, компонентів світогляду За В.Сухомлинським, і оцінки мають
бути індивідуальні, тобто необхідно враховувати індивідуальні
особливості процесів мислення, адже в кожної дитини думка розвивається
своєрідними шляхами, кожна дитина розумна і талановита по-своєму. Ось
чому я прагну, щоб розум і талановитість стали основою успіхів у
навчанні, щоб кожен учень не вчився нижче за свої здібності, постійно
шукаю різноманітні форми організації навчального процесу та форми
навчальної діяльності учнів, оригінальні методи, багато з яких тепер є
методами новітніх технологій. Інноваційні технології – ефективні засоби
формування ключових компетентностей учнів на уроках. У нашій школі
створено власні інноваційні технології: комплекс «Школа – село», «Школа
– сприяння здоров’ю», «Мистецтво бути здоровим» та інноваційні
технології з управлінської діяльності, завдяки реалізації яких
поліпшується якість знань учнів, упроваджується профільне навчання учнів
сільської школи, підвищується професійна майстерність педагогів.

Майбутнє – за системою навчання, що має вкладатися в схему «учень –
технологія – учитель», за якої викладач перетворюється на технолога, а
учень стає активним учасником процесу навчання.

Педагогічна технологія дає відповідь на запитання, як, яким чином
(методами, прийомами, засобами) досягти поставленої мети, установлюючи
порядок використання різноманітних моделей навчання.

На сучасному етапі я маю володіти такими професійно – педагогічними і
фаховими вміннями, які були б спрямовані не тільки на передачу знань, а
й сприяли б формуваннюособистості учня як людини нового типу з гнучким
нестандартним мисленням, зі стійкою внутрішньою мотивацією, з умінням
самореалізації.

Зміни не можливі без застосування в освітньому процесі інноваційних
технологій, які забезпечуюь творчу діяльність учнів.

Запорука соціалізації та конкурентноспроможності учнів – це
формування ключових компетентностей. Вони визначаються як здатність
людини здійснювати складні поліфункціональні види життєдіяльності,
ефективно розв’язувати різні навчальні завдання та життєві проблеми.

Учень – це особистість, у якої мають бути сформовані всі ключові
компетентності. І в цьому йому повинен допомогти вчитель.

Модель всебічно розвиненої особистості

Успішність та ефективність формування компетентностей учнів залежить від
форм та методів організації навчально – виховного процесу.

Гуманізм Сухомлинського особливо яскраво виявився у його ставленні до
організації навчання учнів. А тому розумову працю дітей я розглядаю як
засіб розвитку розумових сил і здібностей, засуджуючи механічне
заучування і неусвідомленість знань. На думку Сухомлинського, і я з цим
повністю погоджуюсь, розв’язання проблеми міцних осмислених знань
можливе за умови напруження власних зусиль, досягнення працею успіху,
радості розумової праці — цих трьох сходинок на шляху пізнання.

Інноваційна діяльність сприяє розвитку цілого комплексу якостей творчої
особистості: розумової активності,кмітливості та винахідливості,
прагнення одержувати знання, необхідні для виконання конкретної
практичної діяльності. Саме така висококомпетентнісна особистість здатна
ефективно адаптуватися і функціонувати в складних сучасних умовах.
Радикальні зміни у системі освіти, що відбуваються в Україні і в світі у
цілому вимагають вироблення нових підходів щодо підготовки педагогічних
кадрів. Педагог, професійні і особистісні якості якого не відповідають
новим вимогам, що висуває до освітньо-виховного процесу суспільство
знань, не може бути дієвим суб’єктом освітніх інновацій, ефективно
управляти змістом і методами педагогічного процесу. У світі, що
стрімко змінюється, зміст педагогічного процесу має включати не тільки
(і мабуть не стільки) готові знання і досвід виконання діяльності за
усталеними стандартами, а й досвід саморозвитку, самовиховання,
самовдосконалення.

Отже , професійний саморозвиток ? це складний, багатогранний процес,
спрямований на становлення, інтеграцію та реалізацію у педагогічній
діяльності професійно значущих особистісних рис та здібностей,
професійних знань і вмінь вчителя. Активізація професійного саморозвитку
кожного вчителя є важливою умовою успішності навчального процесу,
оскільки суттєво впливає на підвищення рівня пізнавальної активності
учня і ставить його в позицію суб’єкта навчального процесу, який
безпосередньо керує власною пізнавальною діяльністю та особистісним
становленням.

Література

1. Антонець М. Гуманізм педагогічних нововведень В.О. Сухомлинського //
Початкова школа. – 1997. — №9.

2. Гандабура О. Теоретичний аналіз поняття професійного саморозвитку
майбутніх учителів // HYPERLINK
«http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/peddysk/2008_04/handabura.pdf» \t
«_blank»
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/peddysk/2008_04/handabura.pdf

3. Богуславський М. Сухомлинський Василь Александрович / Российская
педагогаческая энциклопедия: В 2 т. – М., 1999. – Т.2.

4. Мухин М. Гуманизм педагогики В.А. Сухомлинського. – М., 1994.

5. Семерекова Л.Г. Формування ключових компетентностей учнів на уроках
літератури шляхом використання інноваційних технологій // Зарубіжна
література в школі №6 2009р., Основа.

6. Сухомлинський В. Народження громадянина // Вибр. тв.: У 5 т. – К,
1987. – Т. 3.

7. Сухомлинський В. Вчити вчитися // Вибрані твори в 5 т. – К., 1976. –
Т.5

8. Сухомлинський В. Методика виховання колективу // Вибр. твори: У 5-ти
т. – Т.1. – К., 1976.

9. Сухомлинський В. Павлиська середня школа // Вибр.твори: У 5-ти т. –
Т. 4 – К., 1977.

10. Сухомлинський В. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості
// Вибрані твори: У 5-ти т. – К.: Рад. шк., 1976. – Т.1

11. Сухомлинський В. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості
// Вибрані твори: У 5-тит. – К.: Рад. шк., 1977. – Т. 5.

12. Сухомлинський В. Розмова з молодим директором школи // Вибрані
твори: У 5-ти т. – К., 1977. – Т.4

13. Сухомлинський В.Серце віддаю дітям // Вибрані твори: У 5-ти т. – К.:
Рад. шк., 1977. – Т-3.

14. Сухомлинський В. Слово вчителя в моральному вихованні // Вибр.
твори: У 5-ти т. – Т.5. – К., 1977 .

15. Сухомлинський В. Слово про слово // Вибр. твори: У 5-ти т. – Т.5. –
К., 1977.

16. Сухомлинський В. Сто порад учителеві // Вибр.твори: У 5-ти т. — .2.
– К., 1976.

17. Сухомлинський В. Хрестоматия по этике. М., 1990.

18. Сухомлинський В. Як виховати справжню людину // Вибр.твори: У 5-ти
т. – Т.2. – К., 1976.

19. Українська педагогіка в персоналіях: У 2-х кн. /За ред
О.Сухомлинської. – К: Либідь, 2005. – Кн.2.

Інформаційні комп’ютерні

технології

Інтерактивні

Методи

навчання

Інноваційні педтехнології

Методика розвитку критичного

мислення

Метод

проектів

Турбота про власне здоров’я

Комунікативність,

полікультурність

особистість

Саморозвиток.

самоосвіта

Продуктивна

творча діяльність

Володіння

Інформаційними

технологіями

Соціальність

Похожие записи