Солоп Галина Миколаївна,

Бондаренко Світлана Миколаївна,

Килимиста Ліана Володимирівна,

вихователі групи продовженого дня

Шполянський навчально-виховний комплекс

„Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3-гімназія”

Режим дня – запорука здоров’я вихованців

групи продовженого дня

Загальний розвиток молодшого школяра ефективний за умови різнобічної
діяльності дитини. Від педагогічно продуманої системи занять залежить
успішність виховання дітей. Тому вихователям групи продовженого дня, як
і вчителям, вкрай необхідно забезпечити організовану загальнорозвиваючу
діяльність школярів в усіх напрямках.

Режим продовженого дня складається з побутової, навчальної та довільної
форм діяльності.

Побутова діяльність учнів у режимі продовженого дня є складовою частиною
усіх його компонентів. Ця діяльність спрямована на створення комфортних
умов для всіх дітей і кожного учня окремо. Вона може відбуватись як в
школі, так і поза нею. Догляд за тілом, одягом, взуттям, приміщенням
тощо здійснюється регулярно до відпрацювання у школярів стійких звичок
тримати все у порядку. Ця робота виконується учнями як індивідуально,
так і колективно. Оскільки в ній переважають елементи обов’язку,
особливої популярності вона не має, тому під час організації цієї роботи
не можна покладатися тільки на зацікавленість дітей. Слід пам’ятати, що
цей вид діяльності має велике значення для морального, естетичного та
соціального становлення особистості.

Навчальна діяльність займає в режимі продовженого дня значний час. Для
різних вікових груп вона складає від 40 до 60 відсотків часу перебування
учнів у школі. Основою її є навчальна праця, направлена на придбання
передбачених навчальним планом і програмами мінімуму загальноосвітніх
знань, вмінь та навичок. На відміну від побутової цей вид діяльності
суворо визначений і організовується у два прийоми. У ранкові години —
уроки, в другій половині дня після відпочинку — самостійне приготування
домашнього завдання, індивідуально-групові заняття.

Довільна діяльність покликана заповнити дозвілля активним відпочинком.
Вона може бути індивідуальною і колективною. Перша організовується для
кожної дитини окремо під час коротких пауз між заняттями. Разом із цим
учню початкових класів надається право самому вибирати вид відпочинку.
Колективна вільна діяльність містить інтелектуальну, трудову,
художньо-естетичну, спортивну та ігрову діяльність. З точки зору
всебічного розвитку дітей вона різноманітна за змістом і формами та є
потужним засобом впливу на вихованців у позаурочний час.

Побутова, ігрова, довільна діяльність застосовуються вчителями й
вихователями групи продовженого дня по-різному, згідно з режимом. Але
педагоги мають пам’ятати: якщо перевага надається якомусь одному з
видів, то не уникнути однобічної діяльності дітей, а це може призвести
до нудьгування учнів через одноманітність занять. І навпаки,
перебільшення видів діяльності зазвичай викликає у дітей втому і
відчуття незадоволення. Прояви нудьгування або втоми призводять до
порушення виховного процесу, зниження його ефективності.

Велике значення має форма організації виховної діяльності. Останнім
часом в роботі педагогів доволі часто використовуються різноманітні
заходи, а от систематичним заняттям не приділяється належної уваги. Але
захід як форма організації виховання учнів має разовий вплив і не
гарантує додержання системності й безперервності. Заняття ж, навпаки,
набувають педагогічного значення тільки під час їх послідовного
проведення. За допомогою останніх, як правило, організується позаурочна
діяльність школярів. У педагогічній практиці трапляються прості й
складні заходи. Серед складних в організаційному плані заходів
виділяються свята, змагання, концерти, конкурси, складні ігри тощо. Усі
вони вимагають розроблення сценаріїв, передбачають різнопланову
діяльність дітей. Але у той же час ціла низка заходів може виступати і в
простих організаційних формах. У школі часто зустрічаються такі з них,
як бесіда, читання, прослуховування, проста гра, інсценування,
вікторина, літературний монтаж тощо. Усі ці заходи прості й не вимагають
довготривалого приготування. І складні й прості заходи можна планувати
на короткий період.

Заняття, що проводяться вихователем у групі продовженого дня, — дещо
середнє між уроком, гуртковим заняттям, з одного боку, і заходом, з
іншого. Ця форма організаційної діяльності позбавлена таких
властивостей, як суворість і обов’язковість вимог уроку, однобічна
направленість гурткового заняття, розрахованого на задоволення
індивідуальних нахилів дитини, вузькотематична обмеженість заходу. У той
же час у своїй сукупності загальнорозвиваючі заняття наближаються своєю
послідовністю і системністю до уроків і гуртків, а задоволенням
колективних інтересів — до заходів. Ця форма дозволяє здійснювати
колективний і організований вибір видів діяльності під час відпочинку,
не виключаючи й індивідуального вибору за інтересами.

У роботі шкіл склалася певна система загальнорозвиваючих занять: під час
перебування дітей на повітрі проводяться екскурсії, ігри, спортивні
змагання. У приміщенні краще організовувати короткочасні заняття:
читацькі, музичні, образотворчі тощо. Створення системи
загальнорозвиваючих занять допоможе упорядкувати як навчальну, так і
вільну діяльність учнів початкових класів у позаурочний час. Важливою
умовою успіху виховної роботи з дітьми є необхідна матеріальна база.
Крім того, бажано створити зону праці й відпочинку — комплекс спеціально
відведених місць для різноманітної змістовної діяльності. Кабінет
обслуговуючої праці, шкільні майстерні, зручні для занять школярів
ручною працею. Спортивні, актовий залп, великі рекреації — придатні для
організації різноманітних занять під час похмурої погоди. У спортивному
залі можна проводити рухливі ігри, в актовому — імпровізований концерт.
Пришкільна ділянка, на якій розташовані навчально-дослідна і господарча
зони, можуть бути використані для праці й відпочинку. Квітники,
дендрарій, сад, дослідна ділянка, теплиця, зелена зона школи погребують
постійного піклування й догляду. Опановуючи різноманітні процеси
обробітку ґрунту, доглядаючи за рослинами, школярі навчаються
користуватися господарчим інструментом. Крім догляду за рослинами, учні
підтримують чистоту й порядок у самій шкільній будівлі, прилеглій
території, господарчого двору тощо. Ця робота включає прибирання снігу,
залишків торішніх рослин, опалого .чистя тощо. Звичайно, для того, щоб
праця дітей у гігієнічному відношенні була безпечною, керівництво школи
зобов’язане забезпечити групи необхідним інвентарем.

Коли діє багато груп продовженого дня, то шкільне подвір’я не вміщає
всіх вихованців. Виникає скупченість на території. Вихователі в цих
умовах втрачають керування групою, увага дітей розпорошується. Тому,
готуючись до нового навчального року, педагогічний колектив має
визначити місця відпочинку в мікрорайоні школи. Потрібно скласти плани
маршрутів екскурсій та прогулянок. Якщо в мікрорайоні, де розташована
школа, розташовані дитячі позашкільні установи (бібліотека, будинок
творчості, басейн тощо), необхідно вивчити можливості їх відвідування.
Сквери, садки, парки, бульвари також можуть стати місцями для ігрової
діяльності вихованців групи продовженого дня.

Самопідготовка — одна з важливих форм організації навчального процесу в
групі продовженого дня. Це обов’язкові заняття школярів кожного дня, під
час яких вони самостійно виконують навчальні завдання у суворо
визначений час. Самостійна навчальна робота на цих заняттях сприяє
виробленню навиків самоосвіти, самовиховання, а також всебічному
розвиткові особистості. При цьому необхідно формувати в учнів позитивне
ставлення до навчання, стійкий інтерес до знань.

Дуже важливо привчати школярів до регулярного приготування домашнього
завдання в умовах групи продовженого дня, навчити їх економити час і
сили. Самостійна робота учнів початкових класів під час самопідготовки
формує у них вміння використовувати знання, отримані на уроці при
виконанні домашнього завдання. Слід пам’ятати, що успішність дітей у
навчанні та працездатність різняться. Одні учні працюють повільно, інші
— швидко, для одних певні предмети є важкими, а для інших — навпаки.
Тому учнів 2-х класів потрібно привчати самостійно виконувати домашнє
завдання, даючи їм певні інструкції, платі роботи, але, щоб школярі не
звикли працювати за вказівкою. У 3-му класі слід прагнути до того, щоб
учень самостійно обирав для себе найбільш доцільний спосіб виконання
домашнього завдання з урахуванням загальних вказівок учителя й сам
планував свою діяльність під час самопідготовки.

Спостереження показують, що найбільш важкі завдання доречно виконувати
на початку самопідготовки. Одноманітність роботи в процесі
самопідготовки викликає у молодших школярів підвищену втомлюваність,
тому необхідно передбачиш перехід від одного виду діяльності до іншого.
Це допомагає підтримати працездатність на довший період. Але для
виконання нового завдання необхідний час входження в роботу, що знижує
продуктивність праці школярів. На більш складні завдання учні витратять
відповідно й більше часу. Остання обставина впливає на тривалість
самопідготовки.

Найбільш ефективно виконуються завдання, пов’язані з уроками. Деякі
завдання, наприклад вивчення віршів, доцільно повторювати кілька разів.
Часто, особливо на початковому етапі, дітям не вистачає часу,
відведеного на самопідготовку. У будь-якому випадку дуже важливо довести
до свідомості школярів, що це відбувається через незібраність,
відсутність внутрішньої дисципліни, невміння організувати свою працю.
Відсутність порядку на робочому місці — найбільш часта причина
нераціонального використання часу, відведеного для самопідготовки. Крім
того, діти не вміють зосереджуватися й невимушено відволікаються від
роботи. Тому вихователь повинен намагатися усунути причини неуважності
дітей.

Неправильна постава під час роботи є однією з першорядних причин втоми
дитини. Суворий порядок й тиша під час самопідготовки дозволяють
молодшому школяреві найкраще зосередити свою увагу на виконанні уроків.
Постійне й організоване виконання завдань в один і той же час благодійно
виливають на формування звички готувати уроки.

Слід зазначити, що існує тісний зв’язок між уроком й самопідготовкою.
Учитель на уроці, викладаючи завдання, вже програмує рівень його
виконання па самопідготовці. Якщо важкість і об’єм завдання перевищені,
то позитивного результату не буде. Крім того, успіх самопідготовки у
значній мірі залежить від характеру проведення на уроці закріплення
вивченого. Особливість самопідготовки у тому, що кожен учень повинен
самостійно виконати отримане завдання. Якщо ж на занятті діти колективно
виконують завдання, то втрачається зміст проведення самопідготовки.
Проте ефективність самопідготовки не завжди залежить від передбачливості
вчителя. Його зусилля можуть бути зведені нанівець, якщо вихователь, що
прийняв групу після нього, не продовжить роботу з підготовки дітей до
самостійного виконання уроків, не дасть їм достатньо відпочити.
Проведення дозвільних занять перед самопідготовкою, які мало
відрізняються від уроків, що проводяться на робочих місцях у приміщенні,
не лише не усуне втому школярів, а навпаки, підсилить її. Піклуючись про
належні умови для навчальної праці дітей під час самопідготовки,
вихователь повинен правильно організувати позаурочні заняття з групою.
Відпочилі, без ознак втоми й заспокоєні, діти легше включаються в роботу
й справляються з нею.

За 10 хвилин до початку самопідготовки педагог разом із черговим
виводить учнів з приміщення, де виконуватимуться уроки. Протягом цього
короткого терміну приміщення слід провітрити та по можливості зробити
вологе прибирання. Вихователю в цей час доречно влаштувати дітям
перерву, щоб задовольнити потребу дитячого організму у русі.

Z

?

O

?

O

? d

????????????s

???????????s

???????????s

???????????s????????????s????????????s?ні немає. Цей час необхідно
використати для проведення різноманітних дидактичних ігор й тренувальних
вправ, що підготують дітей до самостійної навчальної роботи. Власне
самопідготовка починається тільки з II півріччя 2-го класу. У 3-му й
4-му класах на неї відводиться вже 1,5 академічної години, а в старших
класах — трохи більше.

Екскурсійні заняття в групі продовженого дня мають оздоровчо-виховні
цілі. Цим вони відрізняються від навчальних екскурсій, зміст яких
визначений навчальними програмами. їх треба розглядати як одну з форм
відпочинку, тому на них застосовуються методи й засоби організації
дозвілля. Навчальні ж екскурсії — це одна з форм навчальної праці, і,
звичайно, у ході її вчитель користується методичними прийомами,
характерними для організації навчальної роботи. На екскурсійних заняттях
вихователь завжди може відійти від запланованої теми, що неприпустимо па
навчальній екскурсії. Засвоєння знань на навчальній екскурсії
обов’язкове для усіх учнів, на екскурсії у позаурочний час — це носить
довільний характер. Крім того заняття в групі може перериватися іграми
розважального характеру. Велике значення приділяється довжині маршруту з
метою збільшення фізичного навантаження під час ходи та розваг.

Усі екскурсійні заняття розподіляються на суспільствознавчі й
природничі. На перших важливо показати суспільний розподіл праці,
розкрити специфіку професій, висвітлити традиції народу на прикладах
рідного краю. На других — ознайомити школярів із різноманітністю
навколишньої природи, розказати про значення її для життя людей, про
необхідність берегти і множити природні багатства.

Педагогічний досвід показує, що 1—1,5-годинні екскурсійні заняття
достатньо повно задовольняють потребу організму дитини у відпочинку,
благодійно впливають на формування такої важливої для навчальної роботи
навички, як спостережливість, збагачують учнів новими уявленнями і
поняттями про навколишній світ.

Прогулянки — це одна з найдавніших форм активного відпочинку. За
характером рухливого змісту прогулянки не слід змішувати з рухливими
іграми на свіжому повітрі. Прогулянка — це хода за певними маршрутами з
метою задоволення потреби організму в русі. Обов’язковою вимогою є
додержання встановлених на початку прогулянки правил, згідно з якими
діти повинні перебувати в полі зору вихователя, не забігати поперед
направляючого, не відставати від замикаючого. Існує доволі багато видів
прогулянок, що дає можливість урізноманітнювати їх протягом року.
Прогулянка в залежності від погоди й настрою групи може перериватися для
проведення розважальних ігор або просто для короткочасного спокійного
відпочинку. Педагогічна цінність прогулянки не вичерпується руховим
змістом. У ході її проведення відбувається інтенсивне збагачення
школярів новими знаннями. Учні одночасно знайомляться з навколишнім
світом за допомогою безпосередніх спостережень і набувають нових знань,
спілкуючись з товаришами й вихователем.

Спостереження показують, що па прогулянці школярі отримують більше
знань, ніж на екскурсіях, але системність їх недостатня. Глибина
засвоєння дітьми уявлень й понять на прогулянці, звичайно, не
поступається отриманим на екскурсії. Тому, обираючи маршрут прогулянки,
вихователю доцільно провести школярів повз об’єкти, які привертають
увагу дітей і залишають у їх пам’яті яскраві образи. Хто-небудь з учнів
у таких випадках намагається поділитися враженнями і залучає до бесіди
своїх товаришів. Обмін думками зазвичай поглиблює знання дітей.

Правилознавчі заняття — це форма організованого вивчення поведінки у
школі й суспільстві. Поступово учні привчаються узгоджувати свої вчинки
відповідно до норм, встановлених суспільством. Заняття допомагають їм
усвідомити значення громадянських прав і обов’язків. У групі
продовженого дня на проведення таких занять витрачається зазвичай
небагато часу. Розігруючи різного роду ситуації, вихователь вправляє
учнів у виведенні тих чи інших правил поведінки. Ігри, інсценування,
практикуми створюють обставини, що за своїм змістом наближені до
життєвих і вимагають дотримання певних норм. Розрізняючи й
протиставляючи добро й зло у вчинках людини, педагог орієнтує дітей на
правомірну поведінку за будь-яких обставин. Моральні ідеї, закладені в
усіх правилах, проходячи через чуттєве сприйняття учнів стають їх
переконаннями. Знання про права й обов’язки засвоюються у молодших
класах через усвідомлення поняття «можна» й «не можна». У школярів
поступово формується правильне ставлення до прав і обов’язків у житті
людини. На правилознавчих заняттях школярів слід навчити правилам
поведінки не тільки у школі, але й у громадських місцях, правилам
користування громадським транспортом, комунальними послугами, правилам
вуличного руху, протипожежної безпеки тощо. Усі ці правила в сукупності
достатньо повно орієнтують дітей на поведінку в різних випадках. Такий
багатоплановий підхід формує в учнів звичку правомірної поведінки, що
сприяє зниженню порушень порядку, а також випадків побутового й
вуличного травматизму.

Читання — одне з найкорисніших занять у групі продовженого дня, адже
воно носить синтетичний характер. Його в жодному випадку, не можна
перетворювати на просте читання книг або урок позакласного читання.
Вихователь повинен перш за все прагнути розвинути у своїх вихованців
позитивне ставлення до читання як засобу самоосвітньої діяльності й
активного відпочинку, сформувати стійку потребу в читанні й здатність
працювати з різнохарактерними друкованими текстами. У ході занять
вихователь створює умови, які стимулюють читацьку активність учнів,
скеровуючи її у правильному напрямку. В основі методики цих занять
лежить організоване спілкування кожного учня з книгою. Під впливом
побаченого й почутого на занятті школярі вибірково ставляться до пошуку
книг і журналів. Успіх заняття у великій мірі залежить від узгодженої
діяльності вихователя й шкільного бібліотекаря. Останній забезпечує
заняття необхідним набором книг і журналів, плакатів, репродукцій. Деякі
заняття проводить сам.

Велику роль у формуванні активного читача відіграє зв’язок з батьками.
Добре обізнані батьки читають дітям книжки відповідно рекомендованого
списку, спонукають школярів читати самостійно. Вони допомагають
вихователю у проведенні занять, надаючи тимчасово книги та журнали.

Заняття з читання тривають до 35 хв. За цей час учень окремо або в
складі групи може щось прочитати, подивитись, познайомитись з
оформленням книг або журналів, обговорити з товаришами свій вибір книги
тощо.

Музичні заняття — це одна з організованих форм активного відпочинку в
групі продовженого дня. Вони поєднують у собі музику, співи, танці і
вимагають від учнів різнобічної і музично-естетичної діяльності, в ході
якої учні активно залучаються до музичної культури. Музично-естетичні
заходи дозволяють сформувати у дітей позитивне ставлення до музики,
стійку потребу в ній, вміння обирати музичні твори для змістовного
відпочинку. Ознайомлюючи учнів з кращими зразками музичної культури,
вихователь розкриває духовне багатство пісенного й танцювального
мистецтва, інструментальної, камерної й симфонічної музики, поступово
вводить учнів у світ музичних понять. Наприклад, загальне поняття
«пісня» конкретизується поняттями «народна», «історична», «жартівлива»
тощо.

Бажано дати учням загальне уявлення й про танці. Під час цих занять
можна організувати різноманітну виконавчу діяльність дітей, яка вимагає
танцювальних ритмічних рухів, співів, гри на простих музичних
інструментах. Сучасна звукозаписуюча і звуковідтворююча техніка,
величезна кількість звукозаписів допомагають педагогу з успіхом
проводити ці заняття. Отримавши в учителя музики консультацію, кожен
вихователь у змозі організувати музично-естетичну діяльність своїх
вихованців. Поновлюючи зміст і форму занять, можна добитися значних
результатів з музичного розвитку дітей. Діти охоче співають, танцюють,
беруть участь у музичних іграх, імпровізованих концертах.

Музичний матеріал слід підбирати таким чином, щоб він пробуджував
позитивні емоції, оптимізм. Заняття доцільно наситити рухливими діями,
що дозволить дітям краще відпочити і краще справитися з виконанням
завдань під час самопідготовки.

Мистецтвознавство — багатогранна галузь, що поєднує в собі різноманітну
пізнавально-ігрову діяльність дітей, знайомить їх з поширеними видами
мистецтва. Під час занять перед учнями розкриваються в основному два
поняття: «прекрасне» й «потворне». Мистецтво своєрідними засобами
відображає навколишню дійсність, уславлюючи й стверджуючи прекрасне.
Спілкування зі світом мистецтва стає для школярів джерелом радісних
переживань.

Діти пізнають красу через механізм чуттєвого сприйняття. Виховати
правильне ставлення до прекрасного, потребу в ньому, здатність побачити,
оцінити — є головною метою вихователя під час організації занять з
мистецтвознавства. На них учні оволодівають способами образного
вираження своїх думок за допомогою слова, співу, малюнка, драматизації.
Для урізноманітнення занять вихователі використовують активні, частіше
ігрові види художньо-естетичної діяльності. Короткочасні за тривалістю,
але регулярні, ці заняття розширюють естетичний кругозір учнів,
інтенсивно йде процес їх всебічного естетичного розвитку. Діти, як
правило, доволі вільно орієнтуються у видах мистецтва, розбираються в
основних образотворчих засобах, знають видатних представників мистецтва
і значні їх твори. Але слід пам’ятати про поступовість і систематичність
накопичення естетичного досвіду школярів як обов’язкову умову
ефективності виховного впливу.

Зазначені вище види занять, що чергуються протягом тижня, прогулянки на
свіжому повітрі та екскурсії, а також самопідготовка створюють єдину
систему виховної роботи. На відміну від уроків вони мають рухомі межі.
Час, витрачений на них, коливається в межах від 15 до 35 хв, в
залежності від самопочуття, настрою та активності дітей. Вони можуть
бути скорочені для того, щоб перед самопідготовкою у групи була пауза
для неорганізованого відпочинку тривалістю не менш 10—15 хв. У тижневому
розкладі позаурочні заняття доповнюють розклад уроків.

Готуючись до роботи в групі продовженого дня, вихователь має пам’ятати
про такі аспекти роботи з дітьми: підтримання позитивних мотивацій
навчання, формування готовності учнів до активної самостійної роботи в
умовах індивідуальної або групової діяльності, врахування вікових та
індивідуально-психологічних особливостей школярів та їх пізнавальних
процесів, усунення психологічного бар’єру й формування стійкого інтересу
до занять.

Разом із цим важливо використовувати різноманітні організаційні форми
навчання та навчальний матеріал з урахуванням індивідуальних
особливостей дітей, вміти диференціювати міру допомоги школярам різного
рівня успішності, організовувати самостійну індивідуальну роботу,
навчити учнів раціональним способам самоконтролю й взаємоконтролю,
користуватися інструкціями до навчальних завдань, пам’ятками,
підручниками, додатковою та довідковою літературою, виконувати роботу у
визначений час і визначеному темпі.

Організація навчальної діяльності під час самопідготовки передбачає в
першу чергу регуляцію спілкування між вчителями та школярами, між учнями
групи, між вчителем і одним учнем під час консультації та в ході
самостійної роботи з книгою.

Готовність й уміння успішно вирішувати питання вдосконалення
навчально-виховного процесу в умовах школи і групи продовженого дня є
важливою складовою частиною професійної діяльності вчителя, його
мобільності, тобто здатності швидко оволодівати новими ідеями, успішно
адаптуватися до мінливих умов навчання.

Література

О.Л. Співак «Навчально-виховні заняття в групі продовженого дня».

«Початкова школа» №1, 2005 р. О.Леонов «Щоб бути здоровим».

«Початкова школа» №2, 2007 р.

«Початкова школа» №9, 2006 р.

Похожие записи